Основні поняття та структура ринку інформаційних товарів і послуг

Вступ

     Актуальність  теми. У наш час зростає потреба дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують, як інформаційне суспільство. Саме розвиток сучасних інформаційних і комунікаційних технологій та зростання кількості інформації все більше визначають сутність нашого часу. Новітні інформаційно-комунікаційні технології мають величезний вплив на всі сфери сучасного суспільства як у межах України, так і у світі в цілому. Глобальність процесів, що відбуваються, неминуче підвищує інтерес до інформаційного суспільства й вивчення впливу ринку інформаційно-комунікаційних технологій на трансформацію соціально-економічних, політичних і культурних структур.

     У розвинених країнах сфера інформаційно-комунікаційних технологій виступає запорукою соціального, економічного і політичного благополуччя. Починаючи з 90-х років ХХ століття розвиток інформаційного ринку є  пріоритетним напрямом державної політики в провідних країнах світу.

     У грудні 2003 року питання про створення  глобального інформаційного суспільства  вперше в історії людства було підняте на вищому міждержавному  рівні у межах проведення I стадії Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства. На цьому міжнародному форумі лідери 161 держави світу підписали  два стратегічні документи “Декларацію  принципів” і “План дій”, які  визначили напрями подальшого розвитку інформаційного суспільства на всіх рівнях, а також визнали необхідність розробки і реалізації національних стратегій щодо розвитку інформаційного ринку в кожній конкретній країні.

     Починаючи з 1998 р. у вказаний процес включилася Україна, проте на цьому шляху  перед нашою країною постає чимало труднощів, пов’язаних, насамперед, з  перехідним характером розвитку українського ринку. Сьогодні для досягнення головної мети – ефективної інтеграції України  в глобальне інформаційне співтовариство - їй необхідно вирішити унікальне  в світовій історії завдання –  сформувати інформаційний простір  і водночас створити демократичну, соціальну, правову державу і  громадянське суспільство.

     Теоретичне  обґрунтування розвитку інформаційного ринку значно відстає від практичного  використання інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином, є доцільним  розглянути інформаційний розвиток з позиції соціального, політичного  і філософського аналізу. Створення  наукової концепції, здатної синтезувати  загальні проблеми інформаційного ринку, а також перспективи розвитку інформаційного простору України, складає  надзвичайно актуальне теоретичне завдання, вирішення якого дозволить  соціальним суб’єктам всіх рівнів усвідомити свою роль і місце в  нових умовах, обґрунтувати стратегію  інформаційного розвитку нашої країни, з’ясувати особливості інформаційних  процесів у транзитивних умовах, а  також ефективно вирішувати суто практичні завдання створення і  розвитку інформаційного ринку в  Україні.

     Мета: Розкрити сутність інформаційного ринку у світі, його структурних основ і особливостей формування, а також дослідити розвиток інформаційного ринку у сучасній Україні.

     Завдання: Розкрити суть поняття «Інформаційний ринок»; охарактеризувати основні концепції розвитку інформаційного ринку; розглянути основні практичні моделі розвитку інформаційного ринку на прикладі провідних держав, визначити його тенденції і специфіку прояву в окремих країнах; проаналізувати інформаційні технології в забезпеченні соціально-економічного розвитку; обґрунтувати основні напрямки оптимізації розвитку інформаційного ринку України.

     Об’єкт  дослідження: світовий та українскький інформаційний ринок.

     Предмет дослідження: сутність і структурні основи світового інформаційного ринку, а також перспективи його розвитку в Україні.

     Методи  дослідження: порівняння – для аналізу моделей, спрямованих на отримання об’єктивних даних про соціально-економічні явища чи процеси в інформаційній галузі, що вивчаються; системний підхід; історичний метод; метод спостереження.

     Практичне значення одержаних результатів  дослідження визначається актуальністю, новизною і сукупністю положень, які виносяться на захист. Результати дослідження складають певну методологічну базу для подальшого теоретичного дослідження проблем розвитку інформаційного ринку в Україні і світі. Одержані результати можуть бути використані державними органами, громадськими організаціями, іншими суб’єктами соціального процесу в діяльності зі створення умов для формування подальшого інформаційного ринку в Україні.

     Структура роботи: Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 1. Основні поняття  та структура ринку  інформаційних товарів  і послуг 

     Інформатизація  суспільства спричинила за собою  виникнення нових понять: інформаційна культура, інформаційний бізнес, інформаційний  продукт, інформаційна послуга і  т.д.

     Під інформаційними ринком розуміють систему економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу, купівлі і розповсюдження інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. Поняття «Інформаційний ринок» з'явилося майже 20 років тому і міцно увійшло у світову та українську інформаційної роботи; його зміст відображено у законі «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. N 3323-XII

       Відповідно до закону інформаційні  ресурси - це  
систематизоване   зібрання    науково-технічної    літератури    і  
документації  (книги,  брошури,  періодичні   видання,    патентна  
документація,   нормативно-технічна    документація,    промислові  
каталоги, конструкторська  документація,  звітна  науково-технічна  
документація  з  науково-дослідних  і    дослідно-конструкторських  
робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури  
і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях.

     Інформаційний бізнес - це бізнес, який передбачає продаж інформації. Якщо визначити інформаційний бізнес в бізнес-категорію, то його можна віднести до розділу-послуги. Тобто інформаційний бізнес побудований на наданні будь-якої інформації. І, звичайно ж, у наш час розвитку інформаційних технологій буде логічним пропонувати її в мережі Інтернет. 

     Результати  інформаційного бізнесу:

• інформаційні продукти і послуги;
• інформаційні технології;
• інформаційні програмні засоби та програмні продукти.

     Види  діяльності, пов'язані з формуванням  інформаційних ресурсів і ресурсів знань, підтриманням їх в актуальному  стані, створенням засобів обробки, зв'язку інформації, об'єднують в  поняття інформаційна індустрія.

     Ринок інформаційних послуг може бути визначений, як сукупність економічних, правових та інформаційних відносин торгівлі (продажу  та купівлі послуг) між постачальниками (продавцями) та споживачами (покупцями). Він характеризується певною номенклатурою  послуг, умовами і механізмами  їх надання та цінами.

     Товаром на ринку інформаційних послуг є  інформація.

     Інформаційний продукт (товар) - сукупність даних, сформовані виробником в речовій або нематеріальній формі. Це можуть бути технології, програми, набори даних у різних формах подання, бази даних, експертні системи і  т.д.

     Інформаційною послугою називають отримання і  надання в розпорядження користувача  інформаційних продуктів. Інформація дуже абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту.

     Інформація - це будь-які відомості або дані,  які можуть бути  
збережені  на  матеріальних  носіях або відображені в електронному  
вигляді.

     Документована інформація (документ) - це матеріальний   носій,   що  містить  інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

     Інформаційна  система - це організаційно-упорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів  обчислювальної техніки і зв'язку, що реалізують інформаційні процеси.

     Інформаційні  процеси - процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку та розповсюдження інформації.

     Сьогодні  широко вживається термін «інформаційні  й телекомунікаційні технології», під яким розуміються технології реалізації інформаційних процесів і процесів обміну інформацією за допомогою телекомунікацій.

     Розглядаючи інформаційний ринок, мову ведуть про  такий специфічний товар, яким є  інформаційний товар з усіма  його характерними особливостями та формами подання - у вигляді інформаційних ресурсів, продуктів, технологій, програмних продуктів та інформаційних послуг. Саме вони є результатом спрямованої діяльності, для здійснення якої необхідний ринок засобів виробництва, ринок робочої сили, наявність фінансових, правових та інших регулювальних структур та органів, що визначають взаємозв’язок між усіма складовими ринку.

     Характеризуючи  інформаційний ринок, я спираюся на стандартну термінологію маркетингу, що поділяє ринок на сектори, сегменти.

     Сектор  ринку - це сукупність однотипних, схожих товарів, визначений обсяг товарної маси, оцінений у вартісних або натуральних одиницях. Тобто поділ здійснюється за об’єктами купівлі-продажу.

     Сегмент ринку - це сукупність споживачів, що демонструють схожі потреби та мають близьку  або однакову поведінку.

     Предметом продажу та обміну на інформаційному ринку є: інформаційні ресурси, технології та системи, ліцензії, патенти, товарні знаки, «ноу-хау», інженерно-технічні послуги, інформація та інші види інформаційних послуг.

     Узагальнивши  різні підходи до поділу інформаційного ринку, виділяються сектори, які  найбільше відповідають міжнародним  стандартам, що особливо важливо для  статистичного аналізу розвитку інформаційних ринків різних країн:

1. Апаратні засоби оброблення інформації;
2. Телекомунікаційне обладнання;
3. Програмні продукти;
4. Послуги;
5. Електронна інформація;
6. Електронні угоди;
7. Інтегровані інформаційні системи.

     Оскільки  має місце конвергенція сегментів  ринку, то перетин усіх основних елементів  інформаційних технологій і сегментів  ринку інформаційних технологій дає уявлення про основні сфери  поширення інформаційних технологій. Такий перетин називається «Решітка ІТ». Це дає змогу визначити межі попиту споживачів на окремі види продукції, прогнозувати розвиток ринку інформаційних технологій.

     Інформація  є основою для прийняття рішень у всіх сферах людської діяльності, сприяє підвищенню ефективності праці  в різних областях. Ця обставина  означає той факт, що користувачами  послуг виступають спеціалісти, що працюють майже у всіх сферах виробництва.

     Користувачі інформаційного ринку можуть бути розділені  на наступні групи:

     • спеціалісти промислових підприємств, фірм та підприємств у сфері торгівлі;

     • фахівці консалтингових і маркетингових  інформаційних агентств;

     • працівники науково-дослідних установ  і навчальних закладів;

     • працівники державних установ;

     • працівники громадських організацій;

     • індивідуальні користувачі.

     Вимоги, пов'язані з оперативним наданням біржової та фінансової інформації, найбільш жорсткі у порівнянні до вимог, що висуваються до інших груп. Користувачі цієї групи інформації - професійні учасники біржового, фондового і фінансового ринків - мають доступ в режимі реального часу до інформації з основних світових товарних ринків, за котируваннями акцій великих компаній і ряду інших відомостей. Затримка за часом доставки інформації від джерела до споживача обчислюється секундами.

     Статистична інформація характеризується найбільшим запізненням по відношенню до інформації інших видів. Затримка статистичної інформації, що надходить до споживача, коливається від місяця до півтора  років, що визначається витратами на обробку, аналіз та узагальнення інформації.

     Вимоги, що пред'являються до оперативного надання споживачеві комерційної  інформації, нижче, ніж вимоги, що пред'являються  до надання біржової та фінансової інформації. Період оновлення комерційної  інформації коливається від одного дня до одного тижня.

     Комерційна  інформація в умовах ринку і конкуренції  важлива і використовується безпосередньо  бізнесменами та підприємцями при вирішенні  таких завдань: