МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ВАДИМА ГЕТЬМАНА 
 
 
 

     Аналіз статей

     з дисципліни фінансовий ринок

     на  тему :

” Державне регулювання ринку фінансових послуг (страхування)”

 
 

Виконала: студентка

Корінчук  Ірина 

4 курсу, спеціальність 6508

5 група  

Перевірив: Парандій Олег Володимирович 
 
 
 
 

КИЇВ 2011

СТАТТЯ 1

Економічний простір                                                    №47, 2011

УДК  336.276                                                                Новікова К.І.

Державний борг в системі фінансової безпеки держави

[1] 

СТАТТЯ 2

Науковий  вісник: Фінанси, банки, інвестиції                    № 2, 2011

     УДК 336.275.3                                                          Орленко О.В.

     УПРАВЛІННЯ  ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДИСБАЛАНСІВ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

     У статті досліджено сучасний стан державного боргу України в умовах дисбалансів світової економіки. Розглядаються особливості боргової політики та пропонуються заходи щодо покращення конкурентоспроможності національної економіки.

Ключові слова: державний борг, дефолт, ринок капіталу, валюта, боргова політика.  [2] 

СТАТТЯ 3

Український тиждень                                                             №41,  2010

УДК 336.275                                                                   А.М. Мних

     ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ  НА ЕКОНОМІКУ ТА

     СОЦІАЛЬНУ ПОЛІТИКУ ДЕРЖАВИ

     У статті Проаналізовано   головні   аспекти   формування   та   накопичення   внутрішнього   та зовнішнього   державного   боргу.   Відзначено,   що   функціонування   економік переважної   більшості   країн   світу   тісно   пов’язане   із   запозиченням   коштів. 

     Особливо  підкреслено, що запозичення коштів може стати потужним важелем  макроекономічного  зростання й сприяти соціальному  розвитку.

Ключові слова: державний борг, боргова політика, джерела запозичення коштів.[3] 

СТАТТЯ 4 

      Економічний часопис                                                           №2, 2010

     УДК 351.336.02(477)                                                 Судоргін М.Г.

     ДЕРЖАВНА  БОРГОВА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

     У статті досліджено основи державного управління борговою політикою в Україні. Запропоновано шляхи вдосконалення боргової політики України в сучасних умовах.

     Ключові слова: державне управління, боргова політика, державний борг, дефолт.[4] 
 

СТАТТЯ  5 

      Економічні науки                                                                             2011 

     УДК 336.276(477)                                                    О. О. ПРИСЯЖНЮК

     ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ

У статті розглянуто  особливості  формування,  управління  та  обслуговування  державного  боргу  та  запропоновані  шляхи  удосконалення управління державним боргом України в період фінансово-економічної кризи.

Ключові слова: управління, обслуговування, державний борг, стратегія, боргова політика.  [5]

АНАЛІЗ СТАТЕЙ:

     У статті № 1  розглядаються питання міжбюджетних  відносин,  бюджетний федералізм  та  суміжні з ним категорії.  Досліджуються  моделі  бюджетного  федералізму та  світова  практика  організації  бюджетного  федералізму  на  сучасному  етапі. Взагалі,  федералізм  (від  лат. «feodus» – союз, договір) – це побудована на  федеративних  засадах  форма  територіальної  організації  держави  (тобто характерна  для  країн  із  федеративним державним устроєм); форма організації внутрішніх міжурядових відносин. На  думку  автора,  федералізм – це теорія та практика будівництва  не  лише  федеративних  країн,  а й конфедерацій   та   деяких   унітарних держав. Також в статті вказуються різні моделі бюджетного федералізму.

     На  мою думку, бюджетний федералізм є так званим перерозподілом фінансових ресурсів з метою вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів країни, специфіка якого безпосередньо впливає на формування фінансового потенціалу територій. У зв'язку з цим доходи і видатки місцевих бюджетів окремих регіонів України мають досить значні відмінності. Тому виникає потреба у проведенні фінансового вирівнювання, спрямованого на вирішення таких відхилень, оскільки їх існування створює неоднакові умови для надання державними органами економічних, соціальних, адміністративних та інших послуг. Сплачуючи однакові податки, громадяни мають право розраховувати на однаковий рівень надання суспільних послуг, фінансування яких забезпечується головним чином за рахунок бюджетних коштів. На сьогоднішній день фінансове вирівнювання є досить потрібним, адже розвиток територій та областей дуже відрізняється. А такого не повинно бути.

     Я погоджуюсь з думкую автора і теж  вважаю, що бюджетний федералізм, тобто  так зване вирівнювання повинне  бути. Адже люди незважаючи на якій території вони проживають однаково сплачують податки, тому і фінансування з бюджету повинно виділятися однаково. 

     У статті № 2 автори спираються на бюджетне регулювання вцілому та наводять низку авторів, які його трактують по різному.

     Бюджетне  регулювання  на думку авторів реалізується  через  взаємозв’язки сфери  державних  фінансів,  зокрема  бюджетної  її  ланки  з  іншими  сферами фінансової  системи  держави.  Прикладом  таких  взаємозв’язків  є  вилучення частини доходів суб’єктів господарювання і населення у вигляді податків та інших    обов’язкових    платежів,    надання    субсидій    підприємствам    та населенню,  випуск  облігацій  внутрішньої  та  зовнішньої  державної  позики тощо.   Регулювання   міжбюджетних   відносин   належить   лише   до   сфери державних  фінансів   і   відбувається   через  двосторонній   рух   фінансових ресурсів  між  державним  і  місцевими  бюджетами:  вилучення  коштів  з місцевих  бюджетів,  надання  фінансової  допомоги  з  державного  бюджету, наділення  місцевих  бюджетів  доходами  та  ін.  До  системи  бюджетного регулювання,    окрім    регулювання    міжбюджетних    відносин,    належить регулювання  дохідної  і  видаткової  частини  бюджету,  а  також  регулювання дефіциту   (профіциту)   бюджету   і   державного  боргу.   Вони   вважають,   що регулювання міжбюджетних  відносин  є складовою системи бюджетного регулювання і полягає у здійсненні державою управлінського впливу лише на ту  частину  фінансових ресурсів,  що  концентрується  у  місцевих  бюджетах. 
 

       У Статті 3 йде мова про міжбюджетні відносини, що вони відіграють важливу роль в   забезпеченні   економічного   зростання держави  та  її  регіонів.  Використовуючи інструменти  їх  регулювання державні  органи влади можуть створити умови для залучення  інвестицій  в  регіони,  стимулювання ділової активності, підвищення добробуту населення  і навпаки: викликати відток  інвестицій,  зростання  безробіття,  соціальної  напруги  та  занепад території. Система   міжбюджетних   відносин між  державним  і  місцевими  бюджетами має  важливе  соціальне  й  економічне  значення для розвитку регіонів і держави.  Регулювання міжбюджетних відносин дозволяє  державі  вирішувати  різноманітні  проблеми  соціально-економічного  характеру, досягати  намічених  цілей  в  економічному зростанні. Проте таке регулювання повинно бути вміле, засноване на знанні глибинних потреб кожної території та  її населення,  враховувати  специфіку  регіону,  його географічне розташування, етнічний склад населення, історичні фактори. Невміле використання  інструментів  регулювання міжбюджетних  відносин  може  призвести  як до  занепаду  окремого  села, міста,  області, так  і  всієї  країни.  Тому  регулювання  міжбюджетних  відносин між  ланками бюджетної  системи  країни  необхідно  постійно вдосконалювати.

     Автори  привели статистичні дані і на основі них можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку України можна  виділити  наступні  основні  проблеми міжбюджетних відносин:

- нерівномірний економічний і соціальний розвиток регіонів України;

 -  невідповідність  видаткових  повноважень  та  відповідних  дохідних джерел місцевого самоврядування;

-  зниження  рівня  фінансової  автономії місцевих бюджетів.

     Створення  справедливої  і  ефективної   системи   міжбюджетних   відносин   в Україні  ускладнюється  значною  розмаїтістю  територій  за  рівнем  економічного  розвитку, ступенем їхньої забезпеченості природними  ресурсами,  рівнем  податкового потенціалу,  погодно-кліматичними  умовами і географічним розташуванням та неоднаковими зусиллями місцевих органів влади щодо адміністрування податків і зборів.

Територія -  найбільша за  площею територія Одеської  області (33,3  тис.  кв. км.)  перевищує  найменшу  за  площею  території  Чернівецьку  область  (8,1  кв.  км.) більш ніж в 4 рази;

     Чисельність  населення  – найбільша чисельність населення зосереджена в Донецькій області (4466,7 тис. осіб), вона перевищує  найнижчу  чисельність  населення Чернівецької області (904,4 тис. осіб) майже в 5 разів;

     Валовий      регіональний      продукт (ВРП), який є узагальнюючим показником рівня  розвитку  економіки  регіону  в  розрахунку  на  1  особу, що  надає  можливість більш    об’єктивно    оцінити    соціально-економічні  відмінності  розвитку  регіонів, чисельності  населення .  За  рівнем  ВРП розходження між найбільш  економічно  розвиненою  Дніпропетровською областю (30 918 грн. на 1 особу) та  найменш економічно  розвиненою  Тернопільською областю (9 668 грн. на 1 особу) складає 3,12 разів;

     Середньомісячна  заробітна  плата  за областями змінюється в діапазоні від 1412 грн.  (Тернопільська  область)  до  2116  грн. (Донецька область);

     Рівень безробіття найбільший в Рівненській області (12,7  %),  а найнижчий в АР Крим та Одеській області (6,8 %);

     Інвестиції   в   основний   капітал   та іноземні  інвестиції  на  1  особу також змінюються  досить  нерівномірно  за  областями: найбільший їх обсяг припадає на Київську  область  (5791,4  грн.  та  876,9  дол. США відповідно), а  найменший на Тернопільську (1312,4 грн. та 61,1 дол. США відповідно).

     Отже,  за  рівнем  економічного  і  соціального розвитку найбільш розвиненими є Донецька, Дніпропетровська та Київська області, а найменш розвиненими та найбіднішими є Тернопільська та Чернівецька. Такий  аналіз  здійснено без урахування міст Києва та Севастополя, оскільки вони  мають особливий статус  порівняно з іншими  областями.  Територія  Києва  менша  за  середню  територію  області  більш ніж в 30 разів, проте чисельність цього міста  перевищує  середню  по  області  в  1,5 разів,       його       показники       соціально-економічного    розвитку    значно   випереджають  усі інші області:  тут найвища середньомісячна заробітна плата (3161 грн.), найнижчий рівень безробіття (6,5 %), надзвичайно  високий  рівень  ВРП  на  1  особу (61 592  грн.)  та  найвищі  рівні  інвестицій (інвестиції  в  основний  капітал  –  10324,6 грн. на 1 особу,  іноземні  інвестиції  – 5763 дол. США на 1 особу). Також в статті автри приводять інформацію про дотації вирівнювання в доходах місцевих бюджетів України; Динаміку та структуру міжбюджетних трансфертів за період 2008-2010 рр.;  Структуру доходів і витрат місцевих бюджетів; Динаміку доходів і видатків місцевих бюджетів

  Отже, проаналізувавши матеріал можна зробити висновок  що для зниження рівня фінансової залежності місцевих   бюджетів  основний акцент  необхідно  зробити  в  проведенні бюджетно-податкової політики не тільки пошуком оптимальної формули перерозподілу  податків  між  бюджетами  різних рівнів,  але  й  розширення  податкового потенціалу  регіону на  основі  стимулювання  розвитку  реального  сектора  економіки як базового податкоутворюючого джерела.  Для  вирішення  даної  проблеми доцільно також проводити розмежування видаткових повноважень і дохідних джерел,  збільшення  місцевих  податків  для наповнення місцевих бюджетів.