Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) підготовки бакалаврів

     2. Поняття освітньо-кваліфікаційні характеристики освіти  

     Освітньо-кваліфікаційна характеристика (далі - ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

     ОКХ є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та споживачів випускників до змісту освіти і навчання. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку бакалавра з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту освіти і навчання з боку держави та окремих замовників.

     ОКХ встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника вищого навчального закладу з певних спеціальностей та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.

     ОКХ використовується при:

     - визначенні первинних посад випускників  вищих навчальних закладів та  умов їх використання;

     - визначенні об’єкта, цілей освітньої  та професійної підготовки;

     - розробці та корегуванні освітньо-професійної  програми підготовки фахівців  певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

     - розробці засобів діагностики  рівня освітньо-професійної підготовки  фахівця; 

     - визначенні змісту навчання як  бази для опановування новими  спеціальностями, кваліфікаціями;

     - визначенні змісту навчання в  системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

     - атестації випускників вищих  навчальних закладів та сертифікації  фахівців;

     - укладанні договорів або контрактів  щодо підготовки фахівців;

     - професійній орієнтації здобувачів  фаху;

     - визначенні критеріїв професійного відбору;

     - прогнозуванні потреби у фахівцях  відповідної спеціальності та  освітньо-кваліфікаційного рівня  і при плануванні їх підготовки;

     - обґрунтуванні переліків спеціальностей  та спеціалізацій вищої освіти;

     - визначенні кваліфікації фахівців;

     - розподіленні та аналізі використання випускників вищих навчальних закладів.

     Цей стандарт установлює[6]:

• професійне призначення й умови використання випускників вищих навчальних закладів певного(ої) напряму (спеціальності) та освітньо-кваліфікаційного рівня у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій та типових задач діяльності;
• освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку здатностей та умінь вирішувати задачі діяльності вимоги до атестації якості освіти та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;
• відповідальність за якість освіти та професійної підготовки.

     Стандарт  є обов’язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю. Стандарт є обов’язковим для  цілей ліцензування та акредитації  вищих навчальних закладів.

     Основними користувачами стандарту є:

• професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів;
• студенти, які відповідальні за ефективну реалізацію своєї навчальної діяльності;
• керівництво навчальних закладів, яке відповідає за якість підготовки;
• особи, що проходять атестацію після закінчення у вищих навчальних закладах
• фахівці, що проходять сертифікацію.

 
 

     3. Підготовка бакалаврів в Україні на сучасному етапі розвитку 

     З 1992 року в незалежній Україні відроджена ступенева система підготовки фахівців: І ступінь – бакалавр – вища базова освіта певного напряму, ІІ ступінь – спеціаліст, магістр – повна вища освіта певного напряму.

     Бакалавр  – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної  середньої освіти здобув поглиблену загальноосвітню підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані вміння і  знання для вирішення типових професійних завдань у певній галузі економіки, промисловості, науки, техніки, культури. Випускникам присвоюється кваліфікація „бакалавр” і видається диплом, в якому зазначається назва напряму підготовки. Підготовка триває 3 – 4 роки.

     Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра забезпечує одночасне здобуття базової вищої освіти за напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра на базі повної загальної середньої освіти. Зазначена програма підготовки бакалавра складається із загальних фундаментальних, гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, спеціальних дисциплін відповідного напряму підготовки, а також з різних видів практичної підготовки.

     Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра реалізується вищими навчальними закладами II—IV рівнів акредитації.

     Нормативний термін навчання визначається програмою, але не може перевищувати чотирьох років.

     Нормативний термін навчання осіб, що мають освітньо-кваліфікаційний  рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки спеціальністю, зменшується на один-два роки.

     Особи, які успішно пройшли державну атестацію, отримують документи встановленого зразка про здобуття базової вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра.

     У вищих навчальних закладах II—IV рівнів акредитації в період навчання за освітньо-професійною програмою  підготовки бакалавра у разі припинення подальшого навчання студент може за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста [1].

     Магістр - завершений освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціалізовані вміння та знання інноваційного характеру у вищому закладі освіти ІУ рівня акредитації, має досвід їх застосування і продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки, промисловості, науки, техніки, культури.

     Програма  підготовки надає випускникові знання і навички наук, педагогічної та дослідницької діяльності. Випускникові присвоюється кваліфікація магістра і видається диплом, в якому зазначені спеціальності підготовки або галузь знань. Підготовка триває 2 роки. Пошукач має вести наукову роботу та захистити дисертацію. Заняття будуються за курсовою системою та визначеним навчальним планом. З усіх предметів складаються іспити або заліки, а також загальний магістерський іспит, після чого захищається дисертація.

     На  сучасному етапі в Україні  виділена кількість бюджетних місць  на підготовку спеціаліста і магістра. Вона майже дорівнює кількості тих, хто закінчує рівень бакалавра. Тобто кожному бакалавру надається можливість продовжити навчання за програмою спеціаліста, а найбільш здібним – за програмою магістра.

     Міністерство  науки і освіти України пропонує вдосконалити умови зарахування  бакалаврів для продовження навчання за програмами магістра. Зокрема, планується встановити спеціальну квоту прийому на 5 курс національних університетів. На ці місця мають право вступати за конкурсом випускники – бакалаври інших навчальних закладів. Цим сподіваються досягти:

     1) посилення рівня конкурентності  між вузами за право готувати  магістрів; 

     2) надання студентам можливості  більшого вибору, більшої вертикальної мобільності і прав поборотись за місце у провідному вищому навчальному закладі;

     3) надання периферійним вищим навчальним закладам право здійснювати цільове направлення кращих своїх випускників до найпрестижніших вузів країни для підготовки за магістерськими програмами своїх майбутніх викладачів, науковців.  

 

     Висновки 

     Бакалавр - це професіонал, що володіє знаннями, достатніми для вирішення типових виробничих завдань. Готує бакалаврів вищий учбовий заклад 3-4 рівнів акредитації.

     Освітньо-кваліфікаційна характеристика (далі - ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.

     У процесі переходу на двоступеневу систему вищої освіти “бакалавр-магістр” потрібно насамперед враховувати, що ступінь бакалавра має бути орієнтований на застосування практичних знань. Завдяки цьому в Європі бакалавр затребуваний на ринку праці, тому там спостерігається тенденція до розширення можливостей працевлаштування бакалаврів і встановлення обсягу підготовки магістрів на рівні 10-20% від числа бакалаврів. В Україні трудове законодавство не адаптоване до ступеня бакалавра, тому бакалавру важко влаштуватися на роботу, відповідну своїй кваліфікації, оскільки в суспільній свідомості бакалавр – це людина з неповною вищою освітою. Як наслідок – більшість студентів прагне будь-що продовжувати навчання, що негативно позначається на якості магістерської освіти. На Заході ступеня магістра домагаються лише ті, хто планує продовжувати академічну кар’єру. 

 

Список  використаної літератури 

    

1.  Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті // Освіти України. — 2001. — 18 лип.
2. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). — К.: Райдуга, 1994. — 39 с.
3. Василюк А., Ляшенко Л. Нові підходи до планування і реформування освіти (зарубіжний досвід) // Освіта і управління. — 2002. — Т. 5. — № 1.
4. Мазак А. Управління освітою в умовах демократизації суспільних процесів // Освіта і управління. — 2003. — Т. 6. — № 4.
5. Вища освіта України: Навч. посіб. / В.Г. Кремень, С.М. Ніколаєнко, М.Ф. Степко та ін.; За ред.. В.Г. Кременя, С.М. Ніколаєнко. – К.: Знання, 2005. – 327 с.
6. Закон України "Про вищу освіту"