Засоби індивідуалізації товарних знаків

Просте зазначення походження товарів – це будь-яке словесне чи зображувальне позначення, яке  прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Прикладом простого зазначення може бути «Зроблено в Україні», або  «Made in China».

Кваліфіковане зазначення походження в свою чергу складається ще з  двох термінів: назви місця походження товару та географічне зазначення походження товару. В цілому, ці два терміни  є досить схожими – в назві  обох зазначається географічне місце  походження товару, що зумовлює особливі властивості, які характерні для  природних умов даного географічного  місця або поєднання цих природних умов за характерними для даного географічного місця людським фактором.⁵ Наприклад, «Артемівське шампанське», «Бордо», «Львівське пиво». Однак, географічне зазначення походження товару виконує ще одну функцію. Назва місця походження товару вказує лише джерело походження виробу, а географічне зазначення додатково вказує на характерні якості товару, які визначаються географічним районом його походження, що фігурує у назві – наприклад «Українська з перцем», «Торчин продукт». Також, назва походження товару як правило завжди є географічною назвою – наприклад, «Шабське».

Зазначення місця географічного  походження стимулює місцеві підприємства постачати якісну продукцію, та розвивати  характерні місцеві товари.

Охорона засобів індивідуалізації товарів та послуг

Останнім часом в Україні  набули значного поширення правопорушення, пов’язані з посяганнями на об’єкти  інтелектуальної власності, зокрема, незаконне використання знаків для  товарів і послуг, а також фірмових найменувань. Це завдає значних збитків  не лише суб’єктам господарювання всіх форм власності, окремим громадянам, а й економіці держави в  цілому.

Крім того, зазначені проблеми набувають і політичного характеру, – чого варті звинувачення України  в низькому рівні захисту інтелектуальної  власності з боку міжнародної  спільноти й застосування на цій  підставі економічних санкцій з  боку уряду США.

Це свідчить про необхідність посилення захисту прав суб’єктів, які в установленому законом  порядку набули прав інтелектуальної  власності, зокрема, виключних прав щодо використання товарних знаків і  фірмових найменувань.

В Україні захист засобів  індивідуалізації здійснюється відповідно до Цивільного та Громадянскього Кодексів, Кримінального Кодексу, та відповідних  законів, таких як «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист від недобросовісної  конкуренції», тощо. На міжнародному рівні засоби індивідуалізації захищені численними конвенціями – найвідоміші з яких є Паризька та Мадридська, які були прийняті ще наприкінці XIX сторіччя, з наступними редакціями протягом XX сторіччя.

Охорона торгових марок

Знак для товарів і  послуг як об’єкт правового регулювання і як об’єкт права власності має відповідати визначеним Законом про товарні знаки вимогам. Так, відповідно до ст. 5 цього закону правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони. Юридичний зміст поняття “знак для товарів і послуг” проявляється в наділенні власника такого знака виключними правами, адже право на знак для товарів і послуг є одним з об’єктів права власності. Зазначене право посвідчує Свідоцтво України на знак для товарів і послуг, строк дії якого становить 10 років.

Захист прав на торговельну  марку здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки  для товарів і послуг» зі змінами  і доповненнями, внесеними Законом  України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної  власності» від 21 грудня 2000 р. 
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також порушенням прав на торговельну марку визнає будь-яке посягання на ці права з боку інших осіб. Закон визначає, що будь-яке порушення спричиняє відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Про упущену вигоду та одержані прибутки у Законі не йдеться. Не встановлює цей Закон і обов'язку порушника відшкодувати моральну шкоду. 
Проте особливістю захисту торговельної марки є обов'язок порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використану марку або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва має право також вимагати знищення виготовлених зображень марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. 
Зазначені особливості захисту прав на торговельну марку зумовлюються специфікою використання марки. У законі нічого не сказано про використання торговельної марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, на вивісках, бланках, у рекламі, будь-якій іншій документації, що супроводжує товар, чи при наданні послуг, на друкованих виданнях. Торговельна марка може використовуватися і під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у цивільний обіг. Усі наведені способи використання торговельних марок можуть відтворюватися, виготовлятися і використовуватися зловмисниками, тому власник свідоцтва повинен мати право вимагати від зловмисника знищення незаконно виготовлених чи відтворених позначень, що використовуються в будь-якій документації, на виставках чи ярмарках. 
Проте Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» норм про захист від таких порушень та наслідків про їх застосування не містить. Нічого у цьому Законі не говориться про ввіз чи вивіз товарів з протиправним позначенням торговельних марок, пропонування товарів під зазначенням їх певним знаком тощо. 
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також містить перелік спорів, що розв'язуються у судовому порядку. 

Охорона фірмових та комерційних найменувань

Сьогодні нормативно-правовою базою для регулювання відносин щодо комерційних найменувань в  Україні, крім Цивільного та Громадянського Кодексу України (останній від 16 січня 2003 року), є також Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2012 року,; Закони України: «Про захист від недобросовісної  конкуренції» від 7 червня 1996 року, , «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року .Згідно з чинним законодавством порушниками прав на комерційне найменування можуть бути як фізичні особи (в тому числі фізичні особи-підприємці), так і юридичні особи. Права на комерційне найменування можуть бути порушені внаслідок незаконного  використання комерційного найменування. Що ж до «незаконного» (неправомірного) використання, то відповідно до ст. 33 Громадянського Кодексу України таким визнається використання без дозволу уповноваженої на те особи (зокрема, власника). Використанням комерційного найменування вважається нанесення комерційного найменування на будь-який товар, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару з метою продажу. Те саме стосується й надання послуг: застосування комерційного найменування під час пропонування та надання послуг. Також, за законодавством України (зокрема, відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») використання чужого фірмового найменування є недобросовісною конкуренцією. У Кримінальному Кодексі України передбачена відповідальність за незаконне використання фірмового найменування. Окрім українського законодавства, фірмове найменування захищається міжнародними конвенціями, зокрема – Паризькою конвенцією. Даною Конвенцією заборонено всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Охорона зазначення місць географічного  походження

Право на використання найменувань  місць походження загалом належить окремим фізичним та юридичним особам. Але існують країни, де це право  належить державі. Охорона зазначень  походження товару здійснюється з метою  стимулювання постачання унікальної продукції. Правове визнання і охорона назви місця походження товару та географічного зазначення являє загальний інтерес, тому що вони передають споживачам важливу інформацію про географічне походження товарів та послуг. Взагалі, зазначення походження товару не треба реєструвати, воно охороняється законом на підставі його використання. Але так зване кваліфіковане позначення товару, що вказує на особливі властивості товару, пов’язані з місцем його вироблення повинно бути підкріплене свідоцтвом походження і реєструється згідно із законодавчим порядком. Неправильне або неправомірне використання географічної вказівки може вводити споживачів в оману відносно географічного місця походження товару чи послуги, що у деяких видках наносить їм значних збитків. ⁶ Більше того, підприємство, яке неправомірно використовує географічну вказівку, може не тільки ввести суспільство в оману, але й дістати неправомірну перевагу над конкурентом, включаючи тих, хто справді працює у тому географічному районі, котрий фігурує в назві. Тому фірмова назва має бути надійно законодавчо захищена від подібних дій недобросовісних конкурентів. Прикладом до вищезгаданого може послужити скандал, що розгорівся за за радянських часів при спробі поставляти на світовий ринко «Советское шампанское». Адже відомо, що здавна назва «Шампанське» асоціюється тільки з французькою провінцією Шампань.

Захист прав на використання географічного зазначення походження товару здійснюється на підставі Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. Закон визначає порушенням прав на використання географічного зазначення походження товару також використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого географічного зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару.  
Закон широко розкриває зміст поняття порушення права на використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару. За Законом цим поняттям охоплюються такі дії: 
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання; 
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо; 
— використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого географічного зазначення або є неправомірним використанням його репутації; 
У цьому Законі визначені більш чіткі і конкретні санкції за порушення права на використання географічного зазначення походження товару. Порушення прав власника свідоцтва спричиняє цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.  
Власник свідоцтва на використання географічного зазначення походження товару має право вимагати від порушника припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення, вилучення з обігу товару та відшкодування збитків.  
Також, закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» визначає перелік спорів з приводу використання географічного зазначення походження товарів, який відрізняється від подібних переліків, що містяться у патентних законах України. 

 

Висновок

Функції засобів індивідуалізації товарів і послуг важко переоцінити – в сучасному світі існування товарів і послуг без маркувань виробників є практично неможливим. Засоби індивідуалізації товарів і послуг виконують ряд важливих функцій, не тільки надаючи споживачам детальну інформацію про товар, але й гарантуючи певну якість і захист. В свою чергу виробники товарів отримують від засобів індивідуалізації можливість відокремити свій товар від аналогічних присутніх на ринку, а також захиститися від недобросовісної конкуренції. Засоби індивідуалізації дозволяють виробникам отримати конкурентну перевагу, створити власний бренд, і отримувати постійний прибуток. В свою чергу, споживачі тільки виграють від цього – адже у прагненні їх привабити виробники покращують якість товарів. 

Не зважаючи на те, що знаки  для товарів і послуг, фірмові  найменування та зазначення географічного  походження не є предметом інтелектуальної  власності, вони охороняються як національними  так і міжнародними нормативно-правовими  актами. В Україні, за для охорони  засобів індивідуалізації діють  відповідні закони, такі як «Про охорону  знаків товарів та послуг», «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також Кодекси: Цивільний, Кримінальний, Громадянський. Звісно що, існує багато «білих» плям в цих законах, але вже їх існування доводить що Україна намагається захистити засоби індивідуалізації від неправомірного користування.

 

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003 р. – №18
2. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року №236/96-ВР. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=236% 2F96-%E2% F0
3. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року №2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – №12
4. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року №3689-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994 р. – №7
5. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товару» від 16 червня 1999 р. №752-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999 р. – №32
6. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. – К.: Форму, 2002. – 319 с.
7. Фірмове найменування: регулювання та правова охорона за законодавством України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / І.В. Кривошеїна; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2007. – 18 с. – укp.
8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-IV // Офіційний вісник України. – 2003 р. – №11. – Ст. 7

 

 

¹ http://pidruchniki.ws/16790422/ekonomika/zasobi_individualizatsiyi_skladova_intelektualnoyi_vlasnosti

²http://kraspatent.com/history_11_2001.html

³ http://www.pozovna.com.ua/

⁴ http://patent.km.ua/ukr/kb/i75

⁵ http://readbookz.com/boоk/211/8013.html

⁶ http://readbookz.com/boоk/211/8013.html