Причини виникнення системи контролінгу

Вчений Д. Хан стверджує, що в економічному розумінні термін "контролінг" означає управління і нагляд. Але оскільки ефективне  управління й нагляд неможливі без  визначення цілей і планування заходів  щодо їх реалізації, то контролінг містить  комплекс завдань з планування, регулювання  та нагляду.

Д. Хан обґрунтовує, що згідно з сучасним підходом контролінг може інтерпретуватися як інформаційне забезпечення орієнтованого на результат управління підприємством. Завдання контролінгу  відповідно полягають у тому, щоб  шляхом підготовки й надання необхідної управлінської інформації орієнтувати  керівництво на прийняття рішень і необхідних дій. Отже, головну функцію  контролінгу дослідник бачить у  підтримці керівництва підприємства. Крім того, будучи, наприклад, членом правління  або директорату та/або керівником відділу контролінгу, контролер  може виконувати первинні централізовані функції управління. Таким чином  Д. Хан визначає, що контролінг є  однією з важливих функцій управління і підтримки управління [7, c. 8].

У словнику, за загальною  редакцією Г.Я. Купермана (1995 рік), контролінг визначається як система державного, управлінського і незалежного контролю. У рамках окремої фірми контролінг є чітко організованою системою контролю за виконанням усіх завдань  і доручень, передбачених бізнес-планом, що охоплює усі рівні — від  робочих місць, дільниць, бригад до управління виробництвами і фірмою в цілому. Контролінг охоплює систему  безперервного інформування керівництва  фірми про стан усіх сторін діяльності фірми відповідно до затвердженого  переліку окремих і узагальнювальних показників: стан портфеля замовлень  і його відповідність завданням  та вимогам фірми, хід підготовки виробництва і запровадження  технологічних й інших новинок, виконання виробничої програми, дотримання кошторисів затрат на виробництво, виконання  інвестиційної програми, фінансовий стан фірми, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо.

У Великому енциклопедичному словнику, виданому 2001 року, визначається, що контролінг — це система постійної  оцінки усіх сторін діяльності підприємства, його підрозділів, керівників, співробітників з точки зору своєчасного й  якісного виконання завдань стратегічного  плану, виявлення відхилень і  вжиття невідкладних, енергійних заходів, щоб намічені рубежі були досягнуті  за будь-яких змін господарської ситуації.

У фінансовому словнику стверджується, що контролінг — функціонально відокремлений  напрям економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної  інформативної функції у менеджменті  для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень. Термін "контролінг" офіційно вживають у Німеччині, звідки він, як уже згадувалося, і прийшов до країн СНД, зокрема  й до України, де паралельно використовують обидва терміни: і "контролінг", і "управлінський облік". Водночас вважається, що термін "контролінг" інформаційно місткіший, він точніше  передає характер цього явища  й охоплює не лише суто облікові функції, а й увесь спектр управління для досягнення конкретних результатів  діяльності підприємства.

Головна кінцева ціль будь-якого  комерційного підприємства — одержання  прибутку (контролінг можна назвати  системою управління прибутком підприємства), але в окремих випадках цілі підприємства можуть бути іншими, наприклад, завоювання частини ринку, знищення конкурентів, тоді контролінг орієнтує зусилля підприємства в напрямку таких цілей, хоча кінцева  ціль та ж — одержання прибутку[5, c. 29-31].

Слід зазначити, що особливістю  розвитку західного обліку в сучасних умовах є його модифікація в складні  системи управління підприємством. Незалежно від того, як називатимуться ці системи, вони об'єктивно існуватимуть і розвиватимуться під впливом  реальних чинників.

Якщо визнати, що контролінг відображає процес інтеграції традиційних  методів обліку, аналізу, нормування, планування й контролю в єдину  систему одержання, обробки і  узагальнення інформації для прийняття  на її підставі управлінських рішень, то така система управляє підприємством, будучи зорієнтованою на досягнення не лише оперативних цілей у вигляді  одержання прибутку того чи іншого обсягу, а й на глобальні стратегічні  цілі (виживання підприємства, збереження робочих місць, проведення антикризової політики тощо).

Система контролінгу —  це принципово нова концепція інформації й управління, яку можна визначити  як обліково-аналітичну систему, що реалізує синтез елементів обліку, аналізу, планування, контролю, забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей та результатів діяльності підприємства.

Зважаючи на те, що система  внутрішньогосподарського (управлінського) обліку має ознаки обліково-аналітичної  системи, С.М. Петренко стверджує, що внутрішньогосподарський  облік можна ідентифікувати як систему  контролінгу.

Однак якщо звернутися до теорії й практики німецьких підприємств, то можна зауважити, що найважливішим  складником контролінгу є управлінський  облік.

Отже, контролінг — це усе  ж таки ширше поняття, ніж управлінський  облік.

Контролінг базується  на наукових досягненнях різних дисциплін: економічної теорії, аналізу господарської  діяльності, бухгалтерського обліку, планування, менеджменту, кібернетики, соціології. Адже не існує готових  рішень для всіх проблем, з якими  може зіштовхнутися підприємство. Реальні  економічні проблеми завжди нестандартні й заплутані, а часу і вихідної інформації для їхнього розв'язання зазвичай недостатньо. Тому треба навчитися  сміливо комбінувати різні підходи, застосовувати весь накопичений  багаж знань для пошуку творчих  рішень в умовах невизначеності й  неповної інформації.

Таблиця 2.1. Трактування  змісту визначення системи контролінгу  зарубіжними і вітчизняними дослідниками

Одні автори й перекладачі  вважають наведені поняття і об'єктивні  явища господарської практики західних підприємств, що стоять за ними, відмінними за змістом, інші — тотожними.

Порівнюючи й аналізуючи зміст визначень, наведених у  таблиці, ряд авторів небезпідставно стверджують, що контролінг є важливим засобом успішного функціонування підприємства, оскільки:

— забезпечує керівництво й акціонерів необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень шляхом інтеграції процесів збору, обробки, підготовки, аналізу, інтерпретації інформації;

— надає інформацію для управління трудовими і фінансовими ресурсами;

— забезпечує виживання підприємства на рівнях стратегічного й тактичного управління;

— сприяє оптимізації залежності "виручка — затрати — прибуток"[3, c. 20-23].

З огляду на це С.М. Петренко стверджує, що контролінг, будучи обліково-аналітичною  підсистемою в інформаційно-аналітичній  системі управління підприємством, служить основою для його роботи. При цьому контролінг може бути систематичним, таким, що розвиває використовувані  ним традиційні бухгалтерські, аналітичні та інші прийоми й способи, і проблемним, що дає змогу виробити дієві управлінські рішення як оперативного, так і  стратегічного характеру.

Доведено, що ціль контролінгу  є похідною від цілей підприємства. Вища ціль, як уже зазначалося, полягає  у збереженні й успішному подальшому розвитку підприємства. Для реалізації такої цілі підприємство виробляє товари й послуги, що оптимізують його фінансовий результат з урахуванням соціальних цілей. Контролінг сприяє досягненню головної вартісної (монетарної) цілі підприємства — оптимізації фінансового результату через максимізацію прибутку і цінності капіталу за гарантованої ліквідності. Водночас за допомогою контролінгу  досягнення такої цілі координується  з досягненням соціальних і ринкових цілей та необхідними для цього  заходами й ресурсами. Оптимізація  фінансового результату за гарантованої ліквідності може розглядатися як головна  ціль контролінгу. Відповідно основним завданням контролінгу є формування цілеспрямованого комплексу заходів для досягнення головної цілі.

При цьому можна зазначити  такі основні специфічні особливості  контролінгу, як:

— єдність оперативних фінансово-економічних розрахунків і стратегічних рішень;

— нова орієнтація фінансово-економічних розрахунків для прийняття економічно обґрунтованих рішень;

— новий зміст таких традиційних функцій управління, як планування, контроль, інформаційне забезпечення, що утворюють ядро контролінгу як концепції управління;

— новий психологічний зміст ролі планово-економічних служб (служб контролінгу) на підприємстві.

Отже, можемо дати таке визначення: контролінг — це вид діяльності посадових осіб будь-якого суб'єкта господарювання (установи, організації, підприємства), що спрямована на формування і забезпечення функціонування такої  обліково-аналітичної системи, яка  шляхом синтезу елементів обліку, аналізу, планування й контролю забезпечувала  б на постійній основі і з мінімальними затратами трудових, фінансових та матеріальних ресурсів досягнення головних цілей суб'єкта господарювання[4, c. 149-152].

На завершення слід зазначити, що в Україні контролінгу приділяється не досить уваги, хоча причин для його активного запровадження достатньо, зокрема:

— зростання нестабільності зовнішнього середовища, що висуває додаткові вимоги до системи управління підприємства, а саме:

— переміщення акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього;

— збільшення швидкості реакції на зміни у навколишньому середовищі, підвищення гнучкості підприємства;

— необхідність у безперервному відстеженні змін, що відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищах підприємства;

— необхідність продуманої системи дій щодо забезпечення виживання підприємства й уникнення кризових ситуацій;

— ускладнення системи управління підприємством, що потребує механізму координації всередині системи управління;

— наявність інформаційного буму при недостатності релевантної (істотної, значущої) інформації, що потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління;

— зростання загальнокультурного прагнення до синтезу, інтеграції різних галузей знань і людської діяльності.

Одним із перших кроків до формування системи контролінгу в Україні  могло б стати визнання необхідності розвитку державного фінансового контролю як у напрямі вдосконалення ревізії, так і через запровадження  фінансового аудиту й аудиту ефективності, в тому числі на мікрорівні. Ці форми  контролю разом із управлінським  обліком мають стати наріжним каменем підвищення ефективності господарювання державних підприємств України.

Поряд з підприємницькими структурами систему контролінгу  треба запроваджувати і в діяльність державного апарату та органів влади. Це випливає з того, що система державного регулювання економіки, яка претендує  на статус ефективної, повинна, як мінімум: