Поняття незбалансованості ринку праці

Однією з причин незбалансованості ринку праці є перенасичення такими  "модними"  спеціальностями як: юристи, бухгалтери, економісти, фінансисти, менеджери з продажу тощо.  Пропозиція у кілька разів перевищує попит на ці професії. Наприклад, на заводі потрібно працівників економічних спеціальностей не більше десяти, а інженерів, техніків, зварювальників –  близько двохсот.  Водночас в Україні відомо брак вузько профільних спеціалістів, наприклад, хіміків, екологів, мікробіологів.

Не вистачає на всіх роботодавців і технічних фахівців керівної ланки, зокрема головних інженерів і технологів. У зв'язку з цим відомо різниця у платні. Так, якщо для фахівців економічних спеціальностей найвища межа в середньому становить 1500 гривень на одного працівника, то для кваліфікованого технолога чи мікробіолога вона може становити в декілька разів більше [4, с. 45].

Необхідно зазначити, що за рахунок популяризації окремих  професій, а саме: юриста, економіста, менеджерів тощо, відбулося перенасичення  ринку цими спеціальностями. Це було виправдано ще кілька років тому, коли у нас був спад виробництва і кризові явища в економіці країни. На сьогодні ця тенденція вимагає коригування у всіх ВНЗ (щодо підготовки фахівців такого профілю і формування державного замовлення на ці професії),  оскільки у зв'язку із підвищенням рівня виробництва більшим попитом користуються професії технічних спеціальностей.  Диференційованим є рівень зайнятості молоді і залежно від типу населеного пункту. Так, в обласних центрах частка незайнятої молоді становить близько 17 %, у невеликих містах – 19-26 %, у селах – 22 % [5, с. 415].

3. Наслідки незбалансованості на  ринку праці 

Перевищення пропозиції на ринку праці призводить до безробіття, а воно, в свою чергу являється негативним чинником підтримки високого рівня бідності. З точки зору бідності, має значення не тільки чисельність безробітних, але й тривалість незайнятості і, що треба підкреслити особливо, концентрація ймовірності безробіття в середовищі окремих категорій населення. В результаті, це формує не тільки тимчасову бідність, а й сприяє закріпленню бідності як зразку життя, формуючи таким чином маргінальні осередки і спадкову бідність.

Через перенасичення ринку  праці окремими професіями (юристи, бухгалтери, фінансисти, менеджери з продажу, економісти) виникає професійно-кваліфікаційний дисбаланс ринку праці, що також являється перешкодою для подальшого зменшення безробіття та тривалості пошуку роботи. На одне робоче місце за цими спеціальностями рівень навантаження коливається від 10 до 53 осіб протягом усього періоду. Подібна ситуація говорить про невідповідність сучасної системи професійної підготовки як на виробництві так і поза виробництвом вимогам ринку праці та раціональної зайнятості. Враховуючи постійне зростання обсягів фактичної професійної перепідготовки і перекваліфікації та чисельності освічених проблема полягає не в обсязі, а в якості і структурі та невідповідності, тому мова повинна йти не про нестачу коштів, а про нестачу ефективних механізмів трансформації цих коштів у якісне навчання.

Високий рівень навантаження на одне робоче місце дає змогу  роботодавцям встановлювати не високу заробітну плату на окремі професії чи посади, ще більше погіршує ситуацію те, що навіть зайнята робоча сила використовується не повною мірою. Очевидним наслідком цього є зменшення загального доходу від зайнятості навіть за умов незмінності щомісячної заробітної плати.

Щоб покращити ситуацію, яка склалася на сучасному ринку праці державі слід потурбуватися про нове покоління абітурієнтів, які ще лише обирають професію, адже в подальшому, саме вони повинні скласти контингент робочої сили, на яку є попит. Крім цього, потрібно розробляти державні програми та рекомендації, що сприятимуть працевлаштуванню безробітних чи створенню нових робочих місць.

ВИСНОВОК 

Визначення кількісних показників незбалансованості регіональних ринків праці не вирішує проблему їх ефективного функціонування, але показує на скільки регіональні ринки праці відрізняються один від одного та потребують державної підтримки щодо забезпечення соціальної рівноваги, формуванні фонду підтримки безробітних та здійсненні заходів стимулювання активності в сфері праці.

Для покращення ситуації, яка склалася на сучасному  ринку праці державі слід потурбуватися  про нове покоління абітурієнтів, які ще лише обирають професію, адже в подальшому, саме вони повинні  скласти контингент робочої сили, на яку є попит (технологи, інженерні працівники). Крім цього, потрібно розробляти державні програми та рекомендації, що сприятимуть працевлаштуванню безробітних, враховуючи особливості окремих регіонів. Також необхідно сприяти створенню нових робочих місць.

1. Управління трудовими ресурсами / Г.В. Осовська, О.В. Крушельницька. - Житомир : ЖІТІ, 2000. - 303 с.

2. Стеценко Т. О. С 79 Аналіз регіональної економіки: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2002. — 116 с.
3. Василенко В.Н., Жилина М.В. Региональный рынок труда: особенности функционирования: монография / В.Н. Василенко, М.В. Жилина; науч.ред. В.Н. Василенко; НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: Юго-Восток, 2010. – 223 с.
4. Поліщук І. Ціна механіка Гаврилова (2005 року найзапитанішими на ринку праці будуть технічні спеціальності)// Галицькі контракти, № 5. – 31.01.2005.
5. Статистичний щорічник України за 2003 рік/ За ред. Осауленка О. – К.: Консультант, 2004. – 632 с.
6. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій / Колект. монографія / за ред. Е.М. Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2008. – 316с.
7. Мазурок П. Конкурентоспроможність і проблеми зайнятості молоді//  Підприємництво, господарство, право. – 2002 р, № 3.