Параметри й індикатори аналізу ринкової інфрастуктури

2. Аграрний туризм включає все, що пов’язане із сільськогосподарською діяльністю, з певними подіями, святами, музеями, присвяченими виробництву сільськогосподарських продуктів і з традиціями та звичаями даного регіону (цей термін більш вузький, ніж попередній, застосовується переважно в Голландії і Німеччині).

3. Фермерський туризм включає усі форми туризму, безпосередньо пов’язані з певною фермою, незалежно від проживання, відвідування ферми проїздом із зупинкою в ній на обід, деяких розваг тощо.

Рис. 1.5.  Розмежування агротуризму, сільського (зеленого) та екотуризму за об’єктами туристичного інтересу

Відмінність між цими об’єктами можна визначити, спираючись на поняття агрооселі, яке дає український економіст В.Збарський “Агрооселя – це житлове приміщення, яке знаходиться в сільській місцевості, містить не менше п’яти кімнат, пристосованих для проживання туристів і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села” . Хоча різниця між цими трьома видами туризму є, вона досить маловідчутна в сучасній практиці надання агротуристичних послуг.

Незважаючи на те, що сільський туризм видається чимось новим, його корені можна відшукати в досить далекому минулому. З XVI і особливо з XVII ст. аристократія і буржуазія, що зароджувалася, використовували садиби, будинки і дачі у передмістях північноєвропейських міст для літнього перебування. Це явище особливо посилилося в XVIII і XIX ст. у зв’язку з промисловою революцією.

Відродження цього альтернативного виду туризму в наш час викликане наступними обставинами:

1) насиченням ринку туристських послуг стандартними, традиційними продуктами, що не вносять розмаїття у відпочинок туристів (море, гори, маршрути, пов’язані головним чином з містами);

2) закономірним наростанням екологічної, фізичної і моральної руйнації туристських зон, що знижує їхню привабливість;

3) граничним динамізмом та автоматизмом сучасного міського способу життя.

Інтерес до сільського туризму в світі повсюдний. Разом з тим, кожна країна прагне створити власну національну модель розвитку сільського туризму. Слід зазначити, що сільський туризм може розвиватися не скрізь, а лише в регіонах, не охоплених діяльністю, що забруднює оточуюче середовище. Крім того, для розвитку сільського туризму в певному регіоні необхідне поєднання трьох елементів: первинні – природні і сільськогосподарські компоненти в регіоні (ці елементи, власне, і залучають туристів, (наприклад, озера, придатні для купання); вторинні – все, що необхідно для проживання туристів у цьому регіоні (кемпінги, фермерські садиби, магазини); додаткові – все, що робить проживання туристів більш зручним і комфортним. Крім того, слід зазначити, що культурні цінності сільського середовища (побут, духовний світ, фольклор тощо) не менш за природне середовище залучають туристів. В ряді розвинутих західноєвропейських країн, таких як Франція, Великобританія, Голландія, Ірландія, Німеччина, Іспанія та ін. заняття сільським туризмом заохочується на національному рівні. В цих країнах туристські поїздки до сіл і сільської місцевості займають вже друге місце після відпочинку на морі. Сільський туризм створює нові робочі місця та приносить реальний доход регіонам, а також дозволяє знайти засоби і способи для збереження природи. В багатьох країнах розвиток цього виду туризму став головним напрямком охорони і відтворення національних сільських ландшафтів – саме таким чином вдалося зберегти чудові альпійські луги Швейцарії, млини та канали Нідерландів, старі парки і вілли Італії.

Сьогодні сільський туризм характерний для високоурбанізованих країн і розвивається внаслідок бажання людей повернутися назад до природи, а також тому, що цей вид відпочинку дає можливість багатьом людям за невисоку плату долучитися до чистої природи або пожити в сільському середовищі і відкрити нові для себе народні ремесла, цікаві місця, кухню, фольклор. До того ж, сільська місцевість задовольняє потребу у фізичному і духовному відновленні, у природних пейзажах, у чистому повітрі і романтичних емоціях. Саме це сприяє тому, що природна і сільська спадщина дедалі більше використовується для рекреації.

Криза в сільськогосподарському секторі також є однією з причин сучасного розвитку сільського туризму. Фермерство змінюється агробізнесом, а механізація і модернізація цілком змінюють картину сільської дійсності. Фактично в багатьох сільських регіонах в Європі сільське господарство перестало бути найважливішою формою використання землі і найважливішою діяльністю сільської громади [33]. Частка громад, що працюють у сільськогосподарському секторі в Греції складає 30% від їхньої загальної кількості, в Португалії – 24%, в Іспанії та Ірландії – 17%, в Італії – 12%, в Бельгії, Данії, Нідерландах і Великобританії – від 2% до 7% [63,8]. Це пояснює необхідність пошуку нових видів діяльності, які б замінили або доповнили сільськогосподарську діяльність. Пошук підходів до вирішення цієї задачі пояснює підвищене зацікавлення до сільського туризму, що за швидкого розвитку може оживити багато сільських регіонів [33]. Статистичні дослідження показують, що 35% городян в ЄС віддають перевагу відпустці в сільській місцевості . У Голландії їхня частка особливо висока – 49%. Це пояснює інтерес до наукових досліджень сільського туризму в цій країні, де він одержав назву аграрного. Аграрна політика Євросоюзу й окремих урядів спонукає фермерів до пошуку альтернативних джерел доходу [25,с.53]. Агротуризм може стати одним з найбільш прибуткових видів бізнесу. Сільський туризм – це один з важливих напрямків у політиці розвитку села, оскільки є альтернативою його індустріалізації і засобом утримання населення в слабко розвинутих у промисловому відношенні регіонах.

Х.Роглєв зазначає, що на Заході сформувалися два види зеленого туризму – „змішаний” і „чистий”. Перший спирається на фермерські господарства, що вирощують худобу і овочі та додатково приймають туристів . Це надає приблизно 25% прибутку фермерській родині. Причому велика частина цих коштів реінвестується в облаштування будинку, відновлення інтер’єру, створення умов для гостей. Власні екологічно чисті продукти фермерського господарства заощаджують гроші на їхню закупівлю і служать додатковою перевагою для екотуристів. Другий – це виключна діяльність з обслуговування туристів. Необхідною умовою для цього є розташування будинку недалеко від пожвавлених шляхів. Такі будинки виконують роль пришляхових міні-готелів. Умови в цих будинках такі ж, як у готелях: з обов'язковим сніданком, пранням і прасуванням одягу [87].

Далі  приклади розвитку сільського зеленого туризму в різних країнах світу. Дана інформація подана в таблиці  для більшої наочності .

Таблиця

Особливості розвитку сільського туризму у країнах Європи

Розвиток сільського туризму є частиною внутрішніх джерел інвестицій для розвитку сільськогосподарського виробництва і підтримки життя в сільській місцевості, оскільки дохід, що одержується від надання послуг туристам, є додатковим джерелом до основного виду діяльності, а надалі може стати й основним .

Сільський туризм – це не тільки мешкання туриста в сільському будинку, але й функціонування цілої інфраструктури сільського туризму, яка включає добре транспортне сполучення між населеними пунктами, місця проведення дозвілля, наявність служб, що надають різні послуги щодо інформації та обслуговування, маленькі ресторанчики, кафе і трактири. При цьому кожен гість, а в сільському туризмі туриста називають „гостем”, повинен постійно відчувати домашній комфорт і підвищену особисту увагу.

Для України основними видами туризму, здатними приносити виробникам послуг значний дохід і поповнювати через податки державну скарбницю, може стати транзитний і екологічний туризм. А розглядати ці види туризму у відриві від сільського туризму і, отже, від сільськогосподарського або агропромислового виробництва просто не доводиться.

Таким чином, перспективами подальшого розвитку Карпатського регіону має стати побудова відповідної туристичної інфраструктури.

Список використаної літератури

1.           Ассэль, Генри. Маркетинг: принципы и стратегия: Учебник для вузов. – М.: ИНФРА - М, 1999. – 804 c.

2.          Васильєв В. Десять років розвитку сільського зеленого туризму в Україні: проблеми та перспективи//Туризм: Теорія і практика,  2005 - №1.

3.          Ассэль, Генри. Маркетинг: принципы и стратегия: Учебник для вузов. – М.: ИНФРА - М, 1999. – 804 c.

4.          Васильєв В. Десять років розвитку сільського зеленого туризму в Україні: проблеми та перспективи//Туризм: Теорія і практика,  2005 - №1.

5.          Єрмошенко М.М., Лиходій В.Г. Маркетинг: Навчально-методичний посібник. – К.: НАУ, 2002. – 403 с.

6.          Збарський В.К. Земельні відносини – основа розвитку малих форм господарювання на селі. – К.: НАУ-ДАКККіМ, 2004. – 279 с.

7.                  Збарський В.К. Організаційно-правові основи сільського зеленого туризму. // «Бухгалтерія в с.-г.», 2008. – № 8-14 – 0,5 д.а

8.                  Щербань В.М. Маркетинг: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. - 208 с.