Процес комунікації та емоції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Процес комунікації та емоції 
Зміст

 

 

Вступ

Спілкування – це невід’ємна складова нашого життя. Всі люди відчувають потребу  в спілкуванні. А чому? Звичайно хтось може відповісти, що це лише необхідність і нічого більше. Тоді чому з деякими людьми нам більш приємно спілкуватись, деяким ми виражаємо симпатію, а деяких ненавидимо чи відчуваємо відразу. Тоді постає питання нове питання, а через що все це відбувається.

Відповіддю є “Емоції”. Кожного  дня, стикаючись з різними речами, ми реагуємо на них радісно, сумно, позитивно  чи негативно. Кожна подія викликає у нас певні почуття. Особливу роль емоції відіграють під час спілкування. Комунікації можуть бути різних видів, але протягом кожної ми відчуваємо певні відгуки нашої душі щодо теми розмови чи співрозмовника.

Під час комунікації кожна людина повинна навчитись виражати доречно  свої емоції та почуття, зважаючи на ставлення  інших та ситуацію, а також розпізнавати почуття інших людей, давати їм можливість виразити себе та допомагати в прояві почуттів. Такі навички є дуже складним завданням, навчитися якому дуже важко, але потрібно, оскільки вдале спілкування, успішне досягнення своїх цілей та позитивне ставлення до нас інших осіб залежить саме від цього. Таким чином дану роботу присвячено позитивним та негативним емоціям, вмінню їх проявляти та розпізнавати у інших людей при спілкуванні.

Процес комунікації  та емоції

Комунікаційний процес насправді є дуже складною взаємодією, яка викликає у нас, учасників бесіди певні реакції на тему комунікації чи нашого комунікатора. Таким чином, процес комунікації містить вісім складових: комунікаторів (особи, між якими відбувається комунікація), цілі комунікації, відносини, які підпорядковані певним правилам, двосторонній вплив, вербальні та невербальні повідомлення, канали комунікації, контекст та результат.

Також варто зазначити, що спілкування передбачає, окрім  висловлення повідомлення, і зворотній  зв’язок. Тобто відбувається двостороння взаємодія. Двосторонній вплив означає, що кожна особа під час комунікації перебуває під впливом інших та одночасно здійснює на них вплив сама. Протягом спілкування кожний учасник на своєму обличчі чи тілом виражає інформацію стосовно свого ставлення до повідомлення.

Здатності до спілкування  останнім часом давали багато визначень. Одним з них є те, що компетентний комунікатор – це індивід, який має  базові знання принципів комунікацій, але може і не демонструвати їх у взаємодії. Іншим, найбільш прийнятним, визначенням є те, що здатність спілкуватись – це здатність діяти відповідно до специфіки ситуації чи умов спілкування. Ця здатність об’єднує набір навичок спілкування, які можна дослідити, вдосконалити на практиці та розвити.

Здатність до комунікації можна покращити за допомогою вдосконалення комунікаційних навичок та надбанням нових. Незважаючи на специфіку кожної комунікації, існують загальні навички, які можуть допомогти зорієнтуватись в будь-якій ситуації.

Здатність до комунікації можна розподілити на п’ять загальних компонент, які визначають процес спілкування: символізація, обробка, пристосування, контроль та вираження (див. Додаток №1).

Символізація використовується для  створення повідомлення за допомогою  вербальних та невербальних символів. Обробка є розумовою діяльністю, яку використовують комунікатори для того, щоб зрозуміти ці символи та уявити, як використовувані ними символи вплинуть на інших. Пристосування – це здатність модифікувати поведінку в залежності від контексту, взаємовідносин та участі індивідів у взаємодії. Контроль дозволяє впливати на процес взаємодії та на інших учасників, але в такому розумінні, що ви можете направляти розмову в напрямку позитивному та корисному для всіх сторін.

Остання складова комунікативної здібності це вираження, яке містить розпізнавання власних почуттів та вміння сприймати і розпізнавати почуття, виражені іншими. Існує три типи навичок вираження:

1. Вираження власних емоцій.
2. Розпізнавання та розуміння почуттів інших.
3. Заохочення інших до вираження емоцій.

Почуття є певним емоційним станом – злість, сум, страх, відчай, занепокоєння, радість та багато інших. Коли ви кажете “Я розлючений, бо…” чи “Мені неприємно, коли…”, ви виражаєте емоції та почуття.

Коли ви можете визначити  почуття інших та пристосувати свою поведінку у відповідності з ними, ви розпізнаєте почуття. Повідомлення про визначення почуттів (“Я знаю, що ти на мене злий”) допомагають підтвердити думку про почуття інших стосовно вас. Також такі вислови, як “Це дійсно може розстроїти тебе” чи “Це могло б налякати мене також” показують, що ви розумієте почуття вашого співрозмовника.

Нарешті, комунікаційна  здатність характеризується заохоченням  інших до вираження емоцій хоча б  в тих ситуаціях, в яких такий  прояв емоцій буде вважатись доречним. Бути хорошим слухачем є одним з шляхів допомогти іншим почувати себе комфортно при обговоренні їхніх почуттів, особливо, коли поділитися цими почуттями для людини ризиковано або дуже важко через емоційні переживання. Описання власних почуттів у доречній ситуації також може заохотити інших поділитися своїми почуттями з вами.

Як і інші чотири категорії  комунікативної здатності, навички  вираження емоцій можуть допомогти  наблизитись до кращого розуміння  інших людей в житті. Мати можливість успішно встановлювати контакт з оточенням є найголовнішим в здатності до комунікації.

 

Вираження емоцій

Розуміння здатності  до комунікації часто базується  на здатності особи володіти навичками  вираження емоцій. Компетентні комунікатори вміють розпізнавати як свої емоції, так і емоції інших людей. Вони розуміють, що деякі ситуації вимагають відкритого вираження почуттів, а інші – ні.

Більшість взаємовідносин між людьми перетворюються на поверховий обмін привітаннями. Але компетентні  комунікатори, зазвичай, використовують три навички: вираження особистих почуттів, розпізнавання почуттів інших, заохочення інших до вираження почуттів за допомогою розкриття своїх емоцій та вираження співпереживання.

Вираження особистих  емоцій

Здатність виражати почуття  іншим є першим кроком. Фраза “Я почуваюсь гордим за те, що я зробив” виражає почуття оточенню прямо. Фраза “Деякі люди будуть розлючені, через те, що я зробив” не виражає.

Компетентний комунікатор  не перешкоджає собі в прояві негативних почуттів, таких як злість, розчарування чи відраза, а навпаки проявляє будь-які почуття. Коли ви починаєте ідентифікувати людей та ситуацію, це породжує в вас певні почуття. Ця інформація може посприяти одночасно розумінню і інших, і себе.

Розпізнавання почуттів

Потенційно важкою навичкою є вміння розпізнавати почуття, виражені іншими та зрозуміти, що вони мають право на такі почуття, навіть на негативні. Коли у вашої дитини починає червоніти обличчя, вона тупотить обома ногами, розмахує руками та плаче, ви можете ідентифікувати цю поведінку як прояв злості. Проінтерпретувавши її поведінку таким чином, ви повинні зрозуміти, що дитина має право почуватись сердитою. Це розуміння стає дійсно складним, коли злість проявляється щодо вас безпосередньо.

Розпізнавання та розуміння  почуттів інших є важливим кроком для того, щоб бути до них ближче емоційно. Від міри, наскільки ви можете поділитись своїми почуттями та зрозуміти інших, залежить міра близькості ваших відносин та їх інтимності.

Заохочення прояву емоцій

Існує декілька корисних можливостей у слухача допомогти співрозмовнику поділитись почуттями з вами, які більш докладно буде наведено нижче. Заохочення до вираження емоцій містить два комунікаційні підтипи навичок: розкриття себе та прояв співпереживання.

Розкриття власних  емоцій має на увазі добровільне повідомлення комусь особистої інформації про вас, іншу особу, стосунки чи ситуацію, про які дана особа іншим шляхом дізнатись не могла б. Інформація повинна бути настільки особистою, що ви не могли б спокійно поділитись нею з багатьма іншими людьми. Кажучи своє ім’я, посаду чи улюблений колір, ви не розкриваєте себе. Коли ви розкриваєтесь, ви допомагаєте іншим краще зрозуміти ваші погляди. Якщо ви повідомляєте інформацію про те, що ви думаєте чи почуваєте, ви даєте можливість іншим більше зрозуміти вашу точку зору чи погляд на реальність.

Зважаючи на те, що поділитись особистою інформацією взагалі  пов’язано з певним ризиком, ви можете розкрити лише деяку її частину на даний момент. Ви можете також захотіти оцінити вплив вашого розкриття  себе на слухачів. Якщо ви розповісте, що вас було заарештовано за крадіжку в магазині, коли ви були юнаком, ви можете помітити шок і несхвалення у ваших співрозмовників. Якщо так, то вам варто зачекати, коли ваші стосунки стануть більш близькими, перш ніж розповісти, що ви і зараз відчуваєте спокусу щось вкрасти. Розповідаючи лише частину ваших почуттів і частину вашого досвіду водночас, ви даєте отримувачу можливість подумати над тим, що ви сказали, і відреагувати на ваші коментарі. Ви також дозволяєте йому оцінити кожне розкриття почуттів у відповідності до ваших стосунків та інших частин інформації, які він раніше почув від вас.

Коли ви відкриті для  інших, ви показуєте їм свою довіру в тому, що вони не будуть використовувати  цю інформацію у випадках, коли це може зашкодити вам або вашим стосункам. Демонструючи свою довіру іншим, ви допомагаєте їм почати довіряти вам. Коли вони починають почувати до вас довіру, стає більш вірогідним те, що вони поділяться особистою інформацією з вами, роблячи при цьому процес відкриття взаємним. Нарешті, ваша взаємна довіра дозволить покращити здібності до комунікації.

Ви можете також заохочувати  інших до вираження їхніх почуттів через те, що покажете їм своє розуміння  їх почуттів чи відчували самі  подібні  почуття в минулому. Цей специфічний тип розкриття себе називається співпереживанням.

Співпереживання, чи здатність розділити почуття інших, є ключовим моментом у людських стосунках та спілкуванні. Коли ви співпереживаєте, ви відчуваєте позитивні чи негативні емоції так само, як і ваш співрозмовник, ви розумієте його несхожу на інші ситуацію. Співпереживання іншим людям є однією з найпотужніших комунікаційних навичок.

Декілька років тому родина Карен  втратила двох собак при пожежі. Її сім’я типових любителів собак  вважала своїх любимців за членів родини, тому ця трагедія дуже вплинула на них. Коли Карен описувала Філу втрату та реакцію сім’ї, вона побачила сльози в його очах, що говорило про розуміння їх болю від цієї втрати. Здатність Філа уявити біль Карен демонструє його здатність співчувати. Його сльози були одним з шляхів вираження співпереживання.

Величина вашого досвіду  дозволяє вам уявити ситуації інших, ви також можете уявити можливу поведінку  в певних ситуаціях з іншими, які  не траплялись з вами. Чим менше  інформації ви знаєте про людей, чим менше у вас власний досвід, тим важче вам буде знаходити точне розуміння почуттів чи поведінки інших.

Частиною вираження  співпереживання є ефективне  використання мови. Якщо ви маєте великий  словарний запас і ви застосовуєте його в доречній формі, ви з більшою вірогідністю зможете виразити співчуття. Мова дозволяє проявити ваші розумові уявлення та різні точки зору. Чим кращими є ваші мовні навички, тим більше образів ви можете уявити, а чим більше образів ви можете створити, тим краще ви можете відчути почуття інших. Фактично, ясність перебуває між співчуттям і розумом, характеристика людини часто оцінюється через його володіння мовою.

Вираження співпереживання  є однією з найбільш складних здібностей при комунікаціях, і цієї здатності  важко навчитись. Незважаючи на те, що ви можете успішно знаходити свій власний шлях в деяких ситуаціях в суспільстві без вираження співпереживання іншим, співчуття є суттєвим елементом в стосунках і вмінні спілкуватись.

Повідомлення також  дозволяє людям виражати свої емоції і показувати розуміння почуттів інших. Коли ви виражаєте злість чи сум або відправляєте листа з симпатією, ви вступаєте автоматично в процес вираження емоцій. Коли ви заохочуєте інших поділитись своїми почуттями з вами, ви робити це через відправлення або отримання повідомлення.

Коротко кажучи, повідомлення дає  вам можливість виразити те, що ви почуваєте  та думаєте комусь іншому. Вони також  дозволяють вам розділити думки  та почуття інших. Коли ваше повідомлення є зрозумілим для отримувача та доречним, беручи до уваги ваші попередні стосунки, вас почнуть вважати вмілим комунікатором.

Вміння слухати та вираження емоцій

Слухання може бути важливим шляхом для комунікаторів заохочення інших  виразити почуття. Коли слухаєш, ти показуєш, що відкритий для розкриття іншими своїх почуттів. Звичайно, не кожна взаємодія буде вимагати того, щоб ви розуміли наявні почутті комунікатора. Коли хтось вказує вам дорогу до бібліотеки, вам не треба питати, що він відчуває. З іншого боку, трапляються випадки, коли вам просто необхідно показати, що ви розумієте почуття співрозмовника, наприклад, коли ваш друг телефонує розповісти вам його сумну історію.

Якщо комусь потрібно вирішити проблему, зазвичай існують  почуття, які обов’язково треба  виявити. Таким чином, однією частиною дій слухача є реакція на повідомлення, а другою – допомога співрозмовнику визначити, які почуття дійсно торкаються проблеми, а які він просто проявляє.

В деяких випадках розпізнати дійсні почуття є справжньою проблемою. Тобто вимовлене повідомлення може бути лише плацдармом до обговорення реальних почуттів. Наприклад, бос Жені лише продивився її кандидатуру, коли визначав, кому дати більш важливе завдання. Таким чином, Женя почувала себе проігнорованою, вона почала вважати, що помилялась відносно своїх здібностей і, в результаті, перестала бути задоволеною своєю роботою. В деякі моменти Жені можливо був потрібний слухач для того, щоб вона могла “випустити пар” відносно її боса. Але більш важливою для Жені, мабуть, була необхідність знайти того, хто послухав би її розповідь про негативну самооцінку її розвитку і як вона могла б змінити становище.