Вдосконалення організаційної структури управління ЗАТ "СІНЕТ"

 Базилевич Л.А., Соколов Д.В., Франева Л.К. Модели и методы  рационализации и проектирования  организационных структур управления. Л.: ЛЭФИ, 1991.- 156с

Елементами  управління  як  загального  вигляду  людської  діяльності  є мета  управління  і спосіб  досягнення  мети,    об'єкт і суб'єкт управління,     взаємодіюча в певному  навколишньому  середовищі. 

Предметом  розгляду  теорії  управління  є управлінські  (організаційно -  управлінські,  організаційно - економічні)  відносини,   що реалізовуються  як  інформаційні  зв'язки  при  організації виробництва  і управлінні   їми. 

Процес  управління  включає збір,   переробку   і передачу  інформації  (предмет управлінської праці),  що використовується  для вироблення   рішень (продукт управлінськоі праці). 

Ціна роботи  в   управлінській  діяльності  -  методи  і засоби  обробки  і аналізу інформації  і прийняття  на  цій основі  конкретних  рішень.  

Зміст  управлінської  роботи   розкривається  в  процесі  управління,   що складається з  циклічного  повторення  функцій управління  або  конкретних  видів управлінських робіт,   що виконуються  у  всіх  видах виробничої  діяльності:

- науково - технічної;

- технологічної; 

- облікової; 

- фінансової;

   та інш. 

Технологія  управління  - це  прийоми,     способи  і порядок (послідовність,   регламент )  виконання  процесу  управління  загалом  і складаючих  його  функцій.    У  процесі будь-якої  технології  предмет роботи  перетворюється  в продукт роботи.

Підпріємство  кероване,   якщо  вироблення  і прийняття  всіх  управлінських рішень  здійсняться раніше,   ніж закінчаться виникаючі в данії момент  процеси,  що реалізовують  раніше  прийняті  управлінські  рішення.

 

Базилевич Л.А., Соколов  Д.В., Франева Л.К. Модели и методы рационализации и проектирования организационных структур управления. Л.: ЛЭФИ, 1991

Технологія  управління  повинна  враховувати  час управлінських циклів  і їх  раціональну взаємодію з  виробничими  циклами і життєвими  циклами  товарів. 

Технологія  управління  повинна   відповідати технології  виробництва  і реалізаціям товарів (послуг),  забезпечуючи  безперервність  і керованість їх  процесів. 

Послідовність  виконання  взаємопов'язаних  функцій управління  -  це  суть,    технологія  управлінської роботи.

1.3. Наукові   підходи  до менеджменту 

Ефектівність менеджменту  визначається,  передусім,    обгрунтованістю  підходів  і  методів.  

Аналіз  теорії  і  практики  управління  різними  об'єктами  дозволяє   встановити  необхідність  застосування  до менеджменту 13  наукових  підходів  (таблиця  1):

Таблиця  1. 

 

НАЗВА	КОРОТКИЙ  ЗМІСТ
Адміністративний	При  адміністративному підході регламентуються  функції,   права,  обов'язки,  елементи  системи менеджменту в нормативних  актах.
Відтворювальний	Відтворювальний підхід  орієнтований  на  постійне  поновлення  виробництва  товару  для задоволення  потреб  ринку  з  меншими  витратами.
Дінамічний	При  динамічному підході об'єкт управління  розглядається  в  діалектичному  розвитку,   в причинно - слідчих зв'язках.
Інтеграційний	При  інтеграційному підході встановлюються  взаємозв'язки  між окремими  підсистемами  і елементами  системи  менеджменту,  рівнями,  суб'єктами  управління.
Кількісний	Суть  кількісного  підходу  полягає  у  використанні  кількісних  оцінок  при  допомозі  математичних,   статистичних,  інженерних  розрахунках  і т.д.

 

Комплексний	При  комплексному підході враховуються  технічні,   економічні, соціальні   і інші  аспекти  менеджменту.
Маркетинговий	Маркетинговий  підхід  передбачає  орієнтацію  керуючої  підсистеми  на  споживача .
Нормативний	При  нормативному підході встановлюються  нормативи  в управлінні .
Поведінчеський	Поведінчеський  підхід  полягає  в  тому,  щоб  допомогти  працівнику  усвідомити  власні  можливості.
Процесний	При  процесному підході управління  розглядається як  сукупність  взаємопов'язаних  функцій.
Системний	При  системному підході будь-яка система розглядається як  сукупність  взаємопов'язаних  елементів.
Ситуаційний	Ситуаційній    підхід  передбачає,   що  застосування  різних  методів управління  визначається  конкретною  ситуацією.
Функціональний	Суть  функціонального  підходу  полягає  в тому,  що  потреба  розглядається як  сукупність   функцій,   які треба  виконувати  для її  задоволення.

 

Дані  підходи  потрібно  віднести  до  головних  принципів управління.  Уперше  термін  «принципи  управління  " ввів  інженер - технолог  Ф.Тейлор,     який  в 1911  році  опублікував роботу  під назвою  « Принципи  наукового  менеджменту» .

Рішення  - це  соціально   психологічний акт вибору  одного  або  декількох варіантів з  безлічі можливих.  

Управлінські  рішення  класифікуються  по  наступних  ознаках:

стадія  життєвого  циклу  товару;

підсистема  системи  менеджменту;

сфера  дії;

мета;

масштабність;

Організація  вироблення;

тривалість  дії;

об'єкт  впливу;

методи  формалізації;

форми  відображення;

спосіб  передачі;

рівень  управління.

^{Вейлл Питер.  Искусство  менеджмента. –М. Новости, 1993. -121с.}

Показникамі  якості  управлінських  рішень  є:

ентропія,    тобто  кількісна визначеність  зв'язків між елементами  системи  менеджменту і рішення;

імовірність  ризику  досягнення  цілей;

кількість  задіяних  при  формуванні  рішення рівнів  ієрархії;

рішення,  що застосовуються  при  прийнятті сучасні методи;

витрати  на  прийняття  і реалізацію  рішення;

ефективність  рішення.

Менеджмент  пронизує  всю  організацію, торкається  практично всі сфери  її  діяльності. Однак  при  всьому  різноманітті  взаємодії менеджменту і організації можна  досить  чітко визначити  кордони  діяльності,     які складають   зміст менеджменту,    а також  виділяють його окремі  види: 

Виробничий менеджмент -  це  комплексна  система забезпечення  конкурентоздатності   товару,  що випускається  на  конкурентному ринку.  Вона  включає питання  побудови  виробничих  і організаційних  структур,    вибору  організаційно   правової  форми  управління  виробництвом,     збуту  і фірмового обслуговування  товару  відповідно  до  попередніх  стадій  життєвого циклу.   

Фінансовій менеджмент  - це  комплексна  система стійкості,    надійності  і ефективності  управління  фінансами.    Вона  включає формування  і планування  фінансових  показників  з  дотриманням  наукових  підходів   і принципів менеджменту,    балансу прибутків і витрат,     показників  ефективності  використання  ресурсів,     рентабельності  роботи  і   товарів.  

Інноваційний менеджмент - це  комплексна  система управління  інвестиціями,     що вкладаються  власниками  в розвиток  всіх  видів інновацій.    Вона  включає побудову  організаційних  структур,    вибір напрямів  інновацій,     оптимізацію  інвестицій,   різні  аспекти  управління  персоналом. 

 

^{Румянцева К.Р. Менеджмент в  организации. - М.: УЦ «Перспектива»,}

 

Крім  приведених  видів спеціального  менеджменту в цей час розробляються  інші  види:

менеджмент  соціальної  сфери;

банківський менеджмент;

податковий менеджмент;

організаційний менеджмент;

міжнародний менеджмент; та  інш.

Менеджмент  як  сукупність    принципів,     методів,    коштів  і  форм  управління  фірмами  на  Заході  відомий  в  нашій  країні  давно.    Однак  ще  десять  років назад наші  фахівці вважали,     що  його  основними  цілями  є отримання  високого  прибутку  і постійне  випередження  країн соціалізму  по  продуктивності  праці в інтересах зміцнення позицій імперіалізму. 

Демократізація  суспільного  життя  країни  дозволила широким верствам  населення,     практичним  працівникам ознайомитися  з  накопиченим  багатим  світовим  досвідом  теорії  і практики менеджменту,    а орієнтація  української економіки на  ринкові  відносини  зробила  просто  необхідними вивчення  і використання  досвіду   передових  держав. 

У  зв'язку  з  цим  відношення  до менеджменту в Україні в останні роки  значно  змінилося.    Опубліковані  труди  видних  теоретиків  і практиків менеджменту.    Почалася  активна підготовка  керуючих   менеджерів.

   Управління  і  економіка  як  сфери  діяльності  і як  наукові дисципліни  нерозривні.  У  управлінській діяльності  використовуються  пізнані економічною наукою  закони  і закономірності  поведінки  людей  при  виробництві,    обміні,    розподілі і споживанні  матеріальних  благ.   У  той же  час повсякденна  організаційна і управлінська  діяльність  людей,    результати  управлінських рішень,     відображаючі  об'єктивні  умови  економіки,   що розвивається,     служать  основою для розвитку  економічної науки.   

Вірішальнім  чинником  виробництва  стають  інформація,     наукове  знання,     ефективний  розвиток   і використання  яких  вимагають  забезпечення  до  них  широкого  доступу.  

Зміну  ролі  чинників  виробництва  і нові  управлінські  підходи обумовлюють  необхідність  перегляду  змісту  і ролі  таких економічних категорій,   як  заробітна плата,  прибуток,  капітал і інш.

Нові  підходи  до  управління  підприємством,   сприяючі  успіху в  конкуренції,  передбачають  стимулювання  творчої енергії працівників,   залучення  їх  до  прийняття  рішень  на  різних  рівнях  управління.  Головним  стає  людський  капітал.

Управління  підприємствами  (менеджмент  в  мікроекономіці)  по  мірі  розвитку  ринкової  економіки все в більшій мірі  залежить  від економічної політики  держави  (менеджмент  в макроекономіці).

У  управлінні  головним  чинником  стають  стратегічні рішення,   підвищується  соціальна  відповідальність  управлінців  всіх  рівнів  перед суспільством  і працівниками  керованих  підприємств.

Сучасний   менеджмент  стає  наукоємкою  сферою  діяльності,  і все в більшій мірі  вимагає високого     професіоналізму  і     різносторонніх  знань. 

 

1.4. Принципи та функції менеджменту

 

Принципи  управління  відображають  теоретичний  ідеал управління,   до  досягнення  якого  необхідно прагнути.  Реалізація  цих  принципів є критерієм ефективності  і науковості  управління  на  всіх  його  рівнях. 

Для  формування,  функціонування  і розвитку  системи  менеджменту дотримувати принципи,   які є загальними  для всіх  підсистем   системи  управління: 

поєднання  спеціалізації  і  універсалізація  в  управлінні  (при  виконанні  управлінських  робіт  повинно  забезпечуватися  оптимальне  співвідношення  між спеціалізацією  і універсалізація);

Шегда А.В. Основі менеджмента, Учебное пособие , К: 1998

 

стійкість  до  зовнішнього  середовища  (при зміні окремих  елементів мікро - і макросередовища   підприємства  система управління  повинна  продовжувати  функціонувати і виконувати  поставлені  цілі);

економічність  управління  (при  виборі  способів  і коштів  для здійснення  управління  і досягнення  мети)  необхідно обмежувати  витрати:

трудові; 

  матеріальні;

  тимчасові;

  фінансові;

моральні.

ефективність  управління;

 поєднання  централізації   і  децентралізації  в   управлінні  (в  кожній  конкретній  системі  управління  повинен  бути  оптимальний  рівень  централізації (децентралізація)  виконання  відповідних функцій).

Приведені  принципи  управління  характерні  для будь-якої  підсистеми.  Разом з  тим  кожна  підсистема  системи  повинна  формуватися  і функціонувати на  основі  ще  і специфічних принципів.    Так специфічними  принципами  управління   персоналом  є: 

розподіл  праці;

єдиноначальність;

підлеглість  особистих  інтересів загальним;

і  т.д.

    Управління розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших - це не якась одноразова дія,  а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії,  кожна з яких саме по собі є процесом,  дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями.