Основні поняття та структура ринку інформаційних товарів і послуг

     • вибір постачальників, партнерів, розміщення замовлень;

     • вихід на ринок з новим товаром;

     • пошук покупців;

     • пошук продавців товару;

     • аналіз конкурентів;

     • злиття і придбання компаній;

     • маркетингові дослідження ринку.

     Ділові  новини є специфічним видом інформації на світовому інформаційному ринку. У них, як правило, даються коментарі  від автора до фактів і подій. Саме в ділових новинах з'являються  перші обговорення про важливі  процеси в діловому світі: очікуване  банкротство корпорації, фінансові  проблеми банків і т.д. Ці новини істотно  відрізняються від звичайних  новин. Стиль викладу матеріалу  більш чіткий, зазвичай вказується джерело відомостей, висловлювання  ілюструються цифрами, при згадці фірм та особистостей наводяться відомості, дозволяючи їх ідентифікувати.

     Сектор  науково-технічної та спеціальної  інформації на ринку включає документальну, бібліографічну, реферативну і повнотекстову  інформацію про фундаментальні та прикладні  дослідженнях і професійну інформацію для юристів, лікарів, працівників  освіти, інженерів і т. д.

     Сектор  масової, споживчої інформації включає  новини та довідкову інформацію, споживчу і розважальну інформацію (погода, розклад руху транспорту, купівлі  та продажу, оренда машин, довідники  служб побуту, тощо).

     Класифікація  світових інформаційних ресурсів показує, що ці ресурси спрямовані на задоволення  потреб в необхідних відомостях всіх категорій громадян світового співтовариства.

     У детальному розгляді тенденцій і  принципів використання світових інформаційних  ресурсів розвиненими країнами, перший підхід полягає в тому, щоб використовувати  весь потенціал знань, накопичений  світовим співтовариством для розвитку в економіці та інших сферах людської діяльності, у тому числі в галузі освіти. На цьому будуються, розробляються новітні технології і технології освіти розвинених країн. У цих умовах університети забезпечують доступ студентам до світових інформаційних ресурсів, а відпрацювання практичних навичок і умінь здійснюють на реальній інформації.

     Другий  підхід, який, на жаль, реалізується в  Україні, спирається на освітні ресурси  власної країни. Таке навчання не будується  на реальній інформації, а використовує лише навчальні матеріали.

     Ефективність  першого підходу підтверджується  реальними результатами. Доступ до світових інформаційних ресурсів і  використання їх розвиненими країнами породжують 50-60% валового національного  продукту. Україна  практично не експортує новітні технології, її валовий внутрішній продукт (ВВП) формується в основному за рахунок експорту сировини. 
 
 
 
 

     Розділ 2. Особливості становлення  світового інформаційного ринку

     2.1. Етапи розвитку  світового інформаційного  ринку 

     Ринок інформаційних послуг має багаторічну  історію. Він зазнав якісних змін з появою обчислювальної техніки  та її використанням у цій галузі в середині 1960-х рр.. В цей період основними джерелами інформації були державні інформаційні служби, навчальні  заклади, громадські організації, бібліотеки.

     Користувачам-фахівцям надавалася бібліографія, реферативна  та аналітична інформація. Користувач міг звернутися за інформацією до бібліотеки або за запитом отримати копію першоджерела. Обслуговування проводилося, як правило, на некомерційній  основі.

     Перші автоматизовані інформаційні системи  отримали назву «інформаційно-пошукові системи» (ІПС). У зв'язку з украй  обмежені можливості перших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) - малому обсязі пам'яті, можливістю тільки послідовного перегляду записів  на магнітних стрічках в ІПС, зберігалися  вторинні документи - пошукові зразки документів, які складені на основі спеціального пошукового мови.

     Первинні  документи зберігались, як і раніше в бібліотеках та архівах. Запит, надходив в систему, формулювався на тому ж пошуковому мовою. В результаті пошуку у вторинних документах видавався  адресу зберігання первинного документа, тобто його місце в сховищі. Такі системи працювали в двох режимах: виборчого поширення інформації та ретроспективного пошуку. При поширенні  інформації забезпечувалися періодичні пошуки в масиві нових надходжень відповідно до постійно-діючих запитів  і оповіщення користувача про  знайдених документах. При ретроспективному пошуку здійснювався перегляд всього масиву за разовим запитом.

     При впровадженні ІПС автоматизувала лише частина функцій інформаційного обслуговування. Хоча корінних змін у  якості обслуговування користувача  не відбулося, інформаційно-пошукові системи  зіграли позитивну роль, як бази подальшого розвитку автоматизації  інформаційних процесів.

     Наступним етапом по шляху використання ЕОМ  для пошуку та обробки інформації, який став можливим у зв'язку з розвитком  обчислювальної техніки - це зростанням обсягів пам'яті. Ці системи містять  вже інформацію у вигляді значень  властивостей різних об'єктів (осіб, організацій, подій і т.д.).

     Користувач  міг отримати відповідь на питання  з таких систем, не звертаючись  до першоджерел. Інформація в фактографічних системах організовувалася у вигляді  баз даних, в яких могли зберігатися  також бібліографічні описи документів і рефератів.

     Фактографічні системи дозволили проводити  обробку інформації за вказівкою  користувача.

     З розширенням ринку електронної  інформації спостерігається зменшення  частки державних служб на інформаційному ринку.

     Світовий  інформаційний ринок – це головним чином, продаж і купівля послуг по використанню різних баз даних.

     До  цього ринку можна віднести також  більшу частину світового книжкового ринку, виконання замовлень на виготовлення і доставку копій документів, укладання  і продаж оглядово-аналітичних і  фактографічних довідок, техніко економічних  прогнозів та інших довідково-інформаційних  матеріалів, що готуються в науково-дослідних  інститутах, центрах аналізу інформації та інших інформаційних установах. Крім того, в інформаційний ринок можна включити різні засоби електрозв’язку для автоматизованого пошуку у віддалених  базах даних.

     Інформаційний ринок США склався у 60-70 роки ХХ ст. Його розвитку значною мірою сприяло те, що у США традиційно розвинутий приватний сектор. Держава приділяє значну увагу розвитку системи науково-технічної інформації, про що свідчать матеріали Міжнародної конференції з наукової інформації від 1958 р. З 1977 року конгресом США було прийнято більш ніж 300 законодавчих актів з питань інформаційної діяльності. До кола органів наукової інформації федерального уряду США входить біля 2.5 тис. інформаційних центрів і бібліотек. Органи наукової інформації приватного сектору включають інформаційні центри в великих промислових фірмах, спеціальні бібліотеки (біля 12,5 тис.) і інформаційні фірми, що виключно на комерційних засадах надають різні види інформаційного обслуговування.

     Важливу роль на інформаційному ринку США  відіграють так звані незалежні  «безприбуткові» установи. Вони виконують наукові дослідження по замовленням інших установ, в тому числі міністерств і відомств США. Для цього «безприбуткові» установи, які формують власні високоефективні центри науково технічної інформації, які готують аналітичні огляди і прогнози розвитку, здійснюють інформаційне обслуговування на теренах інформаційного ринку. Деякі «безприбуткові» установи займаються виключно інформаційною діяльністю.

     Використання  баз даних для інформаційного пошуку в режимі інтерактивного теледоступу забезпечується спеціалізованими базами даних. Для теледоступу в ці банки даних використовуються швидкодіючі мережі передачі даних, головним чином через Інтернет. Деякі центри, що створюють бази даних, не тільки віддають їх у оренду, але й забезпечують їх використання користувачами.

     Пошук в баз даних виконується з терміналів і персональних комп’ютерів по каналам електрозв’язку. На проведення пошуку потрібно в середньому 10-15 хвилин, його вартість - 8-10 дол. США, як і іншим розвиненим країнам, притаманна тенденція зрощення систем науково-технічної інформації з бібліотеками та їх мережами. В США функціонують близько 29,5 тис. наукових, спеціальних, вузівських і публічних бібліотек, 18 великих регіональних бібліотечних мереж, кожна з яких об’єднує до 300 і більше бібліотек.

     На  інформаційному ринку США важливу  роль відіграє система видавничої діяльності і поліграфічного виробництва, яким притаманні тенденції технологічного і організаційного зрощування з системою науково-технічної інформації. В США щорічно видається більш ніж 10 тис. назв журналів і 15-20 тис. нових книг. Завдяки використанню комп’ютерів та інших засобів інформаційної техніки в видавництвах та типографіях все більша кількість газет, журналів, довідників та інших видань виходять не тільки в друкованій, але й в електронній формі у вигляді повнотекстових баз даних, що надходять для використання.

     За  припущенням фахівців доходи від  продажу і оренди баз даних щорічно зростають на 28%. Цей зріст стимулюється наступними факторами:

• розширенням мереж електрозв’язку для пере-дачі даних і теледоступу до внутрішніх інформаційних ресурсів;
• впровадженням нової техніки виготовленням і доставкою копій документів користувачам, у тому числі на оптичних дисках.

     В США на створення і використання баз даних розходиться більше коштів, ніж в будь-якій іншій країні: саме тут створені головні світові центри автоматизованого інформаційного пошуку, в яких зберігаються близько 2/3 усіх баз даних, доступних для вільного використання. Не менш ніж 50% усіх інформаційних пошуків, що проводять вчені і спеціалісти Західної Європи здійснюються в американських центрах.

     Ці  процеси викликають серйозне занепокоєння країн Західної Європи у зв’язку  з тим, що зростає їх інформаційна залежність від США, йде процес витискування цих країн із світового інформаційного ринку. Тому розвиток інформаційної  промисловості в країнах Західної Європії є одним з першочергових  політичних і економічних завдань.

     Вивчення  інформаційного ринку показує, що бібліографічні бази даних на відміну від інших, дають малий прибуток. Це пояснюється тим, що кількість користувачів бібліографічних баз даних значно менша, а середня плата за кожний інформаційних пошук багато нижча.

     Питання цін на послуги - одне із самих складних в роботі центрів автоматизованого інформаційного пошуку. Ці ціни залежать від виду інформації, що потребує користувач, використовуваної обчислювальної техніки і мереж передачі даних, програмного забезпечення, кількості знайденої інформації та інших факторів. Центри автоматизованого інформаційного пошуку при встановленні цін враховують вартість оренди баз даних, використаного часу, каналів зв’язку і кількості виданих релевантних повідомлень або бібліографічних описів.

     Для забезпечення рентабельності баз даних необхідно залучити можливо більшу кількість користувачів. Для цього великі центри використовують дві різні стратегії або комбінують їх. Першу стратегію можна назвати принципом інформаційного супермаркету. Друга стратегія заснована на прагненні монополізувати окремі бази даних. Таким чином, оцінюючи можливості, що надає світовий інформаційний ринок, слід зазначити, що організація і використання баз даних важке завдання, яке не гарантує значних прибутків. Цю думку стверджує і аналіз функціонування інформаційного ринку Німеччини.

     В наш час в Німеччині функціонують декілька баз даних, що забезпечують доступ до внутрішніх і зовнішніх баз даних для вчених і спеціалістів. На світовому інформаційному ринку електронної інформації доля продукції Німеччини є невеликою порівняно з долею продукції США (54%), Великобританії (17%), Японії (12,5%). Зросло виробництво баз даних з економіки та бізнесу (6,8% світового виробництва), з науки та техніки (9,7% світового виробництва). Найбільшу частину світового інформаційного ринку (9% у грошовому вираженні) Німеччина має в секторі друкованої інформації.

     На  інформаційному ринку Франції функціонують державні і муніципальні органи науково-технічної інформації (в тому числі інформаційні центри міністерств та відомств):

• регіональні центри ( агенції ) науково-технічної інформації;
• галузеві і тематичні підрозділи науково-технічної інформації недержавних науково-дослідницьких інститутів, центрів, наукових асоціацій (близько 1900), підрозділи науково-технічної інформації приватних фірм та приватні посередницькі фірми (162).