Сучасні підходи до визначення категорії менеджмент

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з предмету менеджмент на тему:

«Сучасні підходи до визначення категорії менеджмент» 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012р.

Поняття "менеджмент" є  досить загальним і трактується  по-різному. У ньому зведені воєдино  дуже різні принципи, ролі, види діяльності та функції. Найчастіше використовується це поняття в двох значеннях: як функціональне  поняття, що охоплює господарські процеси  та функції, котрі характеризують діяльність підприємства (закупівля, виробництво, збут тощо), і як організаційне поняття, що характеризує суб'єктів, які приймають  рішення, їхню роль у діяльності підприємства (правління, начальник цеху, майстер). Загалом домінує функціональний підхід, котрий окреслює завдання діяльності та господарські процеси, тоді як другий підхід зосереджує увагу на ролі менеджерів різних організаційних рівнів.

Поняття менеджмент має міжгалузевий характер і дуже складну семантику. Досить часто слово менеджмент використовується як синонім до керівництва або  управління підприємством. Менеджмент, управління — це практично гра  в дефініції. Невипадково в перекладній  літературі вони часто вживаються як синоніми. П. Друкер як визнаний авторитет у галузі теорії менеджменту пояснює, що слово менеджмент в англомовних країнах вживається дуже вільно й у різних значеннях, хоча термін менеджмент винятково важкий для розуміння. По-перше, він має специфічно американське походження і навряд чи може бути перекладений на якусь іншу мову, в тому числі и на англійську мову Британських островів. Він означає як функцію, так і людей, що її виконують; він указує на соціальне або посадове становище й одночасно означає навчальну дисципліну й галузь наукових досліджень. Канадський теоретик у галузі трудових відносин М. Кінг вбачає у менеджменті "...сполучну ланку між працею та капіталом, котра здатна анулювати класові суперечності".

Отже, дати повне і коротке  визначення цього поняття досить складно, простіше зазначити його характерні риси, з яких складається феномен  менеджменту. Менеджмент — це: раціональний спосіб управління діловими організаціями; управління, орієнтоване на дохідність і прибутковість; діяльність з нагляду, що використовує особливі форми організації  праці, договірні й контрактні відносини між працею і капіталом; особлива галузь наукового знання і професійної спеціалізації управлінців-менеджерів, які складають адміністративний штат підприємницької організації та ін.

З наукового погляду менеджмент — це вміння використовувати ті об'єктивні закони і закономірності, що виражають при-чинно-наслідкові зв'язки у сфері управлінської  діяльності. Менеджмент розглядає підприємство не стільки як технологічну ланку  суспільного виробництва, а передусім  як соціально-виробничу підсистему ринкових відносин.

У спрощеному розумінні, менеджмент (від англ. to manage – управляти) – це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Менеджмент – український відповідник “управління” – це функція, вид діяльності, зміст якого складає керівництво підлеглими в межах організації. Менеджмент –це також галузь знань, що допомагає здійснити цю функцію. Зрештою, менеджмент – як похідна від “менеджер”, це певна категорія людей, а соціальний прошарок тих, хто реалізує, здійснює на практиці роботу по управлінню.

Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови визначає менеджмент як спосіб, манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво стосунків, особливого роду вміння та адміністративні навички, орган управління, адміністративну одиницю.

Американські підручники для студентів дають таке визначення: “Менеджмент – це процес оптимізації людських, матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення організаційних цілей ”.

У 30-тих роках XX століття ця діяльність остаточно перетворюються у професію, галузь знань – у самостійну дисципліну, а соціальний прошарок – у впливову суспільну силу.

Отже, запропонуємо стислі визначення економічних категорій, які вважаємо найбільш суттєвими при визначенні даного курсу, а саме:

Менеджмент  – управління (планування, регулювання, контроль), керівництво, організація виробництва. Це також сукупність методів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку тощо).

Менеджер  – управлінець, директор, завідувач, адміністратор, функціонер, найманий професійний керівник, що не є власником фірми.

Мікро– та макроекономіка – поняття, широко розповсюджені в науковій літературі для визначення аналізу стану економіки на різних рівнях управління – верхніх ( все господарство на національному рівні, окрема галузь, виробничо-територіальний комплекс – макроекономіка) та нижніх (прийняття господарських рішень на рівні управління підприємством, фірмою чи окремим структурним підрозділом – мікроекономіка).

Зустрічаються однак й  інші тлумачення:

Макроекономіка (macroeconomics) – розділ економіки, що вивчає крупномасштабні економічні явища, зокрема такі, як інфляція, безробіття, економічне зростання чи занепад.

Мікроекономіка (microeconomics) – розділ економіки, що досліджує сукупності дій, переваг, уподобань та вибору, здійснених порівняно дрібними економічними одиницями.

Ще дещо стосовно термінології. Виникає питання, чи англійське поняття “менеджмент” та українське “управління” тотожні, ідентичні? І так, і ні. У загальному змісті – це терміни-аналоги, але існують певні відмінності в трактуванні та застосуванні цих визначень. По-перше, використовуючи поняття “менеджмент”, мають на увазі фігуру менеджера – людину, суб’єкта управління, що діє в деякій організації. Часто застосовують термін адміністрування “administration”, що краще відображає знеособлену систему управління (з невизначеною особистістю).

По-друге, коли вживають термін “менеджер”, мають на увазі професійного управлінця, а не тільки інженера чи економіста, що займається управлінням. Німецька мова при визначенні суті менеджменту передбачає термін “interment – funning” (управління виробництвом), французи теж вживають термін administration, public administration, тому використання англійського поняття “management” не завжди доречне.

Поняття менеджменту часто  пов’язане з поняттям бізнесу. У  недалеку минулому в колишньому СРСР термін “бізнес” визначали як людську діяльність, що переслідує єдину мету - наживу. Іноземні видання (термінологічні словники та довідники) вкладали у це поняття дещо інший зміст – незалежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї як спосіб існування. А квінтесенція бізнесу, його суть, на їх думку, полягає в етично наповненій економічній активності людей по виробництву товарів, які мають корисні для споживача якості.

Бізнес - це діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом (business management) – це управління комерційними, господарськими організаціями.

Термін “менеджмент” застосовується до будь-яких типів організацій, крім державних органів будь-якого рівня, тут вживають термін “public administration” - державне управління.

Бізнесмен і менеджер – поняття не тотожні. Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом (businessman) або комерсантом. На початковій стадії свого розвитку бізнес виступав у вигляді простого товарообміну (натуральний обмін). По мірі еволюції економічних структур суспільства бізнес перетворюється на складну, розгалужену діяльність, у якій приймають участь промислові підприємства, склади, магазини, біржі. Активними суб’єктами цієї діяльності виступають підприємці, менеджери, брокери та ін. Їх об’єднують терміном “бізнесмени”. Поступово до бізнесу почали відносити будь-яку людську діяльність, що приносить доход.

Бізнесмен – це той, хто “робить гроші”, власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає доход. Ним може бути ділова людина, у якої немає підлеглих, або власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій, або членом правління.

Менеджер обов’язково  займає постійну посаду і в його підпорядкуванні знаходяться люди, а власник – суб’єкт власності, утримувач і розпорядник об’єктів власності (окрема особа, колектив, асоціація, держава).

Істотним компонентом  бізнесу є капітал, тобто гроші, матеріальні цінності чи активи конкретної особи, що вкладені у справу. Власник капіталу дає життя бізнесу, надихає його, наповнює змістом.

Найбільш поширений різновид бізнесу – підприємництво.

Підприємництво (entrepreneurship) – господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тип господарювання (економічної поведінки), якому притаманне новаторство, пошук ефективних способів використання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику.

Доречним буде і таке визначення. Підприємництво – це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної, технічної та технологічної творчості і новаторства.

Підприємець – людина, що здійснює бізнес, розпочинає нову справу, реалізує певні впровадження, вкладає власні кошти в розвиток підприємства і зважується на ризик, долає протидію зовнішнього середовища, словом, рухає суспільство у напрямі постійного вдосконалення.

Згідно з сучасним трактуванням, підприємець розглядається як господарюючий суб’єкт, здатний розпочати та впроваджувати в життя будь-яку вигідну справу; людина, що шукає та реалізує раніше невідомі, нові можливості розвитку ринку у вигляді нових товарів, послуг, технологій, новаторських ідей, сфер вкладання капіталу тощо.

Підприємець виконує корисну  для суспільств функцію – постійно вивчає та аналізує суспільні потреби  і прагне їх задовольнити.

Стихією бізнесу є конкуренція. В умовах конкуренції бізнесмен постійно прагне зменшення витрат на виробництво і вдосконалення якості продукції.

Останнім часом широкого розповсюдження в менеджменті набуло таке поняття як “підприємницька структура”, тобто склад суб’єктів ринкових відносин, до яких зараховують лише ті організаційно-господарські одиниці, чия мета полягає в отриманні прибутку як кінцевого результату діяльності.

Використавши мету діяльності суб’єктів ринкових відносин як показник класифікації, можна виділити чотири категорії економічних суб’єктів: фірми, банки, страхові та трастові компанії, інвестиційні структури. При цьому фірми належать до основних суб’єктів підприємницької діяльності, а решта економічних суб’єктів – до тих, що обслуговують сферу підприємницької діяльності.

Фірма – будь-яка організаційно-господарська одиниця, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, сервісу, побутового обслуговування, індустрії відпочинку, наданні послуг або кваліфікованих порад, виконанні робіт чи будь-якій інший сфері діяльності, яка прагне досягти комерційних цілей та користується правами юридичної особи. У менеджменті для визначення фірми використовується термін “організація” ( хоча ці два терміни суттєво відрізняються між собою, але так склалося історично і сприймається науковцями та практиками безапеляційно).

Кожна фірма, як організаційно-господарська одиниця, має у своєму складі одне чи кілька підприємств, що спеціалізуються на конкретних видах діяльності ( у виробництві товарів та послуг), і функціональні підрозділи, які здійснюють управлінську діяльність.

Під підприємством розуміють виробничо-господарську одиницю, що є сукупністю матеріальних і людських ресурсів, певним чином організовану для досягнення конкретно поставлених завдань.

Отже, менеджмент – це процес планування, організації діяльності, мотивації і контролю (класичний перелік функцій менеджменту), необхідний для формування і досягнення завдань організації.

Пітер Ф. Друкер, видатний теоретик у галузі менеджменту, пропонує таке визначення: “Управління – це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу”.

Менеджмент — це перш за все управління людьми, наука  про людину, її інтереси, поведінку  та взаємодію з іншими людьми. Родові особливості менеджменту як науки. По-перше, це міждисциплінарна наука, яка  включає теорії і концепції психології, соціології, економіки, теорії систем, дослідження операцій тощо.

По-друге, істинність тих  або інших теорій, концепцій менеджменту  як нормативної дисципліни залежить від поведінки людей, їх дій і  рішень. 
По-третє, менеджмент — це практична дисципліна, яка має прикладний характер, виражається в діях і вміннях людини.

В основі менеджменту як практичної управлінської діяльності не знання, а дії, тобто недостатньо  пояснити певне явище, необхідно  показати, як теорія працює на практиці.