Виробничі потужності підприємства

Важливим моментом у аналізі  використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Величина цього показнику може бути розрахована  по формулі

    

де F - показник, що характеризує середній час роботи однієї машини, год.

Коефіцієнт пропорційності (Кпр) визначається як відношення різних видів робіт у структурі машиноємності  виготовлюваної продукції до загальної кількості встановленого обладнання по наступній формулі:

    

де С_кр - кількість обладнання, кратне відношенню різних видів робіт

у структурі машиноємності;

С_уст - загальна кількість встановленого обладнання.

Для проведення аналітичної роботи у заводських умовах пропонується наступна робоча формула визначення величини коефіцієнту пропорційності:

    

де К_см.уст - коефіцієнт змінності роботи всього встановленого обладнання;

К_см.н - нормативний коефіцієнт змінності роботи обладнання.

По аналогії величина коефіцієнту  пропорційності може бути розрахована  за наявністю даних, які характеризують завантаження обладнання:

     

де К_з.уст - середній коефіцієнт завантаження встановленого обладнання у даному підрозділі (групі);

К_з.н - нормативний коефіцієнт завантаження обладнання.

Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити по формулі

    

де ΔФ - приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання;

К_з.о і К_з.б - коефіцієнти завантаження обладнання у звітному та базисному році;

 Ф_б - фондовіддача у базисному року.

Використання показника  фондовіддачі дасть можливість оцінити  досягнення проектної фондовіддачі та зіставити її величину з фондовіддачею  по рівню прийнятої потужності. Резерви  підвищення фондовіддачі можна розрахувати  по формулі:

    

де Ф_пр - величина фондовіддачі по проекту;

Ф_м - величина фондовіддачі по прийнятій потужності.

Наступним вартісним показником, який характеризує ефективність використання активної частини основних фондів, є випуск продукції у розрахунку на 1 одиницю вартості обладнання. У  справжній час зростає технічна оснащеність підприємств, підвищується технічний рівень виробництва. Випуск продукції з одиниці активної частини основних фондів дасть уявлення про зростання ефективності їхнього  використання. Цей показник може бути ще доповнений показником випуску продукції  на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісному, так і у натуральному виразі.

Останнім і надто важливим показником у цій групі є коефіцієнт, що характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник особливо важливий при оцінці рівня  використання виробничих потужностей  тих підрозділів (складальних, зварювальних та ін.), величина потужності яких залежить передусім від величини виробничих площ.

 

Висновок

Отже, виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність  до випуску максимальної кількості  продукції за одиницю часу до визначеної дати за допомогою сукупності наявних  на підприємстві знарядь праці при  досягнутому рівні їх удосконалення  і освоєння.

Основним завданням обчислення виробничих потужностей є виявлення  і використання резервів у сфері  технічного прогресу і вдосконалення  організації виробництва з метою  збільшення випуску продукції.

Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов’язують з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці  цей зв’язок виявляється в  кількісному і якісному аспектах, з предметами праці і самою  працею – тільки в якісному.

Під потужними ресурсами  розуміють сукупність устаткування і робочих місць, які функціонують у процесі виробництва продукції  в тому чи іншому виробничому підрозділі. Устаткування і робочі місця по-різному  беруть участь у формуванні величини виробничої потужності.

Для оцінки реального стану  використання виробничих потужностей  застосовується система показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності.

Ефективність використання виробничих потужностей підприємств  досягається насамперед завдяки  використанню комплексних резервів, формування яких відбувається шляхом вибору найраціональнішої методики організаційної побудови системи машин.

 

Література

1. М.В. Володькіна Економіка промислового підприємства. Навч. Посібник. – К.: 2004. – 154 с.
2. Мельник Л.Г. Економіка підприємства: Навч.-пос.- Суми, 2003. –412 с.
3. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник.– К.: ВД «Професіонал», 2004.- 320 с.
4. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.– К.: Скарби, 2002.-336 с.
5. Бойчик І.М , Лотиш О.Я. Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник.- Тернопіль, 2006.- 368с.