Транснациональные корпорации

- можливості  підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності,що є загальними для всіх значних промислових фірм, що інтегрують у своюструктуру постачальніцькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі ізбутові підприємства.  

- недосконалість  ринкового механізму в реалізації власності натехнології, виробничий досвід і інші так назівані «невловімі активи», упершу чергу управлінський і маркетинговий досвід, що змушують фірмукинуться зберігати контроль над використанням своїх невловимих активів. Урамках транснаціональних корпорацій такі активи стають мобільними,спроможними до переносу в інші країни і зовнішні ефекти використання цихактивів не виходять за межі транснаціональних корпорацій.  

- додаткові можливості  підвищення ефективності і посилення  своєїконкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав

(використання  більш дешевої або більш кваліфікованої  робочої сили,сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих  можливостейі фінансових ресурсів  країни, що приймає ,);  

- близькість  до споживачів продукції іноземної філії фірми іможливість одержання інформації про перспективи ринків і конкурентногопотенціалу фірм країни, що приймає. Філії транснаціональних корпораційодержують важливі переваги перед фірмами країни, що приймає, урезультаті використання науково-технічного й управлінського потенціалуматеринської фірми і її філій.  

- можливість  використовувати у своїх інтересах  особливості державної,зокрема,  податкової політики в різноманітних  країнах, різницю в курсахвалют  і т.д.;  

- спроможність продовжувати життєвий цикл своїх технологій іпродукції, скидаючи їх у міру застарілості до іноземних філій ізосереджуючись зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні нарозробці нових технологій і виробів;  

- за допомогою  прямих інвестицій фірма одержує можливість переборотирізного роду бар'єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країнишляхом експорту. Стимул для прямих іноземних інвестицій часто створюютьнаціональні тарифні бар'єри. Так, у 60-х роках, значний потік інвестицій із

США в Європу був породжений тарифами, установленими Європейськимекономічним співтовариством. Замість експорту готової продукції,транснаціональні корпорації створили виробництво в країнах ЄЕС, такимчином, обийшовші їхні тарифи.  

1.3. Структура  і типи ТНК  

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило,являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компаніявиступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабноїспеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику іконтроль над діяльністю іноземних компаній і філій.  

Останнім часом  у структурі транснаціональних  корпорацій відбуваютьсяістотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням  так званоїкомплексної стратегії.  

Стратегія транснаціональних  корпорацій заснована на глобальномупідході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки,а для об'єднання в цілому.  

Регіональні системи  управління розділяються на три основні  види:  

- головне регіональне  управління, відповідальне за усі видидіяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами покоординації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні

(наприклад, головне  регіональне управління американського  концерну 

«General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океаніїрозташоване в Сінгапурі);  

- регіональне  виробниче управління, що координує  діяльністьпідприємств по лінії  направлення продукту, тобто по  відповідномувиробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за  забезпеченняефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонуваннявсього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головномурегіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видіввиробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-

Packard »на початку  90-х рр.. із цієї причини перемістила  свої виробничіуправління лідируючих  продуктів із США в Європу);  

- функціональне  регіональне управління забезпечуює  специфічні видидіяльності ТНК:  збут, постачання, обслуговування споживачів після продажуїм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Цеуправління відповідальне за результати діяльності усіх відповіднихструктур у регіональному або глобальному плані.  

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:  

- горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, щовипускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у

США або мережа підприємств «Fast Food».  

- вертикально  інтегровані корпорації, що об'єднують  при однімвласнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевогопродукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти частоздійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевихнафтопродуктів - у третіх країнах.  

- діверсіфіковані  транснаціональні корпорації, що містять у собінаціональні підприємства з вертикально і горизонтальною інтеграцією.

Типовим прикладом  корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, щомає 95% свого виробництва  за рубежем і зайнята ресторанним  бізнесом,виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Числотаких компаній в останні роки швидко росте.  

Проводити успішну  стратегію глобальних операцій, бути лідером убагатьох галузях виробництва, сфері послуг, носієм передових технологійбагато в чому дозволяє й організаційна структура ТНК. Для ТНК характернатрьохрівнева організація:

• головна компанія;

• підконтрольні  філії;

• конкретні  підприємства.  

Головна компанія, як правило складається з холдингової  й оперативноїкомпанії. Холдіногова  компанія - компанія власниця контрольного пакетаакцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія - компанія, що здійснюєзагальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування,наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв'язку з? возі капіталу, ТНК забезпечуютьсобі значні прибутки навіть в умовах загострення кризових явищ у світовійекономіці. У першій половині 80-х років темпи росту прямих іноземнихінвестицій розвинутих країн, що експортують капітал, продовжували значноперевищувати темпи їхнього економічного росту, а також темпи світовоїторгівлі.

Основним чинником, що відбиває ефективну діяльність ТНК, є міжнародневиробництво товарів  і послуг. Воно являє собою випуск продукціїматеринськими компаніями ТНК  і їхніми іноземними філіями на базіінтернаціоналізації виробництва. До кінця 90-х рр.. міжнародне виробництвотоварів і послуг досягло 7% світового ВВП.  

Майже всі найбільші  ТНК по національній приналежності  відносяться до

«Тріади» - трьох  економічних центрів: США, країн  ЄС і Японії.  

Головну роль у  світі відіграють ТНК США. По оцінці американськогочасопису "Форбс", у 1995 році 500 найбільших американських  компанійзагальною вартістю 8,1 трлн. дол. продали продукції на 3,6 трлн. дол. імали прибуток у 179 млрд. дол.  

Активно розвиваються західноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500найбільших іноземних (не американських) компаній загальною вартістю 21трлн. дол. продали продукції на 6,5 трлн. дол. і мали прибуток у 113 млрд.дол. У цих компаніях зайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструютьмасштаби і вплив ТНК у світовій економіці.  

У 20 найбільших ТНК світу входять 7 американських  ТНК, 3 японських, 2німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 із Великобританії,

Нідерландів, Італії і Франції.  

В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринкутранснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева структура

ТНК достатньо  широка. 60% міжнародних компаній зайняті  в сфері виробництва 

(насамперед  вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні,хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - увідобувній промисловості і сільському господарстві (див. діаграму 1).  

Чітко виділяється  тенденція збільшення інвестицій у  сферу послуг ітехнологічному виробництві. Одночасно знижується частка у відобувнійпромисловості, сільському господарстві і ресурсоємкому виробництві.  

За даними американського часопису «Fortune», головну роль серед 500найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробка,хімія й автомобілебудування. Дуже характерна регіонально-галузеваспрямованість інвестицій ТНК. Як правило, вони роблять капіталовкладення вгалузі обробної промисловості нових індустріальних та розвинутих країн. Уцьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції держав-одержувачівкапіталу. Для найбідніших країн політика інша - ТНК вважають за доцільнездійснювати там капіталовкладення у видобувна промисловість, але головнимчином вони нарощують товарний експорт. У цьому випадку розгортаєтьсяжорстка конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцевіринки.  

Організація внутрішньофірмового  міжнародного виробництва дає для  ТНКряд переваг. Вона дає можливість:  

- викори