Франчайзинг та умови його здійснення на Україні. Приклади його успішного застосування

     Залежно від відносин франчайзера і франчайзі  найпоширенішим типом франчайзингу в Україні є регіональний франчайзинг. За схемою цього франчайзингу з українськими франчайзі співпрацює відома італійська фірма-виробник одягу "Веtton". Зокрема, українська компанія "Арго Трейдинг", яка стала франчайзі італійської фірми "Веnetton", отримала концепцію магазину та контракт на закупку товару і періодично виплачує франчайзеру роялті. В кожному крупному регіоні, де є франчайзі, "Веnetton" має своїх агентів, які, отримуючи зразки продукції компанії, демонструють їх місцевим партнерам і разом з ними формують замовлення. Завданням регіональних агентів компанії є також вивчення шляхів і перспектив розвитку місцевого ринку та ріст числа франчайзингових проектів цьому регіоні. На відміну від багатьох компаній, "Веnetton" не нав'язує єдиний для всіх магазинів асортимент і надає франчайзі значну свободу вибору. Франчайзі можуть самостійно замовити обмежену партію одягу, який, на їхню думку, є актуальними в даному регіоні. Основним є передоплата за весь комплект замовлення, причому кошти надходять безпосередньо до компанії "Веnetton", обминаючи агентів. Бенеттоновські фабрики в Тревізо виготовляють тільки те, що вже замовлено та оплачено франчайзі. Ризики франчазера тут мінімальні, основне завдання франчайзера - виготовляти якісний товар, налагоджувати дистрибуцію, зворотній зв'язок з франчайзі та підтримувати бренд за допомогою рекламних компаній.

     У цивільному кодексі України передбачений також і інший вид франчайзингу – субфранчайзинг. Крім того є навіть приклади практичного його використання в нашій країні. Зокрема, компанія "Михаил Воронин" розробила субліцензійний пакет для виробників одягу по регіонах. Цей пакет передбачає, що для певного регіону з допомогою спеціальної методики розраховується мінімальна квота з реалізації товару ТМ "Михаил Воронин". Якщо торгова структура у цьому регіоні повністю покриває цю квоту, то їй надається ексклюзивне право регіонального представництва. По-перше, відповідно до угоди франчайзер не має права відкривати свої торговельні підприємства або продавати франшизу в цей регіон. По-друге, всі питання оптово-роздрібної реалізації продукції компанії у вказаному регіоні вирішуються ексклюзивним представником. Сьогодні компанія веде переговори з потенційними франчайзі про надання їм такого статусу у Львові, Харкові та Дніпропетровську.

     Залежно від сутності господарських відносин в Україні найбільш розповсюджений виробничий франчайзинг, особливо у  виробництві безалкогольних напоїв. Найчастіше франчайзер надає своїм  франчайзі спеціальний інгредієнт, без якого виробництва неможливе, і тим самим бізнес між франчайзером і франчайзі не припиняється відразу  після передачі обладнання та технологія виробництва, а має довготривалий характер. Франчайзі обслуговує клієнтів, франчайзер забезпечує виробництво ресурсами. За такою схемою на території України працюють компанії "Соса Соlа", "Рерsісо" та інші, що продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва, місцевим компаніям. Кожен з місцевих або регіональних розливальних та пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії, вони змішують концентрати, надані франчайзером, з іншими інгредієнтами та, дотримуючись певної технології, розливають у банки чи пляшки і реалізовують виготовлену продукцію через систему місцевих розповсюджувачів. Певно, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися за своїми якостями від аналогічного товару в Києві чи іншому регіоні.

     За  ступенем розвитку правового поля франчайзингові відносини в Україні відносять  саме до законодавчо не підкріплених. Спеціального закону щодо регулювання відносин франчайзингу в Україні ще немає, він знаходиться в стадії розробки (на розгляд до Верховної Ради було подано Проект Закону України "Про франчайзинг"). Відносини між суб'єктами франчайзингових взаємин регулюються окремими розділами Цивільного, Господарського кодексів України та іншими законодавчими актами.

     Таким чином, це ще раз доводить, що франчайзинг  може бути започаткований у різних сферах економічної діяльності. В Україні франчайзингові відносини є найбільш розповсюдженими в громадському харчуванні, роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, у сфері послуг.

     Отже, для вітчизняних підприємств  слід детально та поглиблено вивчати  досвід інших фірм, в тому числі  іноземних, по застосуванню франчайзингових  відносин та враховувати особливості  економіки України. 
 

2.4. Приклади успішного  застосування франчайзингу  в Україні

     Франчайзинг - це спосіб ведення підприємницької  діяльності, заснований на правах, придбаних  однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау. Франчайзинг можна розглядати як систему договірних відносин, при  якій одна фірма (франчайзор) надає  іншій фірмі (франчайзі) за плату  і на певний термін комплекс виключних прав - франшизу.

     Франшиза - це дозвіл на використання комплексу  виключних прав правоволодільця (визначеної торговельної марки, операційної системи, ноу-хау). Яскравим прикладом франчайзингу є мережа підприємств "Макдональдс", "Кодак", "Фуджі"....

     Франчайзинг передбачає створення широкої мережі однорідних підприємств, які мають  знак для товарів і послуг (торговельний знак), що об'єднує багатьох підприємців, які дотримуються однакових умов, стилю, методів та форми продажу  товарів.

     Для користувача франчайзинг істотно  знижує підприємницький ризик та прискорює окупність капіталовкладень. Залишаючись господарем свого підприємства, він отримує можливість використовувати  добре відомий знак для товарів  і послуг, що позитивно позначається на входженні до ринку. Крім того, правоволодільці  проводять постійну рекламну кампанію на загальнонаціональному і місцевому  рівнях у таких масштабах, які  не під силу малій і середній фірмі.

     Для роботи по схемі франчайзингу підписується Договір Комерційної концесії , що оснований на тому, що один суб'єкт  підприємницької діяльності (правоволоділець) за винагороду надає іншому суб'єктові підприємницької діяльності (користувачеві) право використовувати свої засоби індивідуалізації (фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів  і послуг), передає йому ноу-хау, комерційну інформацію, що охороняється законом, і надає постійне консультаційне сприяння в організації підприємницької  діяльності.

     ІІІ. ВИСНОВКИ 

     На  основі вищевикладеного матеріалу, можна зробити висновок, що франчайзинг  – це особлива форма організації  бізнесу, що дозволяє розвиватися малим  підприємствам та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії таких двох типів суб’єктів. Такий взаємозв’язок великих і малих фірм дозволяє розширити збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами, тобто на міжнародному рівні.

     Фінансова підтримка у формі франчайзингу користується широкою популярністю в США, Канаді, Західній Європі, Японії, в країнах Карибського й Тихоокеанського басейнів.

     Зародився франчайзинг у США наприкінці ХІХ ст., коли компанія „Зінгер”, немаючи достатньої суми коштів для наймання комівояжерів, вирішила продати право на торгівлю її товаром іншим компаніям. У Росії цю систему започаткувала науково-виробнича компанія „Дока” у 1990 році. Щодо України, то слід зазначити, що в нас на даний момент налічується більше 190 діючих франчайзингових компанії і понад дві тисячі франчайзі.

     Необхідність  франчайзингу в Україні зумовлена  втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами і таке інше. Проте, вирішуючи ці проблеми, застосування франчайзингу має і ряд негативних моментів, які слід враховувати при прийнятті управлінських та стратегічних рішень на кожному підприємстві. Так, одним із суттєвих недоліків є недобросовісне ставлення до угоди франчайзингу дрібних фірм (франчайзі), тобто різного роду спроби зекономити на технології виробництва. Крім того, досить важко постійно контролювати діяльність франчайзі, адже є ймовірність того, що малі фірми можуть зіпсувати репутацію франчайзера. Таким чином, усе це слід брати до уваги для прийняття управлінських рішень, а також враховувати вплив даного економічного явища на економіку окремої країни та суб’єктів господарювання зокрема. Іншим важливим моментом є вибір типу франчайзингу, що залежить від конкретних умов та ситуацій, адже кожен тип характеризується своїми особливостями застосування.

     Найбільш  ефективним, на мою думку, для підприємств  України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі  не тільки реалізовувати, але й виробляти  продукцію материнської компанії, використовуючи при цьому її торгову марку. Хоча, через недосконалість цієї системи, у нас більш поширеним є виробничий франчайзинг, що передбачає дозвіл франчайзі лише на виробництво продукції франчайзера.

     Яскравим  прикладом використання в Україні  регіонального франчайзингу є співпраця  з італійською фірмою „Benetton”, а  також субфранчайзингу – з  компанією „Михаил Воронин”. На жаль, за розвитком правового поля у нас переважають законодавчо  непідкріплені відносини з цього  приводу, так як Закон України „Про франчайзинг” так і не було прийнято. Тобто в цій сфері існує ще багато не доопрацювань, а отже необхідно більш глибше та детальніше вивчати це економічне явище. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Варіант 7

1. В чому полягають особливості міжнародного маркетингу, пов’язані з пакуванням і маркуванням товарів?

     У тих випадках, коли характер товару та умови його транспортування обумовлюють  необхідність упаковки,у контракті  у цьому розділі встановлюються:

• вид  та характер пакування;

• якість пакування;

• порядок  пакування;

• розміри  пакування;

• спосіб оплати пакування;

• повернення контейнерів;

• зміст  або реквізити маркування;

• порядок  нанесення маркірування.

Вид та характер пакування залежить від:

■ особливостей товару, який підлягав пакуванню;

■ способу, відстані та тривалості транспортування  товару, можливості перевантаження у дорозі, температурного режиму під час транспортування, пори року, способу оплати за транспортування, сумісності з іншими вантажами тощо. Наприклад, при морському перевезенні слід врахувати тиск на вантаж інших вантажів, боковий тиск під впливом крену судна, глибину трюмів та їх розміри, розміри вантажних люків, можливість проникнення сторонніх запахів та забруднюючих речовин; при залізничному перевезенні слід врахувати можливість частих перекидань, поштовхів у дорозі при гальмуванні та маневруванні на залізничних станціях, розміри мостів, тунелів, габарити, вагу та зовнішню форму вантажного місця, при перевезеннях вантажів, які сприймають вологість, на відкритих залізничних платформах упаковка має бути вологонепроникливою; при авіаперевезеннях тара має бути передусім максимально полегшеною, оскільки ставки тарифів досить високі, легкозаймисті вантажі повинні бути запаковані у вогнестійку, ретельно закриту тару, але разом з тим майже повна відсутність поштовхів, обережність та увага при вантажних роботах обумовлює більш низькі вимоги до міцності тари порівняно з іншими видами транспорту; при автомобільних перевезеннях характер упаковки залежить від виду товару, вантажопідйомності машин, профілю та стану дороги, інших умов;

■ кліматичних  особливостей країни призначення. Особливі вимоги висуваються до упакування вантажів, які поставляються у тропічні країни, де висока вологість повітря, висока середня температура. Товари, які поставляються у такі країни, вимагають особливо міцного упакування, просоченого спеціальними сумішами, виготовленого із спеціальних матеріалів, часто використовують запаяні або  щільно закриті ящики та металеві контейнери;

■ вимог  митного режиму країни призначення. Основна вимога до упаковки у даному разі полягає у максимальному  наближенні до вказівок, які містяться  у митному тарифі, що має особливе значення призбиранні специфічних  мит з ваги брутто товару. Упаковка має бути по можливості більш легкою, зокрема це відноситься до товарів, у яких вага тари набагато більша, ніж  вага самого товару. При збирані  мит з ваги нетто користуються легальною вагою нетто, яка визначається шляхом віднімання з ваги брутто ваги упаковки згідно із встановленою у  митному тарифі шкалою знижок на окремі види упаковки (бочки, ящики, барабани, кліті тощо), яка називається тарним тарифом, при використанні упаковки, не згаданої у митному тарифі, при  розрахунку мита за основу береться вага нетто, яка зазначена у митних документах країни відправлення. У  країнах, де мита збираються з ваги нетто, вимагається зазначення країни походження і на безпосередній упаковці товару. У тих випадках, коли упакування є самостійною цінністю або виготовлене  із цінних матеріалів, воно обкладається митом додатково до обкладання товару, і це необхідно враховувати при  підготовці товару до відвантаження;

Порядок пакування полягає в тому, що продавець  зобов'язаний на кожне товарне місце  оформити пакувальний лист і певним чином переслати його, а також  товаросупровідну документацію разом  з товаром, покупцеві В контракті  може бути уточнений зміст пакувального листа, склад товаросупровідної  документації та інші положення з  пакування. Наприклад, при поставках  обладнання та машин в упакувальному  листі зазначаються: найменування машин  та окремих деталей, які упаковані  у даному місці, їх кількість з  викладенням технічних даних  згідно з відповідними позиціями  ЗТК, фабричний номер машин, номер  креслення, вага брутто та нетто і  точне маркування даного місця з  метою точного встановлення тотожності товару даним технічної специфікації, зазначеним у ЗТК. Один екземпляр  пакувального листа у водонепроникному конверті вкладається разом з  обладнанням чи машиною у ящик або прикріплюється до зовнішнього  боку ящика. Якщо обладнання або машина поставляються без упаковки, конверт  із водонепроникного паперу, у який вкладається пакувальний лист, повинен  бути покритий тонкою бляшаною пластиною, яка приварюється безпосередньо  до металевих частин машини.