Конюктура ринку

Кон’юнктура ринку - система показників та умов, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін i рівня конкуренції на ринку (товарному, фондовому та ін.) у цілому чи на окремих його сегментах; для кон’юнктури ринку притаманні чотири стадії (кон’юнктурний цикл):

1) підйом кон’юнктури; 2) кон’юнктурний бум; 3) послаблення кон’юнктури); 4) спад кон’юнктури.

Кон'юнктура ринку  є станом економіки загалом, окремої  галузі або конкретного товарного  ринку, що формується певними чинниками  і виражається в конкретних показниках. До чинників, які впливають на кон'юнктуру  ринку, належать стихійні лиха, соціальні  та політичні конфлікти, науково-технічний  прогрес, рівень монополізації, валютна  та кредитно-грошова системи, державне регулювання економіки, енергетичні  та екологічні проблеми, сезонність, стан інформаційних систем та ін.

Кон’юнктура ринку - система показників та умов, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін i рівня конкуренції на ринку (товарному, фондовому та ін.) у цілому чи на окремих  його сегментах; для кон’юнктури  ринку притаманні чотири стадії (кон’юнктурний  цикл):

1) підйом кон’юнктури; 2) кон’юнктурний бум; 3) послаблення кон’юнктури); 4) спад кон’юнктури.

1. Поняття  кон’юнктури ринку

Конкретні умови  відтворення товарів, послуг, робочої  сили становлять поняття ринкової кон'юнктури. Фактори кон'юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості. Кон'юнктура ринку —конкретні умови реалізації суспільного продукту. Вона здійснюється у співвідношеннях  між наявними на ринку матеріальними  цінностями та послугами й потребою у них. Якщо попит перевищує пропозицію, створюються стимули для розвитку виробництва. У протилежному разі з'являється  необхідність скорочувати виробництво. Кон'юнктура залежить від місткості  ринку, яка, у свою чергу, визначається обсягом виробництва та його спеціалізацією, рівнем купівельної спроможності населення.

Співвідношення  попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, впливає  на структуру й розміщення народного  господарства. Якщо коливання кон'юнктури  короткотермінові, вплив незначний  або й зовсім мізерний, але якщо підвищення або пониження попиту на певні товари має довготермінову тенденцію, істотні зрушення у розміщенні продуктивних сил неминучі.

Кон'юнктура ринку  характеризується визначеними у  часі та просторі певними співвідношеннями попиту і пропозиції, що формуються як сукупність товарно-грошових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів. Визначальними показниками  ринкової кон'юнктури є ціни, за якими  продавці реалізують, а покупці купують  товари чи послуги, їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тенденцій в русі попиту і пропозиції.

За необмеженої  дії ринкових законів кон'юнктура  ринку може змінюватися досить динамічно  і характеризуватися різними  станами.

Дефіцитна кон'юнктура  ринку може бути короткочасною (випадковою), а може мати сталий характер. Короткочасний  дефіцит на ринку може виникати як у системі переважно ринкового, так і позаринкового регулювання  економіки. Він відбиває тимчасові  диспропорції у відтворенні певного  продукту і частіше пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями циклічності виробництва, ціновими факторами.

Тривалого характеру  дефіцитові надають певна система  економічних відносин та принципові засади відповідної моделі господарювання.

За певних економічних  умов дефіцит як стійка диспропорція попиту і пропозиції набуває загального, тривалого характеру. Знаходячи  вираження на мікроекономічному  рівні, на рівні конкретного споживача  і виробника товару, цей рід  дефіциту є макроекономічною, тобто  загальною для народного господарства, характеристикою. Позаринкова і  позацінова природа такого роду дефіциту криється в принципових засадах  господарського механізму певної економічної  системи. Відомий угорський економіст  Янош Корнії вважає можливим навіть класифікувати  за цією ознакою основні сучасні  типи господарювання як ресурсообмежену (іншими словами, постійно дефіцитну) економіку  та економіку обмеженого попиту.

Класичним прикладом  ресурсообмеженої економіки тривалий час була економіка СРСР та країн  Східної Європи. Внаслідок функціонування адміністративно-командної моделі управління економікою цих країн  виробилася специфічна господарська система. Характерними її ознаками є: відокремлення  власника від виробника, а функції  безпосереднього господарювання від  функції управління і планування; відсутність ринкового контролю співвідношення виробництва і реальної потреби в товарах, планування "від  досягнутого"; безмежність державної  бюджетної підтримки нерентабельного  виробництва; символічність економічних  стимулів праці та впливу цін на поведінку виробника, стійка інвестиційна напруженість тощо.

Протилежним станом ринкової кон'юнктури є надлишок товару на ринку. Товарний надлишок характеризує стан ринкової кон’юнктури, коли за певної ціни пропозиція товару на ринку перекриває платоспроможну потребу в ньому, тобто перевищує попит.

2. Послідовність  дослідження кон’юнктури ринку

1. Дослідження основних  рис і особливостей ринку

Для цілей кон'юнктурних  досліджень ринки поділяють за такими ознаками:

• за ступенем організації  ринкової інфраструктури: організовані (біржі, банківська система, товарні  ярмарки, система науково-технічних  послуг), неорганізовані (основані на прямих зв'язках суб'єктів ринку);

• за функціональним призначенням товару: товарні (машин  і обладнання, сировини, товарів  широкого попиту, у тому числі довгострокового  і короткострокового користування та товарів повсякденного попиту), факторів виробництва: землі, нерухомості, праці, машин і обладнання, капіталу, кредитно-грошових, інвестицій, послуг: транспортних, населенню, науково-технічні, інші;

• за територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, міжнародний;

• за обсягами продажу  товарів і ступенем конкуренції: ринок чистої конкуренції, конкурентний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополія, чиста монополія.

Чисельність різних типів ринку обумовлює і різноманіття оцінних показників і методів  їх дослідження.

2. Вибір (розроблення)  методів вивчення кон'юнктури

Методи кон'юнктурних  досліджень поділяють на такі групи:

• методи економічного загальносистемного аналізу: порівняння, візуально-графічні, балансовий, формально-логічний (експертних оцінок, якісні і кількісні  рейтинги тощо);

• економіко-математичні  методи: загальноматематичні методи розрахунку економічних показників, методи математичного моделювання;

• економіко-статистичні  і методи математичної статистики:

аналіз динаміки кон'юнктури (метод відносних величин, метод середніх величин, індексний  метод, аналіз рядів динаміки, аналіз часових коливань, зведення і групування, вибіркове спостереження), регресійно-кореляційний аналіз, експертні методи.

3. Збір і накопичення  кон'юнктурної інформації

Збір і накопичення  інформації проводиться методами ринкових маркетингових досліджень.

4. Аналіз кон'юнктури  виконується за такими напрямками:

• аналіз динаміки і циклічності економічних процесів;

• аналіз загальногосподарської  кон'юнктури;

• аналіз рівня і  динаміки цін, а також цінових  показників кон'юнктури;

• дослідження попиту і пропозиції;

• дослідження особливостей поведінки суб'єктів ринку;

• оцінка потенціалу та основних пропорцій ринку;

• оцінка підприємницького ризику.

5. Прогноз кон'юнктури

Прогнозування кон'юнктури  здійснюється за допомогою загальноприйнятих  методів маркетингового прогнозування

Основна складність дослідження кон'юнктури полягає  не в тому, щоб чітко визначити  коло факторів і елементів її формування. Найважливішим завданням будь-якого  дослідження кон'юнктури, від успіху розв'язання якого залежить не тільки глибина охоплення і ґрунтовність аналізу, але й точність та правильність прогнозу її розвитку, є:

• визначення значення, сили впливу окремих факторів на формування кон'юнктури;
• виявлення провідних факторів, які визначають кон'юнктуру в
• кожний окремий момент і на найближчу перспективу.

А для розв'язання цих завдань необхідно знати  та вміти оперувати показниками  розвитку кон'юнктури.

Показники - це кількісні  характеристики, які дозволяють оцінити  зміни, які відбуваються на ринку, і  визначити тенденції у розвитку кон'юнктури, тобто скласти прогноз. Показники, що виступають у ролі індикаторів  кон'юнктури, залежно від поставлених  цілей аналізу й особливостей розвитку ринку, можуть бути як абсолютними, так і відносними величинами.

Кон'юнктура ринку  характеризується визначеними у  часі та просторі певними співвідношеннями попиту і пропозиції, що формуються як сукупність товарно-грошових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів. Визначальними показниками  ринкової кон'юнктури є ціни, за якими  продавці реалізують, а покупці купують  товари чи послуги. Їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тенденцій в русі попиту і пропозиції.

3. Основні  показники кон’юнктури ринку

Групи показників кон'юнктури:

1. Сталості, циклічності,  коливання і динаміки розвитку  ринку: середні показники, показники  варіації, форми кон'юнктурної хвилі,  темпи і вектори зростання  (спаду), параметри і функції тренду.

2. Ринкової пропозиції: обсяги, структура і динаміка  пропозиції, ціни, еластичність, функціональні  можливості пропозиції (максимально  можливі обсяги).

3. Ринкового попиту: обсяги, структура, диференціація  і динаміка попиту, ціни, еластичність, функціональні можливості попиту (місткість ринку).

4. Пропорційності  ринку: співвідношення попиту  і пропозиції; структура ринку  (види продукції, основні товаровиробники,  споживання, товарообіг, обіг капіталів  тощо), у т. ч. частки ринку  основних товаровиробників, посередників, споживачів, постачальників; територіальна  структура ринку; масштаби ринку,  рівень монополізації і конкуренції.

5. Ділової активності  і комерційного ризику: обсяг,  кількість, частота і динаміка  угод; індекси ділової активності, макроекономічні показники, виробничі  (торгові) можливості пропозиції, збутові можливості пропозиції (портфель  замовлень, його склад і динаміка), рівень комерційного ризику (за  видами ризику).

Розглянемо деякі  показники, які зумовлюють кон'юнктуру  ринку.

Визначення поточного  та майбутнього розмірів ринку.

Вивчення попиту. З'ясування попиту має важливе значення для дослідження можливостей  ринку, планування маркетингових зусиль і визначення їх ефективності. В  умовах посилення конкуренції й  загострення проблем реалізації товарів безпосередній контакт  із споживачем є обов'язковим чинником підтримки конкурентоспроможності.

Існує кілька аспектів визначення попиту, якими може оперувати  будь-яка компанія: регіональний, товарний і часовий. У першому випадку  ринок поділяють на певні географічні  зони, у другому — за видами товарів  певної галузі, обсягами продажу товарів  конкретної фірми, конкретною назвою товару тощо. Часовий аспект — це прогнозування  рівнів попиту залежно від термінів (довгостроковий та короткостроковий попит).

Кожний окремий  рівень попиту застосовують для досягнення певної мети. Фірма може здійснити  короткострокове прогнозування  попиту на певний товар для того, щоб отримати дані про обсяги закупівлі  сировини, спланувати виробництво, скласти  графік фінансування. Вона може спрогнозувати  регіональний попит на основний вид  своєї продукції на перспективу  з метою обґрунтування рішення  щодо можливого розширення ринку.

Потенційний ринок  складається з покупців, які виявляють  інтерес до певних пропозицій, але  цього недостатньо для здійснення купівлі. Потенційні покупці повинні  мати адекватний дохід, тобто купівельну спроможність. Тому розмір ринку є  функцією зацікавленості та доходу. Отже, готівковий ринок складається з  покупців, які зацікавлені в покупці, мають дохід і перебувають  на ринку в конкретному місці  та в певний час. Крім того, окремі покупці  є досить "кваліфікованими" для  участі в купівлях. Сукупність таких  покупців становить ринок, який обслуговує фірма.

Визначаючи попит, потрібно розрізняти ринковий попит  і попит на товари конкретної фірми. Перш ніж оцінювати можливості продажу  своєї продукції, кожна компанія, як правило, має вивчити ринковий попит.

Ринковий попит  — кількість товарів, що буде придбана певною групою покупців у певному  регіоні у визначений період і  в певному маркетинговому оточенні за умови конкретної маркетингової  програми. Ринковий попит виражається  в натуральних, вартісних показниках або у відносних величинах.

При визначенні ринкового  попиту важливо знати, що означає "куплений" обсяг замовленого, відвантаженого, оплаченого, одержаного або спожитого  товару.

Ринковий попит  можна визначити в масштабах  внутрішнього ринку загалом або  його окремих сегментів. Так, виробник тканин може оцінити попит на свою продукцію в усіх галузях і  окремо в легкій промисловості. Певна  річ, його можна визначити в масштабах  окремої території, за певний період, а також спрогнозувати на перспективу. Крім чинників, про які йшлося, на формування ринкового попиту впливають  різні маркетингові програми. Попит  на більшості ринків характеризується певною еластичністю, пов'язаною з ціною, поліпшенням якості товарів, заходами щодо вдосконалення розподілу та просування товарів на ринку. Отже, сукупні витрати фірми на маркетинг  впливають на ринковий попит, тому їх варто враховувати при прогнозуванні.