Транснациональные корпорации

Теоретичні основи ТНК  

1.1. Суть, поняття,  історія розвитку ТНК  

Незважаючи на загальновізначеність величезної ролі і значення ТНК усвіті, відсутня єдність у визначенні самого поняття  ТНК і критеріїв їхньоговиділення. Тут існують різноманітні підходи.  

Оскільки з  моменту свого виникнення вони діяли  як економічніорганізації, так і  більшість підходів і визначень, особливо на ранніхетапах, були чисто  економічними. У цих дослідженнях увага в основномуприділялося участі цих корпорацій в економічній  діяльності інших держав,що, безумовно, є головною умовою виділення ТНК. Але здійснити вимір ступеняцієї участі виявилося не такою легкою і простою справою. Наприклад, деякимидослідниками за основу приймалися такі фактори як загальний обсяг продажівна ринках інших країн, загальний обсяг прибутку, одержуваного в іншихкраїнах або число зайнятих на підприємствах за рубежем, тобто чистокількісні показники.  

Основні ідеї і  практика ТНК були виявлені в таких  її джерелах якдіяльність Ганзейськіх  міст і Ост - Індійських компаній. Тому цілкомдоцільно в якості передісторії ТНК звернутися до дослідження діяльності цихоб'єднань. Безперечно, що багато чого було запозичено в них, хоча єприродно-пристосованими до принципово нових умов існування. Таким чином,

ТНК можна розглядати як геніальний винахід, як геніальне досягнення.  

Щодо самого поняття ТНК. Одним із перших, якщо не найпершим, євизначення багатонаціональної фірми, даної в 1960 році Лієнталем. Воно немістить характеристики структурних  і організаційних сторін ТНК, алевизначає ТНК як фірму, що діє більш ніж в одній країні. Проте, із самогопочатку виникнення ТНК учені не можуть прийти до загальної згоди щодопитання про кількість країн перебування в ТНК, що дозволило б кваліфікуватифірму як транснаціональну. Тому деякі вчені припустили, що для визначення

ТНК цілком достатня діяльність фірми більш, ніж в  одній країні.  

Експерти ООН  при аналізі 650 ТНК керувалися наявністю  типових ознак 

ТНК і брали  за вихідний критерій річний оборот не менше 300 млн. доларів.  

На мою думку, це чисто механічні кількісні підходи, що не можутьзадовольнити дослідників. Все ще продовжується робота з глибинноговиявлення сутності ТНК. Поряд із чисто кількісними вимірамитранснаціональної діяльності стали висуватися й інші критерії визначення

ТНК. Серед інших структурних компонентів, що допомагали б визначити фірмуяк транснаціональну, стали позначатися такі, як проблема власності, їїрозподілу проблема управління, число зайнятих, заробітна плата, складвищого управлінського апарата і т.д. Ці виміри здійснювалися як наабсолютній, так і відносній основі. Абсолютний вимір означає вимірфінансових і людських ресурсів у зовнішніх операціях. Відносним є те, щофірма повинна зв'язувати частину своєї діяльності з іноземними операціями.

Але тут виникають  питання. Наприклад, який відсоток діяльності за рубежемварто розглядати як значний? Також ставилося питання про рівень продажівза рубежем, при цьому зверталась увага на складність розмежування експортуі продажів, здійснюваних іноземними філіями ТНК. Виникала і проблемаприбутків, одержуваних за кордоном, який він повинен бути, щоб вважатифірму транснаціональною? Не було достатньо чіткої угоди і про те, яке жповинне бути співвідношення внутрішніх і зовнішніх вкладень, зайнятості ітощо  

Пізніше був  початий перехід від чисто економічних підходів увизначенні ТНК до інших критеріїв. Наприклад, із позиції теорії міжнароднихвідносин. Приймаю до уваги орієнтація ТНК на участь у діяльності, що маєвсесвітній-системний розмах, і орієнтація на діяльність усього світу, щоважко висловити якісними або кількісними показниками. Така інтепретація ТНКзберіглася і дотепер.  

Слід зазначити, що, хоча транснаціональний характер діяльності ТНКдавно перейшов економічні межі і торкається з рішенням багатьох соціальнихі політичних проблем, усе  ж переважна частина визначень дотепер носитьголовним чином економічний характер.  

Узагальнюючи  чисто економічні критерії, серед  факторів їхнього виміруможна виділити такі: число іноземних держав, у  яких вони діють; відсотокгрошової маси, віплачуваного за рубежем; відсоток іноземнихкапіталовкладень; число зайнятих за рубежем; відсоток прибутку,одержуваного з інших країн; процентне співвідношення продукції і прибутку,одержуваного в країнах базування і за рубежем; загальний рівень продажів зарубежем.  

Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, слід сказати, що,хоча і зроблена велика робота щодо дослідження визначення ТНК, протепроблема самої дефініції залишається, вона пов'язана з тим, що насампереднеобхідно розділити поняття "багатонаціональна" і "транснаціональна"корпорація. На практику це, звичайно, здійснити дуже і дуже важко. Алеіснуючий рівень аналізу владно потребує це зробити. Мультінаціональні абобагатонаціональні корпорації - це такі корпорації, що здійснюють певнудіяльність в інших країнах, але вона не робить якісно великого впливу наіндустріалізацію й інші процеси, насамперед політичні й економічні, щопротікають у цих країнах. Транснаціоанальні корпорації - це такіпідприємства, діяльність яких носить наднаціональний, наддержавних характері ведуть до створення і управління зв'язків, що робить дуже активний впливна процеси, що протікають в інших країнах.  

ТНК можна визначити  як інститут або організацію, що здійснюєвиробництво  або послуги, не менше, ніж у шести  країнах, у яких не менше 25

% Іноземних працівників і не менше 25% капіталовкладень за рубежем.

Діяльність даного підприємства-інституту, його управління й інтересиобумовлені НЕ внутрішніми, а зовнішніми чинниками, причому  потребимісцевого розвитку, як правило, або ігноруються, або мало приймаються доуваги, і сама діяльність пов'язана насамперед із глобальною капіталістичноюекономікою.  

Відмітною рисою  ТНК є космополітизм їхніх  інтересів, глобальністьоперацій, що відбиває специфіку міжнародних монополій. Незалежно від того,у якій країні була спочатку заснована корпорація, вона розглядає весь світяк єдине ціле, як арену своєї діяльності і проникає у всі кутки земної кулів пошуках ринків, техніки, технології, людей, ідей, капіталів і т.д.  

З другої половини 80-х років почався новітній етап глобалізаціїсвітового виробництва. Перший етап продовжувався 30 років, до початкупершої світової війни. Другий - 25 років після другої світової війни. Міждругим і третім етапами наступає пауза в інтенсивному рості міжнароднихпрямих інвестицій, що припадає на 70-і і першу половину 80-х років. Кожнийетап інтенсивного формування і розвитку транснаціональних підприємствсупроводжувався прискореним ростом світової економіки.  

У середині 19 ст., до того як одержало потужний розвиток міжнароднепідприємництво, в усьому світі переважало місцеве виробництво. Приблизно

90% усіх товарів  і послуг вироблялися тоді  на базі сировини і матеріалів,котрі  фірми одержували в радіусі  150 км, і в таких же межах  реалізовуваласяпереважна частина  продукції. Сьогодні в індустріальних  країнах у середньомуполовина продукції виробляється іноземними філіями і дочірнімипідприємствами ТНК. Приблизно така ж частка сировини і матеріалівімпортується або виробляється іноземними відділеннями.  

У основі розвитку транснаціональних корпорацій лежить тенденція доінтернаціоналізації виробництва і капіталу. Характерний вивіз капіталу зпромислово розвинутих країн. У період 1903-1913 р.., Експорт капіталу з

Англії складав  у середньому 7% від національного  доходу. У цілому на частку

Англії до 1914 р.. припадало більш 50% всього експортованого міжнародногокапіталу. Іноземні інвестиції розподілялися в такий спосіб: 40% буловкладено в залізницю, 30% - урядові і муніципальні позики. У період, міжпершою і другою світовими війнами напрямок інвестицій починає змінюватися:країна Західної Європи і насамперед Англія, втрачають своє панівнеположення кредиторів і експортерів капіталу, а американський капітал усе вбільшому ступені проникає в Західну Європу. Характерною рисою є те, що 25%від загальної суми складали прямі інвестиції. Масивна спрямуванняамериканського капіталу за кордон і створення там дочірніх філій почалосянезабаром після другої світової війни. Ця тенденція наочно ілюструєтьсяданими, наведеними в таблиці.  

Кількість американських  іноземних філій, які засновувалися. [1]  

| Роки | Усього | У Західної Європі |

| 51-55 | 83,8 | 25,6 |

| 56-60 | 192,0 | 72,2 |

| 61-65 | 322,4 | 136,8 |

| 66-67 | 390,0 | 167,5 |

| 68-69 | 508,5 | 237,0 |

| 70-71 | 431,0 | 208,5 |

| 72-73 | 378,0 | 179,0 |

| 74-75 | 265,5 | 104,0 |  

відбувалася зміна  як додаткових сфер, географії й  обсягу інвестицій,так і їхньої сутності. Експортований капітал із сфери  торгівлі, послуг,портфельних інвестицій став переміщуватись в галузь виробництва.  

1.2. Фактори розміщення  і причини виникнення ТНК  

Економісти велику увагу звертають на стимули або  мотиви, фактори, щоспонукають фірми  інтернаціоналізуваті виробництво. З  цього приводу існуютьрізноманітні  і дуже суперечливі погляди. Необхідність залучення іноземнихінвестицій  економісти пояснюють недосконалістю внутрішнього і зовнішньогоринків, конкуренцією з боку фірм і підприємств, що належать державі,бажанням реалізувати технологічні й організаційні переваги, управлінський іпідприємницький досвід, використовувати розбіжності у валютних курсах,забезпечити доступ до джерел сировини і т.д.  

Англійський економіст  П. Баклі і М. Кассон у 1976 р. спробували наоснові виділення певних класифікаційних  ознак, що враховують інвестиційністимули  підприємств, створити свою теорію інтернаціоналізації  виробництва.

Ці автори вважають, що ухвалення рішення про іноземні інвестиції залежитьвід балансу  між чотирма групами факторів, що вони визначають як:  

- фактори, специфічні  для даної галузі промисловості  (характер продукції, структура  ринку, масштаби виробництва);  

- фактори, специфічні  для регіону (розмір території,  транспортні зв'язки, культурні особливості  і традиції);  

- фактори, специфічні  для нації або держави (тобто  політичні фактори, податкове  і фінансове законодавство й  ін .); < p> - фактори, специфічні для фірми (управлінський і виробничий досвід). [2]  

Теоретичний аналіз показує, що інвестори успішно за межами ТНКволодіють одним або кількома конкурентними перевагами в порівнянні зфірмами країн, що приймають. У той  же час ТНК намагаються розмістити своїкапітали в країні, що має порівняльні переваги у визначеній галузівиробництва, або має широкий ринок.  

Група вчених на чолі з Дж. Діболдом виділяє сім  факторів, що на їхнюдумку, у найбільшій мірі сприяли в 1950-70 р.. (період інтенсивного росту 

ТНК) перетворенню окремих національних компаній у  ТНК.  

- одержання доступу  до джерел дешевої робочої  сили й енергії івідхилення  від дотримання технічних стандартів  по охороні навколишньогосередовища  і запобігання зменшення її  забруднення;  

- використання  з вигодою для себе змін, що  відбуваються у світовихторгових  відносинах;  

- наближення  до іноземних ринків, ємкість  яких зростає;  

- запобігання  захопленню конкурентами іноземних  ринків і джереласировини;  

- обхід національного  антітрестівського законодавства країнипоходження ТНК;  

- зменшення і  нейтралізація циклічних коливань  економіки навнутрішньому ринку  на базі батьківської корпорації;  

- реалізація  переваг, пов'язаних із створенням  цілком інтегрованоїсистеми для  проведення великомасштабних економічних операцій. [3]  

Варто підкреслити, що зазначені фактори відбивають Спонукальні мотививеликомасштабного  підприємництва взагалі.  

На Західну  Європу припадає основна маса інвестицій, вкладених вобробна і наукомістку  промисловості, тоді як у країнах Латинської Америки,

Азії й Африки іноземний капітал зосереджений головним чином у видобувнихгалузях. Важливо враховувати і структурний  чинник. Справа в тому, щопаралельно з розширенням експансії корпорацій відбувався процес їхструктурного "дозрівання". Якщо на початковій стадії вивозу капіталу вінвкладався головним чином у видобувні галузі промисловості, у пошуки джерелсировини, особливо нафти, то в міру процесу "дозрівання" структуракапіталовкладень змінювалася - велика частина інвестицій направлялася вобробна і наукомістку галузі.  

Тому причини  виникнення транснаціональних корпорацій дужерізноманітні, але усі вони в  тій чи іншій мірі пов'язані з  недосконалістюринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі,монопольною  владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами,розбіжностями в податковому законодавстві.