Міжнародних корпорацій

    4.Стимулами  для місцевого персоналу. Якщо на вищі керівні посади будуть призначатись лише експатріанти, можуть виникнути ускладнення при прийомці кадрів.

    5.Довгостроковими  цілями. Як правило, експатріанти  можуть орієнтуватись на більш  короткострокові цілі, ніж місцеві  робітники.

    6.Відсутністю  необхідності в адаптації персоналу.  Вартість використання місцевих  робітників набагато нижча.

    Причини використання експатріантів:

    1.Технічна  компетенція. У країнах, що  розвиваються спостерігається дефіцит  кадрів з технічною підготовкою,  тому використання експатріантів, які мають, як правило, більш високу кваліфікацію, має переваги при освоєнні нових товарів або методів виробництва.

    2.Підвищення  кваліфікації керівного персоналу.  Знайомство з досвідом багатьох  країн розширює горизонти курівника.

    3.Контроль. Керівники і спеціалісти, які  переведені із головної фірми  за кордон, краще місцевих робітників  володіють стратегією і тактикою  МНК. І навпаки, люди із філії,  запрошені у головну фірму,  починають краще розуміти цілі  і методи роботи МНК.

    Після повернення із відрядження у експатріантів можуть виникати проблеми, пов’язані з реадаптацією:

    1)проблеми  фінансового характеру. Знаходячись  за кордоном, вони отримують різні  фінансові пільги, які при поверненні  на батьківщину втрачають;

    2)реадаптація  нових до умов роботи у своїй компанії. Багато співробітників після повернення спостерігають, що за час їх відсутності змінились умови роботи, колеги значно просунулись по службі або самі вони тепер мають менше самостійності, ніж раніше;

    3)пристосування  до життя на батьківщині. Після успішного пристосування до життя у чужому середовищі у експатріантів і членів їх сімей можуть виникнути ускладнення при поверненні на батьківщину у зв’язку із зниженням соціального статусу і адаптацією до інших аспектів життя у своєму середовищі.

    Кадри третіх країн часто володіють  кращими технічними і особистими навичками роботи в нових умовах, ніж, експатріанти, з одного боку, і  місцеві кадри - з іншого. Вони можуть краще експатріантів знати мову і методи пристосування операцій до місцевих умов і набагато краще місцевих робітників володіти технічними і управлінськими методами роботи МНК. 

    3. Методи захисту  від валютних ризиків

    По  мірі розширення валютних операцій при  загальній нестійкості валютно-кредитного обороту актуальною стає необхідність в страхуванні ризиків, повязаних з курсовими коливаннями. Система мір по зменшенню валютних втрат називається “хеджуванням” (hedging - огороджування).

    В страхуванні мають необхідність підприємства, що займаються зовнішньо-економічною  діяльністю, банки, що працюють з іноземною валютою, їх клієнти, приватні особи.

    З-поміж  методів страхування валютних ризиків  треба назвати такі.

    Структурне  збалансування активів, пасивів, кредиторської  та дебіторської заборгованості.

    Зміна термінів платежів (leads and lags).

    Форвардні угоди.

    Операції  “своп”.

    Опціонні  угоди.

    Фінансові фючерси.

    Кредитування  та інвестування в іноземній валюті.

    Реструктуризація  валютної заборгованості.

    Паралельні  позички.

    Лізинг.

    Дисконтування вимог в іноземній валюті (форфетування).

    Використання валютних коштів.

    Здійснення  платежів за допомогою зростаючої валюти.

    Самострахування.

    Українські  підпиємства можуть суттєво знизити  валютний ризик зовнішньо-економічних  угод, використовуючи два методи: 1) правильний вибір валюти; 2) регулювання  валютної позиції по контрактам. Метод правильного вибору валюти ціни зовнішньоекономічного контракту полягає в встановленні ціни в контракті в такій валюті, зміна курсу якої вигідно для даної організації. Для експортера такою валютою буде “сильна” валюта, тобто така, курс якої підвищується напротязі терміну дії контракту. Для імпортера вигідна “слабка” валюта, курс якої знижується. Але слід на увазі мати, що прогноз руху курса валют в самому найкращому випадку можливий з вірогідністю не більше 70%.

    Збалансованість структури грошових вимог і зобовязань по заключеним контрактам може бути досягнута двома способами:

• при одночасному підписанні контрактів на експорт і імпорт або на організацію прийому іноземних туристів і на організацію виїзду громадян-туристів за кордон. Слід звернути увагу на те, щоб ці контракти заключались в одній валюті і терміни сплат приблизно співпадали. В цьому випадку збитки від зміни курсу валют по експорту компенсуються прибутком і навпаки;
• якщо підприємство спеціалізується тільки на одному виді діяльності, то необхідна диверсифікація валютної структури, тобто заключення контрактів з використанням різних валют, що мають тенденцію до протележної зміни курсів.

    В Україні використовуються два основні  методи страхування від валютних ризиків:

    1) валютні застереження;

    2) форвардні операції.

    Валютні застереження являють собою спеціально включені в текст контракта умови, у відповідності з якими сума платежу повинна бути переглянута в тій же пропорції в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу по відношенню до валюти застереження. Валютне застереження “рівного ризику” збільшує межі коливань валютних курсів і тим самим період часу, напротязі якого партнери можуть без перегляду умов контракту співпрацювати на взаємовигідній основі. Валютні застереження бувають:

    непрямі;

    прямі;

    мультивалютні;

    на  базі СДР.

    Непряме валютне застереження використовується в тих випадках, коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш розповсюджених в міжнародних розрахунках валют ( долар США, японськи ієна та інші), а платіж передбачений в іншій грошовій одиниці, зазвичай національній валюті.

    Пряме валютне застереження використовується, коли валюта ціни і валюта платежу співпадають, але величина суми платежу, що обумовлена в контракті, ставиться в залежність від змін курсу валюти розрахунків по відношенню до іншої, більш стабільної валюти, так називаємої валюти застереження.

    Мультивалютні застереження - це застереження, дія яких основана на корекції суми платежу пропорційно зміні курсу валюти платежу, але не до однієї, а до спеціально підібраного набору валют (“валютний кошик”), курс яких розраховується як їх середня величина по визначеній методиці. Наприклад, на базі середньоарифметичного відсотку відхилення курсу кожної з валют “кошика” від початкового рівня або на базі зміни розрахункового середньоарифметичного курсу обумовленого набору валют. Мультивалютні застереження не отримали широкого використання.

    Сутність  форвардних операцій по страхуванню  валютних ризиків заключається в  наступному. При поданні комерційної  пропозиції або при підписанні контракту експортер, знаючи приблизний графік надходження платежів по контракту, укладає з своїм банком угоду про переуступку йому майбутніх надходжень в валюті по завчасно визначеному (терміновому) курсі. Таким чином, експортер наперед може визначити суму свого доходу в національній валюті і виходячи з цього встановлювати ціну контракту. Цей терміновий курс може бути більше ( тобто котируватись з премією) або менше (тобто котируватись з дисконтом), чим курс валюти на дату проведення такої угоди, і залежить від різниці в процентних ставках на міжбанківському ринку по депозитам в відповідних валютах. 

    Список  використаної літератури

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 29.
2. Закон України «Про іноземні інвестиції» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 36.
3. Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. –  1996. - № 23.
4. Воронкова О.Н., Пузакова Е.П. Внешнеэкономическая деятельность: организация и управление: Учеб. пособие. – М.: Экономист, 2006. – 495 с.
5. Баринов Э.А., Хмыз О.В. Рынки: валютные и ценных бумаг. Москва: "Экзамен",  2001, 608 с.
6. Гіл Чарлз В.Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 856 с.
7. Кузьмина Т.И. Международный менеджмент. Управление в международных компаниях. – М.: ИД ФБК-Пресс, 2004. – 240 с.
8. Куриляк В.Є. Міжнародний менеджмент. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2004. – 268 с.
9. Міжнародний менеджмент. Навчальний посібник  ⁄ Білозубенко В.С., Опаріна О.В., Семенов А.А.; за ред. проф. О.Б. Чернеги. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. -592с.
10. Международный менеджмент  ∕  Под ред. Пивоварова С.Э., Тарасевича Л.С., Майзеля А.И. – СПб: Питер, 2002. – 576 с.