Рівні ділового спілкування

Завершальна фаза - протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії, відбувається вихід із контакту, формуються основи для подальшої взаємодії.

7.Форми і функції спілкування

Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії.

Контакт - це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія.

Взаємодія (інтеракція) - аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети.

Під соціальною інтеракцією (від лат. interaction - взаємодія) розуміють безпосередню міжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістю якої визначається здатність людини "виконувати роль іншого", уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати свої дії.

Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні.

Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії - співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція), які залежать від обраної стратеги і тактики спілкування.

У процесі спілкування знаходять свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людина пристосовується до життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людством наукові і культурні досягнення, а з другого - вона відособлюється, формується Ті індивідуальна неповторність, самобутність, що пояснюється його основними функціями.

У спілкуванні проявляються такі основні його функції:

Інформативно-комунікативна - з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.

Регулятивно-комунікативна - відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.

Афективно-комунікативна - відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.

8.Стратегія і тактика спілкування

Стратегія ділового спілкування передбачає постановку певної цілі, яка стимулює волю учасника спілкування, заставляє його діяти усвідомлено, інтенсивно, мобілізувати свої здібності, знання, досвід, уміти підпорядковувати свої сили досягненню цієї мети.

Тактика ділового спілкування передбачає вибір певної моделі поведінки, яка в конкретній ситуації буде найбільш сприятливою у досягненні поставленої мети. Грунтується тактика спілкування на певних засадах, найважливішими з яких є:

                    наявність декількох варіантів поведінки в однотипній ситуації і вміння оперативно ними скористатись;

                    недопущення конфронтації чи конфліктів з діловим партнером;

                    вміле використання механізмів людської взаємодії (прихильності, симпатії, антипатії, довіри, поваги і т.п.);

                    уважне ставлення до нових, хоч і незвичних на перший погляд ідей, думок;

                    освоєння тих моделей поведінки, які приносять успіх у ділових стосунках;

                    вміння подати себе, правильно оцінювати реакцію партнерів, вловлювати найменші зміни в ситуації.

9.Рівні ділового спілкування

У тактиці спілкування розрізняються сім можливих його рівнів, знання яких дає змогу краще розібратись в ситуації, глибше її зрозуміти, зробити певні висновки, що стосуються як системи управління, так і встановлення підприємницьких контактів. Психологи називають такі рівні: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, конвенціональний (погоджувальний), ігровий, діловий, духовний.

Зрозуміло, що кожен з названих рівнів може проявитися в різних ситуаціях, які диктують і відповідні людські відносини. Скажімо, одна справа спілкування на вулиці, в транспорті, в магазині, і зовсім інша - на офіційному прийомі, а ще інша - в безпосередніх ділових стосунках, де можуть існувати різні взаємини (рівноправні, підлеглі, нерівноправні) і тоді висуваються свої критерії з однієї чи іншої сторони.

Одна справа, коли управлінці чи підприємці виступають як рівноправні партнери, і зовсім інша, коли один з них відчуває певну залежність і, особливо, коли починає проявлятися їх нерівноправність. Коли ту чи іншу справу вирішують рівноправні представники фірм чи відповідальні особи на найвищому державному рівні, то за ними завжди стоїть фінансове, економічне, політичне положення цих організацій чи держав, або інша досить впливова сила, яка урівнює обох у діловому спілкуванні

10.Висновок

Ділове спілкування взагалі і ділові бесіди (переговори)Зокрема до науки етики-наука про моральність, про відносини між людьми і обов'язки, що випливають з цих відносин. Всі люди різні між собою і тому вони по різному сприймають ситуацію, в якої виявляються. Відмінності в сприйнятті часто призводять до того, що люди не погоджуються один з одним за певними причинами.Ця незгода виникає тоді, коли ситуація несе конфліктний характер. Конфлікт визначається тим, що свідома поведінка однієї зі сторін (особистість,група, організація) викликає розлад інтересів іншої сторони.Вирішення конфліктів найчастіше проводиться методом переговорів,ділової бесіди. У розроблену методику проведення ділових переговорів включені різні фактори: сприйняття, емоції, облік різниці інтересів,вироблення взаємовигідних варіантів і т.д.

Виходячи із усього вищесказаного ми можемо зробити висновок, що оволодіння навичками ділового спілкування є необхідним для майбутніх ділових людей:менеджерів, економістів та інших. Це не просто, як здається, але й нескладно. Ці навички в майбутньому можуть зіграти важливу роль при укладанніугоди або підписання контракту. Тому я вважаю, що нам усім ще належить багато чому навчитися, щоб в майбутньому не губитися в нашій професійній діяльності.

11.Перелік використаної літератури

1.Бабик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К., 1997.

2.Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990.

3.Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи (за ред. В.Д. Гвоздецького). - К., 1996.

4.Ганич Д.І., Олійник І.С. Російсько-український словник. - К., 1980.

5.Ділові папери. Український центр духовної культури. - К., 1996.

6.Коваль А.П. Культура ділового мовлення: писемне та усне ділове спілкування. - К., 1972.

7.Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. - К., 1976.

8.Короткий словник бізнесмена (українською та угорською мовами). - Ужгород, 1994.

9.Лещак О., Міляновський Е., Вернигор Л. Ділове українське мовлення. - Тернопіль, 1995.

1