Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Мая 2012 в 16:24, реферат
В умовах ринкової економіки першочерговим є вдосконалення механізмів управління підприємством, які забезпечують його ефективне функціонування. Одним із шляхів вирішення проблеми є використання маркетингових комунікацій як інструмента впливу на внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства.
Наради. Вони використовуються для роз'яснення стоять перед групою завдань, обміну думками з найбільш складних питань, інформацією про ситуацію в групі і пошуку пов'язаних з нею рішень. Правильно підготовлене і вміло проведене нараду - ефективна форма колективного мислення, що дозволяє поєднувати єдиноначальність з колегіальністю, власні знання та досвід - із знаннями і досвідом інших, здатна помітно підвищити ефективність управлінської діяльності. Підготувати нарада - це значить оцінити його своєчасність, склад учасників, чітко сформулювати предмет обговорення, ознайомити всіх учасників з порядком і розпорядком дня, забезпечити необхідну матеріальну базу. Потреба в ретельній підготовці нарад пояснюється тим, що вони відносяться до числа дорогих видів службової діяльності та займають більшу частину часу менеджера.
Практика показує, що багато наради використовуються як засіб координації діяльності підрозділів. Хоча ця функція нарад поки ще й зберігає важливе значення, але поступово, у міру розвитку технічних засобів комунікації, вона відживає. Мабуть, з часом потреба в ній збережеться в умовах колективного вирішення принципово нових завдань із залученням багатьох співвиконавців. Сьогодні скликання наради визнається виправданим переважно в тих випадках, коли потрібна координація дій працівників для реалізації заданої проблеми: існує потреба і зацікавленість у спільному обговоренні певного питання; необхідно повідомити співробітникам про майбутній виконанні ними розпоряджень і дати роз'яснення щодо організації виконання; доцільно вивчити різні точки зору на виниклі проблеми і з'ясувати найбільш аргументовану з них; слід інформувати працівників про перспективи розвитку сфери їх функціональних інтересів.
Результативність наради багато в чому зумовлюється часом і місцем його проведення, а також складом і порядком розміщення учасників. Загальне правило тут таке: хочеш скоротити тривалість і підвищити результативність наради - не шкодуй часу на підготовку.
Порядок проведення наради залежить від характеру розглянутих проблем, що викладається інформаційного матеріалу та ін Але частіше справа зводиться до чіткого визначення теми наради, постановці проблеми, її обговорення та пошуку прийнятного рішення.
Настрій наради в значній мірі визначається доповідачем (доповіддю).
Успіх всякого наради багато в чому визначається якостями його голови. Для пожвавлення атмосфери та посилення загальної зацікавленості в предметі обговорення функції головуючого можуть передаватися одному з учасників наради.
Цікаві в цьому плані сатиричні міркування Паркінсона. Голів ділових нарад він поділяє, відповідно застосовуються ними методам ведення нарад, на категорії: попугаісти, запугаісти, запутаісти і опутаісти.
На початку обговорення тематики наради рекомендується надавати слово в черговості, зворотної рівню службового становища його учасників.
В процесі наради здебільшого спостерігається дві тенденції:
1)
відбувається ідентифікація
2)
намагаються досягти
Наради більш успішні, коли використовується оргтехніка та учасники висловлюються коротко і чітко, а результати обговорення фіксуються на магнітофоні або папері.
Робота зі зверненнями громадян. Зазвичай до числа звернень відносять листи, особисті звернення, скарги, заяви, пропозиції. Це всі джерела інформації, що допомагають краще зрозуміти громадську думку в робочій групі, в організації, в місті, районі і т.д. При цьому менеджер повинен вміти не тільки організувати роботу із зверненнями (вести особистий прийом, фіксувати звернення, вести журнал особистого та письмового звернення і т.д.), а й уміти аналізувати роботу зі зверненнями, організувати зворотний зв'язок в цій роботі. Для аналізу роботи із зверненнями автором цього курсу запропоновано соціологічний метод контент - аналізу документів. Цей метод докладно розглядається в літературі з соціології. Як показали численні дослідження в різних галузях життя суспільства (виробництво, політичні органи, армія), дуже рідкісні менеджери в нашій країні володіють мистецтвом роботи зі зверненнями, а тим більше з аналізом і синтезом її. І фактично лише в дуже малому ступені використовують цю важливу форму комунікації, вивчення та контролю громадської думки.
Масова організована (офіційна) комунікація - це систематичне поширення спеціально підготовлених повідомлень із застосуванням технічних засобів тиражування інформації (радіо, телебачення, кіно, преса, відеокліпи, звукозаписи тощо), що мають соціальне значення і використовуються з метою впливу на установки, поведінку , думки і оцінки людей. Масова систематична комунікація значно розширює коло інтересів людей. З одного боку, їх все більше хвилюють проблеми соціального характеру, а з іншого - засоби масової комунікації, зокрема телебачення, кіно, поряд з іншими факторами, провокують агресію в поведінці певної частини індивідів, насилля стосовно один одного.
Зазвичай
глядачі імітують екранні моделі
поведінки в повсякденному
Масова організована комунікація виконує ряд функцій:
• поширює знання про дійсність;
• має освітньо-виховний характер (питання лише втому, чому навчає);
• здійснює соціальне регулювання;
• поширює масову культуру та розваги;
•
задовольняє потребу людей в
отриманні відповідної
При цьому джерелом інформації (комунікатором) є певна організована група людей, яка діє в рамках інтересів іншої групи, масової аудиторії (реципієнта), віддалена від комунікатора простором або часом чи тим і іншим. Основними ознаками масової систематичної комунікації є перш публічність, темп передавання і швидкоплинний характер інформації.
Отримання і сприймання такого виду інформації масовою аудиторією дає низку типових ефектів: утилітарний (задоволення від інформації при вирішенні різних життєвих проблем), престижний (втіха від інформації, яка прямо чи опосередковано підтримує цілі та цінності певної групи, до якої належить і реципієнт), естетичний (радість естетичного збагачення), емоційний (емоційна розрядка) і т.д.
До стихійних форм передачі інформації належать чутки, під якими зазвичай розуміють інформацію, що надходить від одного або більше осіб, нічим не підтвердженими подіями. Вони з'являються тоді, коли система офіційної комунікації не дає тим чи іншим подіям роз'яснень, які б знімали психічне напруження.
Чутки можуть, як спонтанно виникнути, так і навмисно поширюватися з метою пропаганди або впливу. Інформація, яка міститься в чутках, як правило, задовольняє певну психічну потребу людини чи групи людей, яка не задоволена іншими шляхами. Тому невдоволення і очікування отримати задоволення від інформації є важливим мотивом сприймання і відтворення почутого.
Чутки класифікують за різними ознаками. Згідно інформаційної характеристики (визначає об'єктивну міру достовірності) чутки поділяють на: абсолютно недостовірні; недостовірні з елементами правдоподібності; правдоподібні; достовірні чутки з елементами неправдоподібності.
За ознакою «експресивна характеристика» (визначає загальний тип емоційної реакції) виокремлюють такі чутки: чутка-бажання; слух страшилка; агресивний слух.
До найважливіших факторів і мотивів, які впливають на виникнення і розповсюдження чуток, можна віднести наступні:
•
компенсація емоційної
• утвердження особистості (за допомогою того чи іншого слуху особа намагається завоювати авторитет у групі, сформувати певну установку стосовно себе, доброзичливого ставлення до себе членів групи);
• дійсне бажання людей попередити інших про певну небезпеку;
• несвідомо прагнення зменшити власне напруження, розділити свій страх, своє хвилювання зі слухачами (особливо це стосується панічних чуток);
• особистісне озлоблення, ворожі почуття стосовно інших (ці мотиви слугують для поширення агресивних чуток) та ін
Для запобігання чуток необхідні профілактичні засоби та активна протидія. При цьому профілактичні завдання, пов'язані з ефективністю дій засобів масової інформації та пропаганди, наявністю зворотного зв'язку між керівництвом та основною масою населення. Активна протидія, передусім, пов'язано з контрпропагандою, яка повинна виходити з того, що замовчування чуток призводить до їх розповсюдження та накопичення. Одним з ефективних способів припинення чи зменшення чуток є широка й послідовна подача правдивої інформації авторитетним і престижним джерелом.
Розглядаючи види і форми комунікації, варто звернути увагу на їх детермінації культурними традиціями. Перш за все, мова йде про найдавніші культурних нормах, які впливають на сприйняття інформації і мають заборонний характер, табу.
Розрізняють мовні табу, які передбачають заборону вимовляти окремі слова та словосполучення; тематичні табу, які характеризуються повною відмовою вести розмови на ті чи інші теми; контактні табу - це заборона на деякі або будь-які види комунікації між представниками певних соціальних ролей, наприклад між зятем і тещею .
В залежності від виду невербальної комунікації табу бувають мімічні, паралінгвістичні, кінетичні, проксемічні.
Будь
етикет, сценарій, повідомлення складається
з табу, імперативів і факультативів.
Імператив визначається як обов'язковий
мінімум у діях комунікатора. Сфера
табу панує за межами дозволеного
діапазону таких дій. В факультативах
розуміються різні елементи спілкування,
які надають комунікації
Ведучи мову про вплив культурно-побутових традицій на комунікативний процес, слід зупинитися і на так званих стереотипних ситуаціях спілкування. Стереотипи (в перекладі з грецької - твердий відбиток) проявляються в наших судженнях, висловлюваннях, у нашому способі мислення.
Вітаючись і прощаючись, люди мимоволі використовують різні способи, прийоми, які є незмінними для звичних ситуацій, але можуть бути різними в залежності від конкретної культури того чи іншого етносу. Культурними стереотипами у своїй поведінці ми керуємося неусвідомлено, вони ніби входять у плоть і кров людини через традиції, звичаї, зразки поведінки. Стереотипи зазвичай можуть більше сказати про людину, ніж його одяг або взуття. Є чимало прикладів, які це підтверджують.
Так, в одному з гірських поселень Кавказу старий абхазець невпинно стежив за тим, щоб не тільки в його будинку, але і в житло його дітей, що проживають поблизу, двері кухні були завжди відкриті. Цим символізується традиційне східне гостинність.
Відомо,
що американці, також звикли працювати
при відкритих дверях, але зовсім
з іншої причини. Вони цим ніби
хочуть сказати: «Я в розпорядженні
оточення. Мені нема чого приховувати
». Обмін інформацією в
Приміром,
якщо в сільській місцевості звичайним
є вітатися при зустрічі з незнайомою
людиною, то в місті така поведінка
викличе здивування. Не спрацьовують
окремі стереотипи й на міжетнічному
рівні спілкування. Оскільки етнічний
стереотип дає суб'єктивне