Технологічна політика і міжнародний менеджмент

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет ім. І.Франка

Економічний факультет

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

Контрольна Робота

з навчальної дисципліни

«Міжнародний менеджмент»

на тему:

«Технологічна політика і міжнародний менеджмент»

 

 

 

 

Виконала:

ст. групи ЕкмС-61з

Моцьо Марія

Перевірв:

Харко Володимир Юрійович

 

 

Львів – 2011

 

Зміст

Вступ

1. .Цілі сучасної технологічної політики.

2.Типи технологічної  політики.

3. Учасники ринку  технологій.

            4. Передача технологій.

            5. Міжнародний менеджмент 

Висновки

Використані джерела

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Економічне зростання  країни і рівень конкурентоспроможності продукції визначаються розвитком  науки, швидкістю впровадження технологічних  нововведень і гарантіями якості, які може забезпечити лише економіка, побудована на знаннях. Багато країн  світу торгують не промисловою продукцією, а продуктами інтелектуальної власності. Про потенціал української науки свідчать принаймні досягнення в матеріалознавстві, теоретичній фізиці, математиці, зварювальному виробництві, біотехнологіях.

Формують і здійснюють державну політику в науково-технічній  та інноваційній сфері Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, Комітет  з питань науки та освіти Верховної  Ради, наукові та експертні ради Міністерства освіти і науки України.

Міжнародний менеджер повинен  уміти приймати рішення, які стосуються діяльності фірми в технологічній  сфері, таким чином, щоб використовувати  національні відмінності та переваги міжнародної кооперації для нарощування  конкурентних переваг.

В сучасному міжнародному оточенні здатність компанії до технологічних  нововведень стає основним джерелом її конкурентоспроможності. Під технологією  розуміють науково-технічні, виробничі, управлінські та комерційні знання і  досвід.

Технологічна політика підприємства чи організації - це набір принципів  та дій, на основі якого обираються, розробляються та впроваджуються нові продукти та технологічні процеси.

 

 

 

 

 

 

 

1. Цілі сучасної технологічної політики.

Сучасне ринкове середовище характеризується тим, що технології, безперервно розвиваючись, змінюють ринок, формуючи нові потреби і видозмінюючи зв’язані технологічні ланцюги. Не дивно, що ринок інтелектуальної власності  відіграє все більш важливу роль у розвитку бізнесу взагалі і  м/н особливо.

М/н менеджер повинен вміти  приймати рішення, що стосуються діяльності фірми у технологічній сфері  таким чином, щоб використовувати  відмінності і переваги м/н кооперації для нарощення конкурентних переваг. При цьому повинні враховуватись  взаємозалежності, існуючі між технологічною  політикою фірми і іншими сторонами  її діяльності: відношеннями власності, структурною політикою, фінансовою сферою, ринком робочої сили і т.п.

У сучасному м/н оточенні спроможність компанії до технологічних  нововведень стає основним джерелом її конкурентоспроможності. Під технологією  у широкому змісті цього слова  розуміють науково-технічні, виробничі, управлінські і комерційні знання і  досвід. 
Технологічні політика підприємства або організації - це набір принципів і дій (спосіб діяльності), на основі якого вибираються, розробляються і впроваджуються нові продукти і технологічні процеси. Основні задачі технологічної політики фірми:

1)моніторинг науково-дослідних  досягнень у світі, а також  загальних технологічних тенденцій;

2)стимулювання постійного  підвищення освітнього і кваліфікаційного  рівня персоналу компанії;

3)визначення факторів, сприяючих  інноваціям (нововведенням);

4)формування організаційної  структури підприємства, найбільш  сприятливої для здійснення безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;

5)координація і досягнення  узгодженості дій різних підрозділів  компанії по проведенню НДДКР.  

Особливості сучасного  технологічного розвитку.

Розвиток технологій - основна  рушійна сила економічного зростання  фірми. За останні десятиліття проявились наступні закономірності технологічного розвитку:  
-нова технологія приходить не одна, а у поєднанні з іншими; 
-кожний набір технологій включає ряд взаємодоповнюючих базових технологій; 
-кожна базова технологія - ядро багатьох прикладних технологій; 
-прикладні технології використовуються для модернізації існуючих виробництв, причому відставання у застосуванні у фірмі нової технології рано чи пізно призведе до зміни керівництва.

Особливість нового етапу  полягає у тому, що тепер розвивається не один пучок технологій, як було в 50-60 рр, а цілих три: інформаційно-комунікаціний, біотехнологічний і пов’язаний з новими матеріалами. Підприємці стикаються з новими технологіями декілька разів на рік. 
Технологічна революція, особливо в інформаційно-комунікаціній сфері, сприяла процесу глобалізації економіки. З одного боку, збільшення вартості НДДКР інтенсифікувало пошук компаніями можливостей розширення ринків, щоб виправдати зростаючі витрати, а з іншого - сучасні засоби комунікації дозволяють надзвичайно швидко поширювати нові зразки поведінки, впливаючи на культуру як виробництва, так і споживання у багатьох країнах. Спроби створення державою локального внутрішнього ринку рано чи пізно призводять до якісного розриву між товарами, запропонованими на національному і м/н ринках.

Взаємодія розглянутих факторів призводить до змін в корпоративній  культурі, сприяючи переходу на децентралізоване управління МНК.  
Інтернаціоналізація технологічної політики.У сучасних умовах справді передовими є ті компанії, що у змозі уважно відслідковувати всі ринкові і технологічні тенденції, творчо реагувати на ті можливості і загрози, які ці тенденції несуть в собі, постійно генерувати нові ідеї і продукти і швидко і ефективно використовувати їх з врахуванням глобального масштабу.  
Технологічна політика слугує двоєдиній глобальній цілі фірми - по-перше, знизити ризики і вижити, по-друге, підвищити ефективність власної діяльності, стати більш прибутковою. Інтернаціоналізація НДДКР також направлена на досягнення цієї цілі шляхом створення цілого ряду переваг:

1)полегшує доступ до  дефіцитних ресурсів.

2)наближає компанію до  її споживачів.

3)полегшує доступ до  ринку 

4)зниження витрат і  ризиків.

5)обхід законодавчих обмежень [1]

 

2.Типи технологічної  політики.

Глобальний характер конкуренції  не лише робить нововведення більш  значними для ТНК, але обумовлює  необхідність пошуку нових шляхів сворення інновацій. Традиційно більшість МНК застосовувала один з двох класичних типів проведення технологічної політики:

-“center-for-global” (політика  глобального центру) і

-“local-for-local” (політика  поліцентризму). 

Політика глобального  центру.

 Даний тип політики полягає в пошуку нових технологій у країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської компанії, і поширенні інновацій по світовим відділенням МНК.