Нематеріальне стимулювання персоналу на підприємствах

У рамках політики доходів  і зарплати необхідно створювати умови для стимулювання праці  й виключення небажаних явищ дискримінації  або зрівнялівки.

 Вивчення проблем мотивації трудової діяльності має як теоретичне, так і пряме практичне значення. Від того, як розуміє та чи інша людина свою трудову діяльність якими мотивами вона керується, залежить її ставлення до роботи. Успішна підприємницька діяльність компанії, випуск продукції, яка була б конкурентоспроможною на ринку, залежить не лише від технічного оснащення організації, наявності сучасних технологій, чітко поставленої системи контролю якості продукції, маркетингових досліджень ринкового середовища та послідовного впровадження концепції просування товарів на ринки, а й від кваліфікації співробітників підприємства, ефективного управління персоналом.

 У працях таких зарубіжних вчених, як Прозман О.А., Капустянин К.О., Городецька Л.О, Беженар Ю.О. знайшли глибоке обґрунтування шляхи ефективного управління персоналом та його мотивації, розкриті чинники, що сприяють або перешкоджають підвищенню продуктивності праці робітників транснаціональних корпорацій. За аналізом управлінського досвіду транснаціональних корпорацій в Україні сформувався ряд вітчизняних методик щодо визначення основ менеджменту та стимулювання персоналу, які теж розглядали ці вчені. Однак, можна зазначити, що проблемам нематеріального стимулювання присвячена незначна кількість праць, тому ми хочемо звернути на це особливу увагу.

Мотивація трудової діяльності не може бути дійовою без застосування сучасних форм і методів нематеріального  стимулювання персоналу. Підвищення значення трудових і статусних мотивів, що спостерігається нині, не означає  абсолютного зниження ролі матеріальних стимулів. Вони, як і раніше, залишаються  важливим каталізатором, здатним суттєво  підвищити трудову активність.

Хоч в питаннях мотивації важливій індивідуальний підхід до кожного працівника, але все одно в цілому повинна бути впроваджена певна система.

Під мотивацією розуміють  процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих  цілей і цілей організації.

Підвищення життєвого  рівня населення, подальша демократизація суспільства обумовлюють помітні  зміни в структурі мотивів  трудової діяльності персоналу організацій. У країнах з розвинутою ринковою економікою це знаходить своє відображення в зменшенні чисельності працівників, які в структурі мотивів надають  перевагу досягненню матеріальної винагороди. Одночасно в зазначеній структурі зростає роль нематеріальної мотивації трудової діяльності.

Нематеріальне стимулювання розвитку персоналу в організації, насамперед, направлене на задоволення мотиву збереження соціального статусу працівника в трудовому колективі завдяки залишення за ним його робочого місця чи займаної посади; підвищення соціального статусу працівника в трудовому колективі в результаті одержання ним більш високої відповідальної посади, посилення зацікавленості працівника самим процесом опанування новими знаннями, вміннями та практичними навичками; поглиблення інтересу щодо професійного спілкування з професіоналами як в організації, так і поза її межами.

З точки зору розвитку персоналу участь працівників в управлінні підприємством вигідна як найманим працівникам, так і їх роботодавцям. Так, залучення персоналу до управління виробництвом сприяє задоволенню потреби працівника у визнанні та самоствердженні, збереженню, а в ряді випадків й підвищенню його соціального статусу у трудовому колективі. Участь працівника в управлінні організацією спонукає його до постійного підвищення рівня своєї професійної майстерності, оскільки прийняття обґрунтованих управлінських рішень вимагає високого рівня компетентності[1].

Крім того, беручи участь в управлінні виробництвом, працівник  має більші можливості для розширення свого професійного кругозору шляхом опанування новими знаннями, вміннями і навичками. Залучення найманого  працівника до управління організацією дає змогу йому спілкуватися з  професіоналами з вирішення певних виробничих проблем, обмінюватися передовим  досвідом роботи, взаємозбагачуватися  й таким чином забезпечувати  подальший свій розвиток.

Для роботодавців участь працівників  в управлінні виробництвом дозволяє повніше використати трудовий та освітній потенціал персоналу і  тим самим підвищити рівень ефективності виробництва. Більш ефективне використання освітнього потенціалу працівників  дає можливість фірмі збільшити розмір прибутку та на цій основі швидше окупити витрати на розвиток персоналу, зокрема на професійне навчання працівників.

Суттєву роль в нематеріальному  стимулюванні розвитку персоналу відіграє регулювання робочого часу та заохочення працівників у підвищенні свого  рівня професійної майстерності на базі надання їм вільного часу. При  цьому особливий стимулюючий  ефект мають додаткові та творчі відпустки, що надаються працівникам, в тому числі для самостійного навчання, підвищення рівня кваліфікації, підготовки дисертаційних робіт, пов’язаних з проблематикою виробництва, понад  термінів, установлених чинним трудовим законодавством.

Підставою для їх надання можуть бути колективний договір, індивідуальний план розвитку або особисті цілі працівника. Нематеріальне стимулювання розвитку персоналу шляхом регулювання робочого часу чи заохочення наданням вільного часу має поширюватися на тих, хто зарекомендував себе працелюбним, організованим, дисциплінованим працівником, який успішно реалізує індивідуальний план трудової кар’єри.

Як засвідчує практика, основними видами нематеріального стимулювання є: оголошення подяки, нагородження Почесною грамотою, занесення прізвища працівника до Книги пошани, поміщення фотографії працівника на Дошку пошани, до Галереї Трудової Слави, присвоєння почесних звань тощо. Локальні акти підприємств передбачають, наприклад, такі моральні заохочення, як присвоєння почесного звання "Відмінник якості" з врученням власного тавра і переведенням на самоконтроль, присвоєння почесного звання "Кращий за професією", "Майстер – золоті руки", вручення листів подяки сім'ям працівників – відмінників якості праці, присвоєння звання "Кращий цех за якістю".

Одним із напрямків поліпшення мотивації трудової діяльності є  удосконалення організації праці. Він містить постановку цілей, розширення трудових функцій, збагачення праці, виробничу  ротацію, застосування гнучких графіків, поліпшення умов праці.

Поліпшення умов праці - найгостріша  проблема сьогодення. Умови праці, виступаючи не тільки потребою, але і мотивом, що спонукує трудитися з певною віддачею, можуть бути одночасно фактором і  наслідком продуктивності праці  і його ефективності.

Винагорода вільним часом  мотивує співробітників не витрачати  робочий час даремно і дозволяє працівнику більше часу присвячувати собі та родині, якщо він буде виконувати роботу раніш відведеного терміну. Такий метод застосовують для людей з вільним графіком роботи. В іншому випадку у керівництва з'являється спокуса збільшити обсяг роботи.

Взаєморозуміння і прояв  інтересу до працівника як спосіб моральної  винагороди найбільш значимий для ефективних співробітників-професіоналів. Для них внутрішня винагорода має велике значення. Такий підхід вимагає від менеджерів гарного неформального контакту зі своїми підлеглими, а також знання того, що їх хвилює й цікавить. Стимул — спонукання до дії, причиною якої є інтерес як форма реалізації потреб. Економічна і соціальна науки виділяють в системі стимулів матеріальні і нематеріальні, особисті, колективні і суспільні стимули (табл.1). Матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом.

Безперечно, основою матеріального  стимулювання працівників підприємств  виступає заробітна плата, як винагорода за працю, яку відповідно трудового  договору роботодавець виплачує робітникові.

 

 

 

 

 

Таблиця 1 Матеріальні та нематеріальні стимули до праці

Матеріальні стимули	Нематеріальні стимули
Виплати, що входять до фонду оплати праці: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні  виплати	Соціальні:   престижність праці, розуміння  цінності і корисності праці, можливість професійно-кваліфікаційного росту.
Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці: транспорт, харчування, різноманітні допомоги, страхування, відпочинок.	Моральні:   нагороди, повага співробітників, можливість самовдосконалення і  самовираження.

Крім того, матеріальне  стимулювання виражається в видах, формах і системах оплати праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 Непомітний для недосвідченого  ока процес втрати інтересу  працівника до праці, його пасивність  приносить такі відчутні результати, як плинність кадрів, керівник  раптом виявляє, що йому доводиться  вникати у всі деталі будь-якої  справи, виконуваного підлеглим,  що, у свою чергу, не виявляють  ні найменшої ініціативи. Ефективність організації падає. Щоб не дозволити втрату потенційного прибутку, менеджер повинен досягти максимальної віддачі від своїх підлеглих. Для ефективного управління таким

ресурсом як люди, менеджеру  необхідно виділити визначені параметри роботи, що доручається підпорядкованим, змінюючи ті, які можуть впливати на психологічні стани виконавців, тим самим мотивуючи або не мотивуючи їх. Грамотно спроектована робота повинна створювати внутрішню мотивацію, відчуття особистого внеску в що випускається продукцію. Людина – істота соціальна, а значить, почуття співпричетності здатне викликати в ньому глибоке психологічне задоволення, воно так само дозволяє усвідомити себе як особистість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. 1. Прозман О.А. Мотивація персоналу на підприємствах//Формування ринкових відносин в Україні.- №9(88).-2008р.-с.139-142.
2. 2. Капустянин К.О. Формування цілісної системи мотивації персоналу підприємства в контексті управління прибутком підприємства//Економіка та підприємництво.№1.-2009р.-с. 159-164.
3. 3. Городецька Л.О, Беженар Ю.О. Удосконалення систем стимулювання праці персоналу підприємства// Проблеми підвищення інфраструктури: Збірник наукових праць. – К.: НАУ – 2007. - №15. – с. 120 – 129.
4. 4. www.management.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Кіровоградський інституту комерції

 

 

 

 

 

На тему: НЕМАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

 

Виконав: студент 4курсу,

Групи КМ-81

Литвиненко Микола

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоград-2011рік