Порівняльна характеристика змісту понять «менеджмент» та «упраіління»

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Хмельницький  полехнічний коледж 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему: «Порівняльна характеристика змісту понять «менеджмент» та «упраіління»» 
 
 

                                                     Виконав:

                                                     студент групи ЕП-91

                                                     Лавринець Р.О.

                                                     Перевірив:

                                                     викладач 

                                                     Ребедюк Н.О.  
 
 

 Хмельницький 2012 рік

 

Зміст

1. Суть поняття «управління». Історія розвитку……………………… 3
2. Суть поняття «менеджмент». Причини розвитку………………. . . . 5
3. Різниця між поняттями «управління» та «менеджмент» …………. .7

     Список  використаних джерел…………………………………………. . . . 10

   

1. Суть поняття  «управління». Історія розвитку.

     У найширшому розумінні поняття «управління» - це цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої технології для досягнення поставленої мети.

     Спільним  для управління взагалі, як стверджує  кібернетика, є те, що воно властиве лише системним об'єктам: метою управління є впорядкування системи; перебудова системи здійснюється шляхом переробки  інформації, встановлення зворотного зв'язку; кожна самоуправляюча система  поділяється на дві підсистеми; управляючу і підсистему, що управляється.

     Процеси управління як особливий вид людської діяльності виникли і потреби  забезпечити цілеспрямованість  та погодженість роботи людей. Якщо окремий  ремісник сам управляє своєю працею, то колектив ремісників потребує майстра, тобто керівника, який здійснює функцію  управління. Отже, управління виникло з потреб координації і погодження розподіленої праці. Біль шість вчених вважають, що в історичному плані управління як діяльність виникло в період другого великого суспільного поділу праці - відокремлення ремесла від землеробства.

     Форми і структури управління, які склалися в організаціях минулого, можна побачити і нині. Наприклад, організація сучасних армій побудована за принципами, які  діяли ще в легіонах Стародавньою Риму, а територіальна структура  управління вперше була застосована  Олександром Македонським.

     Серед сучасних структур є також такі, що зародилися сотні років тому назад, наприклад, структура управління католицькою  церквою, визначена засновника ми християнства. Майже двадцять століть ця структура  не змінюється, тоді як за цей період виникло безліч організацій і  структур, що згинули у мороці минулого. З розвитком виробництва і  економічних зв'язків у суспільстві  управління ускладнювалося. Однак до початку двадцятого століття його функція  лишалася досить універсальною. Управління виробництвом здійснювалося власником підприємства і невеликою групою його особливо довірених людей.

     Управління  як теорія зародилось на початку XX століття. Основоположниками першої школи "наукового  управління" були американський  інженер Ф.Тейлор і французький  ме-нед-жер А.Файоль. Перший з них  вирішив завдання удосконалення  управління підприємством шляхами  економного використання праці і  засобів виробництва, регламентації  використання інструментів і матеріалів, стандартизації робочих операцій, точного  обліку робочого часу і цим довів, що управляти можна "науково". У 1911 році Ф.Тейлор опублікував свою книгу "Принципи наукового управління", яка традиційно вважається початком визнання управління наукою.

     А.Файоль виділив п'ять функцій управління. За його словами, "управляти означає  передбачати і планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати". Він розробив "принципи управління", що визнається першим самостійним результатом "науки адміністрування" в її тепер вже класичному варіанті, зорієнтованому насамперед на побудову "формальних" організаційних структур і систем.

     Для сучасної теорії і практики управління пріоритетними є системний, особистісний, діалогічний підходи. Це орієнтує на урахування в управлінні тенденцій  розвитку; впливу зовнішнього середовища на процеси, що управляються; моделювання  цілісних управлінських структур, які  синтезують стихійне й організоване начало; використання діалогічних форм взаємодії тощо. Найголовнішим є  забезпечення відповідності управляючої  підсистеми і підсистеми, що управляється, оскільки лише за умови такої відповідності  можливий динамічний розвиток навчально-виховного  процесу згідно з метою школи.

     Таким чином, сьогодні на зміну філософії "впливу" в управлінні йде філософія  створення умов для взаємодії, співробітництва, партнерства. Теорія управління доповнюється теорією менеджменту. 

2. Суть  поняття «менеджмент». Причини розвитку.

     Ще  донедавна поняття «менеджмент» було новим і незрозумілим для  багатьох в нашій країні. Але з  розвитком ринкових відносин, процесом приватизації державної власності, розширенням діяльності комерційних  підприємств, зарубіжний досвід управління в сфері ринкової економіки став досить актуальним. Нова наука - «Менеджмент», (яка спочатку сприймалась як метод  управління) набула значного поширення  як така, що всебічно вивчає феномен  управління, його методи і принципи

     Ряд науковців посилається на визначення «менеджменту», про поноване тлумачним  Оксфордським словником англійської  мови, де це поняття трактується  як:

     - спосіб, манера спілкування з  людьми;

     - влада й мистецтво управління;

     - особливого роду вміння й адміністративні  навички;

     - орган управління, адміністративна  одиниця.

     Відтак  можна дійти висновку, що навіть в англійський мові цей термін трактується неоднозначно.

     Коли  йдеться про менеджмент, він майже завжди асоціюється із особою менеджера-функціонера - суб'єкта управління, що діє в системі певної організації. В більш широкому значенні застосовуєтся термін «адміністрація», який більшою мірою відбиває знеособлену систему управління. Менеджер - це насамперед управлінець-професіонал, який усвідомлює, що він представник особливої професії із спеціальною підготовкою, а не просто інженер чи економіст, що займається управлінням. В розвинених країнах поняття «менеджмент» нерозривно пов'язане з поняття «бізнес».

     Крім  визначення, пропонованого Оксфордським словником, існують інші підходи  до визначення терміну «менеджмент»:

     - менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності;

     - менеджмент - це наука про управління  людськими відноси нами;

     - менеджмент - це раціональний спосіб управління діловими організаціями;

     - менеджмент - це особлива галузь  наукових знань і професійної  спеціалізації управляючих-менеджерів, які складають адміністративний  штат;

     - менеджмент - це вміння добиватись  поставлених цілей, використовуючи  працю та інтелект інших людей;

     - менеджмент - це функція, вид діяльності, що полягає в керівництві людьми  в різнорідних організаціях;

     - менеджмент - це управління бізнесом, а бізнес є унікальною, винятковою  справою у суспільстві.

     Менеджмент  як наукова теорія виник і розвивається у зв'язку з необхідністю дослідження  і пояснення таких явищ як процвітання  або банкрутство організацій, визначення та застосування певних методів управління для забезпечення їх успішної діяльності.

     Теоретико-наукову  основу менеджменту можна визначити  як акумульовані, логічно впорядковані знання, що являють собою систему  принципів, методів і технологій управління, розроблених на базі інформації, отриманої як емпіричним шляхом, так  і в результаті проведених досліджень в різних галузях науки.

     Теорії  менеджменту притаманні такі особливості:

     - орієнтація на вирішення практичних  завдань;

     - міждисциплінарний характер;

     - впровадження у міжнародному  масштабі.

     Менеджмент - це інтеграційний процес, за допомогою  якого професійно підготовлені управлінці створюють підприємства й управляють ними шляхом визначення певної мети й  віднайдення способів її досягнення. Кінцевою метою менеджменту є  забезпечення прибутковості підприємства.

 

3. Різниця між поняттями  «управління» та «менеджмент»

     Варто чітко зрозуміти різницю між  поняттями «менеджмент» та «управління», оскільки дуже часто їх ототожнюють, що призводить до плутанини. Управління є цілеспрямованою дією на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп’ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією та ін.).

     Управління в широкому розумінні - це загальна система відносин і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому - це технологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у широкому розумінні - загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому - управління виробництвом, діяльністю по організації досягнення поставленої мети. Всі складові управління на підприємстві є взаємопов'язаними і взаємообумовленими, але все ж відносно самостійними. Для здійснення успішної управлінської діяльності суб'єктові необхідне володіння технічними, фаховими, організаційно-управлінськими, а також педагогічними знаннями, в тому числі й психолого-соціологічними.

     Отже, здійснюючи процес управління, менеджер забезпечує найефективніше використання матеріальних і людських ресурсів організації  для досягнення поставленої перед  нею мети, що передбачає задоволення  матеріальних потреб працівників, розвиток бізнесу, вирішення інших соціальних проблем.

     Менеджмент  визначається як процес, за допомогою  якого професійно підготовлені спеціалісти  формують організації та керують  ними шляхом постановки цілей та розробки засобів їх досягнення. Процес менеджменту  передбачає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації, контролю праці робітників організації  для досягнення певних цілей. Тому менеджмент - це вміння досягти поставлених  цілей, спрямовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки людей, які працюють в організації. Тому можна розглядати менеджмент як процес впливу на діяльність окремого працівника, групи, організації в цілому з метою досягнення найкращих результатів.

     Для ефективного функціонування будь-якої системи управління необхідно врахувати всі чинники як внутрішнього, так і зовнішнього характеру, які на неї впливають.

     Тому  і виникає потреба уточнення понять «управління» і «менеджмент». Відмінність між цими поняттями полягає у змісті, формах та методах здійснення управлінського впливу суб'єкта управління на об'єкт. Управління як наука вивчає зазначені складові в кожному випадку щодо конкретної системи відносин управління виробничо-господарською діяльністю

     Застосування терміна «управління» правомірне щодо загальної характеристики цього виду людської діяльності, а «менеджмент» - щодо змісту, форм і методів конкретного управлінського впливу суб'єкта на об'єкт управління в умовах ринкових відносин.