Управління промисловим підприємством на засадах ОМ в сучасних умовах господарства

 Розглянувши структуру  витрат, можна зробити висновок, що підприємство могло уникнути  значної їх кількості в процесі  господарської діяльності, збільшивши  тим самим чистий прибуток підприємства в 2009-2011 роках.

2.2 Напрямки підвищення операційної діяльності підприємства в умовах кризових умов господарювання.

Проблема визначення ефективності підприємства та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство - це складна  система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна  дістати просту й легко зрозумілу  схему аналізу, яка давала б змогу  отримувати бажаний результат в  усіх випадках, було б не зовсім правильно [4:25].

Основу операційної діяльності ДП «Поліський лісгосп» складає виробнича і торгівельна діяльність. Операційна діяльність є головним компонентом всієї господарської діяльності підприємства, основною метою його функціонування. Основний обсяг сформованих активів, основна чисельність персоналу підприємства обслуговують цю діяльність. Вона носить пріоритетний характер по відношенню до інвестиційної, фінансової і іншим видам діяльності. Тому розвиток  інших видів діяльності на підприємстві не виступає в суперечність з розвитком операційної діяльності, а тільки підтримувати її [3:69].

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва  в макроекономічному масштабі є  зростання продуктивності суспільної праці.

Під резервами підвищення економічної  ефективності виробництва розуміють  невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки  більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства [8:335].

Основні фактори підвищення ефективності виробництва на ДП «Поліський лісгосп» - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші [6:39].

Перший з них – ресурсний  напрямок - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва  та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також  по можливості порівняти з показниками  найближчих конкурентів. Для оборотних  фондів найважливішим показником є  швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного  виробництва;

- удосконалення системи  матеріально-технічного забезпечення  з метою оптимізації виробничих  запасів;

- прискорення реалізації  готової продукції (активізація  маркетингової діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської  заборгованості.

Підприємству слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

- проаналізувати основні  причини втрат та нераціонального  використання ресурсів;

- забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;

- організувати використання  вторинних ресурсів;

- створити систему заохочення  за економію сировини, енергії  та матеріалів й відпрацювати  її дійовість;

- акцентувати увагу на  використанні сучасних високотехнологічних  матеріалів.

Економічна ефективність діяльності підприємства безпосередньо пов'язана  із соціальною ефективністю цієї діяльності, по скільки результати роботи підприємства є базою для вирішення цілого ряду соціальних проблем.  Визначення рівня соціальної ефективності повинно охоплювати ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а також ті, які не піддаються прямому кількісному вираженню[27,c.54].

Цілями антикризової стратегії  підприємства повинні бути:

- розробити антикризову стратегію у відповідності до вимог підприємства;

- забезпечення ліквідності  і платоспроможності підприємства  на підставі оптимального поєднання  власних і залучених джерел  засобів;

- отримання прибутку і  забезпечення відповідного рівня  рентабельності, достатнього для  задоволення всіх своїх потреб  при здійсненні основної, та іншої  діяльності;

- збільшити коло своїх  споживачів та зарекомендувати  себе на ринку;

- продумати систему доставки  продукції у точки продажу  з мінімальними витратами;

- розглянути моделі виходу з кризових умов господарювання великих світових фірм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Проведене аналітичне дослідження  по темі «Управління промисловим підприємством на засадах ОМ в сучасних умовах господарства» повністю дозволило досягти її мети. З даної роботи зробимо наступні висновки.

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана  з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою  створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Одним з інструментів дослідження  ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.

Антикризове управління суттєво  відрізняється від управління в  звичайному режимі. Якщо весь спектр підходів і методів останнього спрямований  на розвиток і виживання підприємства в довгостроковій перспективі, то методи першого націлені виключно на подолання  вже назрілої кризи, забезпечення виживання  в короткостроковому періоді. Я  вважаю, що тільки в такому трактуванні  антикризове управління набуває  реального сенсу.

Головним елементом антикризового  управління є антикризова стратегія, яка є  важливою для  підприємств усіх рівнів та форм власності. Своєчасно  розроблена  і  реалізована  стратегія дає змогу суб’єктам  господарювання  та  їх  власникам  уникнути  значних втрат капіталу та суттєво знизити ризик фінансового краху.

Проведене дослідження дає  можливість говорити про те, що в  сучасних умовах підвищеної невизначеності та ризику керівникам ДП «Поліський лісгосп» варто особливу увагу приділяти розробці ефективної антикризової стратегії, яка враховуватиме специфіку функціонування та оточення конкретного підприємства, позитивний досвід діяльності компаній, передбачатиме проведення ретельного аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання, і сприятиме виходу підприємства із скрутного становища.

Таке ставлення до впровадження антикризового управління дасть  можливість не лише приймати найменш  ризикові управлінські рішення, які  дозволять досягти поставленої  мети і результату з мінімумом  додаткових засобів і за мінімальних  негативних наслідків, але й дозволить  підприємству досягати успіху в складному, мінливому, невизначеному маркетинговому середовищі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Господарський  кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІУ
2. Кірейцева Г.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб: Курс лекцій.- К.: ЦУЛ, 2006.- 268с.
3. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2004.- 384с. 
4. Воробйова О.К. Стратегічні аспекти антикризового управління  [donduet.edu.ua/docs/vestnik/2006/Vest_TIR_(21).../vorobeva.doc].
5. Гончарова М.Л. Реалізація антикризової стратегії підприємства як необхідна складова ефективного управління. [lib.uabs.edu.ua/library/Article/Honcharova_1.pdf].
6. Дмитренко А.І. Стратегії антикризової діяльності промислових підприємств // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ №4 (20), 2009, с.49.
7. Король В.С.  Антикризовий менеджмент в умовах ринкової трансформації економіки [www.librar.org.ua/sections_load.php?s=business_economic_science&id=168&start=1].
8. Телін С.В. Антикризове управління як засіб запобігання банкрутству підприємств //Вісник ХНУ 5.2010. Економічні науки, том 2 с.216.
9. Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.