Влада і лідерство в менеджменті

Діловий керівник вміло  користується різноманітними методами і прийомами стимулювання за високоякісну роботу і скупий на стягнення. До того ж пам'ятає, що, накладаючи стягнення на людину, не можна її принижувати.

Ефективність лідерства  залежить і від поведінки лідера, специфічні риси поведінки роблять  одних лідерів більш ефективними, ніж інших. Оскільки певні риси характеру важко змінювати, то мабуть легше знайти ефективну поведінку, навички, засвоїти певні правила, перевірені багаторічною практикою.

Лідер своєю поведінкою повинен постійно демонструвати  чесність, певну мужність говорити правду підлеглим, колегам на роботі і вищестоячим керівникам, не боятися признатися у здійсненні помилки.

Лідер повинен постійно розвивати уміння управляти своїми психічними і біофізіологічними  механізмами, властивостями емоційно-вольової сфери, можливостями пам'яті та іншими властивостями організму. У цьому зв'язку заслуговують на увагу такі психологічні методи, як ауторинг, медитація, рефлексія, уроки релаксації, оволодіння вмінням знімати емоційне, психічне, інтелектуальне, біологічне та інші види навантажень, при необхідності включати компенсаторно-адаптаційний механізм особистості.

Ефективному стилю лідерства  притаманний високий рівень особистої  культури керівника (лідера), знання норм міжособового спілкування і дотримання правил службової етики. Такий лідер шанобливий до людей, особливо до жінок і досвідчених працівників, терпеливо відноситися до їх потреб, прагнень і запитів, вміє радитися з людьми і довіряє їм, критично оцінює власні досягнення.

В управлінській діяльності велику (чудодійну) силу має особиста привабливість лідера, складовими якої є:

1. Високі моральні якості і характеристики.

2. Психологічні знання і уміння: комунікабельність і емпатичність, правильний підхід до зіркових і референтних груп, інтуїтивне вловлювання настання конфлікту.
3. Техніка самопрезентації — це вміння себе показати. Крім природного дару, треба мати спеціальні знання, оволодіти певними навичками самопрезентації, тобто технікою особистої чарівності.

Успішне лідерство вимагає  добре знання підлеглих, усього колективу  працюючих, що дозволяє вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

Формування ринкових умов господарювання вимагає відмовитись  від багатьох психологічних стереотипів  взаємовідносин в системі "керівник — підлеглий", ретельного вивчення і оволодіння нормами і правилами діяльності, що позитивно зарекомендували себе у вітчизняній та зарубіжній практиці.

1. Здійснювати загальну економічну і соціальну політику, усувати труднощі, що виникають у повсякденній роботі, та розв'язувати перспективні питання.
2. Постійно демонструвати високу організаційну культуру: плановість, точність у всьому, самодисципліну, бережливе відношення не тільки до свого, але й до чужого часу.
3. Навчитись бути рішучим, не відкладати важливих справ з дня на день, а прийняте рішення неухильно впроваджувати в життя.
4. Бути справедливим, особливо до підлеглих, і вимогливим. Не допускати фаворитизму, завищених оцінок одних і принизливого, зарозумілого відношення до інших.
5. Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, але ніколи не робити того, що вони можуть зробити, за винятком вкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати роботу завжди більш виправдано, ніж робити її самому.
6. Надавати  максимальну самостійність  співробітникам, якщо їх дії і думки суттєво не розходяться з думками керівника. Не сперечатися щодо дрібниць.
7. Не користуватися владою до тих пір, поки можна діяти іншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своє становище.
8. Щоб запобігти непорозумінню, у деяких випадках давати письмові розпорядження, особливо коли мова йде провідповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилковим, визнати помилку, попросити вибачення.
9. Не карати підлеглого, якщо він припустився помилки при виконанні корисної справи, щоб не позбавити його ініціативи на майбутнє.
10. Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, на нарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.
11. Поважати чужу думку, якщо вона навіть не співпадає з твоєю, а свою думку висловлювати стисло.
12. Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.
13. Пам'ятати, що керівництво — це мистецтво заставляти інших робити всю роботу.
14. Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих, завжди робити людям добро.
15. Зберігати почуття відповідальності за доручену справу. Згадувати про свої обов'язки раніше, ніж про права.
16. Шукати і розробляти найкращі рішення і старатися їх реалізувати, як би це важко не було.

17. Завжди виконувати своєї обіцянки дотримуватися даного слова.

18. Бути чесним, правдивим у вчинках і міркуваннях.
19. Цікавитися всім новим, передовим і прагнути досягти успіху в роботі. Для цього постійно вчитися і самоудосконалюватися.
20. Дбати про власне здоров'я і здоров'я підлеглих, систематично займатися фізкультурою.

Щоб успішно здійснювати  управління сучасними підприємствами, всі менеджери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

В пригоді може стати  вивчення японського стилю, що одержав  широке поширення в практиці світового менеджменту.

1)розвиток  "колективного  духу", колективної відповідальності  замість персональної;

2)широка участь працівників  у "гуртках якості" та в  інших формах участі в управлінні промисловістю. Прийняття рішення за пропозицією "знизу";

3. повага до ритуалів, звичаїв, традицій (щоденна фіззарядка і співання гімну фірми, декларування заповідей, вступна промова низового керівника);
4. культ вірності слову, виробничо-економічні зв'язки часто здійснюються без будь-яких документів (договорів);
5. виховання у кожного працівника почуття обов'язку, відданості "своїй фірмі";

6)не висуватись, зростати  професійно тільки разом з  усіма;

7. общинний принцип підпорядкування лідеру, ватажку; виключення з общини як вища форма стягнення;
8. мотивація досягнень групових цілей;
9. "доступність" керівника, відмова від окремих кабінетів, безпосередня участь у виробничих процесах;

10)велика увага неформальним  контактам;

11)оцінка працівника  залежно від ставлення до нього інших працівників;

12. повічне наймання на роботу;
13. оплата праці залежно від стажу і віку;

14)приймання  на  роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;

15. повне охоплення навчанням усіх працюючих;
16. створення "банків талантів", за допомогою яких підшукують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання вкладених  і деяких інших рекомендацій може сприяти здійсненню ефективно лідерства за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотивованості підлеглих у досягненні поставлених цілей.