Поняття незбалансованості ринку праці

Визначне  поняття незбалансованості ринку  праці. У чому полягають причини, що її зумовлюють? Якими є можливі наслідки такої незбалансованості?

 

ПЛАН 

 

1. Вступ, визначення поняття “ринок праці”,

поняття попиту та пропозиції на цьому ринку..................... 2-3

 

2. Поняття незбалансованості ринку праці та

причини, що її зумовлюють .................................................. 4-10

 

3. Наслідки незбалансованості на ринку праці......................... 11-12

 

Висновок 

Список використаної літератури

 

1.  Поняття “ринок праці”.

Попит та пропозиція на ринку праці

 

Ринок праці – це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили. Ринок праці є одним із складових ринкової економіки [1; 96]. 

У підручнику Стеценко Тетяни Олегівни пропонується дещо інше визначення: “Ринком праці називають систему відносин між роботодавцями і працездатним населенням, за якої між ними ведуться переговори, укладаються колективні чи індивідуальні угоди про кількість праці, умови праці, заробітну плату та ін.” [2; 18].

Розрізняють два види ринку праці: зовнішній і внутрішній. На зовнішньому ринку праці реалізуються пропозиція і попит на працю між  підприємствами, установами і організаціями, з одного боку, і працездатним населенням — з іншого, на внутрішньому ринку праці — між конкретним підприємством, з одного боку, і його працівниками — з іншого.

«Товаром» на ринку праці являється  робоча сила – сукупність фізичних і духовних якостей, якими володіє  людина, жива істота при виготовленні матеріальних цінностей; здатність людини до певного виду діяльності (розумова, професійна і фізична).

Подібно і до інших  ринків, на ринку праці присутні попит, пропозиція, вартість робочої  сили. Ці елементи тісно взаємопов'язані  та взаємодіють між собою, являються головними елементами на даному ринку. Регулюється ринок праці попитом та пропозицією.

Попит на ринку праці – платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі. За своїм економічним змістом попит характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ. Попит може бути ефективним і сукупним. Ефективний – визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, а сукупний включає також зайняті, але неефективні робочі місця. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

Пропозиція на ринку праці – це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. На цей елемент впливає багато факторів: демографічна ситуація, характер, зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки, перепідготовки працівників, система оплати праці [1; 98].

Як для внутрішнього, так і  для зовнішнього ринку праці  в умовах ринкового господарства характерним є переважання пропозиції з боку працездатного населення над попитом на працю робітників певних професій. Для зовнішнього ринку праці результатом дії цього фактора є безробіття, для внутрішнього — переміщення робітників з одних робочих місць на інші, скорочення тривалості робочого дня.

Однією з найважливіших умов для ефективного функціонування ринку праці є збалансованість між робочими місцями, пропозицією робочої сили та грошовою масою зарплати.

 

 

    2.  Поняття незбалансованості ринку праці

та причини, що її зумовлюють

 

Проблеми незбалансованості  регіонального ринку праці є досить актуальними та потребують детального дослідження з метою визначення рівня незбалансованості та заходів, за допомогою яких можливо досягти збалансованого функціонування регіонального ринку праці. Концептуальні основи збалансованості регіонального ринку праці містять в своєму понятті систему дій, яка була б спрямована на систематичне висвітлення питання стану розвитку ринку праці та ступеня або рівня його незбалансованості, яка б давала можливість здійснити кількісну оцінку такої незбалансованості з тим, щоб визначити генеральні та стратегічні напрямки щодо вдосконалення управління усіма процесами функціонування регіональних ринків праці.

В сучасних умовах зростає вагомість  наукових досліджень стану та розвитку ринку праці регіонів у зв’язку  із потребами реалізації державної політики зайнятості та соціального захисту населення. Особливої уваги потребує виявлення регіональних відмінностей на ринку праці, тому що економічна активність та трудова діяльність населення в регіонах впливають на темпи економічного зростання та соціальний розвиток держави [3; 31].

Визначення рівня незбалансованості  регіонального ринку праці надасть  змогу побачити кількісні параметри  відхилення регіональних ринків праці  від їхньої структури, яка склалася протягом періоду ринкових перетворень та запропонувати деякі кроки у подоланні незбалансованого їх функціонування.

З метою узагальнення показників розвитку ринку праці пропонується використовувати  такі показники, як об’єм незбалансованості ринку праці та рівень незбалансованості ринку праці. Об’єм незбалансованості ринку праці визначається за даними статистичної звітності та характеризує кількісне значення незбалансованості ринку праці. Він визначається як різниця між сукупним попитом та сукупною пропозицією праці на регіональному ринку праці. Рівень незбалансованості є відносним показником, який визначається як відношення об’єму незбалансованості регіонального ринку праці до сукупного ринку праці регіону у відсотках. Цей показник характеризує загальний рівень незбалансованості регіональних ринків праці та в цілому по Україні.

На підставі проведеного дослідження  визначено об’єм незбалансованості регіонального ринку праці, який розраховується за статистичними даними стану та розвитку ринку праці за наступною формулою:

Vn = Cп_р — СП

де Сп_р – сукупна пропозиція праці на регіональному ринку;

СП– сукупний попит на працю на регіональному ринку.

Рівень незбалансованості  регіонального ринку праці розраховується за наступною формулою:

Rn = Vn/CР * 100

де V_N – об’єм незбалансованості регіонального ринку праці,

СР – сукупний ринок праці регіону.

Обсяг поточної незбалансованості регіонального  ринку праці розраховується за даними статистичної звітності щодо стану поточного попиту на працю та поточної пропозиції праці на регіональному ринку праці за наступною формулою:

Vрn = ПП_р — ПП,

де ПП_р –  поточна пропозиція праці на регіональному ринку праці,

ПП – поточний попит на регіональному ринку праці.

Рівень поточної незбалансованості регіонального  ринку праці розраховується за формулою:

Rрn = Vрn/ЗП * 100,

де V_pn – об’єм поточної незбалансованості регіонального ринку праці,

ЗП – задоволений попит на працю.

У таблиці 1 наведено рівень незбалансованості ринку праці  по регіонах України за 2010 рік                       таблиця 1

Регіони	Сукупний попит, тис.	Сукупна пропозиція, тис.	Сукупний ринок, тис.	Незбалансованість ринку  праці, тис.	Рівень незбалансованості, %
Україна	20329,9	22051,6	20266,0	1721,7	8,5
АР Крим	907,3	964,7	904,5	57,4	6,3
Вінницька	694,9	771,2	694,3	76,3	11,0
Волинська	447,5	474,1	433,6	26,6	8,8
Дніпропетровська	1549,5	1659,6	1541,9	110,1	7,1
Донецька	1986,6	2166,6	1983,7	180,0	9,1
Житомирська	562,1	621,1	560,3	59,0	10,5
Закарпатська	532,7	582,2	531,8	49,5	9,3
Запорізька	827,3	892,6	825,7	65,3	7,9
Івано-Франківська	530,5	577,8	530,3	47,3	8,9
Київська	761,1	817,6	757,9	56,5	7,5
Кіровоградська	431,8	473,5	431,2	41,7	9,7
Луганська	1017,3	1094,1	1015,4	76,8	7,6
Львівська	1096,7	1189	1095,7	92,3	8,4
Миколаївська	537,8	586,1	536,7	48,3	9,0
Одеська	1047,1	1112,5	1044,5	65,4	6,3
Полтавська	646,6	714	644,8	67,4	10,5
Рівненська	472	532	471,2	60,0	12,7
Сумська	497,7	556,2	497	58,5	11,8
Тернопільська	432,1	482,1	431,3	50,0	11,6
Харківська	1270,6	1365,2	1267,3	94,6	7,5
Херсонська	489,9	534,9	488,8	45,0	9,2
Хмельницька	581	635,5	580,6	54,5	9,4
Черкаська	565,2	627,3	564,9	62,1	11,0
Чернівецька	383,1	418	382,4	34,9	9,1
Чернігівська	481	536,2	480,1	55,2	11,5
Київ	1408,7	1473,7	1387,8	65,0	4,7
Севастополь	182,3	192,8	181,3	10,5	5,8

 

Таким чином, кількісний показник незбалансованості ринку праці України, що склалася за підсумками 2010 року відповідає 1721,7 тис. осіб. Тобто така кількість сукупної пропозиції праці залишилася без попиту на неї. За регіонами найбільша частка незадоволеної сукупної пропозиції праці приходилась у 2010 році на Донецьку (180,0 тис.), Дніпропетровську (110,1 тис.), Харківську (94,6 тис.), Львівську (92,3 тис.), Луганську (76,8 тис.) області.

Загальний рівень незбалансованості  ринку праці України за 2010 рік  склав 8,5% від сукупного ринку  праці. За регіонами найвищий рівень незбалансованості ринку праці виявився у Рівненській області (12,7%), надалі у Сумській (11,8%) та Тернопільській (11,6%) областях. Також високий рівень незбалансованості регіональних ринків праці виявився у Чернігівській (11,5%), Черкаській та Вінницькій (по 11,0%), Житомирській і Полтавській (по 10,5%) областях. У Донецькій області рівень незбалансованості ринку праці у 2010 році склав 9,1% (вище середнього по Україні), у Луганській – 7,6%.

Для оптимізації методики розрахунку незбалансованості регіонального ринку праці було проведено аналогічні розрахунки для поточного ринку праці, де використовувалися статистичні дані щодо поточного попиту, поточної пропозиції праці та задоволений попит на працю. Дані розрахунку поточної незбалансованості та рівня поточної незбалансованості наведено у табл.2.

таблиця 2

Регіони	Поточний попит, тис.	Поточна пропозиція, тис.	Задоволений попит, тис.	Поточна незбалансованість  ринку, тис.	Рівень поточної незбалансованості, %
Україна	63,9	1785,6	20266,0	1721,7	8,50
АР Крим	2,8	60,2	904,5	57,4	6,35
Вінницька	0,6	76,9	694,3	76,3	10,99
Волинська	2,4	40,5	433,6	38,1	8,79
Дніпропетровська	7,6	117,7	1541,9	110,1	7,14
Донецька	2,9	182,9	1983,7	180,0	9,07
Житомирська	1,8	60,8	560,3	59,0	10,53
Закарпатська	0,9	50,4	531,8	49,5	9,31
Запорізька	1,6	66,9	825,7	65,3	7,91
Івано-Франківська	0,2	47,5	530,3	47,3	8,92
Київська	3,2	59,7	757,9	56,5	7,45
Кіровоградська	0,6	42,3	431,2	41,7	9,67
Луганська	1,9	78,7	1015,4	76,8	7,56
Львівська	1,0	93,3	1095,7	92,3	8,42
Миколаївська	1,1	49,4	536,7	48,3	9,00
Одеська	2,6	68	1044,5	65,4	6,26
Полтавська	1,8	69,2	644,8	67,4	10,45
Рівненська	0,8	60,8	471,2	60,0	12,73
Сумська	0,7	59,2	497,0	58,5	11,77
Тернопільська	0,8	50,8	431,3	50,0	11,59
Харківська	3,3	97,9	1267,3	94,6	7,46
Херсонська	1,1	46,1	488,8	45,0	9,21
Хмельницька	0,4	54,9	580,6	54,5	9,39
Черкаська	0,3	62,4	564,9	62,1	10,99
Чернівецька	0,7	35,6	382,4	34,9	9,13
Чернігівська	0,9	56,1	480,1	55,2	11,50
Київ	20,9	85,9	1387,8	65,0	4,68
Севастополь	1,0	11,5	181,3	10,5	5,79

 

 

За даними, наведеними в табл.2. рівень поточної незбалансованості  ринку праці у Рівненській  області у 2010 році складав 12,73%, у  Сумській (11,77%), Тернопільській (11,59%) областях. Такий же високий рівень поточної незбалансованості регіональних ринків праці виявився у Чернігівській (11,5%), Черкаській (10,99), Вінницькій (10,99%), Житомирській (10,53) і Полтавській (10,45%) областях. У Донецькій області рівень поточної незбалансованості ринку праці у 2010 році склав 9,07%, у Луганській – 7,56%.

Таким чином, рівень поточної незбалансованості регіонального  ринку праці виявляється практично  тотожній рівню незбалансованості  сукупного ринку праці, тому для  оперативного відстеження обсягів  незбалансованості місцевого ринку праці доцільно використовувати показник поточної незбалансованості, який залежить від стану поточної пропозиції праці та поточного попиту на працю у відношенні до задоволеного попиту на працю.

Оцінка стану ринку праці  частково проводиться при розгляді ефективності ресурсних обмежень (аналізі обмежень за трудовими ресурсами). Що розуміється під оцінкою ефективності ресурсних обмежень? Якщо який-небудь ресурс лімітує подальший розвиток виробництва, то це означає, що обмеження за даним ресурсом ефективне, тобто даний ресурс у дефіциті. Якщо обмеження за ресурсом ефективне, то приріст ресурсу приводить до приросту обсягів виробництва. Тобто обсяг виробництва еластичний щодо ресурсу, що розглядається. Якщо який-небудь ресурс в регіоні надлишковий, то збільшення його обсягів не впливає на зростання виробництва. Інакше кажучи, обсяг виробництва нееластичний по відношенню до ресурсу, а обмеження за даним видом ресурсу — неефективне.

Також аналіз стану ринку  праці та оцінка ступеня лімітуючого  впливу дефіциту трудових ресурсів на розвиток виробництва можна здійснювати за допомогою індикаторів двох типів. Перший пов’язаний з тим, що ступінь дефіцитності трудових ресурсів оцінюється в комплексі з іншими факторами виробництва. Лімітуючий вплив також створюють сировина, матеріали, устаткування, фінанси, земля, вода, корисні копалини. Другий тип пов’язаний з процесом аналізу, в якому здійснюється автономна оцінка дефіциту трудових ресурсів як абсолютного, так і структурного характеру: абсолютний дефіцит і структурний дефіцит інженерно-технічних робітників, кваліфікованих і некваліфікованих працівників, чоловічих і жіночих трудових ресурсів. Як правило, структурна незбалансованість на ринку праці свідчить про диспропорції в професійно-кваліфікаційній структурі населення, її невідповідність структурі робочих місць. Особливо часто явище структурної незбалансованості на ринку праці виникає за структурної перебудови економіки, зміни галузевого профілю регіону, конверсії оборонних підприємств.