Інструменти прийняття рішень в операційному менеджменті

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                       Реферат  на тему : 
 
 

      «Інструменти прийняття рішень в            операційному менеджменті» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                   Виконав: 

                                                      

                                                                                    Перевірив:  
 
 

                                           Зміст 

Вступ

Процес прийняття рішень

Моделі  прийняття рішень

Теорія  прийняття рішень

Висновки 

Список  використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                     Вступ 

       Найважливішим резервом підвищення ефективності всього суспільного виробництва є підвищення якості прийнятих рішень, що досягається  шляхом удосконалювання процесу  прийняття рішень.

       Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність ухвалення рішення пронизує усе, що робить керуючий, формуючи цілі і  домагаючись їх досягнення. Тому розуміння  природи прийняття рішень надзвичайно  важливо для кожного, хто хоче процвітати в мистецтві управління.

       Ефективне прийняття рішень необхідно для  виконання управлінських функцій. Удосконалювання процесу прийняття  обґрунтованих об'єктивних рішень у  ситуаціях виняткової складності досягається  шляхом використання наукового підходу  до даного процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

                     Ефективність управління залежить  від комплексного застосування  багатьох факторів і не в  останню чергу від процедури  прийнятих рішень і їх практичного  втілення в життя. Але для  того, щоб управлінське рішення  було діючим і ефективним, потрібно  дотриматися певної методологічні  основи.

  Прийняття  рішень є важливою  частиною  будь-якої управлінської діяльності. Образно  кажучи,  прийняття  рішень можна назвати "центром",  навколо  якого обертається   життя організації.  

Процес прийняття рішень 
 

   Робота операційних менеджерів значною мірою складається

з розробки та прийняття управлінських рішень. В чому ж

полягає різниця між «добрими» і «поганими» рішеннями, від

яких залежить успіх організації? «Добре» рішення використову

є аналітичну роботу в процесі його прийняття, грунтується

на логіці, розглядає всі можливі дані, альтернативні варіанти і

передбачає такі шість кроків: 

   1. Визначення проблеми і факторів, які впливають на неї.

Це означає необхідність встановлення проблеми чітко та обдумано. 

   2. Становлення критерію рішення та цілей. Менеджери

повинні розробити специфічні змінні цілі. Більшість органі-

зацій мають більше як одну ціль максимізації прибутку. 

   3. Формулювання моделей і зв’язків між цілями та змінними.

Розробляється формалізоване уявлення ситуації – модель.

Більшість моделей мають одну і більше змінних. Змінна – це

кількість, що вимірюється, яка може змінюватися. 

   4. Визначення та оцінка альтернатив. Цей крок означає генераціюнайбільшої кількості шляхів вирішення проблеми. 

   5. Вибір найкращої альтернативи. Це рішення, яке найкращим

чином задовольняє і найбільше відповідає встановленим

цілям. 

   6. Впровадження рішення. Виконання дій у відповідності

з обраною альтернативою. 

   Треба зазначити, що досить часто ці кроки повторюються,

утворюючи цикли, щоб досягти кінцевої мети прийняття «доброго» рішення. 
 

Моделі прийняття рішень 
 

           Досить часто при прийнятті складних рішень простої логіки не вистачає. Тому в таких випадках використовують моделювання

розвитку ситуації за допомогою моделей та кількісногоаналізу. Моделі – це спрощене відображення реального світу.

Вони мають як переваги, так і недоліки. Математичні моделі

використовуються з таких причин: 

        1. Моделі дешевші і вимагають менше часу, ніж експериментуванняз реальними системами. 

        2. Вони дають можливість операційним менеджерам ставити

перед собою різні питання з вирішення проблеми, тобто

розглядати велику кількість альтернатив. 

       3. Будуються для вирішення проблеми і дозволяють вводити

дані з боку менеджера, якими він може маніпулювати чи змінювати їх. 

       4. Дозволяють застосовувати систематичний підхід до аналізу проблем. 

      5. Вимагають уточнення обмежень і цілей щодо проблеми,

через вибір найважливіших факторів впливу та цілей. 

   Основні обмеження при використанні моделей:

     1. Моделі можуть бути дорогими і вимагати тривалого часу

на їх розробку та тестування. 

      2. Часто не використовуються і не сприймаються через їхню

математичну складність. 

      3. Вони зменшують роль і значення факторів, що математично

не відображаються. 

      4. Досить часто занадто спрощують реальність. 

Існує значна кількість моделей. Найбільш вживані: 

     1. Алгебраїчні моделі. Алгебра – це основний математичний

інструмент, який може бути використаний для вирішення

загальних операційних проблем, таких як метод аналізу критично

ї точки і метод аналізу затрати-прибуток. 

    2. Статистичні моделі. Оскільки багато рішень включають

невизначеність, дуже важливо використати ймовірність розпод

ілу та статистичну теорію. До цих моделей відносять: прогно -зування (процес створення проекцій на майбутнє таких змінних,як продажі, витрати); контроль якості – допомагає виміряти і регулювати ступінь відповідності продукту чи сервісу специфічним вимогам; теорію рішень – реалізується через дерево рішень та таблиці рішень для вирішення проблеми в умовахрішень. 

    3. Моделі лінійного та математичного програмування. Ці

моделі широко застосовуються при розробці продуктів, аналізі

розміщення, планування виробництва, розподілу робочої силита інших сфер операційної діяльності. 

   4. Моделі теорії черг. Аналіз черг допомагає оцінити системи

сервісу шляхом визначення таких факторів, як довжина

черги, час очікування і коефіцієнт використання. 

    5. Імітаційні моделі. Виконуються за допомогою комп’ютерної імітації реальних систем для аналізу систем сервісу, політики обслуговування обладнання та інвестиційного вибору. 

   6. Моделі управління матеріально-технічним постачанням.

Моделі управління запасами використовуються для видачі рекомендацій по оптимальних величинах замовлень і часу їх видачі. 

   7. Сіткові моделі. Допомагають виконувати проекти з оптимізацією термінів та вартості їх виконання. 

Теорія  прийняття рішень 
 

    Теорія прийняття рішень – це аналітичний підхід до вибору

альтернативи чи напрямку дії. Вона використовується в

широкому діапазоні операційних ситуацій: аналіз нових товар

ів, вибір обладнання і планування його розміщення, планування...

Існують три типи моделей рішень в теорії прийняття

рішень, що залежить від ступеня визначеності можливих виходів чи наслідків: 

  1. Прийняття рішень в умовах визначеності. При прийнятті

даного типу рішень існує 100% ймовірність наслідків прийнятихрішень. 

  2. Прийняття рішень в умовах ризику. В даних рішеннях

існує певна ймовірність появи результату чи наслідків для кожної альтернативи.

  3. Прийняття рішень в умовах невизначеності. При прийнятт

і рішення не існує певної ймовірності появи результату

кожної альтернативи.

  Незалежно від складності всі рішення мають альтернативи

і стан природи. Альтернатива – це напрямок дії чи стратегія,

яка може бути вибрана. Стан природи – ситуація, на яку неможливо

впливати.

  При прийнятті рішень в умовах визначеності операційний

менеджер  знає кінцевий результат кожної альтернативи і прийма

є те рішення, яке максимізує його прибутки чи приведе до

найкращого результату.

  В умовах ризику менеджер намагатиметься максимізувати

очікувані позитиви. Ризикові рішення є найпоширенішими. В

цих рішеннях вибирає альтернативу з кількох станів природи,

кожному з яких відповідатиме задана ймовірність. Найбільш

популярні рішення – це вибір варіанту, який принесе максимальний прибуток. Такий варіант визначається через очікувану грошову віддачу (ОГВ), тобто суму можливих поступок (віддач) варіанту, яка зважена на ймовірність появи віддачі.

  ОГВ (Варіанти і) = (Віддача по 1-му стану природи) х

(Ймовірність 1-го стану природи) + (Віддача по 2-му стану природи) х (Ймовірність 2-го стану природи) +...+ (Віддача по n-му стану природи) х (Ймовірність n-го стану природи). 

  

   Максимальна ОГВ є у другому варіанті, тобто рішення слід

приймати по запуску низькопродуктивної лінії.