Потреби. Класифікація і характеристика потреб

-      харчова потреба, що характеризується зменшенням в організмі рівня поживних речовин;

-         питна потреба, пов'язана з підвищенням осмотичного тиску;

-         температурна потреба – у разі зміни температури тіла;

-         статева потреба тощо.

Оскільки загальні потреби організму різноаспектні, тварини можуть одночасно відчувати кілька потреб. Однак завжди є провідний параметр загальної метаболічної потреби – домінуюча потреба, найбільш важлива для виживання особини або її роду, що будує поведінковий акт, спрямований на її задоволення Особливе місце в цьому ряді посідає потреба в безпеці. Незадоволеність цієї потреби спричиняє такі відчуття, як тривога і страх. До біологічних потреб належить потреба в економії сили, яка спонукує людину шукати найкоротший, легкий та простий шлях досягнення мети.

Встановлено, якщо щурам запропонувати два способи добування їжі, то вони воліють йти в тому напрямку, який потребує менше зусиль. До речі, ця потреба дуже індивідуалізована. У певній організації досліду дуже швидко піддослідні розподіляються на «працівників» та «паразитів». «Паразит» дуже швидко навчається здобувати їжу за допомогою спеціального важеля. Проте, якщо присутній у клітці щур - «працівник», він перестає користуватись важелем й віддає перевагу кормові, який здобув «працівник». Дослідження Mitchel та Masur були підкріплені й дослідами Colin. Годівницю з їжею було розміщено за басейном. Поки басейн був сухим всі щури харчувались самостійно. Після заповнення його водою, всі тварини досягали годівниці уплав, проте тільки при поодинокому утриманні в клітці. Якщо тварин об'єднували в групи, то одні щури далі постачали їжу в жилу клітку, інші – користувались харчами, які приносили добувачі. Поділ на «працівників» та «паразитів» не залежить від статі тварини, від її становища в груповій ієрархії.

В організаціях, які створюють люди, паразити теж є на кожному щаблі ієрархії, навіть найнижчому. Отже, менеджери ще й мають боротися з біологічними законами, або біологічною природою! До речі, черговість поїдання корму в тваринному світі не залежить від того, хто його приніс. Тут «правила гри» встановлює зоосоціальний ранг.

Біологічні потреби (у їжі, воді, безпеці тощо) властиві і людям, і тваринам. Однак більшість потреб у тварин має інстинктивний характер. Біологічні потреби людини відрізняються від аналогічних потреб тварин. Основна відмінність полягає, насамперед, у рівні соціалізації біологічних потреб людини, які можуть істотно видозмінюватися під впливом соціокультурних факторів. Так, наприклад, соціалізація харчової потреби спричинила відмінні національні кухні світу й відповідний етикет споживання їжі. Відомо також, що в деяких випадках люди здатні придушувати в собі біологічні потреби (харчову, статеву тощо), керуючись цілями вищого порядку.

2. Соціальні й ідеальні потреби. Умовно можна виокремити дві основні школи фізіологів вищої нервової діяльності, з різними підходами до визначення природи соціальних та ідеальних потреб. Одна школа спирається на павловські уявлення про існування вродженої безумовно-рефлекторної основи поведінки, що має універсальний характер і проявляється в поведінці не лише вищих тварин, а й людини. Друга базується насамперед на ідеях П. К. Анохіна, який розглядає свідомість як сукупність мотивацій. Класик цієї школи П. В. Симонов вважає, що особистість людини визначається сукупністю та ієрархією її потреб (мотивів). Особливості емоційного реагування та темперамент, не кажучи про такі властивості нервової системи, як сенсорика, пам'ять, програмування та реалізація дій, мають другорядне значення. Хоча суб'єктивність емоцій є результатом неповторної індивідуалізації суб'єкта, неповторної історії формування її природних задатків та процесу онтогенетичного розвитку.

Соціальні потреби (зоосоціальні у тварин) можуть бути реалізованими тільки шляхом взаємодії з іншими особинами свого виду. Задоволення цих потреб формує статеву, батьківську, територіальну поведінку, феномен емоційного резонансу (співпереживання), групову ієрархію тощо. Кожна особа є шлюбним партнером, батьком або дитям, господарем території або прибульцем, лідером або підлеглим. Соціальні потреби спрямовані на забезпечення взаємодії індивіда з іншими представниками свого виду.

Соціальні потреби складаються з таких основних видів:

-         потреба належати до певної соціальної групи;

-      потреба посідати в цій групі певне місце відповідно до суб'єктивних уявлень індивіда про ієрархію в цій групі;

-      потреба дотримуватися поведінкових зразків, прийнятих у певній групі.

Соціальні потреби у тварин задовольняються за рахунок рольових (зоосоціальних) інстинктів, через встановлення певних зоосоціальних норм: встановлення та підтримка ієрархічних відносин у зграї; феномен емоційного резонансу.

Ідеальні потреби становлять біологічно зумовлену основу для саморозвитку індивіда. В цю групу включають:

-         потребу в новизні, інформаційну потребу;

-         потребу в компетентності;

-         потребу в подоланні перешкод.

Потреба в новизні перебуває в основі орієнтовно-дослідницької діяльності індивіда й забезпечує тварині можливість активно пізнавати навколишній світ. Дві групи факторів пов'язані з актуалізацією цієї потреби: дефіцит активації, що спонукає до пошуку нових стимулів, та дефіцит інформації, що змушує шукати способи зниження невизначеності. Досліди на тваринах свідчать, що інтенсивність та розмаїтість дослідницьких реакцій помітно зростають у щурів, яких попередньо на дві години поміщали в інформаційно збагачене середовище – приміщення із набором нових, регулярно змінюваних предметів.

У дослідженні потреб людини іноді як особливий вид потреби виділяють інформаційну потребу, яка не є «сенсорним голодом» як таким, а потребою в різноманітній стимуляції. Незадоволеність інформаційної потреби може призвести до порушень не тільки психічної рівноваги людини, а й життєдіяльності всього організму.

В експериментах з повної сенсорної ізоляції здорову людини поміщали в спеціальну камеру, що давало змогу практично повністю ізолювати її від сенсорних подразників різних модальностей (акустичних, зорових, тактильних та ін.). Через якийсь час (у кожної людини він різний) людина починає відчувати психічний дискомфорт (втрата відчуття свого тіла, галюцинації, кошмари), що може призвести до нервового зриву. Проста монотонна стимуляція рецепторів (наприклад, монотонний звук) лише на короткий час поліпшує стан. Однак, якщо ті ж стимули пред'являти не ритмічно, а у випадковому порядку самопочуття людини поліпшується. При незмінності параметрів стимулу вводиться момент невизначеності й з ним можливість прогнозу, що містить певний зміст або інформацію. Це сприяє нормалізації психічного стану людини. Отже, інформаційна потреба, хоча й належить до ідеальних потреб, у людини набуває вітальної або життєвої значущості. Не випадково тяжким покаранням в судовій практиці вважають ізоляцію людини.

Потреба в компетентності проявляється в прагненні повторювати одну й ту саму дію до повного успіху її виконання. Ця потреба виявляється в поведінці вищих тварин і нерідко маленьких дітей. Її задоволення створює основу для оволодіння інструментальними навичками, тобто основу для навчання в найширшому значенні цього слова.

Потреба в подоланні перешкод («рефлекс волі», за визначенням І. П. Павлова) виникає внаслідок наявності реальної перешкоди й детермінована прагненням живої істоти перебороти її. Рефлекс волі найяскравіше виражений у диких тварин. Стимулом для його актуалізації є будь-яке обмеження, а безумовним підкріпленням – подолання перешкоди. Адаптивне значення цієї потреби передусім пов'язане зі спонуканням тварини до розширення середовища перебування і зрештою – до поліпшення умов для виживання виду.

З погляду еволюційної фізіології зазначені соціальні й ідеальні потреби повинні бути представленими в мотиваційно-потребній сфері людини. Під час індивідуального розвитку базисні потреби соціалізуються, включаються в особистісний контекст і набувають якісно нового змісту, стаючи мотивами діяльності.

У визначенні соціальних потреб та мотивів поведінки людини Девід Макклелланд виокремлює три основні:

-      мотиви досягнення – прагнення домогтись найкращого розв'язання складних проблем;

-      мотиви афіліації – потреба в налагодженні добрих стосунків з оточенням;

-         мотиви влади – прагнення впливати на поведінку інших людей.

За Д. Макклелландом, в кожному конкретному випадку мотив може бути виражений в більшому або меншому ступені. Кожна людина відрізняється своєрідним поєднанням цих мотивів. Існують оптимальні співвідношення для тієї чи іншої діяльності, проте висока мотивація досягення у більшості випадків є бажаною і навіть необхідною. У 1961 р. у своїй книзі «Суспільство досягнення» Д. Макклелланд навіть висунув гіпотезу, згідно з якою, мотивація досягнення є важливою умовою економічного процвітання. Визначивши ступінь виразності відповідного мотиву в суспільстві, можна з неабиякою вірогідністю пророчити тенденцію до економічного зростання.

На стику соціальних та вітальних потреб перебуває клас «гібридних потреб» – етнічні потреби. На стику соціальних та ідеальних – потреба в ідеології, що нормує задоволення всіх інших вітальних, соціальних та духовних потреб людини. Без потреби наслідувати норми, прийняті в певному суспільстві, існування соціальних потреб було б неможливим.

За П. В. Симоновим, мотивації в живих організмах виявляються на різних рівнях життєдіяльності й спрямовані на задоволення основних потреб. Він розрізняє:

-      індивідуальні мотивації, спрямовані на підтримку гомеостазу, – голод, спрага, уникання болю, прагнення до температурного оптимуму тощо;

-      групові мотивації – турбота про потомство, пошук місця в груповій ієрархії, підтримка властивої виду структури співтовариства;

-         пізнавальні – дослідницька поведінка, ігрова діяльність тощо.

Принципом, покладеним в основу цієї класифікації, є контур зворотного зв'язку, що регулює певну мотивацію: внутрішнє середовище індивідуума – у випадку вгамування голоду й спраги; через взаємодію з іншими особинами, включаючи дитинчат; через процес розвитку, що закріплює, модифікує або відкидає той чи інший мотив.

Висновок

Потреби – це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності.

Людина має споживати, щоб жити. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Внаслідок розмаїтості причин потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко і з кожним роком дедалі складніше, враховуючи до того ж кількісне й якісне зростання самих потреб. Предметами першої необхідності вважаються їжа, житло й одяг. Предмети розкоші для кожної людини, соціального прошарку або групи населення свої. В цілому до предметів розкоші належать дорогоцінності, золоті вироби, хутра, яхти тощо. Потреби існують у всіх людей, груп людей, соціальних прошарків, класів, держави. Головна особливість цих потреб полягає в їх безмежності. Оскільки людство розвивається, прогресують і його потреби. Підвищується культурний рівень людей, зростають і розширюються духовні потреби людини. Будь-який новий винахід стає потребою і породжує цілий ланцюг нових потреб. Засоби масової інформації дуже оперативно роблять нову потребу надбанням усіх людей, байдуже, до якого класу вони належать або в якій країні мешкають: потреби ростуть кількісно ще й через збільшення самого народонаселення Землі.

Потреби класифікуються за природою виникнення, за масштабністю, застосованості, за комплексності задоволення, за сприйняттю, за ступенем еластичності, за способом задоволення.

Першим класифікував потреби А. Маслоу. Він розташував їх у формі ієрархії.

Зміст

Вступ

1. Потреби

2. Класифікація та характеристика потреб

Висновок

Список літератури

Список літератури

1.Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2006. - 631 с.

2.Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995.

3. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. - К.: Вікар, 2005.

4. Політична економія: Навч. Посіб. / За ред. Г.А. Огняна. - К.: МАУП, 2003.