Стратегія, етика і соц. відповідальність

     Зайченко  Олена, МТУР-1 
 

СТРАТЕГІЯ, ЕТИКА І СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 

     Стратегія повинна відповідати нормам етики, інакше стратегія не пройде тест на спроможність. Етичність означає не просто діяльність в рамках закону. Етичні та моральні норми ширше законів і формулюються в критеріях відповідальності і обов’язків. 

     Кожна компанія відповідальна перед п'ятьма категоріями партнерів:

     - власниками акцій,

     - своїми службовцями,

     - покупцями,

     - постачальниками,

     - суспільством в цілому.

     Кожна з цих категорій впливає на компанію і, в свою чергу, піддається впливу з її боку, кожна зацікавлена ​​в діяльності компанії і має власну думку про те, що і як та повинна робити. Наприклад, відповідальність компанії перед власниками і акціонерами полягає в забезпеченні прийнятної окупності інвестицій. 

     Хоча інвестори відрізняються один від одного орієнтацією на короткостроковий або довгостроковий прибуток, схильністю до ризику і охочістю нести соціальні зобов'язання, керівник підприємства має моральні зобов'язання перед ними по дбайливому управління їхнім капіталом.

     Відповідальність компанії перед службовцями грунтується на визнанні цінності і достоїнств кожного працівника. При розробці стратегії необхідно враховувати вплив, який може надати зміна стратегії на працівників. 

     У кращому випадку обрана стратегія має поліпшити становище службовців (за рахунок підвищення окладів, просування по службі, поліпшення охорони праці та умов праці в цілому), в гіршому - не погіршити його. 

     Навіть в кризових ситуаціях компанія повинна звести до мінімуму неминучі труднощі: скорочення штатів, закриття заводів, переведення на іншу роботу, зміну місця роботи, перепідготовку, доходів зниження рівня.

     Відповідальність компанії перед покупцями пов'язана з очікуваннями, що виникають у них при купівлі товарів чи послуг. Неадекватна трактування цієї відповідальності привела до прийняття законів про захист прав споживачів і до створення безлічі регулюючих органів для їх виконання. Відповідальність перед покупцями змушує компанію вирішувати безліч етичних проблем. 

     Стратегія фірми: поняття, типи, особливості розробки

     Поняття "стратегія" етимологічно походить від грецького слова strategia (stratos - військо і ago- веду), за допомогою якого описували найважливішу частину військового мистецтва.

     Якщо  ж звернутися до економічної сфери діяльності, то під стратегією звичайно розуміють довгострокові плани керівництва фірми, спрямовані на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення перспективних цілей. Окрім цього, існує і таке розуміння стратегії, як довгострокові наміри керівників підприємств щодо маркетингу, виробництва, фінансів, комерції, персоналу та ін. Зміни визначень терміна "стратегія" відбувалися разом зі змінами зовнішнього середовища фірми.

     Стратегія необхідна будь-якій фірмі, що претендує на успіх, щоб визначити, в якому напрямку вона буде розвиватися. По суті, вибір стратегії означає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дії, що відкриваються перед компанією, вона обирає конкретний напрямок. Добре розроблена стратегія — основа підвищення конкурентоспроможності фірми, сильної конкурентної позиції і формування такої організації, яка за допомогою удосконалювання структури управління і підвищення організаційної культури могла б успішно працювати у жорстких ринкових умовах.

     Стратегія - це інструмент менеджерів різних рівнів для досягнення цілей фірми. Своєрідний підхід, що складається з п'яти визначень терміна "стратегія", запропонований у роботі Г. Мінцберга та ін.

     1. Стратегія - це план, керівництво,  орієнтир чи напрямок розвитку, шлях із сьогодення в майбутнє.

     2. Стратегія - це принцип поведінки  або слідування деякій моделі  поведінки.

     3. Стратегія - це позиція, тобто  розташування певних товарів  на конкурентних ринках. Тут доречне  визначення

     М. Портера: "Стратегія являє собою  створення - за допомогою різноманітних дій - унікальної і цінної позиції".

     4. Стратегія - це перспектива, тобто  основний спосіб дії організації,  або, за висловом П. Друкера, "теорія бізнесу" даної організації.

     5. Стратегія - це вдалий прийом, особливий "маневр", що впроваджується з метою перехитрити суперника або конкурента.

     Резюмуючи вищесказане, можна стверджувати, що одного простого визначення стратегії  не існує. Тим більше, що будь-яка  стратегія є певне спрощення, що перекручує реальність. Але коли керівництво впевнено в діях, зумовлюваних опрацьованою стратегією, то фірма може досягти високих результатів. У цьому і полягає основне призначення стратегії — спрямувати зусилля всіх працівників на вирішення конкретних завдань для виконання місії і досягнення цілей організації.

     Розробляючи стратегію (бізнес-стратегію), необхідно  визначитися щодо таких аспектів бізнесу.

     - Товарний ривок, на якому конкурує  або буде конкурувати фірма.  Сфера бізнесу визначається товарами/послугами,  які фірма має намір запропонувати,  ринками, що вона прагне обслуговувати, конкурентами, з якими вона буде суперничати, і рівнем вертикальної інтеграції.

     - Рівень інвестицій. Наявні інвестиції  фірма може направити на зростання  (чи вхід на товарний ринок), зміцнення зайнятих позицій, експлуатацію бізнесу шляхом мінімізації інвестицій.

     - Функціональні стратегії. Обраний  фірмою спосіб конкуренції характеризується  певним набором функціональних  стратегій (наприклад, товарно-маркетингова  стратегія, цінова стратегія,  фінансова стратегія, виробнича  стратегія й ін.).

     - Стратегічні активи або компетенції,  на яких базується бізнес-стратегія.  Стратегічні активи - це ресурси  фірми (висококваліфікований персонал, торгова марка, позитивний імідж,  прихильні покупці), що перевершують  аналогічні ресурси конкурентів.

     Професор  Гарвардської школи бізнесу Майкл  Портер у 1980 р. виділив три узагальнених стратегічних напрямки (або типи орієнтації стратегії бізнесу):

     - виробництво продукції з низькими витратами;

     - диференціація, тобто спеціалізація у виробництві продукції;

     - орієнтація (фокусування) на певні ринкові ніші і концентрація зусиль фірми в обраному сегменті.

     Ці  стратегічні напрямки являють собою  три базові стратегії, причому всі  ефективні бізнес-стратегії містять  один або два з цих напрямків.

     Стратегія низьких витрат спрямовує дії фірми на досягнення конкурентної переваги в якомусь товарі/послузі або окремому їхньому елементі. Лідерство за витратами може бути досягнуте за рахунок володіння значною часткою ринку, пріоритетного доступу до джерел сировини, матеріалів, комплектуючих чи використання нових технологій. Практика закордонних фірм показує, що застосування стратегії зменшення витрат не завжди супроводжується зниженням цін на товари, що випускаються. Економія, що досягається фірмою, перетворюється в додатковий прибуток і може бути використана для збільшення витрат на модернізацію, рекламу і просування товарів.

     Стратегія диференціації припускає створення  фірмою товарної пропозиції, що відрізнялася б від пропозицій конкурентів  і була б для споживачів більш  високою цінністю (наприклад, за допомогою підвищення ефективності експлуатацп, якості, престижності, сервісної підтримки, надійності).

     Стратегія фокусування спрямовує зусилля  фірми на задоволення потреб щодо невеликої групи покупців або  на випуск вузького асортименту товарів. Фокусування найчастіше є основним джерелом конкурентних переваг фірми, тому його називають рушійною силою бізнес-стратегії навіть у тих випадках, коли вона будується на диференціації або низьких витратах.

     Тому  зміст опису стратегії повинний бути таким, щоб не тільки залишатися цілісним протягом тривалого часу, але й бути досить гнучким, щоб при змінах у навколишньому світі можна було здійснити його модифікацію і переорієнтацію. 

     Етика і соціальна відповідальність менеджменту. 

     Етика - система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців.

     Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем.  
Що стосується організаційної етики та зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні м/н компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:

-безпечність товарів (послуг, робіт);

-надання  інформації про товари і технологію їх виготовлення;

-право  вибору покупцем товарів (послуг, робіт);

-урахування вимог споживачів;

-спонсорування  освітніх програм безпечного використання продукції;

-поліпшення пакування і маркування;

-підвищення споживчої цінності продуктів;

-зменшення  забрудненості продуктів.

Етика відносин зі співробітниками:

-відсутність  будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;

-особливий  статус працівників із обмеженою дієздатністю;

-охорона здоров’я і техніка безпеки;

-навчання  і розвиток персоналу;

-обговорення  кар’єри;

-“Дитячий  день” для працюючих батьків;

-програми  оздоровлення і стрес-менеджменту. 

Етика довкілля:

-контроль  забруднення;

-захист  середовища;

-збереження  природних ресурсів;

-утилізація (переробка) відходів.

Екологічна  етика:

-уникнення  несприятливого впливу фірми  на природне середовище;

-дотримання екологічних стандартів;

-участь  у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами:

-дотримання  зобов’язань;

-недопущення маніпулювання інвестиціями;

-урахування  інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

-запобігання таємних угод на ринках;

-використання  соціально прийнятних пріоритетів  і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;

-вихід  із сумнівних ринків під час  виникнення значних етичних проблем.

Етика відносин із суспільством:

-збереження і розширення зайнятості;

-соціальна  відповідальність;

-урахування місцевих традицій, звичаїв;

-дарування  коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;

-спонсорування  проектів соціального добробуту;

-підтримування  освіти і мистецтва;

-підтримування  громадських рекреаційних програм;

-участь у громадських роботах, проектах.

Етика відносин з державою:

-дотримання  законодавства;

-добросовісна  звітність;