Торгово-промоислова палата Івано-Франківська

Оскільки з 1 січня 2004 року набули чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, слід розглянути питання, які нас цікавлять, в контексті положень названих нормативних актів.

Зі змісту ст.ст. 80, 81, 83, 85 Цивільного кодексу України випливає, що торгово-промислові палати України  законодавець відніс до категорії непідприємницьких  товариств, зазначивши, що особливості їх правового статусу встановлюються законом.

Визначення торгово-промислової  палати надане в п. 1 ст. 21 глави 2 розділу  І Господарського кодексу України. Віднесення законодавцем ТПП до господарюючих  суб'єктів не виправдовує розміщення його в главі 2 "Основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування" Господарського кодексу України. На наш погляд, це приклад невдалого застосування нормотворчої техніки та систематизації нормативного акту.

Оскільки цей розділ та глава не містять інших визначень об'єднань, крім ТПП та організації роботодавців, то визначення їх доцільно було б віднести до глави 13 розділу II Господарського кодексу "Громадянин як суб'єкт господарювання. Особливості статусу інших суб'єктів господарювання", тому що відповідно до назви цієї глави вони мають статус "...інших суб'єктів господарювання".

З їх порівняльного аналізу  випливає, що пунктом 1 ст. 21 Господарського кодексу України законодавець невиправдано обмежив мету, з якою створюються  торгово-промислові палати, вилучивши положення, що стосуються формування сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, всебічного розвитку усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв'язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Разом з тим, доцільним доповненням до визначення ТПП вбачається включення законодавцем положень стосовно того, що ТПП є "статутною організацією, створеною на засадах членства".

Щодо суб'єктів, які  мають право створювати ТПП, то такими Господарський кодекс України називає "підприємців" та "організації". Взагалі поняття "організація" не має нормативного визначення в законодавстві України. Ми вважаємо, що застосовується воно в правовому значенні для характеристики соціальних утворень, що мають організаційну єдність, певну структуру, регламент внутрішньої та зовнішньої діяльності та апарат управління чи представництва, якому учасниками утворення надане право виступати в зовнішніх відносинах з іншими суб'єктами права від імені цього утворення. Залишається незрозумілим, яких підприємців та які організації має на увазі законодавець. Якщо усіх підприємців, то до таких слід віднести громадян інших держав та осіб без громадянства, що зареєстровані як підприємці за законодавством України. Якщо застосувати ті ж правила тлумачення до поняття "організації", то виходить, що створювати ТПП можуть організації з будь-яким статусом (юридичні особи та ті, що такого статусу не мають). Але в зв'язку з бланкетним характером п. З ст. 21 Господарського кодексу України, що відсилає нас до Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні", виникає інша суперечність. З одного боку, Господарський кодекс нібито розширив коло осіб, що можуть створювати ТПП, з іншого - обмежив право членства, визнавши його лише за юридичними особами, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадянами України, зареєстрованих як підприємці (ст. 7 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні")[6].

Принцип недержавності полягає в тім, що держава в особі її органів та створених ними організацій не може бути одноособове засновником ТПП. Разом з тим, цей принцип не передбачає обмеження участі створених державними органами підприємств, установ та ін. в діяльності ТПП, оскільки така їх участь не перетворює ТПП в державні організації. Цей принцип також передбачає невтручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність ТПП, рівно як і ТПП в діяльність державних органів та їх посадових осіб.

Таким чином, на нашу думку, положення Господарського кодексу, що стосуються ТПП, потребують змін та доповнень у законодавчому порядку з метою усунення недоліків, згаданих вище, а Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" - нової редакції, де відповідно до правил юридичної техніки необхідно чітко визначити терміни, що вживаються в тексті закону; суб'єктів створення та діяльності ТПП; принципи, за якими відбувається об'єднання суб'єктів у ТПП, в тому числі принципу рівноправності, що полягає у рівності прав засновників та членів організацій, незалежно від їх майнового стану, результатів фінансово-господарської діяльності та інших ознак, брати участь у діяльності ТПП, в тому числі його вищого органу, з однаковою кількістю голосів, бути обраними до складу органів управління ТПП, вільно виходити з організації.

Вбачається також, що статутні документи (а тим більш  локальні акти, прийняті виконавчими  органами ТПП) не можуть містити правил, які б ставили в різне правове  положення осіб, які виступають засновниками, та тих, хто став чи хоче стати членом РТПП. Тобто, якщо закон встановлює певні обмеження щодо можливості створення ТПП та статусу осіб, яким таке право надане, то лише ці обмеження можуть бути встановлені в статутних документах до осіб, які бажають стати членами ТПП.

Нова редакція закону повинна містити лише такі обмеження для суб'єктів створення та діяльності ТПП (як для засновників, так і членів), які визнані міжнародним правом та є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах держави чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я та моральності населення чи захисту прав і свобод інших осіб.

В зв'язку з цим, на наш  погляд, визначення поняття торгово- промислових палат можна викласти у наступній редакції: "Торгово- промислові палати в Україні є  недержавними неприбутковими самоврядними статутними організаціями, які мають статус юридичних осіб і об'єднують на засадах членства організації та підприємців, визначених цим законом".

Положення нової редакції закону стосовно того, хто може створювати ТПП та бути їх членами, доцільно було б визначити так: "Суб'єктами створення та діяльності ТПП можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України та фізичні особи, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Інститути міжнародних судів при ТПП України

Виходячи із запитів  та інтересів промисловості, палати освоїли послуги з надання  оцінки вартості державного та особистого майна, декларування митних вантажів, оформлення паспортів-угод, засвідчення достовірності різної зовнішньоторговельної документації. Особливим видом діяльності торгово-промислових палат є складання та розгляд позовів у Міжнародному арбітражному суді, Морській арбітражній комісії та інших судових інстанціях, представництво своїх клієнтів.

Вказані інститути є  незалежними, постійно функціонуючими і діють згідно з внутрішнім та міжнародним законодавством. Вони дозволяють спірним сторонам швидко та економічно вирішувати конфліктні ситуації, які  виникають з договірних цивільно-правових, зовнішньоторговельних та інших міжнародних економічних та науково-технічних зв'язків.

 

4.1.Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України)

 

 

 

МКАС  при ТПП України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року, Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТВП України і Регламентом.

МКАС при ТВП України бере до розгляду спори що відносяться до його компетенції, за наявності письмової угоди між сторонами про передачу йому усіх або певних суперечок, які виникають або можуть виникнути між сторонами у зв'язку з якими-небудь конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи носять вони договірний характер або ні.

Арбітражна  угода може бути укладена у вигляді  арбітражної обмовки в договорі або у вигляді окремої угоди.

Порядок звернення  в МКАС і розгляди справ визначається Регламентом Міжнародного комерційного арбітражу.

Міжнародний арбітраж ТПП розглядає не тільки справи, де однією з сторін є вітчизняні підприємці, але й спори, які намагаються вирішити їх партнери країн ближнього та дальнього зарубіжжя.

Значне місце у діяльності ТПП займає робота, пов'язана з рекламою та просуванням вітчизняної продукції за кордоном та іноземних товарів на внутрішньому ринку. З цією метою проводяться міжнародні, іноземні, національні виставки, ярмарки, презентації, ділові зустрічі, дні економіки, конференції, семінари, симпозіуми за участю вітчизняних та зарубіжних ділових кіл, широке інформування економічних агентів про майбутні виставки як всередині країни, так і за її межами.

На виконання зазначених завдань у системі ТПП створюються  спеціалізовані виставочні організації, комплекси, центри, які оснащені сучасним обладнанням, що відповідає міжнародним стандартам. Прикладами таких організацій є фірма "Мінскекспо" при ТПП Білорусі та ЗАТ "Експоцентр" при Російській торгово-промисловій палаті.

Широке визнання у світі здобув Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, створений у 1992 році.

Згідно із Законом України "Про  міжнародний комерційний Арбітраж" Міжнародний комерційний арбітражний  суд, будучи самостійним та постійно діючим третейським арбітражним судом, розглядає за погодженням сторін спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство, яке є однією із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародними об'єднаннями і організаціями, що створені на території України, між собою, спори між її учасниками, а також їх спори з іншими суб'єктами права України.

Він широко визнається у колах міжнародного арбітражу, є членом Міжнародної  федерації комерційних арбітражних  інститутів, ним укладені двосторонні  угоди про співпрацю зі Швейцарською та Грецькою Арбітражними Асоціаціями, з Арбітражним судом при Болгарській торгово-промисловій палаті і Корейським комерційним арбітражним центром (Сеул).

Міжнародний арбітраж при  ТПП активно співпрацює з іншими постійно діючими арбітражними інститутами, як, наприклад, Міжнародний комерційний  арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації, Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати, Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті в Парижі та інші.

 

4.2. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України (МАК при ТПП України)

МАК при ТПП України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 року, Положенням про Морську арбітражну комісію при ТПП України і Регламентом.

Морська арбітражна комісія дозволяє спори з договірних і інших цивільно-правових стосунків  що виникають при здійсненні торговельного  мореплавання незалежно від того, є сторонами таких стосунків  суб'єкти українського або іноземного або тільки українського або тільки іноземного права.

Морська арбітражна комісія  бере до розгляду спори, що відносяться  до її компетенції, за наявності письмової  угоди (домовленості) між сторонами  про передачу їй усіх або певних суперечок, які виникають або можуть виникнути між сторонами у зв'язку з якимись  непорозуміннями при тлумаченні чи виконанні умов контракту між контрагентами.

 

4.3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОСТІЙНО ДІЮЧИЙ ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД ПРИ ТПП УКРАЇНИ

8 листопада 2004 року Міністерством юстиції України зареєстровано постійно діючий Третейський суд при Торгово-промисловій палаті України (далі - Третейський суд при ТПП України).

Третейський суд  при ТПП України утворений на підставі Закону України «Про третейські суди» як недержавний незалежний орган для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Завданням Третейського суду при ТПП України є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Третейський суд  при ТПП України здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про третейські суди», а також Положенням про Третейський суд при ТПП України та його Регламентом, що затверджені Президією Торгово-промислової палати України.

Основні переваги третейського розгляду спору: у Третейському суді при ТПП України є:

конфіденційність третейського розгляду; право сторін обирати третейських суддів, а також місце проведення засідань суду та мову третейського провадження; незалежність третейських суддів, підкорення їх тільки закону; оперативність третейського розгляду; остаточність рішення третейського суду та можливість оскарження цього рішення лише з процесуальних підстав, передбачених Законом України «Про третейські суди»; негайне набрання чинності рішенням третейського суду; можливість примусового виконання рішення суду.

Компетенція Третейського суду при  ТПП України

Третейський суд  при ТПП України приймає до розгляду будь-які спори, що виникають між юридичними та фізичними особами з цивільних та господарських правовідносин, за винятком спорів, що згідно з діючим законодавством України не можуть розглядатися третейськими судами, утвореними на підставі Закону України «Про третейські суди».

Не можуть передаватися на розгляд Третейському суду:

справи у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справи, пов'язані з державною таємницею; справи у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справи про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справи, однією із сторін яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство; інші справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справи, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.