Стратегічний менеджмент

      Вибір стратегії — основа стратегічного управління. За допомогою спеціальних методів визначають, як досягти цілей і реалізувати місію організації. При цьому порівнюють чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, аналізують можливі стратегічні альтернативи і вибирають з них конкретну стратегію, яка відповідає заданим критеріям. Вибір стратегії має певні особливості, зумовлені переважно рівнем управління.

      Реалізацію стратегії вважають  критичним процесом, тому що саме  у випадку успішного його виконання  організація досягає мети, а при неуспішному — з'являються додаткові труднощі. Найчастіше реалізація стратегії передбачає поглиблене вивчення стану середовища, цілей і сформованих стратегій; оцінку ресурсів і можливостей їх розподілу; створення умов для мотивації працівників під час реалізації стратегії; підготовку рішення щодо організаційної структури (розроблення оптимальної структури управління, оцінку існуючої організаційної структури та порівняння їх з метою оцінки масштабу необхідних змін; управління процесом перетворень). На цьому етапі може виявитись, що організація не в змозі здійснити вибрану стратегію, що пояснюється недосконало проведеним аналізом і відповідно неправильними висновками, або виникненням непередбачених змін у зовнішньому середовищі. Під час реалізації стратегії кожний рівень управління виконує закріплені за ним функції.

      Контроль за реалізацією стратегії  — завершальний процес, який здійснюється  на стадії стратегічного управління  і має забезпечити якісний  зворотний зв'язок. Стратегічний  контроль спрямований на з'ясування того, якою мірою реалізація сприяє досягненню цілей організації і значно менше оцінює правильність виконання стратегічного плану чи окремих його етапів. За результатами стратегічного контролю здійснюється коригування цілей організації та напряму їх досягнення.

      Кінцевим "продуктом" процесу  вибору й реалізації стратегії  є нова комбінація товарів,  ринків і технологій, розроблених  в організації. Перехід до нової  позиції вимагає перерозподілу  ресурсів, з чого можна зробити  висновок, що процес прийняття стратегічних рішень відповідає традиційним рішенням про вкладення капіталу. Однак прийняття стратегічного рішення на відміну від традиційного, передбачає контроль за змінами у зовнішньому середовищі та пошук прийнятних варіантів випуску нових продуктів; пропонує розподіл ресурсів між наявними можливостями і тими, які можуть з'явитись; оцінює результати освоєння нового продукту і ринку; визначає варіанти, в яких організація має незаперечні конкурентні переваги тощо.

    Отже, стратегічне управління - це програмний спосіб мислення і управління, що забезпечує узгодження цілей, можливостей підприємства і інтересів працівників. Він передбачає не тільки визначення генерального курсу діяльності (поведінки) підприємства та організацію справи на його основі, але і підвищення мотивації, зацікавленості всіх працівників в його реалізації. 
 

    

2. Практична частина:

1. Основні економічні характеристики кондитерської галузі (сахаристі кондитерські вироби).

    Товар - кондитерська галузь (сахаристі кондитерські вироби)- включають карамель, драже, мармелад, пастильні вироби, ірис, козинак, халву, східні солодощі, цукерки без вмісту какао, желе.

    Карамель – це кондитерський виріб, що готується методом уварювання

    цукропаточного  сиропу з додаванням смакових, ароматичних  та фарбуючих речовин.

    Драже – це кондитерські вироби округлої форми, невеликих розмірів, з

    накатаною оболонкою.

    Мармелад  – це желеподібний продукт, який одержують виварюванням фруктово- ягідної сировини або розчину желеючих речовин з цукром та іншими добавками для  поліпшення смаку, аромату, кольору і консистенції.

    Халва — це кондитерський виріб шарово-волокнистої структури, який

    складається з тонких волокон збитої з піноутворювачами карамельної маси і розтертих смажених олійних ядер.

    Розмір  ринку: в цілому у 2004 році, за даними Державного комітету статистики України, українські кондитерські підприємства виробили 968 тис. тон продукції на суму 3876,7 млн. грн. Частка експорту складає на цукристі вироби - 25% .  Протягом 2007 року виробництво кондитерських виробів всередині країни збільшилось на 7,7% – до 1 074,8 тис. тонн відносно попереднього року. За результатами I півріччя 2008 року українськими кондитерами було вироблено 541,5 тис. тонн продукції, що на 9,2% перевищило показник аналогічного періоду попереднього року.

    Темпи росту: у 2004 році виробництво кондитерської продукції в Україні за даними Державного комітету статистики (за кодами КВЕД без урахування кондитерських виробів із нетривалим терміном зберігання) досягло 968,1 тис. тон., що на 6,9% більше в натуральному вимірюванні порівняно з попереднім роком, та на 2,3% менше у грошовому.

    

    Порівняно з 2000 роком обсяги виробництва кондитерської  продукції зросли у 2001 році на 9,8% , у 2002 – на 13,2%, 2003 – на 28,2%. Найбільший приріст спостерігався у 2003 році (порівняно з 2002 роком виробництво продукції збільшилося у натуральному виразі на 13,3%, у грошовому на 25,3% -– Рис.1-1) Для підрахунку обсягів виробництва кондитерської продукції за 2004 рік використовувалась нова класифікація Державного комітету статистики, тому складові деяких груп можуть відрізнятися від попередніх років, а відповідно – змінювати загальний обсяг сегменту.

    На  думку аналітиків, можливості зростання  українського кондитерського ринку  все ще реальні, оскільки не досить розвинутим залишається преміум-сегмент  та сегмент бісквітних рулетів.

    виробництво цукристих кондитерських  виробів за товарними  групами, 2004 р (тис.т).

  Споживання кондитерських виробів  на душу населення в Україні  складало на 2009р. 15,6кг., що на 7% більше, ніж у 2008р.

 

     Число конкурентів: українська кондитерська промисловість може пишатись такими грандами кондитерського виробництва як:

• Roshen (фабрика ім. К.Маркса у Києві, фабрики у Вінниці, Кременчуці, Маріуполі);
• АВК (до концерну входять Донецька, Луганська, Мукачівська кондитерські фабрики, а також фабрики «Пчела» та «Март»);
• Київ-Конті (до складу входять: Донецька шоколадна фабрика, Горлівська та Костянтинівська кондитерські фабрики).

       Число покупців: Перевага українських споживачів усього традиційного, знайомого йому з дитинства, підтверджує той факт, що 80 % опитаних віддають перевагу чорному шоколаду, білий вони вважають не дійсним і не заслуговує увагою. 100 % опитаних вибирають шоколад вагою 100 грам. Це підтверджує доцільність випуску плиток цієї ваги й надалі.

      Кондитерські підприємства повинні  більше уваги приділяти каналам  реалізації своєї продукції. Так  при покупці кондитерських виробів  50 % споживачів користуються послугами  ринків, 43 % магазинів, 6 % кіосків і павільйонів, 1 % супермаркетів.

    Інновації: сучасним технологіям в цій галузі властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головним з них є перехід до мало стадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, забезпечення в нових технологічних системах безвідходності виробництва.

    Капіталовкладення: як відомо, інвестиційна активність є однією з основних напрямків стабілізації вітчизняної економіки. Західні гроші допомагають підприємствам придбати обладнання та впроваджувати найсучасніші технології і не перешкоджають їх самостійності. Одним із найяскравіших прикладів західного інвестування є те, що ЄБРР розпочинає фінансування "Світоча", одного з найбільших підприємств по виготовленню кондитерських виробів в Україні, на 10 млн. Доларів США і "відкриває" його для інвестицій.

2. Аналіз конкурентного середовища.

    В процесі розподілу та структурування ринку відбувалося створення  потужних концернів:

    • Roshen (фабрика ім. К.Маркса у Києві, фабрики у Вінниці, Кременчуці, Маріуполі);

    • АВК (до концерну входять Донецька, Луганська, Мукачівська кондитерські фабрики, а також фабрики «Пчела» та «Март»);

    • Київ-Конті (до складу входять: Донецька шоколадна фабрика, Горлівська та Костянтинівська кондитерські фабрики).

    Існування потужних концернів дозволяє українським кондитерам поставляти свою продукцію не лише на регіональні, але і на всеукраїнський ринок, а також експортувати продукцію за кордон.

    Частина підприємств працює на обласних та регіональних ринках, деякі – тільки в межах району або міста.

    За  регіональним розподілом найбільші  об’єми виробництва припадають на Донецьку область. Друге місце посідає  Полтавська область, третє – місто  Київ. До п’ятірки областей–лідерів належать також Дніпропетровська та Одеська  області.

      
 

    Таблиця 1.

    Найбільші виробники солодощів на внутрішньому ринку України, тонн.

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    

3. Карта стратегічних груп.

    Рис. 2.2. Карта стратегічних груп конкурентів  за параметрами «Асортимент продукції»/«Ціна  продукції». 

    

4. Перспективи галузі.

    Експерти  прогнозують у майбутньому збільшення цін на кондитерську продукцію, вироблену в Україні, що пов’язано з очікуваним підвищенням вартості енергоносіїв та основної сировини. На пропозицію вітчизняної кондитерської продукції впливатимуть ціни на внутрішньому ринку цукру, борошна, олійножирової продукції, на світовому ринку какао-бобів, горіхів, сухофруктів та інших інгредієнтів. Відчутним для українських виробників кондитерської продукції залишатиметься рівень цін на газ, оскільки його частка в собівартості цих товарів становить близько 3%. На обсяги та структуру виробництва вітчизняних кондитерів впливатимуть митні обмеження з боку РФ як стратегічного партнера у цій галузі. Зберігатимуться позитивні тенденції у галузі шоколадного і борошняного секторів, особливо це стосується випуску кондитерських виробів преміум–сегмента, у результаті планомірного вивільнення потужностей з випуску карамелі, ірису, цукристого печива. Крім того, на думку провідних виробників, вітчизняний кондитерський ринок зараз досяг такого рівня виробництва, що може відмовитись від «дешевої» продукції та переорієнтуватись на виробництво більш високорентабельних кондитерських виробів. Передумовою для цього є також поступове зростання доходів населення.Таким чином, буде тривати переорієнтація виробництва на випуск складніших у виготовленні видів цукристих кондитерських виробів, оскільки виробники не можуть вкладати значні інвестиції у розвиток відразу всіх напрямів. Кондитерський ринок України у найближчі роки найімовірніше чекатиме спеціалізація. Виробництво і надалі буде концентруватися у найбільших холдингах.

    Стабільність  української кондитерської галузі сьогодні забезпечують дев’ять підприємств, такі як: «Рошен», «КОНТІ», «АВК», «Крафт Фудз Україна», «Полтавакондитер», КФ «Світоч», «Житомирські ласощі», корпорація «Бісквіт шоколад» та «Черкаська БФ», які виробляють понад дві третини всієї продукції. 
 
 
 
 
 

    Список  використаної літератури:

    1. Боумен К. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997. – 252с.

    2. Маркова В. Д., Кузнецова С. А.  Стратегический менеджмент. Курс  лекций. - М.: ИНФРА, 1999.-289с.