Пропагандистські моделі комунікації

Незважаючи на «живучість», стереотип не вічний. Він формується під впливом двох чинників: несвідомої колективної переробки та індивідуально-соціокультурного середовища, а також в умовах цілеспрямованого ідеологічного впливу за допомогою ЗМІ. Серед умов першого порядку вирізняють рівень освіти, інтелект, особистий досвід, а також норми, звички, соціальні ролі, середовище проживання.

Соціальна психологія акцентує увагу на складній взаємодії об’єкта  і суб’єкта, розглянутих на рівні  соціального сприйняття, моделлю  якого є традиційна схема «стимул  — реакція» (фізична, хімічна, біологічна, природна основа); на ієрархізованому ланцюжку асоціативних зв’язків, установлюваних між людським сприйняттям іншими соціальними рівнями свідомості, що включають пам’ять, інтуїцію, уяву. Вивчаються пристосувальні функції кожного з асоціативних зв’язків, що виникають в організмі людини (акт — стимул — сукупність почуттєвих знаків — синтез законів — дослідження їх зв’язку — рішення — звіт).

Вивчивши досвід західної пропаганди і реклами, В.А. Артемов  знайшов ефективні прийоми впливу на свідомість людей, що допомагають  формуванню стереотипів. Це — використання збігу інтересів; зовнішня подібність події з навіюванням; ув’язування нових стереотипів зі старими; прийом підміни стереотипів; зсув фокуса уваги; випинання почуттів окремих груп, стимулювання зіткнень.

У цілому завдання фахівців у галузі пропаганди зводиться не до створення в аудиторії нових нестатків і потреб, а до пристосування настроїв мас до своїх цілей. Окремі дослідники вважають, що засоби масової інформації повинні спрощувати дійсність. Через обмеженість часу і простору комунікатор повинен зводити велику частину інформації до її найпростіших елементів. Аудиторія також не має достатнього часу та енергії, щоб «переварити» все в деталях, тому вона вимагає спрощеної версії. Просте рішення якої-небудь повсякденної проблеми складається з дії, що стандартно виконується, яка сконструйована за допомогою деякого «ключа», одержуваного в результаті соціального навчання, особливо через систему засобів масової інформації.

Недолік часу, інші обмеження  організаційного порядку, а також  необхідність забезпечення оперативності й максимального впливу на аудиторію призводять до того, що фахівці ЗМІ віддають перевагу видовищним чи сенсаційним подіям, які «виривають» із широкого контексту. Люди, що одержують повідомлення, змушені трактувати їх з урахуванням звичних механізмів політичних рішень.

Велике значення для  психології пропаганди мають дослідження  виникнення всіляких чуток як способів соціального впливу, що поширюються, наприклад, з політичними чи комерційними цілями за допомогою засобів масової  інформації.

На думку деяких авторів, особливістю пропаганди на відміну  від традиційної комерційної  реклами є те, що вона в ряді випадків здійснюється без свідомої мети впливати на ситуацію і ніби є деяким «об’єктивним»  інформуванням населення про  події, що відбуваються у світі.

 

Висновок

 

Таким чином, у наш  час пропаганду можна вважати  рекламою, яка має великий вплив  на розум людини. Часто пропаганда використовується в умовах психологічних  війн, ґрунтуючись на провакаціях  та «чорному піарі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальний висновок

 

Проаналізувавши написане вишче можемо сказати, що пропагандистська модель комунікації дуже давно і  успішно використовується в політичних цілях. Але у різні часи вона проявлялася  по різному.

Таким чином, у наш  час пропаганду можна вважати рекламою, яка має великий вплив на розум людини. Часто пропаганда використовується в умовах психологічних війн, ґрунтуючись на провакаціях та «чорному піарі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури

 

1. Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы. — М., 2002.

2. Уткин А. И. Глобализация: процесс осмысления. — М., 2001.

3.Харше Р. Глобализация  и процесс изменения границ  в международных отношениях // Восток  — Запад. Региональные подсистемы  и региональные проблемы международных  отношений. — М., 2002.

4. Хорни К. Невротическая  личность нашего времени. Самоанализ. — М., 1993.

5. Ціеак В. Трансформація  преси в Україні та Польщі  в контексті суспільних змін (1989-1999). — К, 2000.

6. Юнг К. Г. Психология  безсознательного. — М., 1994.

7. Юнг К. Г. Структура психики и процесс индивидуализации. — М., 1996.