Оцінка конкурентоспроможності ПП фірма „КВІЛТ”

    Конкурентоспроможність підприємства можна виявити тільки серед групи підприємств, які належать до однієї галузі або випускають товари субститути, тобто конкурентоспроможність є поняттям відносним. Одне й те ж підприємство в межах внутрішнього ринку можна визнати конкурентноспроможним, а на світовому ринку або його сегменті – ні.

    Конкурентоспроможність  підприємства – це комплексне поняття, яке включає такі аспекти:

• спроможність підприємства продукувати конкурентноспроможну продукцію;
• вміння розробляти стратегію, яка забезпечує високий рівень його конкурентоспроможності;
• наявність добре налагодженого організаційно-управлінського механізму, який спроможний виконати поставлені завдання;
• орієнтацію діяльності організації на ринок і систематичну співпрацю із споживачами;
• наявність конкурентної стратегії та тактики дій стосовно конкурентів;
• високу професійну підготовку персоналу;
• вмінні реагувати на зміни зовнішнього середовища.

    Для оцінки конкурентоспроможності підприємства використовують систему показників.

    Показники конкурентоспроможності підприємства:

• ринкові показники (частка збуту продукції): у експорті країни; на цільових зовнішніх ринках; на внутрішньому ринку; на галузевих сегментах ринку.
• показники інноваційної діяльності підприємства: кількість створених нових видів продукції, кількість проданих ліцензій і виданих патентів;
• показники виробничої діяльності підприємства: обсяг інвестицій у виробництво; кількість нових освоєних видів продукції; структура виробничих витрат; продуктивність праці на виробництві; динаміка обсягу виготовленої продукції за окремими видами.
• показники маркетингової діяльності підприємства; захищеність продукції патентами; рівень якості після продажного сервісу; величина витрат на рекламу; показники оцінки ефективності роботи відділу маркетингу; показники маркетингових досліджень; цінова політика
• показники фінансової діяльності підприємства: величина прибутку від основних видів діяльності; коротко і довгострокова кредиторська заборгованість коротко і довгострокова дебіторська заборгованість; коротко і довгострокова дебіторська заборгованість; кредитні можливості організації

    Наведена  система показників конкурентоспроможності підприємства може бути доповнена або  зменшена залежно від цілі оцінки конкурентоспроможності, суб’єкта оцінки, особливостей галузі та видів діяльності підприємства.

    Відомі  три основні напрями оцінювання конкурентоспроможності підприємства;

    Перший  напрям передбачає визначення конкурентоспроможності підприємства на основі результатів господарської діяльності підприємства. Оцінка передбачає визначення таких інтегральних показників: частки ринку, що контролюється підприємством; обсягу і динаміки збуту за окремими видами продукції і по підприємству в цілому; величину прибутку, одержаного протягом останніх років діяльності; кількість освоєних нових видів продукції тощо.

    Другий  напрям базується на використанні факторного аналізу. Доцільним є виділення і обґрунтування певної сукупності показників; проведення аналізу впливу кожного окремого показника на рівень конкурентоспроможності підприємства в цілому;

    Третій  напрям дозволяє оцінити характер впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства місії стратегічних програм і планів підприємства з точки зору ефективності їх реалізації. Такий підхід передбачає оцінку конкурентоспроможності підприємства з позицій менеджменту підприємства.

    Можливість  використання того чи іншого напряму  значною мірою зумовлена наявністю  відповідної інформації. Ця проблема для різних галузей і видів  діяльності має різний рівень складності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Обґрунтування та  вибір факторів  конкурентних переваг  підприємства 

    Вирішувати  проблему конкурентоспроможності підприємства слід з позицій спеціального управлінського впливу. Дана проблема повинна мати чітке відображення в цілях і  завданнях стратегії підприємства і конкретизуватися у політиці за головними напрямами його господарської діяльності – маркетингової, проектно-конструкторської, виробничої, збутової, фінансової. У зв’язку з цим, необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства слід розглядати розробку слід спеціальної концепції, що повинна базуватись на прогнозуванні розвитку зовнішнього середовища та визначенні ролі і місця підприємства на ринку.

    Конкуренція, як примусова сила, спонукає організації  до досягнення переваг над конкурентами. Найскладнішим аспектом при управлінні є встановленні характеру переваги організації порівняно з конкурентами та її оцінка.

    Конкурентна перевага підприємства – конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього його середовища, за яким воно випереджає підприємства, висока компетентність підприємства в будь-якій галузі діяльності або у виготовленні продукції у порівнянні з конкуруючими організаціями.

    Одним із найважливіших аспектів є визначення галузей, де проявляються конкурентні  переваги підприємства або його недоліки, та відповідних факторів їх забезпечення.

    Конкурентоспроможність  підприємства забезпечується наявністю  двох видів його конкурентних переваг: „перевагами в умінні” та „  перевагами в ресурсах”.

    Переваги  в умінні обумовлюються ефективністю роботи всіх функціональних підрозділів, ініціативністю працівників, наявністю ”ноу-хау” в дослідженнях та проектуванні тощо.

    Рівень  переваг в ресурсах може визначатись доступом до сировини, енергії, комплектуючих, кадровим складом та кваліфікацією працівників, структурою власних та залучених фінансових коштів, наявністю системи науково-технічної, виробничої, комерційної співпраці.

    Крім  цього, фактори (чинники) конкурентних переваг підприємства можуть бути тактичними і стратегічними.

    Тактичний фактор конкурентної переваги підприємства – конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, за яким воно випереджає або буде випереджати в найближчий період (не більше 1-го року) конкуруючі підприємства.

    Стратегічний  фактор конкурентної переваги підприємства – конкретний компонент зовнішнього або внутрішнього його середовища, за яким воно може випереджати конкуруючі підприємства після виконання в перспективі конкретних умов, що визначають перевагу аналізованого фактора підприємства у порівнянні з конкурентами.

    Визначення  факторів конкурентних переваг підприємства повинно здійснюватися у конкретних галузях його господарської діяльності.

    Так, зокрема, до факторів, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства в галузі управління, можна віднести:

• націленість на комплексне управління конкурентоспроможністю підприємства;
• стратегія управлінського мислення; вміння формулювати оптимальні цілі і добиватися їх досягнення;
• гнучкість реакції управління на зовнішні загрози; інноваційний характер управлінської діяльності;
• втілення маркетингу в принципах і функціях управління та ін.

    Фактори маркетингу, що обумовлюють  напрями конкурентних переваг:

• переваги у своєчасному і якісному задоволенні потреб і вимог споживачів;
• створення комунікаційної системи, адекватної завданням підвищення конкурентоспроможності підприємства;
• створення ефективної системи розподілу і збуту продукції;
• цільове використання можливостей маркетингу для формування конкурентних переваг на вирішальних напрямах діяльності підприємства;
• створення системи ефективного стимулюючого впливу на інтереси споживачів і посередників;

    Напрями створення конкурентних переваг  в галузі дослідження і розробки проявляються у:

• створенні високоефективної системи формування нових видів продукції;
• націленості досліджень і розробок на створення продукції ринкової новизни;
• випередженні конкурентів за часом виходу на ринок з новими видами продукції;
• формуванні команди розробників, об’єднаних єдністю інтересі і цілей.

    Напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємства у сфері виробництва знаходять відображення у налагодженні високоякісної матеріально-технічної бази; гнучкості виробничої системи, яка забезпечує необхідну зміну об’єктів виробництва; відповідності виробничих можливостей стратегічним завданням і поточним потребам підприємства.

    До напрямів управління конкурентоспроможністю підприємства, які пов’язані із споживачами, належать: знання вимог споживачів, переваг  і можливості впливу на них; обґрунтованому сегментуванні ринку за особливостями  попиту; формуванні системи ділових контактів із споживачами, що дозволяє максимально враховувати їх побажання і вимоги.

    До напрямів управління конкурентоспроможності підприємства, які пов’язані із конкурентами, відносять: створення системи моніторингу  конкурентів, їх політики і напрямів діяльності; постійне корегування конкурентних переваг підприємства у зв’язку із змінами стратегії конкурентів; систематичне проведення прогнозів відносно змін рівня конкурентоспроможності конкурентів; розробка концепції посилення конкурентних переваг підприємства.

    Для знаходження  і оцінювання факторів конкурентної переваги підприємства можна запропонувати  такий алгоритми:

• проведення сегментації ринку по даній груп потреб;
• визначення і аналіз факторів і рівня конкурентоспроможності продукції підприємства і конкуруючих підприємств;
• визначення і аналіз факторів і рівня конкурентних переваг підприємства і конкуруючих підприємств за конкретними регіонами і країнами на поточний момент;
• прогнозування факторів конкурентоспроможності продукції підприємства і конкурентів за вибраними ринками і строками;
• прогнозування стратегічних факторів конкурентної переваги підприємства за тими ж ринками і строками;
• проведення попередньої оцінки ресурсних можливостей підприємства для реалізації стратегічних конкурентних переваг підприємства, деякі з них можуть бути стабільні, інші – нові, що вимагають значних інвестицій.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Оцінювання рівня  конкурентних переваг  та конкурентоспроможності  підприємства 

    Визначення  характеристик конкурентних переваг  підприємства над іншими виробниками  є складною проблемою. Ці характеристики можуть бути різноманітними й стосуватися товару, форм виробництва або продажу, які є специфічними для підприємства чи товару. Зазначена перевага є, таким чином, відносною порівняно з пріоритетним конкурентом, який займає найкращу позицію на ринку або в конкретному сегменті. Відносна перевага конкурента може бути внутрішньою та зовнішньою.

    Зовнішня  конкурентна перевага – це перевага у властивостях товару, яка створює „цінність для покупця” внаслідок повнішого задоволення його потреби. Ця перевага збільшує „ринкову силу” організації, тому вона може змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який не володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною.

    Внутрішня конкурентна перевага – це перевага підприємства у витратах виробництва, яка створює „цінність для виробника” внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує підприємству більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав’язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність.

    Для оцінки „ ринкової сили” використовують дані, які отримані при дослідженні іміджу марки (цінність, що сприймається ринком, і еластичність за ціною). Аналіз „продуктивності” ґрунтується на „ кривій досвіду” інформації про конкурентів.