Особливості управлінської діяльності у сфері туризму

До початку  надання туристичних послуг споживачеві  за його вимогою надається вся інформація, яка його цікавить.

Четверта  особливість споживання турпродукту (послуг) пов'язана із зовнішніми ефектами для туристичного ринку, які по-іншому називаються екстерналіями. Суть цих ефектів полягає в тому, що виробництво, формування, реалізація та споживання туристичних послуг утворюють зовнішні вигоди для туристичного бізнесу різного рівня і спрямованості. Однак зовнішні ефекти, що створюються туризмом, можуть бути позитивними й негативними. Позитивні ефекти - це доходи нетуристичних суб'єктів підприємництва, пов'язані зі збільшенням реалізації товарів і послуг, що не входять до туристичного продукту; розвиток інфраструктури дестинації у зв'язку з туризмом; збільшення кількості робочих місць і скорочення безробіття; зростання державних доходів за рахунок одержуваних податків і мита від туристичної діяльності. До негативних впливів туризму відносяться: забруднення зовнішнього середовища, нанесення збитків живій природі і погіршення екології в цілому.

І, нарешті, важливою особливістю туристичного продукту є те, що багато його складових не можуть накопичуватись і зберігатися для наступного споживання. Це стосується, наприклад, непроданого місця в готелі, каюті на круїзному кораблі, автобусі, поїзді. Якщо продаж не відбувся, це означає, що туристична послуга пропала для її володаря. Ось чому застосовуються знижки або інші пільги при реалізації квитків в останні хвилини перед відправленням транспорту.

Оскільки  туристична діяльність є нерозривною  єдністю виробництва і споживання послуг, то туристичний бізнес виступає як поєднана в часі і просторі система виробництва і споживання послуг, необхідних для задоволення потреб туристів, а підприємництво в туризмі - це сукупність різних видів діяльності, що покликані задовольняти комплекс потреб туристів і забезпечувати отримання прибутку підприємцям.

Зростаючий попит на туристичні послуги звичайної якості породив масовість їх виробництва, у результаті чого надання послуг і реалізацію товарів для туристів поставлено «на конвейєр». З'явилися різноманітні підприємницькі структури і суспільні інституції, що виготовляють різні компоненти для формування й реалізації турпродукту. Це викликало необхідність сертифікації та стандартизації у сфері туристичної діяльності, гармонізації вітчизняних стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами та правилами, що стосуються вимог до об'єктів туристичних відвідувань, взаємодії туроператорів, раціонального використання обмежених туристичних ресурсів, якості туристичних послуг. Перелік туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, стосуються безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони довкілля. Порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються Кабінетом Міністрів України.

Франчайзинг як форма організації підприємництва

Останнім часом у країнах з розвинутою ринковою економікою значно збільшились продажі товарів і надання послуг на умовах франчайзингу.

Франчайзинг — це підприємницька діяльність у формі довгострокового ділового співробітництва, в процесі якого велика компанія-франчайзер (правоволоділець) надає юридичній або фізичній особі — франчайзі (користувачам) ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під своєю торговою маркою чи комерційним позначенням на обмеженій території на термін і на умовах, визначених договором франчайзингу.

Франчайзинг — це спосіб доставки продукції та послуг споживачеві, форма організації і здійснення підприємницької діяльності на основі кооперації матеріальних і фінансових ресурсів і зусиль різних підприємств. Франчайзинг може також розглядатися як угода, при якій виробник або одноосібний розповсюджувач продукції чи послуг, які захищені товарним знаком, дає ексклюзивні права на розповсюдження на певній території своєї продукції або послуг незалежним підприємцям (роздрібним торговцям) в обмін на отримання від них платежів (роялті) за умови дотримання технологій виробничих та обслуговуючих операцій.

Франчайзинг — це взаємовигідна  угода, яку укладають на основі контрактів типу "франчайз", тобто великої "родинної" фірми, що надає право дрібній приватній фірмі протягом певного часу у спеціально відведеному місці організувати власну справу. Це дозволяє підприємцю-початківцю правильно вибрати місце, проект, скажімо, магазину, устаткування для нього, отримати позику і торгувати під маркою "родинної" фірми. За ці послуги дрібний підприємець при укладанні угоди сплачує вступний внесок і відраховує певний відсоток (від 3 до 12%) з обороту на користь "родинної" фірми, у якої він зобов'язується закуповувати необхідні для нього устаткування і товари.

Франшиза — це право на створення підприємства, торгівлю продукцією, виконання робіт і надання послуг під торговою маркою (комерційним позначенням) великої фірми на визначених умовах та за певну винагороду.

Британська франчайзингова асоціація, створена у 1977 р., визначає франшизу як контрольну ліцензію, яка видається однією особою (франчайзером) іншій особі (франчайзі).

Франшиза:

1. дає дозвіл або зобов'язує франчайзі займатися протягом періоду франшизи певним бізнесом, використовуючи специфічне найменування, що належить франчайзеру;
2. дає право франчайзеру здійснювати контроль протягом усього періоду франшизи за якістю ведення бізнесу, що є предметом франшизи;
3. зобов'язує франчайзера надавати франчайзі допомогу при веденні бізнесу (в організації підприємства, навчанні персоналу, управленні продажами та ін.);
4. зобов'язує франчайзі регулярно протягом усього періоду франшизи сплачувати франчайзеру відповідні грошові суми в оплату франшизи або товарів, послуг, які надаються франчайзером франчайзі.

Роялті — це періодичні виплати (здебільшого нараховуються у вигляді частки з обороту), які сплачує франчайзі щомісячно або щоквартально франчайзеру за використання торгової марки та операційних систем ведення бізнесу.

Об'єктом франчайзингу є комплекс виключних прав, у тому числі право на фірмове найменування, на комерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договором майнові та немаинові об'єкти власності та виключних прав, знак для товарів і послуг.

Суб'єктами франчайзингу є франчайзер і франчайзі.

Франчайзер — це велика фірма (корпорація). зареєстрована в Україні або за її межами як суб'єкт підприємницької діяльності, яка:

1) є власником виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності (технології, ноу-хау);

2. має широко відому торгову марку (комерційне позначення) та імідж на споживчому ринку;
3. надає на певний строк і на визначених умовах ліцензію (франшизу) юридичним особам, індивідуальним підприємцям або їх групам на використання її торгової марки в комерційній діяльності.

Франчайзі — це фізична або юридична особа, зареєстрована в Україні як суб'єкт підприємницької діяльності, яка купує у франчайзера на певний строк і на визначених умовах комплекс виключних прав (франшизу) на ведення комерційної діяльності з використанням торгової марки і технології франчайзера.

Франшизна система — це організаційна структура у сфері бізнесу, яка складається з компанії франчайзера, що очолює структуру, та сукупності діючих за її ліцензією та під її контролем франчайзі, які утворюють франшизну сітку.

Розвиток  франчайзингу — це процес створення, підтримки та розповсюдження франшизних систем власниками незалежних підприємств.

Наприклад, франчайзер створює  успішний продукт або послугу, скажімо, особливий стиль роботи ресторану  швидкого харчування. Він досліджує  і розвиває бізнес, витрачає кошти  на просування бізнесу,створює добру  репутацію і впізнаний імідж. Після того, як компанія підтвердила працездатність своєї бізнес-концепції та успішне сприйняття цього бізнесу, вона може реалізуватись на користь інших підприємців, які бажають повторити подібний успіх за рахунок купівлі франшизи. Франчайзі — це фізична особа або компанія, яка купує можливість навчання і допомогу при створенні бізнесу у франчайзера та сплачує певну плату (роялті) за використання товарного знака, ноу-хау і системи ведення робіт.

Франчайзі сам сплачує  витрати на створення бізнесу. Часто  фран-чайзер надає вигідні знижки на важливі поставки (матеріали, сировину).

Франчайзі повинен дотримуватись  правил ведення бізнесу і брати  участь у рекламних і маркетингових  кампаніях, що проводяться фран-чайзером. Франчайзер зосереджено працює над  тим, щоб бути лідером у конкурентній боротьбі, що було б дуже важко зробити одному франчайзі.

Франчайзі повинен виконувати такі умови:

1. повністю прийняти ділову точку зору франчайзера, його цілі та цінності у даному бізнесі;
2. довіряти і поважати франчайзера і, у свою чергу, формувати повагу і довіру до себе;
3. приймати чітко встановлені правила і обов'язки, що описані у договорі, оскільки після підписання документа вони майже не підлягають змінам і доповненням;
4. намагатись постійно працювати та спілкуватися з франчайзером;
5. зв'язати себе певними обов'язками з бізнесом, бути вірним йому в добрі і погані часи;
6. дотримуватись операційних процедур і стандартів;
7. вважати себе частиною системи шляхом внесення у бізнес нових ідей і розвитку міжфірмових зв'язків.

Однією з головних причин швидкого поширення та успіху франчайзингу є поєднання в ньому глибоких знань, досвіду й стійкого фінансового стану франчайзера — організатора справи, володаря генеральної ліцензії, власника "ноу-хау" або патенту, головного консультанта і досвідченого постачальника необхідних продуктів, матеріалів, сировини, обладнання, технології, які необхідні для здійснення підприємницької діяльності.

Франчайзі — енергійний підприємець, менеджер, діяльність якого  повністю самостійна, але його підприємство функціонує не як відокремлений суб'єкт правовідносин, а як частина єдиного комплексу, об'єднаного франчайзером, який є власником нематеральних активів підприємства, що належать франчайзі.

Франчайзингу притаманні такі основні риси та особливості:

1. у франчайзингу дві сторни угоди (договору) — франчайзер і франчайзі;
2. франчайзер є володарем виключних прав: товарного знака, фірмового стилю, ідеї, авторського права та ін. Франчайзер є правово-лоділець;
3. франчайзер як правоволоділець передає свої права франчайзі на певних умовах. Франчайзі здійснює свою діяльність під товарним знаком франчайзера, використовує його репутацію на ринку товарів (послуг, робіт) і за своїм фірмовим стилем ідентифікується з франчайзером;
4. франчайзер виступає у єдиній особі; франчайзі, що працюють за договором з правоволодільцем, може бути декілька, тобто це свого роду мережа, яка працює за єдиною методологією. Відносини за договором франчайзингу передбачають собою високу етику ділових відносин. Суть франчайзингу — ведення свого бізнесу, суть мережі — продаж часток мережі та залучення якомога більше учасників;
5. для успішного ведення бізнесу франчайзер забезпечує франчайзі різними формами підтримки та користується правом регулювання діяльності франчайзі з метою збереження репутації на ринку, не порушуючи при цьому його юридичної та економічної самостійності;
6. за користування правами франчайзера і підтримку, що надається, франчайзі перераховує певні платежі;
7. договір франчайзингу має індивідуальний характер і знаходиться залежно від умов діяльності, політики, що проводиться франчайзером, і не може копіюватися на інші системи.

Слід підкреслити, що нематеріальні активи (тобто інтелектуальна власність) є причиною, заради якої підприємці-франчайзі погоджуються платити за право користування системою франчайзера.

Інтелектуальна власність  охоплює широке коло об'єктів: товарні  знаки і знаки обслуговування, винаходи, промислові знаки, фірмові  найменування, авторські права. Усі ці юб'єкти захищені патентами, свідоцтвами або сертифікатами виключних прав, які видано державними органами влади. Саме тому, що вони захищені й у разі неправомірного запозичення права власності на ці суб'єкти його можна захищати в судовому порядку, потенційні франчайзі змушені укладати угоди й отримувати право використання відповідними об'єктами інтелектуальної власності за плату.

Усі відрахування (платежі) франчайзі франчайзеру можна  поділити на:

1 Початковий внесок. Це плата за франшизу. Стягується з власних або позичкових коштів франчайзі і вноситься здебільшого до початку випуску і реалізації продукції або послуг за договором франчайзингу.

Розмір початкового  внеску, як правило, відповідає початковим витратам на організацію франчайзингу і зазвичай враховує такі управлінськіпослуги, які надаються франчайзером франчаизі під час покупки фран-шизи:

1. оцінка у підборі транспортних засобів, фінансування або їх лізинг;

2. комплекс предметів корпоративної ідентифікації; а паблік рілейшн та відносини з пресою;

3. навчання персоналу;
4. керівництво по управлінню, навчальні матеріали і посібники;
5. команда підтримки для "запуску" бізнесу;

6. фінансова угода з банком;

7. технічна і правова підтримка.

Розмір початкового  внеску (франшиза) залежить від технології виробництва або надання послуг, часу існування франчайзера, його репутації та інтересів, місцевості, де буде працювати франчаизі (у столиці або провінціальному містечку), конкретної ситуації.

Як правило, на початковому  етапі освоєння ринку компанії, що розпочинають створювати франчайзингову мережу, встановлюють досить невелику плату за участь у бізнесі з тим, щоб залучити якомога більше франчаизі. У міру проникнення на ринок франчайзер може підвищувати розмір внеску, розглядаючи це підвищення як плату за зниження ризику і рекламу.