Сутність та необхідність планування в умовах ринку

     Змістовий модуль 1.2. Сутність та необхідність планування в умовах ринку.

      1. Необхідність планування в умовах ринку.

     Кожна людина, родина, колектив, господарство не представляють свого повсякденного  життя без використання усного або  письмового плану дій у роботі, навчанні, веденні господарства, на відпочинку, у фінансових й інших  справах на майбутній день, місяць, рік, а більш завбачливі обмірковують свої дії на кілька років і навіть десятиліть. З'ясовується, що більше  всіх захищені економічно й соціально, і досягають успіхів саме ті, хто  належним чином планує свої дії.

     В умовах ринкової економіки таке планування стає в багато разів важливіше, оскільки без глибоких  різноманітних розрахунків, без обґрунтування й передбачення різного роду змін у майбутньому, вижити в конкурентній боротьбі дуже важко. Тому дуже важливо вивчати  й використовувати методи прогнозування  й планування, як найважливішого складового керування.

     Суспільство в цілому, окремі області, підприємство й людина постійно вимагають певні  товари й послуги. Причому необхідно  забезпечувати їхнє виробництво  й поставку кожному споживачеві:

     - у необхідній кількості й асортименті;

     - потрібної даному споживачеві  якості;

     - у відповідне місце й час, 

     - за прийнятною ціною. 

     При виконанні цих умов будуть дотримуватися  інтереси власника підприємства, у  тому числі  і його трудового колектива  в частині одержання фінансової й соціальної вигоди.

     Реалізуються  ці умови завдяки плануванню як основному  процесу в системі господарського керування. При цьому треба врахувати  тенденції соціально-економічного розвитку у власній державі й  у світі, напрямки й темпи науково-технічного прогресу, можливі зміни в міжнародних  відносинах.

     Прагнучі  до успіху підприємства здійснюють, поряд  з  довгостроковим плануванням, розробку оперативних поточних планів по кожному  підрозділу, кожному робочому місцю. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують мету й завдання підприємства, включають відомості  про замовлення, про забезпеченість матеріальними ресурсами, про ступінь  завантаження виробничих потужностей  з урахуванням строку виконання  кожного завдання. У них передбачаються витрати на розвиток і реконструкцію  потужностей, заміну оснащення, відновлення  продукції, навчання працівників і  т.п.

     Планування  допомагає відповісти на чотири важливих питання:

     1.Які  позиції займає організація тепер,  які підсумки й умови її  діяльності?

     2.Якою  хоче бачити себе організація  в майбутньому?

     3.Куди  і як вона збирається рухатися?

     4.Як, і за допомогою яких ресурсів  можуть бути досягнуті мета  організації?

     Відповідь на перше питання дає аналіз стану  підприємства і його конкурентного  положення.

     Відповідь на друге питання - це, по суті, розробка місії підприємства, а на третій - його майбутній стратегії.

     Щоб відповісти в цілому на три питання, необхідно розробити стратегічний план підприємства.

     Відповідь на четверте питання й становить  зміст техніко-економічного (тактичного) планування, основне завдання якого - забезпечити виконання цілей  і завдань стратегічного плану  на майбутній рік.

     Кожне підприємство, незалежно від масштабів  і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового  господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується  помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового  стану банкрутства підприємств.

     Застосування  планування в діяльності фірми забезпечує такі важливі переваги:

     • уможливлює підготовку до використання майбутніх сприятливих умов або  до мінімізації негативних, виявляє  їхні причини й наслідки;

•   з'ясовує проблеми, які виникли;
•   підготовляє фірму до раптових змін у зовнішньому середовищі;
•   поліпшує координацію дій в організації;
•   створює передумови для підвищення освітньої й професійної підготовки менеджерів;
•   чітко визначає обов'язки й відповідальність працівників фірми;
• сприяє більше раціональному розподілу ресурсів; 
• поліпшує систему аналізу й контролю в організації.

         Планування як процес формулювання  стратегії, мети, напрямків розвитку  підходить для будь-якої організації.  Однак можуть бути незначні  відмінності у процесі планування  в організації, що залежать  від розмірів, а також від того, чи є організація комерційною  або некомерційною структурою.

           У результаті досліджень були  визначені основні відмінності  в процесі планування на великих  і дрібних підприємствах. Деякі  з них допомагають пояснити  необхідність існування різних  шляхів формулювання стратегії.

           Малі підприємства:

    - Малий бізнес виробляє порівняно  мало товарів і послуг.

    - Ресурси малих підприємств обмежені.

    - Основна їхня конкурентна перевага  — це здатність швидко змінюватися.

    - Вони, в основному, не мають  формальних процедур для спостереження  за зовнішнім середовищем, для  створення прогнозів або оцінки  й контролю стратегії, якої  вони керуються тепер.

    - Основна частина управлінського  апарата одержала всі свої  знання в процесі роботи. Більше  того, вони мають тенденцію покладатися  на досвід і інтуїцію, а не  на формальні процедури (перевірки,  аналізи і т.д.).

    - Часу на планування не вистачає, тому що менеджери безпосередньо  залучені в щоденну діяльність.

    - Керівні пости й значна частина  ресурсів перебувають у руках  в родички й друзів.

         Через ці відмінності процес  планування в малому бізнесі  менш формальний, менш систематичний  і менш регулярний, ніж у великих  організаціях. Але це не означає, що дрібні підприємства зовсім не займаються плануванням або роблять це недостатньо добре. У деяких малих фірмах проводиться дуже ефективне планування, навіть якщо воно неформальне й значно спрощене.

         Некомерційні      організації     фундаментально      відрізняються  від комерційних тим, що вони  працюють не заради одержання  прибутку.

Проведене дослідження зафіксувало шість  основних відмінностей некомерційних  організацій від комерційних.

    1. Послуги, які роблять ці організації,  часто невловимі й важко визначні.

    2. Вплив «споживачів» може бути  дуже слабким.

    3. Зобов'язання членів організації  по своїй основній роботі можуть  послабити їхню вірність суспільній  організації.

    4. Постачальники ресурсів можуть  вторгатися у внутрішню діяльність  і керування.

    5. Обмеження у використанні заохочень  і покарань, що випливають із  пунктів 1, 3, 4 і з посиленого  регулювання урядом і іншими  органами.

    6. Сильні лідери можуть бути  єдиним засобом для розв'язання  конфліктів і подолання обмежень.

         Можливо, через ці відмінності  планування в цих організаціях  не займає провідного положення.  Ці організації воліють керуватися  скоріше короткостроковими планами,  ніж довгостроковою стратегією. Деякі із цих організацій не  мають стратегії взагалі. Вони  у своїй діяльності керуються  короткостроковими конкретними  циклами й особистими цілями  своїх керівників, майже не реагуючи  на мінливі умови зовнішнього  середовища й інші фактори. 

     2. Аналіз вітчизняного  досвіду планування  діяльності підприємств.

     В останнє десятиріччя в Україні  спостерігається приниження ролі планування в системі менеджменту на всіх його рівнях. Головними причинами  цього є:

     1. негативне ставлення до директивного  планування, яке в поєднанні з  адміністративно-командною системою  управління придушувало ініціативу  підприємств і окремих працівників.  З початком переходу до ринку  підприємства отримали економічну  свободу. У законі «Про підприємства  в Україні» зазначається, що «підприємство  самостійно планує свою діяльність  і визначає перспективи розвитку…».

     Але свободою ще треба навчитись користуватись  ефективно. Згідно з чинним законодавством з усіх елементів внутрішньогосподарської  економічної роботи — планування, обліку, контролю, аналізу та матеріального  стимулювання — обов’язковим та цент­ралізовано  регламентованим для підприємства є тільки бухгалтерський облік;

     2. труднощі планування, у першу  чергу вартісних показників, в  умовах гіперінфляції. У поєднанні  з безпосередньою лібералізацією  цін та заробітної плати все  це негайно і негативно вплинуло  на стан та якість внутрішньогосподарського  планування;

     3. зосередження уваги економістів  України на проблемах макроекономіки: економічному суверенітеті, правових  основах підприємництва, власній валюті, зміні форм власності тощо. Настав час вирішити долю економічних підойм, які діють переважно на підприємстві та в його підрозділах, тобто інструментів мікроекономіки;

     4. недостатність досвіду планування  в ринкових умовах.

     Вітчизняний і зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування на підприємстві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні  обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв’язок спостерігається  лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати  в той період розвитку, коли після  бурхливого росту або періоду  становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену  вище тезу і свідчать про те, що успіх  досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).  
Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні планування:

     1. Новостворені підприємства. Активні  процеси розвитку підприємництва  призводять до створення нових  організацій та підприємств, посилення  конкуренції між ними, банкрутства  і закриття багатьох з них.  Діяльність новостворених підприємницьких  структур неможлива без наукового  обґрунтування плану дій, яким  є бізнес-план. Він розробляється  кожною підприємницькою структурою  в період заснування. Цей документ  дає чітку відповідь на велику  кількість запитань і застерігає  нових товаровиробників від можливих  помилок і прорахунків. 

     Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у визначенні свого місця в  конкурентному середовищі, прагнення  передбачити майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької  структури адекватного стану  ринкового господарства.

     2. Діючі підприємницькі структури,  які здійснюють реструктуризацію  та диверсифікацію виробництва.  В умовах зростаючої конкуренції  більшість підприємницьких структур  вимушені постійно дбати про  вдосконалення продукції, освоєння  випуску новітніх конкурентноспроможних  товарів і послуг, що призводить  до значних структурних зрушень  у виробництві. Істотні зміни  в техніці, технології, організації  виробництва, збуті продукції  впливають на основні параметри  діяльності підприємства. Необхідність  їх визначення ще до початку  проведення серйозних змін у  виробництві викликає потребу  планування діяльності підприємства  відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому.  Отримані в процесі планування  очікувані параметри діяльності  служать основою при прийнятті  відповідних управлінських рішень.