Суб’єкти та об’єкти страхування на випадок безробіття

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ І ЕКОНОМІКИ  ПРАЦІ 
 
 
 
 
 

Індивідуальне завдання 

з дисципліни 

Державне  регулювання зайнятості 
 
 
 

Тема: ___Суб’єкти та об’єкти страхування на випадок безробіття__ 
 
 
 

Виконала    студентка    3   курсу                            групи ___  

_______ _______             ___________________

                                                                                              (підпис) 
 
 
 

Дата  реєстрації__________________________________________ 

Підпис  викладача____________________________ 

Оцінка __________________________________________________ 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011 р. 

План 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Тема  моєї роботи  «Суб’єкти та об’єкти страхування на випадок безробіття».

     Актуальність даної теми визначається тим, що кількість безробітних з кожним днем збільшується і причин, з яких люди звільняються, стає де далі більше і це не завжди за власним бажанням. Практично по всій Україні на сьогодні спостерігається загальний спад виробництва та скорочення вільних вакансій в виробничій сфері.

     Тому, важливим елементом захисту економічно активного населення є система соціального захисту від безробіття та соціальна підтримка безробітних. Розв’язання проблем соціального захисту населення від безробіття здійснюється на основі законів України і постанов Кабміну України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і «Про зайнятість населення» через систему заходів, а саме:

• надання особливих гарантій працівникам, вивільненим з підприємств, установ, організацій;
• виплату стипендій у період профпідготовки, перепідготовки і включення його до загального трудового стажу;
• виплату у встановленому порядку допомоги по безробіттю з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
• надання додаткової матеріальної допомоги безробітному та членам його сім’ї з урахуванням їх кількості (якщо вони перебувають на його утриманні).

     Основою соціального захисту від безробіття та безробітних є обов’язкове  соціальне страхування в комплексі  з державними допомогами.

     Метою даної роботи є розкриття сутності термінів суб’єкти та об’єкти обов’язкового соціального страхування від безробіття. Хто може бути суб’єктом страхування на випадок безробіття?  Що може бути об’єктом страхування на випадок безробіття? Відповіді на ці запитання я постараюся розкрити в даній роботі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Суб’єкти страхування на випадок безробіття

     Оскільки  людина залишається без роботи через об’єктивні причини розвитку ринкової економіки, то суспільство зобов’язане турбуватися про неї. Турбота суспільства реалізується державою у вигляді системи соціального захисту безробітних та членів їх сімей, котрі знаходяться на їх утриманні. Така система визначається законодавством кожної країни. В Україні її визначають Конституція України (ст. 46) і Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

     Суб’єктами  страхування на випадок безробіття є:

• застраховані особи, а також члени їх сімей;
• страхувальники;
• страховик.

     Застрахованими  особами є: наймані працівники, а також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

     Представниками  застрахованих осіб є профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

     Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які:

• працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового   договору;
• проходять альтернативну (невійськову) службу;
• працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень та на інших підставах, передбачених законодавством про працю;
• є військовослужбовцями, окрім  військовослужбовців  строкової служби;
• забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

     Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладення трудового договору; з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

     Особам, які підлягають страхуванню на випадок  безробіття, видається свідоцтво  про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

     Другим  суб’єктом загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття є страхувальники. Це роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сплачують страхові внески.

     Роботодавцями вважаються:

• власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю;
• військові частини    Збройних    Сил    України,    Державної  
  прикордонної служби України,  внутрішніх військ,  військ цивільної  
  оборони, інші військові формування, утворені відповідно до законів  
  України,  які  виплачують  грошове  забезпечення,  Служба  безпеки  
  України,  Служба зовнішньої розвідки України,  Державна спеціальна  
  служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту  
  інформації України, органи внутрішніх справ та податкової міліції,  
  а   також  воєнізовані  аварійно-рятувальні  служби  (формування),  
  створені відповідно до законодавства на постійній основі;
• власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України [по безроб ст..1.10).

     Представниками  роботодавців є об’єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

     Роботодавець  набуває статусу платника страхових  внесків до Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття з  дня реєстрації.

     Третій  суб’єкт — страховик. Це Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

     Фонд  загальнообов’язкового державного соціального страхування України  на випадок безробіття (далі — Фонд) створений для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження  збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом і статутом Фонду. Фонд має важливе значення для суспільства, тому що в Україні налічується більше 2,5 млн офіційно зареєстрованих безробітних громадян і ще кілька мільйонів перебувають під загрозою втрати роботи [держстат].

     Фонд  є цільовим централізованим страховим  фондом, некомерційною самоврядною  організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Його діяльність регулюється «Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

     Досвід  минулих років показав, що управління фінансовими ресурсами Фонду  має бути відокремлене від управління коштами державного бюджету з метою усунення їх нецільового використання. Тому кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

     Усі застраховані особи є членами  Фонду, управління яким здійснюється на паритетних засадах державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. До складу правління входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов’язки на громадських засадах.

     Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об’єднаннями та об’єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.

     Не  може представляти сторону особа, яка  не є громадянином України або  має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому  законом порядку, а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України [КЗоТ].

     Строк повноважень членів правління Фонду  становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.

     Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком  на два роки почергово від представників  кожної сторони. Голова правління Фонду  має двох заступників, які разом  з головою представляють сторони представників.

     Закони, відповідно до яких функціонує Фонд, визначають джерела надходжень коштів для його формування. Такими джерелами є:

• страхові внески страхувальників — роботодавців, застрахованих осіб;
• асигнування державного бюджету;
• суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення», інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
• прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;
• благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
• інші надходження відповідно до законодавства України.

     Вказані кошти використовуються на:

• виплату забезпечення та надання соціальних послуг;
• відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
• фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
• створення резерву коштів Фонду.

     Розмір  страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України  встановлюється Верховною Радою  України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно  із затвердженням Державного бюджету  України на поточний рік.