Сутнісна характеристика поведінкової теорії менеджменту

Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Октября 2011 в 00:04, контрольная работа

Описание работы

Менеджмент (англ. management -- управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Содержание

І. Блок А - № 5. «Сутнісна характеристика поведінкової теорії менеджменту (напрямки і цілі досліджень, внесок у розвиток науки управління, недоліки).»………………………………………………………………………..3

ІІ. Блок Б - № 5. «Зміст поняття “мотивація”. Модель процесу мотивації. Внутрішнє і зовнішнє винагородження як інструменти мотивації.»………....8

ІІІ. Складання глосарію: (залікова книжка № 05/386) Варіант № 6. ……...12
Організація ………………………………………………………………..12
Школа організаційної поведінки ………………………………………...12
Методи теорії ігор ………………………………………………………12
Критерій повноти інформації ………………………………………………..13
Роль менеджера в організації «представник» ……………………………..14
Зовнішній аналіз …………………………………………………………..14
Встановлення діапазону контролю ……………………………………...15
Ступінь формалізації організаційної структури ……………………….15
Потреби в безпеці ………………………………………………………….15
Вплив ………………………………………………………………………..15
Зворотній зв’язок ……………………………………………...…………..16

ІV. Література…………………………………………………………………....16

Работа содержит 1 файл

Сутнісна характеристика поведінкової теорії менеджменту.doc

— 117.00 Кб (Скачать)

Роль  менеджера в організації  «представник» - пропонує відібрану інформацію зовнішньому світові;

Зовнішній аналіз . це процес оцінки зовнішніх щодо організації факторів. Під зовнішніми чинниками розуміють умови, які об’єктивно виникають у середовищі функціонування організації. Зовнішній аналіз переслідує подвійну мету: визначити сприятливі можливості, тобто чинники, які можуть сприяти досягненню цілей організації; визначити загрози та небезпеки для організації, які обмежують можливості організації у просуванні до мети.Для вивчення впливу зовнішніх факторів усю їх сукупність поділяють на: а) глобальні фактори (умови та тенденції, які утворюються у макросередовищі організації): загальноекономічні, соціальні, демографічні, політичні, правові, природні, міжнародні тощо; б) галузеві фактори (сукупність елементів, що мають відношення до продукту галузі).Оцінити вплив глобальних факторів досить складно. Однак спроба такої оцінки примушує менеджерів організації замислитися над проблемами, які можуть спіткати організацію, продумати свою поведінку в разі їх виникнення. Значно легше піддаються прогнозуванню та оцінці галузеві фактори. Вони більш визначені, тісніше пов’язані з конкретним бізнесом. В рамках галузевого аналізу мають бути оцінені такі фактори: а) споживачі (розміри та характеристики ринку, темпи зростання ринку, характер попиту (сезонність та циклічність), диференціація продукту, чутливість цін, здатність споживачів диктувати свої ціни); б) постачальники (інтенсивність конкуренції поміж постачальників, наявність матеріалів-замінників, рівень вертикальної інтеграції з постачальниками, здатність постачальників диктувати свої ціни); в) конкуренти (основні конкуруючі сили в галузі, розподіл ринку поміж ними, інтенсивність конкуренції в галузі, конкурентні переваги в галузі тощо); г) технології (ступінь змінності технологіїї виробництва данної продукції, вплив зміни технології на якість продукції, можливості отримання додаткових переваг за рахунок зміни технології, вплив зміни технології на ціни).Важливим результатом галузевого аналізу є ідентифікація ключових факторів успіху в даній галузі. Будь-який бізнес характеризується багатьма показниками, які піддаються управлінню та контролю (обсяги виробництва, рівень якості, рівень цін тощо). Проте, лише деякі з них визначають можливість та спроможність організації конкурувати на своєму ринку. Такі показники і називаються ключовими факторами успіху.

Встановлення  діапазону контролю –існують різні ознаки класифікації діапазону контролю. Найбільш поширеною є класифікація контролю за критерієм часу здійснення контрольних операцій, тобто:до впродовж   здійснення трансформаційного процесу  після.Випереджаючий контроль здійснюється до початку трансформаційного процесу і спрямований на якість та/або кількість усіх вхідних ресурсів у організацію (фізичних, людських, інформаційних, фінансових тощо), перш ніж вони стануть частиною організації. Мета випереджаючого контролю - запобігання ситуаціям, здатних завдати шкоди організації, а не їх лікування.  Поточний контроль здійснюється безпосередньо впродовж трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності і оперативному реагуванні на відхилення, що виникають. Розрив у часі між виникненням відхилень і коригуючими діями менеджера є мінімальним. Мета поточного контролю - з’ясування причин відхилень, що обумовлює його широке застосування.Заключний контроль відбувається після завершення трансформаційного процесу, його об’єктом є виходи із організації. Основний недолік заключного контролю – констатація відхилень, коли збитки невідворотні. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти інших, однак для багатьох видів діяльності він є єдиним можливим видом контролю.  Цілі заключного контролю: отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;  побудова ефективної системи мотивації.

Ступінь формалізації організаційної структури – ступінь, в якому організація покладається на правила та процедури, спрямовуючи поведінку своїх працівників. Чим більше правил та регуляторів в організації, тим більш формалізованою є структура організації.

Потреби в безпеці –. Такі потреби означають, що базові потреби задовольнятимуться і надалі. Способами задоволення таких потреб можуть бути: пенсійна система; страхування; права, що забезпечуються трудовим стажем, членством у профспілках тощо.

Вплив – це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив узагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.

Зворотній зв’язок – це процес, в якому відправник і одержувач міняються місцями (одержувач повідомляє відправника про те, як він зрозумів зміст повідомлення). При цьому одержувач: кодує інформацію про сприйняття повідомлення; обирає відповідний канал комунікації; передає це повідомлення відправнику. Відправник, у свою чергу: декодує це повідомлення; порівнює інформацію відправника із власною концепцією комунікації і визначає ступінь їх взаєморозуміння.Безумовно, наявність зворотного зв’язку збільшує тривалість комунікації, ускладнює процес, але підвищує його ефективність, забезпечує впевненість у правильності інтерпретації концепції комунікації.

          ІV Список використаної літератури.

  1. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента.–СПб: Изд. "Питер", 1999.–816 с.
  2. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник,–3-е изд.–М.: Гардарика, 1999.–528 с.
  3. Дафт Р. Менеджмент. – СПб.: Изд. "Питер", 2000.–612 с.
  4. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. – Спб.: Изд. "Питер", 1999.–560 с.
  5. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.–М.: Дело, 1992.–701 с.
  6. Олдкорн Р. Основы менеджмента: Учебн.–М.: Изд. "Финпресс", 1999.–320 с.
  7. Шлепньов А.М. Тексти лекцій з дисципліни “Менеджмент”. Електронний підручник . Бібліотека ММІРЛ «Україна».
  8. Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. -Львів.: "Світ", 1995.
 
  1. Мескон  М.Х. Альберт М. Хэдоури Ф. Основы менеджмента. -М.: "Дело",
  2. Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: "Юнити",1994
  3. Мескон М.Х. Основы менеджмента. - М.: 1995

Информация о работе Сутнісна характеристика поведінкової теорії менеджменту