Знання, вміння та навики керівника, необхідні для здійснення функції прогнозування в системі менеджменту підприємства

Найчастіше використовується два основні визначення терміна "організація":

1) структура системи у вигляді взаємовідносин, прав, цілей, ролей, видів діяльності та інших факторів, які виникають тоді, коли люди об'єднуються для спільної праці;

2) процес, завдяки якому створюється і зберігається структура підприємства.

У будь-якому випадку організація — це засіб досягнення запланованих результатів, що можливо за створення для цього реальних умов: забезпечення впорядкування технічного, економічного, соціально-психологічного та правового складника діяльності будь-якого підприємства. Фактично, завдяки цій функції визначається виконавець кожного конкретного завдання і необхідні для цього засоби. Отже, функцію організації правомірно розглядати як засіб досягнення цілей турфірми, оскільки з економічного погляду вона дає змогу підвищити ефективність роботи, а з погляду управління персоналом надає сенс роботі і розподіляє її між виконавцями. Шляхом організаційної діяльності, тобто розподілу та об'єднання завдань і компетенцій, відбувається цілеспрямоване управління відносинами на підприємстві.

Отже, організація як функція менеджменту — це робота керівника із забезпечення діяльності підрозділів підприємства відповідно до його цілей і планів, яка включає:

• деталізацію цілей і завдань;

• визначення видів робіт, які необхідно виконати для вирішення поставлених завдань;

• створення конкретних підрозділів і організаційної схеми їх взаємодії (формування організаційної структури);

• визначення відповідальності і повноважень управлінського персоналу;

• підбір і розстановку кадрів;

• формування і затвердження положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій (обов'язків); штатного розкладу, регламентів, нормативів тощо

Зміст функції організації в менеджменті розкривається за допомогою понять "департаментизація", "делегування повноважень", "централізація — децентралізація", "регламентація", "норми керованості".

Для керівника турфірмою первинним завданням є розробка організаційної структури і приведення її у відповідність до цілей підприємства і вимог зовнішнього середовища. Оскільки функція організації полягає у зведенні до єдиного напряму діяльності спеціалістів фірми, керівник повинен визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність кожного з них.

Є низка принципів, які визначають реалізацію функції організації:

— визначення та деталізація цілей фірми, які виявлені у процесі планування;

— визначення видів діяльності, необхідних для досягнення цілей;

— доручення різних завдань окремим виконавцям (розподіл праці) та об'єднання їх у керовані робочі групи або підрозділи;

— координація різних видів діяльності, які доручені кожній групі, шляхом визначення робочих взаємин, у т. ч. визначення керівництва (один підлеглий не може мати двох керівників). Кожен член групи повинен знати, що він мас зробити, в які строки, хто ним керує;

— єдність цілі, зумовлена тим, що кожен співробітник організації працює для спільного благ.

Черговий групою якостей менеджера, що визначають його власне кажучи як менеджера, є організаторські, а також ділові.

Вони відображають рівень організаторської культури менеджера, володіння ним технологією управлінської роботи: підбором, розстановкою та використанням кадрів, виробленням норм, нормативів і регламентів, особистих планів і планів діяльності підрозділів, служб, оперативних планів і планів-графіків проведення заходів, доведенням завдань до виконавців, інструктажем, Розпорядництво, контролем.

До організаторських якостей потрібно віднести насамперед цілеспрямованість. Характер сучасного життя вимагає від менеджера ясних і обгрунтованих цілей. Без них він може відчувати брак твердості і рішучості, випускати гарні можливості, витрачати час на дурниці. Оскільки у світі все змінюється, щоб утриматися на плаву, менеджер повинен ці цілі коректувати. Але цілеспрямованість полягає не тільки в тому, щоб цілі встановлювати, а завзято до них прагнути. Це й відрізняє менеджера від інших працівників.

Іншим організаторським якістю, яка має бути природною менеджеру, є діловитість. Вона полягає в умінні чітко і своєчасно ставити завдання, приймати обгрунтовані рішення, контролювати їх виконання, бути оперативними і розпорядчим в діях і вчинках.

Важливим організаторським якістю менеджера є енергійність, тобто здатність заражати людей упевненістю, прагненням діяти шляхом логічного навіювання, особистого прикладу, власного оптимізму.

Менеджеру повинна бути властива дисципліна і контроль над собою. Без цього він не зможе ні закликати до порядку інших, ні контролювати їх діяльність. Тому менеджер повинен контролювати свої емоції та настрої, вивчати емоції інших, щоб знайти підхід до їх поведінки, а також контролювати дисципліну підлеглих.

Відмінною рисою менеджера повинна бути підвищена працездатність, вміння працювати напружено, не завдаючи, проте, себе в жертву і не стаючи «работоманом».

Сили потрібно берегти для головного, не витрачати їх по-пустому, вміти відпочивати. Менеджер повинен бути комунікабельним, контактним, тобто товариським, спрямованим на зовнішній світ, виявляє інтерес до оточуючих. Він повинен уміти розташовувати до себе людей, слухати і розуміти їх, переконувати в своїй правоті.

Важлива риса менеджера - реалізм. Він повинен вміти правильно оцінити свої можливості і можливості підлеглих, їхні вчинки, не витати в хмарах, тоді не так боляче буде падати при невдачі.

Хороший менеджер характеризується здоровим оптимізмом і впевненістю.

Керувати людьми без впевненості в собі неможливо. Упевнені люди знають, чого хочуть. Вони ніколи не вдаються до обхідних шляхів. Їх погляди на проблеми завжди чіткі і ясні, і вони прагнуть до того, щоб всі про цих поглядах знали, а тому вільно висловлюють свою точку зору, домагаючись, щоб їх почули і зрозуміли, але при цьому поважають інших людей і їх думки.

Хороший керівник повинен уміти забезпечувати причетність співробітників до роботи. Для цього необхідно правильно заохочувати людей, перетворювати будь-яку, навіть саму нудну роботу в захоплюючу гру, відшукуючи нестандартні підходи і невідомі грані у справі вирішення проблеми, присмачувати свої дії відомою часткою авантюризму для більшої привабливості. Тобто по суті прийняти за аксіому теорію «Y» Дугласа Макгрегора, розроблені ним у 60х роках, перший пункт якої свідчить: «Робота для людини так само природна, як гра». Керівник повинен рахуватися з бажанням підлеглих домогтися певного становища в цьому світі, знати їхні ідеали і сприяти реалізації і?? в життя.

Але найголовніше - менеджер повинен володіти вмінням керувати, організовувати і підтримувати роботу колективу, бути готовим до дій, ризику. Він повинен вміти визначити обсяг своїх службових повноважень, можливість діяти незалежно від керівництва, спонукати людей до покори, позбуватися баласту, а решті допомогти стати самими собою, а не підминати під себе. Для цього менеджер повинен мати терпимістю до слабостей людей, не заважає працювати, і нетерпимість до всього, що перешкоджає успішному вирішенню що стоять перед ним і колективом завдань.

Потрібно мати на увазі, що не існує і не буде існувати менеджера, що володіє універсальними здібностями й однаково ефективно діючого в будь-якій ситуації.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 Сутність компетентного управління в сучасному бізнес-середовищі

3 огляду на зростання впливу туризму на суспільство виникає необхідність дослідження його ефективності. Правильна оцінка менеджменту в туризмі дає змогу активно впливати на поточний стан та тенденції розвитку туристичних фірм, встановлювати їхню величину, відстежувати та корегувати явища і процеси, створювати прогнози й плани розвитку фірм та їхніх структурних підрозділів.

У загальному розумінні ефект від туризму вимірюється або кількістю туристів-відвідувачів, або обсягами діяльності комерційних туристичних структур, які виробляють специфічний туристичний продукт.

Оскільки туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності (на основі чого є кілька класифікацій туризму), то фактично виходить далеко за межі розуміння його як звичайного відпочинку, ефект від нього необхідно розглядати з погляду попиту особливого типу споживача, а не з позицій пропозиції, що більш характерно для промисловості.

Специфіка виробництва в туризмі полягає в тому, що цей вид діяльності визначається не стільки характером продукту (послуги), скільки кількістю споживачів туристичного продукту. Кінцеве споживання в цій сфері залежить від типу споживача і значно менше — від типу продукту.

Споживач вважається найважливішим елементом ефективності: його гроші обмінюються на туристичний товар або послугу, таким чином створюються "туристичні витрати". Будь-які витрати прямо впливають на ефективність і їх використовують для спостереження та оцінювання впливу туризму на національну економіку, окремі сектори туристичної індустрії, конкретні підприємства.

Ефективність менеджменту в туризмі — така якість управління, яка забезпечує успішне функціонування та розвиток кожної організаційно-господарської ланки.

Успішність будь-якої організації визначається кількома складниками. Хоча це часто не фіксується письмово, виживання, можливість існувати якомога довше є найголовнішим завданням більшості організацій. Однак для того, щоб залишатися сильними, вижити більшість організацій змушені періодично змінювати свої цілі відповідно до змін у зовнішньому середовищі.

Досвід практичної діяльності свідчить, що в індустрії туризму результативність праці залежить:

— від державної підтримки туризму;

— умов життя і добробуту населення;

— забезпечення нормального економічного розвитку фірм-туроператорів, турагентств, готелів і ресторанів (зокрема, потреба у персоналі — економістах, менеджерах, спеціалістах з маркетингу);

— відкритості держави міжнародній спільноті;

— управління налагодженою економічною структурою (адміністративним персоналом, керуючими службами, турфірмами, готелями, ресторанами);

— забезпечення роботою сервісних служб у контактній зоні з туристами;

— забезпечення і підтримки необхідної якості надання рекламних, туристичних та готельних послуг, а також безпеки подорожей туристів і екскурсантів (робота управлінського та виробничого персоналу);

— ефективності рекламної діяльності компаній.

Кількісним вираженням ефективності вважають продуктивність. Цей показник включають до звітів, різних типів аналізу діяльності організації. У широкому значенні продуктивність — це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході. Наприклад, готель, який надає ліжко-місце за 1000 грн за добу є більш продуктивним, ніж готель, який надає послуги того самого рівня за 1250 грн за добу. Однак, якщо при збільшенні обсягу продукції вона має нижчу якість, то констатують зниження продуктивності, наслідки якої підсилюються зростанням конкуренції, що набуває глобального характеру. Отже, найважливішим складником продуктивності є якість. Від менеджерів у цьому випадку залежить, які мають бути цілі у сфері продуктивності організації, які методи будуть використані для їх реалізації, які форми стимулювання праці будуть застосовані.

Однію з туристичних компаній з ефективним менеджментом можна вважати компанію «TEZ TOUR» діяльність якої базується на таких принципах:

1.Управління інформаційними потоками і виконання базових функцій.

Служба персоналу повинна забезпечити кожного працівника необхідною інформацією, відповісти на їхні запитання, а також виконувати всі завдання оперативного рівня. А це робота пов’язана з документами, наймом нових працівників, реєстрація переміщеного і звільненого персоналу, заповнення трудових книжок, консультування працівників з питань трудового законодавства, кадрової політики організації.

2.Реалізація основних функцій.

Другий рівень функціонування охоплює стандартні сфери відповідальності HR – служби, а саме комплектування штатів, взаємовідносини в колективі, навчання персоналу, підвищення кваліфікації.

Основні завдання служби персоналу цього рівня полягають в розробці стандартних процедур і політик по розміщенню штатів, навчання і розвиток персоналу, ведення первинної кадрової звітності.

3. Координація зусиль направлених на підвищення продуктивності.

На цьому рівні діяльність HR – служби включається в коло міроприємств, що плануються в рамках організації в цілому і зосередження на тактичних цілях.

Одна з основних цілей будь – якої фірми збільшення продуктивності, тому для її досягнення зусилля всіх відділів повинні бути скоординовані. Завдання служби персоналу є максимізація продуктивності праці всіх працівників.

4.Розвиток конкурентних переваг через таланти

Саме на цьому рівні робота менеджера персоналу вносить стратегічний внесок в успіх організації. Для підвищення конкурентних переваг необхідно всі зусилля сфокусувати на тому, щоб кожна ключова програма по управлінню людськими ресурсами і кожний кадровий сервіс були найкращими. На цьому рівні роботи HR- менеджери зосереджуються на вивченні факторів зовнішнього середовища.

Основні зусилля направленні на розвиток конкурентних переваг:

аналіз програм управління персоналом в конкурентних фірмах;

планування чисельності персоналу і прогнозування продуктивності праці;

створення і розвиток позитивного іміджу організації як роботодавця;

конкурентна розвідка.

5.Розробка рішень для стратегічних бізнес – планів і пошук нових можливостей.  На цьому рівні втілюється найбільш складна робота менеджера персоналу, що забезпечує стратегічний внесок в успіх організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що при сучасних умовах функціонування ринкової економіки, неможливо успішно керувати комерційною фірмою, без ефективного прогнозування її діяльності. Від того, на скільки прогнозування буде точним і своєчасним, а також відповідати поставлених проблем, залежатимуть, в кінцевому рахунку, прибутку, одержувані підприємством. Для того, щоб ефект прогнозу був максимально корисний, необхідно створення на середніх і великих підприємствах так званих прогнозних відділів (для підприємств створення цих відділів буде нерентабельним). Але навіть без таких відділів обійтися без прогнозування неможливе. У цьому випадку прогноз повинен бути отриманий силами менеджерів і задіяними в цьому процесі фахівцями.  Що стосується прогнозів, то вони повинні бути реалістичними, то є їх ймовірність має бути досить висока і відповідати ресурсів підприємства. Для поліпшення якості прогнозу необхідно підвищити якість інформації, необхідної при його розробці. Ця інформація, в першу чергу, повинна мати такі властивості, як достовірність, повнота і точність. Оскількі прогнозування є окрема наукою, то доцільно (За мірі возможности) Використання кількох методів прогнозування при вірішенні якої-небудь проблеми. Це підвищить якість прогнозу і дозволить визначити «підводні камені», які можуть бути непоміченими при використанні тільки одного методу. Слід також співвідносити отриманий прогноз з прецедентами в вирішенні даної проблеми, якщо такі мали місце при схожих умовах функціонування аналогічної організації (конкурента).І при певній коригуванню, у відповідності з цим прецедентом, приймати рішення.Для цього працівники повинні бути компетентні в питанні які вони вирішують.