Стратегія, етика і соц. відповідальність

-виконання  державних замовлень у зазначені строки;

-уникнення  хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.

Міжнародна  етика:

-вироблення  етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;

-урахування національної культури;

-залучення  місцевого персоналу;

-підтримування  країн, що розвиваються, шляхом  розвитку фірм з м/н конкурентами стратегіями;

-дотримання  відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств. 
Причини неетичної поведінки:

-недостатність  законодавчої та нормативно-правової бази;

-значний обсяг “тіньової” економіки;

-конкурентна  боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;

-зростаюче  прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;

-відсутність  належного стимулювання етичної поведінки керівників;

-загальне  зниження ролі етики в суспільстві;

-певний  тиск на рядових працівників  з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями вищого керівництва;

-низькі  моральні якості членів суспільства.

     Інструменти поліпшення етичності поведінки  в організаціях: 
-етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;

-комітети  з етики, які роблять повсякденну  оцінку практики з позиції  етичних вимог. Деякі компанії  замість таких комітетів, до  складу яких включаються авторитетні  працівники, запроваджують:

-посади адвоката з етики;

-соціальні  ревізії, які проводяться для  аналізу й оцінки звітів і  програм соціальної відповідальності компанії;

-навчання  етичній поведінці керівників і рядових працівників.

 
Соціальна відповідальність.

     Менеджмент  ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

     Юридична  відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які  визначають, що може, а чого не може робити організація.

     Юридична  відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

     Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного  реагування організації на соціальні  проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен  із видів відповідальності має свої критерії. 

     Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого. Існує 4 стратегії ділових організацій щодо соціальної відповідальності: протидія, оборона, пристосування та сприйняття. Закономірним є перехід від низького до високого рівня соціальної відповідальності.

     Слід  врахувати наявність аргументів за і проти соціальної відповідальності.

     Аргументи на користь соц. відповідальності:

     -сприятливі  для бізнесу довгострокові перспективи;

     -зміна  потреб і очікувань широкої громадськості;

     -залучення  додаткових ресурсів для надання  допомоги у розв’язанні соціальних проблем;

     -моральні  зобов’язання щодо соціальної відповідальності. 

     Аргументи проти соціальної відповідальності:

     -порушення  принципу максимізації прибутку;

     -додаткові витрати на соціальну відповідальність;

     -недостатня  звітність широкій громадськості;

     -недостатня  кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем. 

     Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом  у 1975 році. Вона охоплює п’ять ключових положень:

     1.Соціальна  відповідальність виникає із  суспільної влади. Органи влади  мають створювати умови і показувати  приклади соціальної відповідальності.

     2.Бізнес  має діяти як двостороння відкрита  система: з одного боку, враховувати  вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого - бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

     3.Соціальні  витрати мають бути ретельно  обчислені й розглянуті з погляду  правомірності їх віднесення  до собівартості виготовлення  того чи іншого продукту, надання послуг.

     4.Соціальні  витрати, що розподіляються за  кожним продуктом, послугою, видом  діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

     5.Ділові  організації, як і громадяни,  залучаються до відповідальності  за розв’язання поточних соціальних  проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності.

     Аналізуючи  діяльність багатьох корпорацій, Кіт  Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвиткові компаній, і навпаки, уникнення  соц. відповідальності звужує можливості успіху організацій.  
 

Соціальна відповідальність в менеджменті 

     Існує два підходи розуміння соціальної відповідальності підприємництва.

     Перший. Підприємництво вважається соціально-відповідальним, якщо воно, не порушуючи законів і норм державного регулювання, збільшує прибуток, тобто досягає запланованих економічних цілей.

     Другий. Підприємець в доповнення до економічної відповідальності повинен враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, партнерів, споживачів, і також, вносити позитивний внесок у рішення суспільних проблем суспільства в цілому. Тобто, суспільство чекає від росту підприємництва не тільки високих економічних результатів, а й суттєвих досягнень з точки зору соціальних цілей.

     Підприємництво повинне бути націлене на досягнення прибутку за умов дотримання правил гри у відкритій конкурентній боротьбі без обману і шахрайства, а також активно діяти у таких сферах як охорона здоров'я, оточуючого середовища, суспільна безпека, громадські права, захист прав споживачів тощо. Це означає, що бізнес повинен бути соціально відповідальним .

     Важливо зрозуміти різницю між соціальною і юридичною відповідальністю. Так, під юридичною відповідальністю розуміється виконання законів і нормативних актів державного регулювання, які визначають, що може і чого не може робити підприємець. 
Існують сотні законів, правил і нормативів, що обмежують, наприклад наявність у суміші тих чи інших речовин, виключають дискримінацію при прийнятті на роботу, забезпечують дотримання техніки безпеки і санітарної гігієни. Підприємці, що виконують зазначені закони, правила, норми, поводять себе юридично відповідально, хоча це не означає, що і соціально відповідально.

     Соціальна відповідальність — це визначений рівень добровільної безкорисної підтримки вирішення соціальїшх проблем з боку підприємця, що має місце поза вимогами державних органів і над ними. Так, наприклад, прийом до Європейського університету, вищого навчального закладу недержавної форми власності, більше 140 студентів з малозабезпечених та багатодітних сімей без оплати за навчання, а також пільгові умови навчання дітей співробітників, можна вважати прикладом соціально-відповідальної поведінки, оскільки ніякий закон не зобов'язує ректора університету діяти таким чином.

     Серед програм, що можуть бути спрямовані на підвищення соціальної відповідальності бізнесу, можна відзначити:

-програми планування підвищення освітнього рівня, що 
передбачають відрахування коштів на підготовку і перепідготовку кваліфікації працівників та їх дітей; програми організації охорони здоров'я, що націлені на безкоштовне медичне обстеження, лікування і оздоровлення співробітників та їх сімей;

-програми тимчасового переводу співробітників до установи соціального обслуговування населення з оплатою роботи в зазначеній сфері; 
програми додаткової оплати викладачів університетів, а також допомога малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, інвалідам;

-програми підтримки розвитку мистецтва тощо.

     Підвищенню соціальної відповідальності підприємництва 
перешкоджають: 
-відсутність будь якої звітності підприємців перед суспільством за участь у соціальних діях, оскільки останні певною мірою не будуть вважати себе відповідальними за це.

-відсутність уміння і досвіду вирішувати соціальні проблеми. Підбір персоналу підприємець здійснює в першу чергу для вирішення економічних, технічних чи технологічних питань. Він не має досвіду рішення соціальних проблем, якими повинні займатися фахівці державних установ чи добро 
дійні товариства.