Особливості товарного ринку

2. Які особливостi товарного ринку? Компоненти товарного ринку.

Товарний ринок - це сфера товарного обміну, де за допомогою купівлі-продажу товарів реалізуються суспільні потреби. Основним об’єктом комерційно-господарських взаємовідносин між суб’єктами товарного ринку виступає товар у вигляді конкретного виробу, матеріалу, послуги, ідеї тощо.

Товар - це продукт праці, призначений для певних споживачів, тобто виготовлений з метою продажу тим, хто його потребує.

Суб’єктами товарного  ринкувиступають:

1) продавці - виробники;  торговельні посередники; державні  та соціально-побутові установи; громадські установи й асоціації;  населення;

2) покупці - виробничі  споживачі, зокрема ті, що переробляють  товари на інший продукт; торговельні  посередники; кінцеві масові споживачі  товару - соціально-побутові установи  й установи культури, громадські  установи й асоціації, державні  установи; індивідуальні кінцеві  споживачі - населення.

Необхідно розрізняти дві категорії продавців і  покупців індивідуальні та масові:

• індивідуальні  продавці, до яких належать окремі індивідууми та їх сім’ї, що не створили зареєстрованого виробничого або торговельного підприємства;

• масові продавці, якими є будь-які підприємства та фірми, що збувають товар власного виробництва, перепродують товар, надають платні послуги;

• індивідуальні  покупці, до яких належать окремі індивідууми та сім’ї, що купують товар для подальшого перепродажу або власного споживання;

• масові покупці, тобто будь-які підприємства, фірми, організації й установи, що купують товар для перепродажу або споживання.

Схема зв’язків на товарному ринку представлена на рис. 1.1. Практика ринкової економіки  показує, що товарний ринок має суттєві  переваги:

1) перешкоджає монополізації  у виробництві та обігу товарів;

Рис. 1.1. Схема зв’язків на ринку товарів і послуг:

1 - оптовий споживчий  ринок засобів виробництва;

2 - оптовий споживчий  ринок предметів споживання;

3 - оптовий торгово-посередницький  ринок засобів виробництва,

4 - оптовий торгово-посередницький  ринок предметів споживання;

5 - споживчий (роздрібний) ринок товарів (продуктів);

6 - споживчий ринок  послуг;

7 - дрібнооптовий  ринок предметів споживання .

2) об’єднує інтереси  продавців і споживачів без  якого-не-будь тиску на будь-яку  із сторін;

3) звільняє економіку  від товарного дефіциту, що суперечить  інтересам суспільства;

4) розширює можливості  суб’єктів підприємницької діяльності;

5) зацікавлює виробників  у задоволенні потреб, що виражаються  через попит.

Товарний ринок  дозволяє:

1) стежити за  зміною попиту і пристосовуватися  до нього;

2) спонукати виробників  до випуску нових, досконаліших  товарів;

3) раціонально направляти  товарний потік від виробника  до споживача в достатньому  обсязі, потрібному асортименті,  в необхідний час;

4) зберігати товарні  запаси;

5) надавати відповідні  послуги;

6) розширювати і  вдосконалювати господарські зв’язки.

Товарний ринок  виступає як альтернатива одному з  елементів адміністративно-командної  системи - фондовому розподілу товарів.

Організаційно-економічними умовами функціонування товарного  ринку є:

1) наявність конкуренції  товаровиробників;

2) вільне ціноутворення;

3) можливість вільного  переміщення матеріальних, фінансових  і трудових ресурсів з однієї  галузі в іншу;

4) наявність у  кожного товаровиробника всебічної  інформації про стан ринку,  пропозицію і попит, рівень  цін та їх динаміку, норми прибутку;

5) повна самостійність,  незалежність учасників ринкових  відносин один від одного та  їх економічна відповідальність.

Роль товарного  ринку визначається наступними чинниками: 1) раціональне зосередження і концентрація товарних ресурсів;

2) якість і конкурентоспроможність  товарів, що впливають на попит  і пропозицію;

3) пристосування  структури вироблюваних товарів  і їх обсягу через ціни до  платоспроможного попиту;

4) оздоровлення  ринкового середовища шляхом  звільнення її від недієздатних  і збиткових підприємств.

Товарний ринок  є сукупністю процесів, у результаті яких здійснюється купівля-продаж і  обмін товарів, і споживач одержує  те, чого він потребує. В основу цих  процесів покладена модель товарного  ринку, основними компонентами якої є: потреба, попит, пропозиція, продукт (товар), ціна, операція, обмін (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Компоненти моделі товарного  ринку

Потреба - це необхідність у  товарах, що визначається економічним і  соціальним рівнем людей, а також культурними, географічними, історичними  й іншими чинниками.

Попит означає бажання, намір покупців придбати даний товар, і  обмежується їх купівельною  спроможністю.

Пропозиція  є зосередженою масою  товарів, що надходять  на ринок з метою  продажу.

Продукт (товар) за своєю природою має певні властивості, що задовольняють  конкретні потреби  покупців.

Ціна - це вартість виробленого  товару і витрати  на його просування до покупця, виражені в грошах; вона може коливатися залежно  від співвідношення попиту і пропозиції, а також динаміки ринкових цін.

Операції - дії щодо встановлення угоди між двом:. і більше зацікавленими  сторонами в здійсненні купівлі-продажу  продукції.

Обмін - акт отримання  одержуваного продукту.

Елементи  моделі товарного  ринку зв’язані між  собою відповідною  залежністю.

Потреби формулюються в конкретні  бажання, які з  урахуванням пропозиції і грошових можливостей  покупців трансформуються  в попит на товари, здійснюється купівля-продаж, що оформляється як торгово-комерційна операція й обмін. У цьому розумінні  ринок виступає як цілісна система, що забезпечує:

1) формування асортиментної  політики й обсягу  випуску продукції;

2) розподіл її між  конкретними ринками;

3) встановлення ціни;

4) стимулювання збуту  товарів.

Товарний  ринок характеризується наступними основними  ознаками: потенціал, привабливість, доступність  і стабільність.

Потенціал ринку - це, перш за все, його обсяг (величина попиту), темпи зростання, граничний рівень попиту.

Привабливість ринку виражається  в постійно наростаючому потоці оновлених  і нових товарів  з вищими споживчими властивостями (техніко-економічними параметрами), що означає  постійне підвищення конкурентоспроможності товарів і зростання  престижу ринку.

Доступність ринку обумовлюється  створенням сприятливого ринкового середовища та стимулюванням  підтримки об’єктивних  потреб і купівельної  спроможності споживачів. Заходи, що при цьому  вживаються, повинні  відповідати напряму  і цілям конкретних ринків товарів.

Стабільність  ринку залежить від  кон’юнктурних чинників, конкурентного середовища, інфляційних проявів  і визначається:

• структурою пропозиції щодо товарів і  її кількісним вираженням;

• ступенем оновлення  торговельної номенклатури;

• задоволеністю попиту на товари;

• співвідношенням  ціни виробу й ефекту корисності від його використання.

Відомо, що потреби суспільства  на товарну продукцію  підрозділяються  на:

1) потреби, пов’язані  з певними зобов’язаннями  кожної людини  в сім’ї, особистому  житті;

2) потреби, продиктовані  суспільними умовами  проживання людей,  що передбачають  підпорядкування  законам, підза-конним  актам і правилам  спільного проживання;

3) потреби, які виникають  унаслідок спілкування  і діяльності в  малих соціальних  групах;

4) потреби, що виникають  унаслідок включення  людей у діяльність  великих колективів - виробничих і невиробничих.

Дані  обставини визначають ставлення суспільства  до тієї чи іншої  товарної продукції, що дозволяє поділяти товари на споживчі (для  особистого або колективного користування) і виробничо-технічного призначення (засоби виробництва). Характер придбання і споживання цих товарів істотно  розрізняється за мотивами і способами.

Ринок споживчих товарів має наступні характерні ознаки:

1) оригінальний попит,  який складається  безпосередньо з  потреб споживачів. Зміни потреб можуть  бути дієвими безпосередньо  і короткочасно;

2) велика кількість  потенційних покупців, яка може налічувати  від декількох  тисяч (апарати  для радіоаматорів)  до декількох мільйонів  (продукти харчування);

3) велика кількість  невеликих (малих)  одиничних покупок,  У сфері споживчих  товарів при потребі,  що часто виникає,  не існує договору  на постачання (виняток  - газетний абонемент), тому при великій  кількості покупців  це призводить  до великої кількості  окремих покупок;

4) анонімність ринку.  Безпосередні контакти  між виробниками  і споживачами  на ринку споживчих  товарів скоріше  є винятком;

5) відносно невисокий  рівень інформованості  про ринок у  потенційних споживачів. Крім того, спонтанні  покупки, як правило,  не передбачають  виконання дій  покупцем щодо  прийому й обробки  інформації.

Для ринку товарів виробничо-технічного призначення характерні:

1) значно більша, ніж  на ринку споживчих  товарів, залежність  від внутрішньої  і зовнішньої політики;

2) похідна потреба  і попит у даному  випадку формується  з попиту на  споживчих ринках (наприклад,  на збут певної  марки листової  сталі впливає  збут автомобілів);

3) великі суми замовлень,  безготівкові розрахунки, більш суворий  і більш дієвий  державний, зокрема  митний контроль;

4) відносно невелика  кількість потенційних  покупців (коло їх  досить вузьке, а  можливості - значні);

5) покупці, як правило,  високі професіонали, фахівці в своїй  галузі;

6) ділові довгострокові  зв’язки продавців  з покупцями;

7) обґрунтовані і  формалізовані рішення  про покупку - велика  частина організаційних  рішень про покупки  здійснюється за  участю відповідних  фахівців і з  урахуванням сталих  правил;

8) більш довготривалі  процеси ухвалення  рішень про покупку  багатьма людьми;

9) вища гнучкість  попиту залежно  від часу, ніж у  споживчих товарів, - засоби виробництва  під впливом технічного  прогресу зазнають  зміни, широко  розповсюджуються  і здешевлюються;

10) менша, ніж у  споживчих товарів,  гнучкість попиту  за ціною - промислові  підприємства не  можуть відмовитися  від закупівель  сировини й устаткування  навіть за умови  їх дорожчання  або швидко перебудуватися  на дешевші засоби  виробництва;

11) вибіркове розміщення  споживачів у межах  обмежених територій  - промислових і  сільськогосподарських  районів, великих  населених пунктів,  місць залягання  корисних копалини;

12) менша оборотність  грошей, що вкладаються  в засоби виробництва  - підприємство може  не оновлювати  устаткування роками;

13) наявність постійного  зворотного зв’язку,  що йде від споживача  до продавця у  вигляді рекламацій  з приводу якості  продукції, відомостей  статистичного характеру,  передачі виробникам  пропозицій з удосконалення  виробів тощо;

14) утилізація для  цілей виробництва  власних виробів  і використання  одержаної таким  чином вторинної  сировини.

Товарний  ринок вимагає  чіткого взаємозв’язку  всіх ланок комерційно-господарського ланцюжка - від задуму щодо створення конкретного  товару до його використання суб’єктами ринку.

У процесі руху від  виробника до споживача  певна кількість  товарної маси зосереджується на складах готової  продукції виробника; в пунктах відправлення і призначення; на транспортних засобах; на складах посередницьких організацій і  у споживачів. Товар  тут розташовується не хаотично, а згідно з ознаками, втіленими  в поняття »асортимент».