19. Створення  і підтримання відповідності  між цілями підприємства та  його потенційними можливостями  і шансами — це:

      а) маркетингове планування;

      б) маркетингові дослідження;

      в) концепція маркетингу підприємства.

20. Стиль життя,  характеристики особистості споживачів  — це ознаки сегментування  ринку:

      а) демографічні;

      б) географічні;

      в) психографічні.

21. Якщо підприємство  обирає цільовим ринком один  сегмент і поставляє для нього  групу товарів, то цей тип цільового ринку називається:

      а) ринкова спеціалізація;

      б) товарна спеціалізація;

      в) вибіркова спеціалізація.

22. Ринкове позиціювання  ґрунтується на політиці:

      а) спеціалізації:

      б) концентрації;

      в) диференціації.

23. Позиціювання  за перевагою — це стратегія, коли товар виступає:

      а) як лідер за послугою для споживача;

      б) як найкращий для певних цілей;

      в) як такий, що переважає за якимись  показниками товари-конкуренти.

24. Економічність  як принцип організації маркетингу  на підприємстві означає:

      а) мінімізацію витрат на маркетинг;

      б) достатність доходів від реалізації маркетингових дій;

      в) досягнення ефекту синергії.

25. Традиційна  вертикально структурована організація  відділу маркетингу заповнюється  горизонтальними зв’язками в  … моделі:

      а) матричній;

      б) ринковій;

      в) змішаній.

26. Венчурні групи  створюються для:

      а) вирішення конкретних маркетингових  проблем;

      б) відпрацювання ризикованих маркетингових  ідей;

      в) для вироблення пропозицій керівнику.

27. Головною передумовою  створення ефективної організації маркетингу на підприємстві є:

      а) наявність кадрів і фінансових ресурсів;

      б) констатація концепції маркетингового менеджменту;

      в) доскональне знання ринку.

28. Першим етапом  процесу маркетингового планування  є:

      а) аналіз проблеми;

      б) визначення мети;

      в) прогнозування.

29. Техніка маркетингового  планування буває:

      а) типу «знизу вгору», «згори вниз»;

      б) послідовна, поточна, жорстка, гнучка;

      в) з допомогою банків даних, моделей  тощо.

30. Питання щодо  того, які продукти чи стратегічні простори мають бути освоєні, — це:

      а) предмет стратегічного планування;

      б) завдання стратегічного планування;

      в) об’єкт стратегічного планування.

31. Стратегія,  яка спирається на продуктивність  та ефект досвіду, — це стратегія:

      а) диференціації;

      б) диверсифікації;

      в) «ціна—кількість».

32. Пошук нових  видів діяльності того ж або  дещо іншого технологічного чи  комерційного рівня — це стратегія:

      а) концентричної диверсифікації;

      б) чистої диверсифікації;

      в) латеральної диверсифікації.

33. Збільшення  обсягів продажу шляхом упровадження існуючих товарів на нові ринки — це стратегія:

      а) проникнення на ринок;

      б) розвитку ринку;

      в) розвитку через товари.

34. Надання споживачам  відносно стабільного набору  продуктів (послуг) на існуючих, добре  вивчених і стабільних ринках — це стратегія:

      а) підприємств-захисників;

      б) підприємств-дослідників;

      в) підприємств-аналізаторів.

35. Система SWOT-аналізу  досліджує:

      а) сильні і слабкі сторони, потенціал  і перспективи;

      б) сильні і слабкі сторони, можливості і перспективи підпри 
ємства;

      в) сильні і слабкі сторони підприємства, можливості і загрози з боку ринку.

36. Комплементарний  зв’язок — це ситуація, коли:

      а) досягнення першої цілі заважає досягненню іншої цілі;

      б) досягнення першої цілі сприяє досягненню іншої цілі;

      в) між першою та другою ціллю не існує  жодного зв’язку.

37. Стратегічне  господарське поле — це:

      а) перспективний ринок підприємства;

      б) ідентифікована стосовно конкретної стратегії, кола конкурентів і ринку частина  підприємства;

      в) підрозділ підприємства.

38. Матриця «зростання—частка»  може використовуватися лише:

      а) у галузях із серійним виробництвом;

      б) у галузях з масовим виробництвом;

      в) в обох випадках.

39. Найпрогресивнішим  методом формування бюджету маркетингу  є:

      а) метод конкурентного паритету;

      б) «виходячи з цілей і стратегії  підприємства»;

      в) метод аналогій.

40. При розробленні  оперативного планування слід  дотримуватися:

      а) закону масштабності;

      б) закону вирівнювання «вузьких місць»;

      в) закону Паретто.

Додаток А. Сторінка відповідей на тестові завдання