Экономическая разведка в банке

     Вступ 

     На  світовому ринку конкуренція  за ресурси та ринкові частки, необхідні  бізнесу, проходить напружено, а  часом приймає і жорстокі форми. У боротьбі за виживання (неважливо, йде мова про економічне виживання або будь-якому іншому сенсі) шанси на успіх має той, хто грамотно використовує розвідку у своїй діяльності. Конкуренція у світі зростає і конкурентна розвідка при її ефективному застосуванні може стати вирішальним чинником, здатним привести до успіху навіть компанію, якій загрожувало розорення.

     Використання  розвідки в діяльності бізнесу почалося аж ніяк не в кінці XX століття. Якщо здатність аналізувати і робити висновки розглядати як невід'ємну частину  функцій головного мозку, яка ініціює людину над тваринним світом, то слід також визнати, що людина застосовує цю здатність абсолютно у всіх галузях свого життя. Тому бізнес - це всього лише одна з багатьох сфер застосування розвідки. Як у минулому, так і зараз підприємці не завжди досягали в бізнесі ідеальних результатів. Проте можна впевнено заявити, що підприємці, що спиралися на розвідку, завжди виявлялися більш успішними, ніж ті, хто цього не робив.

     Мета економічної розвідки — забезпечення конкурентної переваги для досягнення успіху в ринковій економіці. На сьогоднішній день, економічна розвідка розглядається як побудова системи взаємин з конкурентами, тобто створення комплексу заходів щодо отримання і обробки даних про конкурента: майнових, фінансових і управлінських ресурсах, можливостях і уразливості, а також про оперативні і стратегічні плани.

     Економічна розвідка – це складова частина корпоративної культури ведення сучасного бізнесу. Для виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби першочергову роль починає грати розвідка намірів конкурентів, вивчення основних тенденцій бізнесу, аналіз можливих рисок і так далі На Заході навіть існує учбова дисципліна business intelligence, що вивчає ці аспекти бізнесу. У західних країнах культура конкурентної розвідки настільки поширена і так задіяна, що цей процес мається на увазі сам собою. Саме тому, в умовах глобалізації, компанії мають приділяти економічній розвідці все більше й більше уваги. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Історична довідка 

     Ще  задовго до появи понять "конкурентна  розвідка", "економічна розвідка", "промислове шпигунство" існувала діяльність, яка сьогодні підпадає під такі визначення. Основними проявами її були маскування "розвідників" під мирне населення, тобто використання прикриття, а також певні методи промислового шпигунства, яке здійснювалось  не розвідувальними структурами  задовго до того, як з'явилися офіційні розвідувальні та приватні служби.

     Звичайно, для того, щоб безпечно проникнути на розвідувальну територію, розвідники змушені маскуватися під мирне  населення. Першими прикриттями  для них були деякі професії, наприклад, торгівці, священики, монахи, а також  жебраки, каліки, вуличні співаки, повії. Це були зародки сучасної економічної  розвідки та промислового шпигунства.

     Найдавніший приклад промислового шпигунства описує відомий французький письменник Жозеф Анрі Беке у своїй книзі "Боротьба за вогонь", коли первісні люди - герої книги - відправлялися  у сусіднє плем'я, щоб викрасти секрет добування вогню.

     Перший  задокументований випадок проведення розвідувальної операції міститься  у Біблії. Так, Глава 2-га Книги Ісуса  Навина свідчить: «1. І послав Ісус, син  Навин, з Ситтиму двох наглядачів таємно та сказав: підіть, огляньте землю  та Єрихон. Два юнаки пішли та прийшли в будинок блудниці Раав, і залишились ночувати там».

     Таким чином, плануючи захоплення Єрихону, Ісіс Навин послав у місто двох юнаків, щоб перед штурмом отримати інформацію про стан сил та засобів захисників міста. Юнаки змогли таємно проникнути в місто та знайти притулок в домі блудниці Раxав. Або, говорячи на професійній  мові, успішно провели перший етап своєї місії: легалізувались на об’єкті  зацікавленості, влаштували явочну квартиру та завербували свого першого  агента.

     Документальні джерела - китайська хроніка, що датується XV ст. до нашої ери - містять розповідь  про китайську принцесу, яка у  своєму капелюшку, прикрашеному живими квітами, вивезла з Китаю шовковичних черв'ячків і передала їх своєму коханому разом із секретом виготовлення шовку, чим позбавила Китай на монополію у даній галузі.

     Окремо  є доцільним розглянути твір відомого китайського філософа Сунь-Цзи, що жив  у 5 сторіччі до н.е., «Філософія війни». Як свідчить сучасна література з  менеджменту та маркетингу, дуже велика кількість думок та підходів мислителя  використовується і сьогодні у повсякденному  житті та підприємництві. Управлінці будь якого рівня намагаються  використовувати його вчення для  досягнення успіху у конкурентній боротьбі. Розвідувальній службі Сунь Цзи надав дуже велике значення. Найбільшу його увагу притягувала агентурна розвідка.

     Пізніше, аж до середніх віків, спостерігається  значний розвиток промислового шпигунства. Саме у цей період йшла боротьба за секрети "грецького вогню" (самозапалювальної  речовини, яка в закупорених глиняних посудинах використовувалась для  бомбардування ворожих кораблів), а також порцеляни, секрет виготовлення якого був нелегально вивезений  з Китаю до Великобританії, Німеччини, Австрії, Росії, Італії, на Скандинавські  острови, а звідти - по усьому світу.

     З XVI до XVIII ст. основним предметом промислового шпигунства були відкриття алхіміків. Наполегливе полювання велося за секретом герметичної закупорки  посуду, секретом виробництва золота, кислот для очищення алмазів і, нарешті, пороху (також викраденого у китайців).

     У цей період промислове шпигунство починає  узаконюватися, перетворюватися у  такий вид діяльності, який підтримується  державою. Прикладом цього можна  вважати прийняття у 1791 році у  Франції закону про патенти. Це був  вже не перший законодавчий захід, спрямований  на захист прав винахідників. Але особливістю  цього закону було те, що вперше заохочувалося  промислове шпигунство за кордонами  Франції. Цей закон закріплює "за кожним, хто перший привезе до Франції  який-небудь іноземний промисел, такі ж пільги, якими користувався б  його винахідник".

     Подальший розвиток промислового шпигунства фірм, корпорацій, фінансових структур набував  все більшого поширення. У зв'язку з тим, що перед державними розвідувальними  структурами почали ставитися питання  економічного характеру, розпочалося  об'єднання інтересів неурядових організацій та спеціальних служб  щодо намагань за будь-яку ціну отримати необхідну інформацію. Разом з  тим, виходячи з цієї ситуації спецслужби почали залучати недержавні, не розвідувальні  структури для прикриття своєї  розвідувальної діяльності.

     Прикладом створення зародків промислового шпигунства XVI століття є також і банківські структури Фуггерів в Аусберзі. Фуггери  створили велику фінансову імперію, позичаючи гроші збіднілим правителям і державам. Та обставина, що Фуггери  рідко помилялися при розміщенні своїх капіталів, були результатом  професійної організації ними збирання приватної інформації.

     Торговельний  будинок Фуггерів розсилав своїм  штатним службовцям у представництва фірми в інших містах Європи бюлетені новин, які, крім іншої, мали і таємну інформацію політичного та економічного змісту. Це давало їм можливість більш  ефективно вирішувати завдання, що ставилися перед ними.

     Приблизно з 1875 року - часу очевидної промислової  переваги Англії  - розпочинається історія  розвитку промислового шпигунства в  США та Японії, що почала розвиватися. У період Першої світової війни промислове шпигунство практично зливається з  військовим. Про це, наприклад, свідчить факт викрадення французами у німців у 1914-1915 рр. технології виготовлення снарядів з отруйним газом, коли за декілька днів за дві тисячі марок шпигун здобув секрет, над яким два роки працювали кращі німецькі хіміки і на який було витрачено мільйони.

     В США конкурентна розвідка почала активно розвиватися в середині 80-х. коли на американських ринок  увірвалися японські компанії. Тоді ж  стало зрозуміло, що японці конкурентну  розвідку не винаходили. Так історично  склалося, що вона завжди була невід’ємною  частиною їх бізнес-культури. Потрібно сказати, що задовго до 80-х Японія почала масштабний наступ на світовий ринок в цілому. Аналіз японської тактики складає інтерес для спеціалістів конкурентної розвідки і сьогодні.

     Сьогодні  американські підприємства є одними з найактивніших у сфері конкурентної розвідки. З 1986 року у США легально діє "Співтовариство професіоналів  конкурентної розвідки" (Society of competitive intelligence professionals, SCIP), яке нараховує  близько 1500 постійних членів по всьому світі.

     У США на достатньо високому професійному рівні знаходиться конкурента контррозвідка. Її органи об'єднані у національну  службу "Американське товариство по забезпеченню безпеки промисловості". Членами товариства є керівники  служб безпеки великих промислових  фірм та їх закордонних філіалів. Начальниками служб безпеки, як правило, призначаються  колишні співробітники державних  секретних служб. Поряд з офіційним  обміном технологіями останнім часом  широкого розмаху набуває нелегальна "передача" технологій у формі  промислового шпигунства і технологічного піратства - масового випуску і продажу  технологій-імітацій тіньовими структурами. Третина зарубіжних служб маркетингу, аналітичних центрів великих  корпорацій так чи інакше причетні до промислового шпигунства.

     В даний час, розвиток технологій –  перш за все, зв’язку та комп’ютерів  – зробило повноцінну розвідку технічно та фінансово доступною для великих, середніх і навіть дрібних компаній.

     Російська історія розвитку конкурентної розвідки є ближчою до американської моделі, ніж до європейської, оскільки в  конкурентній розвідці в Росії та в США великим є процент  колишніх співробітників спецслужб. В  європейських країнах натомість  переважають вихідці з бізнесу.

     Як  і економічна розвідка, так і діючі  заходи захисту проти неї є  важливими умовами забезпечення конкурентних переваг. Оскільки у всьому світі конкуренція визначається одним із головних факторів, що забезпечують рівновагу економічного розвитку, то конкурентна розвідка буде зберігати  свою актуальність у подальшому.

     За  даними ООН, у світі діють близько 55 тисяч транснаціональних корпорацій, що займаються комерційним шпіонажем, які збирають дані про фундаментальні і прикладні відкриття, про злиття компаній, про провідних спеціалістів, про рух фінансів, а також про  провідних політичних діячах, про  провідних спеціалістів і менеджерів фірм з метою чинення впливу на них, про території, перспективні з  точки зору вкладання капіталу тощо. У сучасному світі у розвідувальні  заходи вкладаються досить великі кошти.

     В Україну методики та специфіка діяльності конкурентної розвідки надійшли з Росії, як і велика кількість інших елементів  ділового світу. На сьогодні, сфера  конкурентної розвідки в Україні  знаходиться в стані формування. Також змінюється і «портрет»  спеціаліста з конкурентної розвідки. Здійснюється робота з підготовки спеціалістів з бізнес-освітою та надання їм знання основ конкурентної розвідки. Успіхи конкурентної розвідки стали  настільки очевидними, що державні розвідки в свою чергу прийняли на озброєння методи роботи з відкритими джерелами інформації, розроблені та вдосконалені спеціалістами КР. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Економічна  розвідка 

     Економічна  розвідка (вона ж «бізнес-розвідка», «конкурентна розвідка») — важлива  складова роботи підприємства, яке  прагнути досягти успіху у виробничому  процесі і на ринку. Для чого використовує всі законні доступні методи «виуджування»  інформації про положення справ  конкурента, його найближчі плани  розвитку і інноваційних технологій.

     Економічна  розвідка відрізняється від промислового шпигунства тим, що не удається до протизаконних  методів, як шантаж, підкуп, крадіжка конфіденційної інформації і інформаційних носіїв, прослуховування, читання електронної  пошти і так далі.

     Економічна  розвідка – сфера таємної діяльності щодо збору, аналізу і використання особливо цінної інформації, що охоплює  всі сфери ринкової економіки.