Параметри й індикатори аналізу ринкової інфрастуктури

Реферат

На тему: «Параметри й індикатори аналізу ринкової інфрастуктури»

Вступ

Як і всяка, об'єктивно існуюча система, ринок має власнуінфраструктурою. Термін "Інфраструктура" був вперше використаний ще упочатку нинішнього сторіччя в економічному аналізі для позначення об'єктіві споруд, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил. У 40 --і роки на Заході під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей,що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благі послуг. В економічній літературі колишнього СРСР вивчення проблемінфраструктури почалося лише в 70-і роки. Стосовно до ринку послу,то інфраструктура-являє собою сукупність виробництв, підприємств і закладів, які включені в різні види обслуговування населення і сервісної діяльності, енергетичні, транспортні, комунікативні системи, що підтримують їх активність. У масштабі країни І. с. п. набуває складного характеру, де різні ланцюги тісно пов'язані між собою, а також з ланцюгами виробничої інфраструктури, в деяких випадках створюючи єдину інфраструктуру суспільства. Можна виділити І. с. п., яка пов'язана з життєзабезпеченням людей (задоволення матеріально-побутових потреб, будівництво і експлуатація житла, транспортне обслуговування, зв'язок, роздрібна торгівля, громадське харчування та ін.), І. соціокультурних п. (банківське обслуговування, медичні, рекреаційні послуги, соціальне забезпечення, виробництво художньо-естетичних цінностей і культурних продуктів для відпочинку і розваг тощо), а також І. сервісу, обслуговування промислових підприємств і процеси виробничого обміну (оптова торгівля, послуги охорони і консалтингові послуги, банківсько-фінансове обслуговування та ін.)

Аналіз інфрастуктури сфери послуг

Разом з ринками товарів, капіталів, робочої сили існує і взаємодіє з ними величезний ринок послуг. Сфера послуг є однією з найперспективніших галузей економіки і її частка зростає дуже швидко. У промислово розвинених країнах частка послуг у валовому внутрішньому продукті перевищує 70 %.  Наприклад, у Німеччині у сфері послуг зайнято 41 % робочої сили, а в Італії – 35% . При цьому одночасно відбувається збільшення числа зайнятих у сфері послуг.

Не дивлячись на швидкий розвиток цієї сфери і посилення її ролі в економіці, до цих пір не вироблено загальноприйняте визначення поняття „послуга”. Для розуміння суті цієї категорії необхідно чітке її визначення.

За визначенням Ф. Котлера, „послуги – це об’єкти продажу у вигляді дій, вигод або задоволень” . З даного визначення витікає, що послуги не можуть зберігатися, і клієнтові пропонується щось, що не має матеріальної форми.

Послуги, що обертаються на ринку, різноманітні і різнорідні. Через це ринок послуг розпадається на численні ринки. У послуги зазвичай включають транспорт, зв’язок, торгівлю, матеріально-технічне постачання, побутові, комунальні послуги, фінанси, науку, освіту, охорону здоров’я, культуру і мистецтво, фізкультуру, спорт, туризм та ін [46].

Загальне, що об’єднує різні види трудової діяльності по наданню послуг, – це виробництво таких споживчих вартостей, які переважно не набувають уречевленої форми [46]. Внаслідок цього ринки послуг абсолютно не схожі на інші ринки. Є дві причини такої різниці.

По-перше, послуга не існує до її надання, тобто продукт створюється в процесі надання послуги. Це робить неможливим порівняння пропозицій двох різних продавців, двох конкуруючих фірм навіть у тому випадку, коли продукти здаються ідентичними. Порівняння можливе тільки після отримання послуги, тоді як товари в матеріальній формі можна порівнювати різними способами ще до покупки. Єдине, що можна зробити на ринку послуг, – порівняти вигоди очікувані і отримані [46].

По-друге, дуже часто надання послуг вимагає спеціальних знань і майстерності, яку покупцеві важко не тільки оцінити, але часто і зрозуміти. Високий ступінь невизначеності при наданні послуг ставить клієнта у вкрай невигідне становище, може викликати відчуття образи, настороженості, підозрілості. Нерідко клієнт прагне працювати з одним і тим же продавцем – страховим агентом, туристською фірмою і так далі. Ця інерція працює на продавця, оскільки вона в даному випадку є головним чинником стабільності контрактів .

Крім того, усім послугам притаманні чотири характеристики: невідчутність, невіддільність від джерела надання, несталість якості (мінливість) та неможливість зберігання [53]. Ці характеристики відмежовують послугу від товару чи виконаної роботи. Кожна з характеристик має своє сутнісне наповнення.

1. Невідчутність: послуги невідчутні, їх не можна повністю відчути до моменту придбання. Тому покупець просто змушений довіряти словам продавця, а продавець, в свою чергу, повинен викликати довіру у покупця. Для цього продавець прагне підвищити помітність товару (малюнок, показані минулі роботи), зосередити увагу на перевагах, пов’язаних з послугою (наприклад, розповісти випускникам про переваги у працевлаштуванню після закінчення саме цього університету); придумати для послуги цікаву назву; залучити до реклами послуги когось із відомих людей.

2. Невіддільність від джерела: послугу неможливо відділити від джерела її надання. Подолання пов'язаних з цим обмежень може здійснюватись такими засобами, як умінням працювати з багатьма клієнтами,  умінням працювати швидко, збільшити кількість надавачів послуг на підприємстві.

3. Несталість якості (мінливість) – якість послуг залежить від постачальника, часу і місця надання, а також від суб’єктивного сприйняття наданої послуги її отримувачем. Для усунення впливу цих факторів для надання стабільно якісних послуг підприємство може залучати до роботи кваліфікованих фахівців, а також навчати робітників надавати послуги швидко і якісно, і наприкінці контролювати задоволення клієнтів за допомогою системи скарг і пропозицій.

4. Неможливість зберігання – послугу неможливо зберігати, що виходить з її нематеріальної природи. Також це виявляється в тому, що при наданні послуги у визначений час вона оплачується незалежно від того, чи отримав її кінцевий споживач. Оскільки послуга нематеріальна, то способом  її виміру найчастіше виступає час надання, а не кількість одиниць.

На сьогодні майже єдиним шляхом регулювання цих факторів є відкладення надання послуги при неможливості її отримання (з компенсацією затримки чи без), а також регулювання потоків споживачів послуг з метою вирівнювання кількості обслуговуваних клієнтів на одиницю часу. В пікові періоди послуги можуть надаватися спільними зусиллями (декілька підприємств сільського туризму разом приймають велику партію відпочивальників у піковий літній період).

Ці риси властиві практично всім ринкам послуг. В сукупності з особливостями самих послуг вони визначають особливий підхід до підприємницької діяльності, покликаної забезпечити задоволення попиту на послуги.

Отже, прийнявши всі ці особливості, можемо  узагальнити, що послуга – це будь-який захід або вигода, які одна сторона може запропонувати іншій і які, в основному, невідчутні й не призводять до опанування чимось [53].

Виробництво послуг може бути або не бути пов’язане з товаром у його матеріальному вигляді.

Визначившись із сутністю визначення „послуга”, необхідним є вивчення її видів. До сфери послуг входять, за Міжнародною класифікацією товарів та послуг (яка офіційно визнана в Україні) 10 видів послуг, які в свою чергу поділяються на безліч підвидів. До послуг  відносять (класи 35-45 за згаданою класифікацією):

      Реклама; менеджмент у сфері бізнесу; адміністративна діяльність у сфері бізнесу; офісна служба.

      Страхування; фінансова діяльність; кредитно-грошові операції; операції з нерухомістю.

      Будівництво; ремонт; установка устаткування.

      Телекомунікації.

      Транспортування; упаковка і зберігання товарів; організація подорожей.

      Обробка матеріалів.

      Виховання; забезпечення учбового процесу; розваги; організація спортивних і культурно-освітніх заходів.

      Наукові і технологічні послуги і наукові дослідження, що відносяться до них, і розробки; послуги з промислового аналізу і наукових досліджень; розробка і удосконалення технічного і програмного забезпечення комп'ютерів; юридична служба.

      Послуги із забезпечення харчовими продуктами і напоями; забезпечення тимчасового мешкання.

      Медичні послуги; ветеринарні послуги; послуги в галузі гігієни і косметики для людей і тварин; послуги в галузі сільського господарства, городництва і лісівництва.

      Персональні і соціальні послуги, що надаються іншими для задоволення потреб індивідуальних осіб; служби безпеки для захисту майна та індивідуальних осіб.

До послуг некомерційного характеру відносять державний сектор з його судами, біржами праці, лікарнями; військові служби і пожежна охорона; навчальні заклади, пошти, музеї. Також сюди належить і некомерційний сектор: церква, благодійні організації.

За  класифікацією, поданою Генрі Асселем, послуги поділяють на три групи :

• 1. Послуги, пов’язані з товаром;
• 2. Послуги, які базуються на використанні обладнання;
• 3. Послуги, які базуються на праці людини.

Послуги, пов’язані з товаром, виконують додаткову роль під час продажу товару. Наприклад, післяпродажне обслуговування в разі купівлі побутової техніки.

Послуги, які базуються на використанні обладнання, – це послуги, для надання яких застосовують обладнання. Якщо обладнання не автоматизоване, компанії можуть акцентувати увагу в рекламі на характеристиках людей, які займаються обслуговуванням (досвідчені пілоти, уважні телефоністки та ін.).

Послуги, які базуються на праці людини, – це послуги, які більше залежать від людського чинника, ніж від роботи обладнання. До них належать: використання некваліфікованої праці (охоронці); кваліфікованої праці (догляд за дітьми); послуги фахівців (юриста, лікаря).

Послуги, пов’язані з товаром, – найвідчутніші, а послуги, які головним чином базуються на праці людини, – найменш відчутні. Консультацію юриста не можна зіставити з фізичним об’єктом. Саме на цій ознаці всі згадані послуги можна зобразити на рисунку 1.4.

Рис 1.4. Класифікація послуг (Г. Ассель)

Більш широку класифікацію надає В.М.Щербань. Послуги кваліфікуються за наступними ознаками [131]:

1. Що є джерелом послуги – машини чи люди (пілоту машина потрібна, а консультанту – ні).

2. Потрібні чи ні, і які саме професійні знання.

3. Чи обов’язкова присутність клієнта в момент надання послуги. Якщо присутність клієнта обов’язкова, то постачальник послуги повинен враховувати його потреби, хоча б базові – фізіологічні, безпеки та інформаційні.

4. Мотивація отримувача послуг – для особистого споживання чи для отримання прибутку.

5. Мотивація постачальника послуг: комерційна або некомерційна діяльність.

6. Форма надання послуги. Обслуговування окремих осіб або послуги суспільного характеру .

Визначившись з сутністю та видами послуг, для детального та продуктивного аналізу в межах нашої праці ми повинні обрати один з видів послуг, оскільки весь спектр охопити неможливо.

На сьогодні в Україні існує багато проблем соціально-економічного характеру, зокрема одна з нагальних – розвиток сільських місцевостей. Тому як об’єкт дослідження ми обрали підприємства, які надають туристичні послуги, а саме найбільш перспективний напрямок – сільський зелений туризм.

Розглянемо більш детально поняття сільського  та зеленого туризму та перспективи їх розвитку в Україні.

Зелений туризм – це туристська діяльність на території натуральних природних ландшафтів з елементами благоустрою, де існують умови для короткочасного відпочинку (від 5-10 годин до 1-2 днів), збору ягід та грибів, відпочинку на пляжах тощо .

Розвиткові сільського туризму в Україні присвячено значну кількість досліджень і праць, серед яких виділяються праці під авторством А.Зіемеле, І.Філіппової, О.Карлберг, Н.Кульчицької, Х. Роглєва.

Історичний розвиток світового сільського туризму найбільш повно проаналізував Х.Роглєв, зав. філіалу кафедри теорії і практики туризму та готельного господарства Київського Університету туризму, економіки і права. Зокрема він зазначає, що на сьогодні єдиного поняття того, що таке сільський туризм, не існує, і пропонує до розгляду наступну класифікацію різних типів сільського туризму :

1. Сільський туризм включає подорож і транзитне переміщення через сільську місцевість на машині, велосипеді, човні, верхи, а також проживання в сільських будинках. Сільський туризм пов’язаний як з відвідуванням сільської місцевості, так і з зацікавленістю науково – дослідною діяльністю, з відвідуванням релігійних місць і центрів (цей термін найбільш популярний у Франції).