Роль дотацій у формуванні дохідної бази місцевих бюджетів?

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний  університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Модульна контрольна робота

 з дисципліни Бюджетний менеджмент

«Роль дотацій у формуванні дохідної бази місцевих бюджетів?»

 

 

                      виконала: ………………………………

                                         

                                                         перевірив:………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2012 р.

12. Роль дотацій у формуванні дохідної бази місцевих бюджетів?

При висвітленні відповіді стосовно данного поставленого запитання, спершу потрібно визначити центральні поняття: « дотації, дохідна база місцевіих бюджетів »                                                                      

Дотація - це кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), надані роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості, на покриття витрат на заробітну плату прийнятих на них осіб.

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних (Порядок, п.3) ( Назва Наказу в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики N 88 від 27.02.2008; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики N 381 від 29.08.2008 ) N 1 від 10.01.2001 м.Київ (див. текст) ( В редакції Наказу Мінпраці та соцполітики N 381 від 29.08.2008 )

Дотація - це кошти Державного бюджету України в межах асигнувань, передбачених на ці цілі та кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), що стягуються як фінансові санкції з підприємств, установ і організацій за відмову в прийомі на роботу молоді в межах встановленої квоти відповідно до частини шостої статті 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" , що надаються роботодавцю для покриття витрат на заробітну плату молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, та забезпечується першим робочим місцем за направленням державної служби зайнятості.

МІНІСТЕРСТВО  ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Порядку та строків надання дотації роботодавцю для забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем (Порядок, п.1.3) 25.02.2008 N 82

Згідно з  законодавством доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії, субвенції, які надаються з державного або місцевих бюджетів. Рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів Рад нижчого рівня. 

Закон «Про бюджетну систему України» визначив також і певний механізм контролю за використанням субвенцій. Згідно зі ст. 38 органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади вищого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. У разі невитрачення у встановленний термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано. 

Практика використання в Україні таких методів бюджетного регулювання, як дотації, субсидії, субвенції  досить суперечлива. У 90-х роках субвенції  як метод бюджетного регулювання  вперше були закріплені Законом «Про державний бюджет України на 1992 р.» Їх отримали 3 території: Кіровоградська область, Крим і м. Севастополь. Сума субвенцій відповідно склала 292,3 млн. 3,2 млрд і 1,5 млрд. крб.

Закон «Про державний  бюджет України на 1993 р,» передбачив надання субвенцій 9 територіям України на суму 68 млрд. 66,5 млн. крб. Субвенції отримали А.Р.Крим , Волинська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Рівенська, Сумська, Чернівецька області та м.Севастополь .Закон візначав .

Виділення цих  коштів на фінансування видатків з місцевих бюджетів, що не покриваються доходами. 

Закон «Про державний  бюджет України на 1994 р.» передбачив надання субвенцій 22 територіям України  на суму 16 трильонів 533 млрд 751,6 млн. крб. До них входять: А.Р.Крим , Волинська, Житомирська, Закарпатська, Київська, Рівенська, Сумська, Чернівецька, Вінницька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області та м.Севастополь.Цілі для яких видилялись субвенциї,ті ж самі,що і у 1993 р. тобто лише загального характеру .

У цьому Законі вперше візначено регіони ,які мають  передати кошти до Державного бюджету,а  також вказано розмири цих  коштів. 
Згідно з Законом Дніпропетровська ,Донецька, Запорізька ,Полтавська області та м.Київ зобов»язувалися передати кошти з бюджетів місцевих Рад до Державного бюджету .Сума цих коштів затвердженно Верховною Радою у розмірі 4 трільони 19 млрд. 107,6 млн. крб.

Закон «Про державний  бюджет України на 1995 р.» передбачив надання бюджетам областей дотацій на суму 48 трл. 484 млр. 690,1 млн крб. 
Практика надання субвенцій ,субсидій і дотацій теріторіям України свідчить , що до 1995 р. були відсутні будь-які правила , що до цього . Стосунки між Державним бюджетом Україні і бюджетами територій у сфері надання субвенцій і дотацій базувалось на суб»єктивній основі двосторонніх домовленостей між «центром « і регіонами. Такий інструмент бюджетного регулювання , як субсидія не використовувався . Субвенції були субвенціями лише за назвою , а фактично виконували роль дотацій, що в край зменшували їх ефективність і можливість контролю за їх цільовим використанням . 
Враховуючи існуючу практику 90 р.,розробка финансового механізму і правових основ надання дотацій, субсидій і субвенцій є гострой економічною і політичною проблемою.

Стосовно проблематики  формування дохідної бази місцевих бюджетів перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та фінансових органів, тому що саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі України. У науковій літературі проблема місцевих бюджетів досліджується такими вченими - економістами О.П. Кириленко, В.П. Косаріна, І.О. Луніна, С.В. Слухай, та інших значна увага приділяється процесам формування коштів місцевих бюджетів та напрямам їх використання. Особлива увага приділяється питанням підвищення ефективності формування доходів місцевих бюджетів України, розподілу бюджетних ресурсів між рівнями влади, а також проблемам міжбюджетних відносин. Проте важливо визначати можливі напрями розширення дохідної бази місцевих бюджетів у посткризовий період.  

 За період 2005-2010 років  частка місцевих бюджетів у  доходах зведеного бюджету України знизилася від 32,3 % до 24,6 %, а у ВВП збільшилася - від 8,3 % у 2005 р. до 9,3 % у 2010 р. Відбулися певні зміни у формуванні структури доходів місцевих бюджетів - зменшилася частка податкових надходжень (від 68,8 % до 56,7 % відповідно), натомість збільшилася частка офіційних трансфертів (від 31,2 % у 2005 році до 43,3 % у 2010 році), що свідчить про зниження стійкості доходної бази місцевих бюджетів в Україні та зниження рівня фінансової самостійності місцевих бюджетів. Чільне місце серед податкових надходжень посідає податок на доходи фізичних осіб, обсяги якого мають стійку тенденцію до зростання і становлять 60% від загальних. У структурі податкових надходжень в Україні частка місцевих податків і зборів у 2010 році не перевищує 2,2 %, що є одним із негативних аспектів розвитку власної дохідної бази місцевих бюджетів. Джерелами неподаткових надходжень місцевих бюджетів України є власні надходження бюджетних установ і організацій, державне мито, платежі за оренду майна цілісних майнових комплексів. Проте їх розміри не забезпечують достатнього розвитку власної дохідної бази органів місцевого самоврядування.  

 В Україні понад  90 % усіх бюджетів дотаційні й  лише 8 % - це бюджети, які є донорами  в умовах чинної системи бюджетного  регулювання. За відсутності в достатньому обсязі власних доходів видатки місцевих бюджетів забезпечуються за рахунок надання трансфертів із державного бюджету, які відіграють важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів. Отже, питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів має сталу тенденцію до зростання.  

 Практика надання  місцевим бюджетам власних доходів  у обсязі, не достатньому для  фінансування видатків, успадкована  ще з часів соціалізму, коли  вважалося, що обмежений обсяг  власних доходів місцевих бюджетів спонукатиме місцеві органи влади до їх збільшення та пошуку додаткових джерел фінансування.   

 Але реалізація  гарантій самостійності органів  місцевого самоврядування залежить  саме від законодавчого закріплення  достатніх та стабільних власних  джерел доходів місцевих бюджетів, оскільки тільки стосовно власних доходів органи місцевого самоврядування мають реальні повноваження щодо їх запровадження та збирання. Це дасть змогу значно скоротити кількість дотаційних місцевих бюджетів за рахунок підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування в розвиткові власного податкового потенціалу на території відповідних регіонів.  

 З метою надання  місцевим бюджетам достатніх  податкових надходжень, що більше  відповідатимуть обсягу покладених  на них функцій, варто розглянути можливість передачі в розпорядження місцевих органів влади частини надходжень від загальнодержавних податків та зборів, рівень мобілізації яких залежить від податкових зусиль місцевих органів влади (ПДВ і податок на прибуток державних підприємств). Доцільність цієї пропозиції підтверджується й міжнародним досвідом.  

 Поділяємо точку  зору вчених - економістів, які  вважають, що заміна розщеплених  із фіксованими нормативами податків  дотаціями вирівнювання та іншими  трансфертами є нераціональною, оскільки посилює залежність економічного розвитку регіонів від центральної влади. Відповідно варто змістити акценти з вирівнювання умов життя населення різних регіонів шляхом перерозподілу коштів через державний бюджет на механізми, котрі підвищать інтерес регіонів до генерації власних доходів.  

 Для макроекономічної стабільності  варто підвищити ефективність  і якість послуг та забезпечити  економічне зростання на засадах  соціальної справедливості, необхідно  розв'язати проблеми в системі  міжбюджетного фінансування. У перспективі дослідження варто акцентувати на інституційній та правовій базах міжбюджетного фінансування; відстеженню невідповідності між зобов'язаннями за видатками та джерелами фінансування, а також підвищенню стимулів у місцевих органів влади для гарантування надходжень до бюджету.

Для зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування і надання їм досить широких повноважень  варто акцентувати увагу на досягнення реальної бюджетної самостійності  та фінансової децентралізації. Для вирішення цих проблем доцільно зміцнити фінансову складову органів місцевого самоврядування, удосконалити систему регулювання міжбюджетних відносин, посилити інвестиційну складову місцевих бюджетів, а також підвищити ефективність управління коштами місцевих бюджетів та посилити контроль і відповідальність за дотримання бюджетного законодавства. Визначення вектору перетворення і удосконалення системи формування місцевих бюджетів буде сприяти зміцненню дохідної бази і забезпечуватиме виконання соціальних завдань розвитку регіонів.

Кожна ланка бюджетної  системи є відносно відокремленим  фондом грошових коштів, який формується і використовується на підставі окремо затвердженого плану. Водночас між  ланками бюджетної системи відбувається рух грошових потоків, який ха¬рактеризує взаємовідносини між бюджетами. 

Провідне місце в  системі регулювання економіки  держави, створення сприятливого фінансового  середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси.  
Бюджету належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. 

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.  
Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Серед місцевих бюджетів виділяють:  
Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;  
Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. 

Державний бюджет України  та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети.