Типи гарантій

style="text-align:justify">Страхові операції, що пов’язані з проектною діяльністю, класифікують за фазами проектного циклу:

• доінвестиційна — страхування фахової відповідальності розробників проектно-кошторисної документації;

• інвестиційна — страхування вантажів, будівельних ризиків, ризиків неплатежу за контрактом тощо;

• виробнича — майнове страхування, страхування екологічних ризиків та інші види страхування відповідальності, страхування від простою виробництва (наприклад, переривання виробничої діяльності);

• закриття проекту.

На окремих етапах тієї чи іншої фази проектного циклу іноді застосовують специфічні види страхування, наприклад на виробничій фазі проекту протягом одного-двох років після впровадження об’єкта в дію можливе страхування післяпускових гарантійних зобов’язань підрядчика.

За класичною класифікацією видів страхування страхові операції поділяють на майнові (страхування вантажів, більшості видів будівельних ризиків, інвестицій від політичних ризиків тощо); особисті (страхування персоналу від нещасних випадків тощо); зі страхування відповідальності (екологічних ризиків, фахової відповідальності проектно-будівельних компаній тощо).

З огляду на те що учасники проектної діяльності часто вдаються до страхування політичних ризиків, страхові операції поділяють ще за видами страхувачів — приватними страховими компаніями і державними та напівдержавними страховими агентствами.

Страхові операції, що пов’язані з проектною діяльністю, класифікують також за суб’єктами страхових договорів. До страхування як методу зменшення ризиків можуть вдаватися практично всі учасники проектної діяльності: здебільшого добровільно (на основі сформованої практики, згідно з вимогами державних органів, з огляду на власні інтереси), в окремих випадках — на вимогу одного або кількох учасників проектної діяльності. За розглядуваною ознакою страхові операції класифікують так:

• страхування за участю банків-кредиторів (ризику непогашення кредитів, зокрема експортних кредитів від політичних ризиків);

• страхування за участю проектної компанії (відповідальності по- зичальника за непогашення кредитів);

• страхування активів проекту від політичних і комерційних ризиків;

• страхування від простою виробництва (виходу з ладу техніки, пожеж, екологічних ризиків тощо);

• страхування за участю постачальників інвестиційних товарів і підрядчиків (страхування вантажів, будівельних ризиків, комерційних кредитів від ризику неплатежу);

• страхування за участю консультантів (страхування фахової відповідальності);

• страхування за участю постачальників ресурсів (на випадок невиконання договорів постачань) і покупців проектного продукту (на випадок несплати поставленого проектного продукту).

Лише наявність у відповідний спосіб складених і підписаних учасником проекту договорів страхування та надання їм відповідних страхових полісів є умовою виконання своїх зобов’язань іншими учасниками. В одних випадках згідно з договорами страхування бенефіціаром є безпосередньо страхувач, в інших ним може бути інший учасник. Часто на роль бенефіціара претендує банк-кредитор, особливо коли спонсори проекту не можуть забезпечити в повному обсязі необхідних банку гарантій (завершення проекту, погашення боргу).

Фактично в цьому разі страхові договори учасників проектної діяльності виконують функцію забезпечення проектного кредиту. Банк-кредитор безпосередньо бере участь у відпрацюванні відповідного договору страхування і здійснює якнайретельніший повсякденний контроль за виконанням учасником проекту (страхувальником) усіх

умов зазначеного договору. Окремі види страхування, наприклад страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів, передбачають, що бенефіціаром страхового договору є не страхувальник, а кредитор.

 

2