Контрольна робота з курсу «Маркетинг»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

У ринкових умовах кожне підприємство самостійно формує ціну на продукцію. Процес ціноутворення може бути зорієнтований як на витрати підприємства, так і на ринкову ситуацію, що постійно змінюється під впливом ціно утворюючих чинників. Визначаючи рівень ціни на продукцію, можна застосовувати різні методи ціноутворення. Конкретний метод вибирають, ураховуючи основну маркетингову мету підприємства.

Усі прямі методи формування ціни можна згрупувати за трьома основними напрямами відповідно з урахуванням величини витрат підприємства, рівня попиту на його продукцію та конкурентних особливостей ринку.

До методів непрямого  ціноутворення відносять маркетингову політику торговельного кредитування, кондицій та знижок. Усі вони мають  на меті заохотити споживача до контактів  із фірмою, до придбання продукції. При цьому споживачі продукції  фірми — це не тільки особи, підприємства чи організації, які купують товари для задоволення своїх особистих чи виробничих потреб, а й різноманітні торговельно-посередницькі організації, які купують товари з метою їх подальшого перепродажу.

Кредитна політика фірм — це визначення та безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком вимог продавця до покупця для інкасації та лізингу.

Політика кондицій —  це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов’язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упаковки й транспортування, надання можливості обміну чи відмови від отриманої продукції та ін.

Одним із найуживаніших  методів непрямого ціноутворення  є маркетингова політика знижок. За своєю комерційною природою знижка може бути плановою або тактичною. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — «замасковані». Усі види тактичних знижок об’єднує економічне джерело — прибуток, а також загальне завдання — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. Використання тактичних знижок веде до зниження реальної ціни споживання товару і відповідно до збільшення премії споживача, що являє собою різницю між економічною цінністю товару і ціною, за якою йому цей товар вдалося купити.

Упроваджуючи будь-які методи ціноутворення, слід мати на увазі, що адміністративний підхід підприємства до процесу ціноутворення не може базуватися на волюнтаризмі. В цьому разі встановлену підприємством ціну без попереднього її прорахунку ринок чи визнає, чи не приймає. Як результат, реалізуючи продукцію за такою ціною, підприємство може одержати прибуток, і тоді виробництво буде доцільним або матиме такі збитки, що змушене піти з ринку, щоб уникнути банкрутства.

Орієнтація на використання сучасних прогресивних  методичних  підходів до формування ціни та розробки цінових заходів з урахуванням особливостей ринкової ситуації, постійне зниження величини витрат підприємства, узгодженість та взаємозв’язок заходів цінової політики з усіма елементами маркетингового інструментарію, а також підвищення рівня управління ціновим механізмом – базові напрями підвищення ефективності цінової діяльності вітчизняних підприємств в умовах дедалі більшої конкуренції на ринку. Це сприяє ефективному використанню ціни реалізації продукції згідно з визначеним напрямом маркетингової діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Маркетинг: Підручник / А.Ф. Павленко, І.Л. Решетнікова, А.В. Вовчак та ін.; За наук. ред.. д-ра екон. Наук, проф., акад. АПН України А.Ф. Павленка; Кер. авт. кол. д-р екон. наук, проф. І.Л. Решетнікова. – К.: КНЕУ, 2008. – 600 с.
2. Пархоменко О. П. Східноукраїнський національний університет ім.В.Даля «Розробка оптимальної кредитної політики підприємства».
3. Агеева Е.И. Кредитная политика как инструмент управления дебиторской задолженностью // Финансовый менеджмент. – 2004. - №6. – с.22-35.
4. Бланк И.А. Управление активами. – К.: Ника-Центр, Єльга,2002.
5. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // фінанси України. – 2003. - №12. – с.24-36.
6. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Пер.з англ.. – К.: Молодь, 1997.
7. Ван Хорн Дж. К., Вахович Дж. М. (мл.) Основи финансового менеджмента. – 12-е изд. / Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2006.
8. Примак Т.О. П76 Маркетинг: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004. – 228 с.: іл. – Бібліогр.: с.223-224. ISBN 966-608-405-8
9. Дугіна С.І. Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 393 с.