Прийняття управлінських рішень

Зміст

 
Вступ

1. Управлінське рішення і його якість  
2. Параметри та умови забезпечення якості та ефективності управлінських рішень  
3. Умови прийняття вірного управлінського рішення  
Висновки  
Список використаної літератури  
 

Вступ

  Важливість проблем, пов'язаних з прийняттям рішень, привертає до них увагу широкого кола науковців і практичних працівників. Прийняття рішень - процес систематизований. Актуальність теми даної роботи обумовлена ​​тим, що прийняття рішень є невід'ємною частиною процесу управління, центром, навколо якого обертається життя організації. Багаторічний досвід прийняття рішень зводився лише до інтуїтивного полаганію керівника на свій досвід. Але відповідальність за прийняття організаційних рішень велика, адже від індивідуального рішення в організації може залежати доля самої організації та окремих її членів. Тому керівник у сьогоднішньому складному і мінливому світі не може приймати непродуманих рішень. Менеджер, який приймає ті чи інші управлінські рішення, повинен поєднувати в собі певні якості: мистецтво аналізу ситуацій, глибокі професійні знання, прийоми і методи прийняття рішень, професійні навички у роботі з людьми.  
Прийняття рішень притаманне будь-якого виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей чи усього народу певної держави. З економічної й управлінської точок зору ухвалення рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожному конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.  
Криза якості управлінських рішень (УР) на всіх рівнях влади і господарювання тісно пов'язаний зі сформованими в країні підходами до побудови систем управління, рівнем підготовки управлінців і фахівців у вищих навчальних закладах.  
Повсюдно функціонуючі системи управління на основі ієрархічних лінійно-функціональних структур (ІЛФС), що збереглися ще з довоєнних часів, є однією з головних причин низької ефективності управління державними органами влади, великими підприємствами і корпораціями, системами соціального захисту і т.д. Одночасно з відтворенням УР низької якості вони «вбивають» будь-яку ініціативу знизу, перетворюють людину на «гвинтик» державної або господарської машини. Саме під масове виробництво фахівців-«гвинтиків», а не професіоналів були свого часу спроектовані і створені системи виховання та освіти в СРСР. Мамин Б.В. «Креативні» команди - ключ до підвищення якості управлінських рішень та реформування підприємств / / Консультант директора. - 2002. - № 10.  
В умовах ринкової економіки з жорсткою конкуренцією перехід до концепції наукового менеджменту, орієнтованого на досягнення конкурентоспроможності за рахунок підвищення якості управлінської роботи забезпечує виживання організації. Не бажають працювати якісно терплять банкрутство. Щорічно від 8 до 12% фірм індустріально розвинених країн терплять банкрутство з-за низької якості управління.  
У сучасних умовах найбільш актуальним є питання формування таких рішень, які були б найбільш ефективними. Для цього розробляються методичні рекомендації формування як ефективних рішень, так і загальної концепції прийняття управлінських рішень при сучасних умовах господарювання.  
У зв'язку з цим у даній роботі поставлена ​​мета дати загальне поняття прийняття рішень, дослідити основні положення теорії прийняття рішень, у тому числі поняття «управлінське рішення», методів їх формування та оцінки, узагальнити методологічні норми, яких повинен дотримуватися менеджер в організації, щоб приймати якісні рішення, діяти більш раціонально і систематизовано, щоб його рішення були найбільш ефективними.  
 

1. Управлінське рішення і його якість

 Рішення називається управлінським, якщо воно, розробляється і реалізується для соціальної системи і спрямована на:  
1. стратегічне планування діяльності організації;  
2. управління управлінською діяльністю;  
3. управління людськими ресурсами (активізація знань, умінь, навичок);  
4. управління виробничої та обслуговуючої діяльністю;  
5. формування системи управління компанії (методологія, структура, процес, механізм управління та технічне забезпечення);  
6. управлінське консультування;  
7. управління внутрішніми або зовнішніми комунікаціями.  
Термін «управлінське рішення» вживається у двох основних значеннях - як процес і як явище. Як процес управлінське рішення - це виконання восьми основних процедур: інформаційна підготовка, розробка варіантів, узгодження варіантів, вибір одного варіанта, затвердження, реалізація, контроль виконання управлінського рішення та інформування ініціатора рішення.  
Як явище управлінське рішення - це набір заходів, спрямованих на вирішення проблеми, що розглядається у формі постанови, наказу в усному або письмовому вигляді.  
Якість - це сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені або передбачувані потреби людини або суспільства. Якість оцінюють за функціональної придатності, експлуатаційними характеристиками, ступеня безпеки і надійності і т.д. Ознакою гарної якості є наявність підтвердних сертифікатів, виданих авторитетними фірмами або персоналіями.  
Якість управлінської діяльності - це ступінь відповідності її загальноприйнятим вимогам і стандартам. Зазвичай про якість управлінської діяльності судять за якістю управлінських рішень На якість продукції впливають не тільки технічний рівень виробництва, стан економіки і організації виробництва, а й професіоналізм і культура управлінських рішень.  
Недостатня увага до методології і процесу управління знижує величезні зусилля, спрямовані на сам процес виробництва, так як управлінські рішення можуть занапастити ефективне використання найсучаснішої технології.  
Якість управлінського рішення (далі УР) - це ступінь відповідності УР внутрішнім вимогам (стандартам) організації. При розробці і реалізації УР керівник повинен приділяти увагу кожному етапу процесу розробки і реалізації УР. Якість кожного етапу вносить істотний внесок у загальну оцінку якості всього УР. Якість вимірюється в відносних одиницях від 0 до 1. Нижчого якості УР присвоюється значення 0, а вищому - 1. Загальна якість УР обчислюється як добуток значень якостей усіх складових її етапів, стадій і операцій, що виконуються послідовно.  
Приклад. Кожне УР вимагає послідовного виконання восьми процедур. Розглянемо найпростіший випадок, коли кожна процедура має тільки одну операцію. При цьому значення якостей процедур оцінювалися такими величинами:  
• інформаційна підготовка - 0,8;  
• розробка варіантів УР - 0,7;  
• узгодження варіантів - 0,8;  
• вибір одного варіанта - 0,7;  
• затвердження варіанту УР - 0,8;  
• реалізація УР - 0,7;  
• контроль виконання - 0,7;  
• інформування - 0,8.  
Значення якості кожної операції саме по собі хороше. Однак загальна якість УР дорівнюватиме 0,098! Це дуже низький рівень.  
Тому тільки при професійному відношенні до всіх складових процесу розробки і реалізації УР можна забезпечити прийнятну якість всього УР.  
На якість процесу підготовки і реалізації УР справляють істотний вплив: інформація, набір цілей управління, методи розробки УР, набір об'єктів, що входять у концептуальну модель компанії, яка використовується управлінська технологія, вибраного властивість процесу розробки УР, форма подачі УР, організаційний аудит УР. Додатково до вже розглянутих елементів необхідно додати і загальносистемні елементи закони управління та організації, закони для організацій. У середовищі цих законів і здійснюється процес підготовки та реалізації УР. Всі перераховані елементи повинні посилювати дію один одного, го тобто становити систему.  
Якість управлінського рішення може розглядатися з організаційної, економічної, соціальної, технологічної, психологічної, правової, екологічної, етичної, політичної та партійної сторони. Кожна з цих складових має свої правила, норми, нормативи або стандарти (рис. 1).  
SHAPE \ * MERGEFORMAT

Якість управлінського рішення

Організацією онная

Економ-чна

Психологи-чна

Етична

Правова

Політі-чна

Техноло-гічних

Соціальна

Екологи-чна

Партійна

 
Малюнок 1. Основні складові якості управлінського рішення  
Кожна складова якості УР вносить свій внесок у загальну якість (табл. 1).  
Велике значення в підвищенні якості процесу підготовки УР і ефективності реальних результатів від його реалізації відводиться організаторської стороні. Вона включає, насамперед, створення творчого колективу. Керівник повинен формувати стимулюючі умови для ефективної роботи колективу. До цих умов можна віднести:  
1. створення творчої обстановки при підготовці УР;  
2. забезпечення розробників повної та своєчасної інформацією;  
3. використання сучасних інформаційних технологій;  
4. професійне проведення в колективі розробників мозкової атаки і фіксацію отриманих результатів;  
5. використання досвіду і знань найбільш фахових з розв'язуваної задачі фахівців;  
6. різнобічне розгляд всіх етапів процесу прурит, а особливо ситуацію;  
7. посилення уваги до подолання місництва, суб'єктивізму й показухи (швидкого ефекту);  
8. відображення в рішеннях головних досягнень колективу (в науці, методології, технології), визнаних авторитетними фахівцями;  
9. здійснення моніторингу рішень.  
Цей далеко не повний перелік може дати уявлення про якісну сторону ефективної роботи колективу.  
 
Таблиця 1  
Зміст основних складових якості УР

Найменування  сторін якості	Основні норми, правила, документи, яким має відповідати УР
Організаційна	Регламенти, інструкції, прийняті в компанії
Економічна	Сертифіковані методи економічних  розрахунків
Соціальна	Права людини
Технологічна	Національні чи світові технологічні нормативи
Психологічна	Прогресивні традиції і норми  співжиття
Правова	Національні та міжнародні законодавчі акти
Екологічна	Стандарти ISO 14000 та стратегія сталого розвитку
Етична	Прогресивні традиції і норми  співжиття
Політична	Програма національного  розвитку
Партійна	Статут і програма представляється  партії

2. Параметри та  умови забезпечення якості та  ефективності управлінських рішень 

Компоненти "чорного ящика" системного підходу до прийняття  рішення представлені на рис. 2. Розглянемо зміст компонентів "чорного ящика".  
SHAPE \ * MERGEFORMAT

Вхід (З t)

Зовнішнє середовище

Процес в системі (P t / З t → max)

Зворотній зв'язок

Вихід (P t)

 
Малюнок 2. Компоненти "чорного ящика" системного підходу до прийняття рішення  
Вхід системи характеризується параметрами проблеми, яку необхідно вирішити по конкретних ринках (вимоги споживачів, результати сегментації, якість товару, обсяг продажів, строки поставок, ціни і т. п.).  
На виході системи - рішення, виражене кількісно або якісно, ​​що має певну ступінь адекватності і ймовірність реалізації, ступінь ризику досягнення запланованого результату.  
До компонентів зовнішнього середовища системи відносяться фактори макро-і мікросередовища фірми, інфраструктури регіону, що впливають на якість управлінського рішення. До цих факторів належать міжнародна інтеграція, політична ситуація в країні, економіка, технічний стан галузей, соціально-демографічні, природно-кліматичні, культурні та інші общестрановие фактори, фактори інфраструктури регіону (ринкова інфраструктура, моніторинг навколишнього середовища, соціальна інфраструктура, промисловість, транспорт, зв'язок та ін), фактори, що характеризують конкретні зв'язки фірми (особи, що приймає рішення) з іншими фірмами, організаціями, посередниками, конкурентами і т. д.  
Зворотній зв'язок характеризує різну інформацію, що надходить від споживачів до особи, яка прийняла рішення (до "процесу"), або до особи, від якого надійшла інформація щодо вирішення проблеми ("вхід"). Надходження інформації по зворотного зв'язку може бути пов'язано з неякісним рішенням, додатковими вимогами споживачів щодо уточнення або доопрацювання рішення, появою нововведень, ноу-хау та іншими факторами.  
Процес прийняття рішення включає такі операції: підготовка до роботи, виявлення проблеми і формулювання цілей, пошук інформації, її обробка, виявлення можливостей ресурсного забезпечення, ранжування цілей, формулювання завдань, оформлення необхідних документів, реалізація завдань.  
Застосування системного підходу до процесу прийняття управлінського рішення дозволяє визначити структуру проблеми, систему її рішення, взаємозв'язку компонентів системи і черговість їх вдосконалення. З метою економії часу та коштів на розробку управлінського рішення рекомендується наступна черговість вдосконалення (формування, відпрацювання) компонентів "чорного ящика" (див. рис. 2). Спочатку необхідно чітко сформулювати, що слід отримати, якими параметрами повинна володіти рішення.  
До параметрів якості управлінського рішення належать:  
1. показник ентропії, тобто кількісної невпорядкованості проблеми. Якщо проблема формулюється тільки якісно, ​​без кількісних показників, то показник ентропії наближається до нуля. Якщо всі показники проблеми виражені кількісно, ​​показник ентропії наближається до одиниці;  
2. ступінь ризику інвестицій;  
3. ймовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і термінів;  
4. ступінь адекватності (або ступінь точності прогнозу, коефіцієнт апроксимації) теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких вона була розроблена.  
Після попередньої регламентації параметрів якості управлінського рішення і його ефективності (установлюється межа, мінімально допустима ефективність, заради якої варто братися за рішення проблеми) аналізуються фактори зовнішнього середовища, що впливають на якість і ефективність рішення. Потім аналізуються параметри входу системи та вживаються заходи щодо їх поліпшення й підвищення якості вхідної інформації.  
Після уточнення вимог виходу, уточнення факторів зовнішнього середовища, що впливають на якість та ефективність рішення, відпрацювання входу системи слід змоделювати технологію прийняття рішення, проаналізувати параметри процесу, вжити заходів щодо їх поліпшення і приступити безпосередньо до розробки рішення. Якщо якість входу оцінюється на "задовільно", то при будь-якому рівні якості процесу в системі якість виходу, тобто якість рішення, буде задовільним.  
До основних умов забезпечення високої якості та ефективності управлінського рішення відносяться:  
1. застосування до розробки управлінського рішення наукових підходів менеджменту;  
2. вивчення впливу економічних законів на ефективність управлінського рішення;  
3. забезпечення особи, яка приймає рішення, якісною інформацією, що характеризує параметри виходу, входу, зовнішнього середовища та процесу системи розробки рішення;  
4. застосування методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання та економічного обгрунтування кожного рішення;  
5. структуризація проблеми і побудова дерева цілей;  
6. забезпечення порівнянності (порівнянності) варіантів рішень;  
7. забезпечення багато варіантності рішень;  
8. правова обгрунтованість прийнятого рішення;  
9. автоматизація процесу збору і обробки інформації, процесу розробки та реалізації рішень;  
10. розробка і функціонування системи відповідальності і мотивації якісного і ефективного рішення;  
11. наявність механізму реалізації рішення.  
Виконати перераховані умови підвищення якості та ефективності управлінського рішення досить важко, і це вимагає значних витрат. Мова про виконання повного набору перерахованих умов може йти тільки для раціональних управлінських рішень за капіталомісткими об'єктів (проектам). Разом з тим конкуренція об'єктивно змушує кожного інвестора підвищувати якість і ефективність управлінського рішення. Тому в даний час спостерігається тенденція до збільшення числа враховуються умов підвищення якості та ефективності рішень на основі автоматизації системи менеджменту.

3. Умови прийняття  вірного управлінського рішення 

Прийняття вірних управлінських  рішень, можливо при виконанні  умов КВО, тобто компетентність, інформованість і оперативність. Розглянемо ці умови  докладніше.  
Компетентність. Все більше успішний розвиток компаній залежить від рівня компетентності менеджменту. Є величезна кількість визначень поняття компетенція. У нашому випадку компетенція менеджера - це знання особливостей об'єкта управління і володіння методами управління цим об'єктом. На чолі компаній стоять люди, які можуть бути як потужними двигунами, так і серйозними обмежувачами розвитку компанії. Зростання масштабів бізнесу, це з одного боку збільшення можливостей, з іншого - необоротне ускладнення системи управління. Від компетентності менеджменту залежить, чи зможе компанія подолати неминучі кризи зростання або закінчить своє існування.  
Інформованість. Живучи в століття інформації сучасному керівнику все складніше бути поінформованим. На обличчя протиріччя, коли з одного боку інформації дуже багато, з іншого - вона часто абсолютно марна. Володіння достовірною, повною і своєчасною інформацією дає серйозна конкурентна перевага. Але недолік або надлишок інформації, поряд з суперечливістю, заважає прийняттю правильного управлінського рішення.  
Оперативність (своєчасність). Якщо два перших умови виконані, цього недостатньо. Необхідно оперативно приймати своєчасні управлінські рішення. У міру зростання компанії внутрішні комунікації ускладнюються, що неминуче ускладнює оперативність прийняття рішень.  
Сучасний керівник повинен вміти управляти інформаційними потоками своєї компанії, а це завдання неможливо вирішити без впровадження корпоративних інформаційних систем управління підприємства. Але, впроваджуючи автоматизовані системи управління, нам необхідно наступне:  
По-перше, розуміти, що на російському ринку комплексних інформаційних систем управління складається ситуація аналогічна загальносвітовій: значна частина проектів впровадження комплексних інформаційних систем закінчуються невдало як з технологічної, так і з фінансової точок зору.  
По-друге, враховувати жорсткість, закритість і високу вартість пропонованих рішень.  
По-третє, все вищесказане веде до нав'язування чужого управлінського досвіду, до високої вартості володіння системою і до довгострокової методологічної та технологічної залежності клієнтів від постачальників управлінських рішень.  
Перед тим як приступити до впровадження слід розуміти модель процесу управління підприємством. Розглянемо центральну модель управлінського процесу, без її віднесення до конкретної управлінської ситуації або об'єкта.  
Отже, будь-який процес управління можна розглядати в трьох векторах (рис. 3):  
Перший вектор - характеризує відповідність суб'єкта управління (хто управляє) і об'єкта управління (чим управляє) один одному. Задаючи питання, хто в управлінському апараті компанії, чим конкретно керує, ми не завжди можемо отримати чітку відповідь. Наприклад, є об'єкт управління, але не ясно хто ним керує, або навпаки - є керівник, але немає ясності, ніж він управляє. Подібне невідповідність призводить до втрати керованості, впливає на виконавську дисципліну і мотивацію співробітників, але найголовніше не дозволяє компанії нормально функціонувати і розвиватися.  
Другий вектор - має забезпечити узгодженість управлінських цілей і методів. Мета не завжди виправдовує засоби. Невідповідність цілей та методів, одна з основних проблем управління.  
Третій вектор - вектор вимог і можливостей. У кожного об'єкта управління є свої вимоги, які повинні бути узгоджені з можливостями і вимогами суміжних та вищих підрозділів.