Забезпечення фінансової стійкості підприємства

Зростання показника свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх  фінансових джерел, тобто, в певному  сенсі, про зниження фінансової стійкості  і нерідко утрудняє можливість одержання  кредиту. [8]

Однак аналітик повинен будувати свої висновки на основі даних аналітичного (внутрішнього) обліку, які розкривають напрями  вкладення коштів. Тому при розрахунку нормального рівня коефіцієнта  співвідношення позикових і власних  коштів потрібно брати до уваги якісну структуру та швидкість оборотності  матеріальних оборотних коштів і  дебіторської заборгованості. Якщо дебіторська  заборгованість обертається швидше матеріальних оборотних коштів, це означає досить високу інтенсивність  надходження грошових коштів на рахунки  підприємства, а в підсумку - збільшення власних коштів; при високій оборотності  матеріальних оборотних коштів і  ще більш високої оборотності  дебіторської заборгованості коефіцієнт співвідношення позикових і власних  коштів може перевищувати одиницю. [9]

Встановлено нормативне значення даного коефіцієнта - співвідношення має бути менше 0,7. Перевищення зазначеної границі  означає залежність підприємства від  зовнішніх джерел коштів, втрату фінансової стійкості. [10]

2. Коефіцієнт боргу (індекс фінансової напруженості) - це відношення позикових коштів до валюти балансу:

Кд = ЗС / Вб

де ЗС - позикові кошти;

 Вб - валюта  балансу. 

Міжнародний стандарт (європейський) до 50%. Тенденцію нормальної фінансової стійкості підтверджує і коефіцієнт боргу: якщо частка позикових коштів у валюті балансу знижується, то в наявності тенденція зміцнення фінансової стійкості підприємства, що робить його більш привабливим для ділових партнерів. [11]

Нормативне значення коефіцієнта  залученого капіталу має бути менше  або дорівнює 0,4.

3. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - це відношення власних коштів до валюти балансу підприємства:

Ка = СС / Вб

де СС - власні кошти.

За цим  показником судять, наскільки підприємство незалежно від позикового капіталу. Коефіцієнт автономії є найбільш загальним показником фінансової стійкості  підприємства. [8]

Оптимальне  значення даного коефіцієнта - 50%, тобто  бажано, щоб сума власних коштів була більше половини всіх коштів, які  має підприємство. У цьому разі кредитори почувають себе спокійно, усвідомлюючи, що весь позиковий капітал  може бути компенсований власністю  підприємства. Зростання цього коефіцієнта  говорить про посилення фінансової стійкості підприємства. [8]

У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори більш охоче вкладають  кошти, представляють більш вигідні  умови кредитування. Але стандартної (нормальної, нормативної) частки власного капіталу, єдиної для всіх підприємств, галузей, країн вказати не можна. [12]

4. Коефіцієнт фінансової стійкості - частка чистих активів у сукупних активах компанії. Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку активів компанії фінансуються за рахунок власного капіталу. Він дорівнює відношенню суми джерел власних коштів і довгострокових кредитів і позик до підсумку активу балансу:

КФУ = ПК / Вб

Довгострокові позикові кошти (включаючи довгострокові  кредити) цілком правомірно приєднати  до власних коштів підприємства, оскільки за режимом їх використання вони наближаються до власних джерел. Тому крім розрахунку коефіцієнтів фінансової стійкості і незалежності підприємства аналізують структуру його позикових коштів: велику питому вагу в ній довгострокових кредитів є ознакою сталого фінансового стану підприємства. [13]

Оптимальне  значення цього показника становить 0,8-0,9.

5. Коефіцієнт маневреності власних джерел - це відношення його власних оборотних коштів до суми джерел власних коштів:

Км = (СС - ВА - У) / СС

де ВА - необоротні активи.

Коефіцієнт  маневреності власних джерел, показує  величину власних оборотних коштів, що припадають на 1 руб. власного капіталу. [12]

Коефіцієнт  повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у  використанні власних коштів. Різке  зростання даного коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, тому що збільшення цього  показника можливе або при  зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних  джерел фінансування.

Встановлено нормативне значення даного коефіцієнта: 0,2 - 0,5. Чим ближче значення показника  до верхньої межі, тим більше можливостей  фінансового маневру в підприємства.

6. Коефіцієнт стійкості структури мобільних засобів - це відношення чистого оборотного капіталу до всього оборотного капіталу:

До  уст.мс. = (ОБ - КП) / ПРО

де ПРО - величина оборотних активів;

 КП - короткострокові  пасиви.

Чистий оборотний капітал - це поточні активи, якими володіє  компанія після погашення поточних зобов'язань. Стандарту з даного коефіцієнту немає.

7. Коефіцієнт забезпеченості оборотного капіталу власними джерелами - це відношення власних оборотних коштів до оборотних активів. Він показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних джерел і не потребують залучення позикових:

До  _ВОК = (СС - ВА - У) / ПРО

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними представляє собою відношення різниці між обсягами джерел власних  коштів (підсумок розділу I пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів  та інших необоротних активів (підсумок розділу I активу балансу) до фактичної  вартості знаходяться в наявності  у підприємства оборотних коштів у вигляді виробничих засобів , дебіторської заборгованості та інших оборотних  активів (сума підсумків II і III розділів активу балансу).

Нормативне  значення даного коефіцієнта: нижня межа - 0,1.

При показнику  нижче значення 0,1 структура балансу  визнається незадовільною, а організація  неплатоспроможною. Більш висока величина показника (до 0,5) свідчить про хороше фінансовий стан організації, про її можливості проводити незалежну фінансову політику. [14]

Рівень  показника забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами оцінюється, перш за все, в залежності від стану матеріальних запасів. Якщо їх величина значно вище обґрунтованої потреби, то власні оборотні кошти можуть покрити лише частину матеріальних запасів, тобто показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатності у підприємства матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник може бути вище одиниці, але це не буде ознакою доброго фінансового стану підприємства. [15]

Таблиця 2.1, дає стислу і наочну характеристику показників фінансової стійкості підприємства.

 

Таблиця 2.1 - Показники фінансової стійкості підприємства.

Показник	Характеристика показника	Формула	Рекомендований критерій
Коефіцієнт фінансового ризику	Показує, скільки позикових коштів компанія залучила на рубль власних	КФР = ЗС / СС	<0,7
Коефіцієнт боргу	Відношення позикових коштів до валюти балансу	Кд = ЗС / Вб	<0,4
Коефіцієнт автономії	Показує, наскільки підприємство незалежно  від позикового капіталу	Ка = СС / Вб	> 0,5
Коефіцієнт фінансової стійкості	Показує частку чистих активів в сукупних активах компанії	КФУ = ПК / Вб	0,8-0,9
Коефіцієнт маневреності власних  джерел	Показує величину власних оборотних  коштів, що припадають на 1 руб. власного капіталу.	Км = (СС-ВА-У) / СС	0,5
Коефіцієнт стійкості структури  мобільних засобів	Показує частку власного капіталу, спрямованого на формування необоротних активів	Доуст.мс. = (ОБ-КП)/ПРО	-
Коефіцієнт забезпеченості оборотного капіталу власними джерелами	Показує, яка частина оборотних  активів фінансується за рахунок  власних джерел і не потребують залучення  позикових	ДоВОК=(СС-ВА-У)/ПРО	> 0,1

Крім того, для оцінки фінансового стану  підприємства необхідним є визначення типу фінансової стійкості.

Відповідно за показником забезпечення запасів власними і позиковими коштами можна виділити такі типи фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна фінансова стійкість. Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Більш того, вона навряд чи може розглядатися як ідеальна, оскільки означає, що керівництво компанії не вміє, не бажає або не має можливості використовувати зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

2. Нормальний стійкий фінансовий стан. У цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгостроково залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства.

3. Нестійкий фінансовий стан. Така ситуація характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. В результаті чого виникає потреба в короткострокових кредитах і позиках. Таким чином запаси покриваються за рахунок усіх основних джерел формування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.

4. Кризовий фінансовий стан. Характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на межі банкрутства.

 

 

3 забезпечення фінансової стійкості підприємства

Забезпечення фінансової стійкості підприємства включає  ряд заходів, які можна представити  у вигляді таблиці (див. табл. 3.1). Такий комплекс заходів є загальним  для всіх організація. Для кожної конкретної організації він може бути доповнений в ході загального аналізу фінансів підприємства і  його діяльності.

Таблиця 3.1 – Заходи, щодо підвищення фінансової стійкості підприємства

Склад заходів	Внутрішній  ефект, що отримується підприємством
1.Створення резервів з валового і чистого прибутку	Підвищення  до вартості майна частки власного капіталу, збільшення величини джерел власних оборотних коштів
2. Посилення роботи  по стягненню дебіторської заборгованості	Підвищення  частки грошових коштів, прискорення  оборотності оборотних коштів, зростання  забезпеченості власними оборотними коштами
3. Зниження витрат  виробництва	Зниження  величини запасів і витрат, підвищення рентабельності реалізації
4. Прискорення  оборотності дебіторської заборгованості	Ритмічності надходження коштів від дебіторів, великий "запас міцності" за показниками  платоспроможності

Вибір тієї або  іншої стратегії забезпечення фінансової стійкості підприємства визначається на основі аналізу його фінансового  стану на даний момент.

Проте, розробити, оцінити й обрати стратегію – це половина роботи, друга половина стосується реалізації стратегії. Як стверджують провідні менеджери – спеціалісти в галузі стратегічного управління – розробити стратегічну програму значно легше, ніж здійснити її практичну реалізацію. Тому цій проблемі сьогодні присвячено багато публікацій і розробок. Класично процес реалізації стратегії включає такі етапи: забезпечення стратегічних змін фінансової діяльності підприємства, діагностику характеру й інтенсивності змін зовнішнього фінансового середовища на кожному етапі реалізації стратегії, формування тактичних та оперативних планів, прийняття рішень, спрямованих на забезпечення фінансової стійкості, організацію контролю та коригування при необхідності фінансової стратегії.

Головною проблемою стратегічного  управління фінансовою стійкістю є  необхідність пов’язати стратегію  й тактику, що дозволило б досягти  синергетичного ефекту від упровадження системи стратегічного управління. Сьогодні однією з найпопулярніших  концепцій стратегічного управління, що поєднує стратегічну й оперативну діяльність, є система збалансованих  показників (Balanced Scorecard – BSC). Концепція, розроблена Д. Нортоном і Р. Капланом, дає уявлення про стратегію та поточний стан досягнення стратегічних цілей [14].

Водночас однією з найпоширеніших технологій управління фінансами підприємства є бюджетування, яке використовується майже в усіх підприємствах країн  із ринковою економікою. Технологія бюджетування орієнована лише на фінансові показники  діяльності, проте цього не достатньо  для реалізації стратегії підприємства. Адже фінансові показники відображають діяльність підприємства в минулому, а прийняття управлінських рішень на їх основі призводить до надмірної  концентрації на вирішенні короткострокових проблем. У цілому бюджетування вирішує  тактичні питання та, по суті, не призначене для стратегічного управління. Ці недоліки можна усунути шляхом інтеграції бюджетування та BSC.

Основне завдання BSC полягає  у формалізації стратегії бізнесу, інформуванні менеджерів і персоналу  організації про стратегічні  наміри; забезпеченні моніторингу та зворотного зв’язку з метою пошуку й генерації організаційних ініціатив  у середині структурних підрозділів. При цьому відслідковується виконання  довгострокових планів розвитку та робота підприємства, яка відповідає його стратегії. Крім того, у разі недосягнення запланованих результатів протягом визначеного періоду переглядається та уточнюється не лише оперативне управління підприємством, але й  обрана стратегія [14].