Методи регулювання ЗЕД

Наприкінці 1973 р. країни-члени  ОПЕК протягом трьох місяців підняли ціни на нафту вчетверо. Об'єднання ОПЕК встановлює єдині продажні ціни на нафту, сприяє збільшенню доходів від продажу видобутої нафти, стимулює освоєння національних нафтових джерел країн-учасниць.

Вплив ОПЕК на світові ціни на нафту послабився, коли Норвегія і Великобританія розпочали експлуатацію власних родовищ нафти з-під дна Північного моря. До того ж промислове розвинені країни світу зайнялися пошуком альтернативних джерел енергії та її економним використанням.

Вищим органом ОПЕК є конференція, що скликається двічі  на рік. До органів керування належать Рада керівників і Генеральний секретар. Штаб-квартира ОПЕК розташована у Відні — столиці Австрії.

Міжнародні договори України підлягають неухильномудотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом  сумлінного дотримання міжнародних  договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних  договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.

Президент України  і Уряд України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції  яких входять питання, що регулюються  міжнародними договорами України, забезпечують виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать  за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української  Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їхніх зобов'язань.

2. Зазначені державні  органи, а також підприємства, установи та організації зобов'язані надавати Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів  України здійснює Міністерство закордонних  справ України.

На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних  справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконанням міжнародного договору України.

У разі неналежного  виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською  Стороною, Міністерство закордонних  справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

У разі порушення  зобов'язань за міжнародним договором  України іншими його учасниками Міністерство закордонних справ України, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством  закордонних справ України подають  Президентові України або Урядові  України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права.

У разі суттєвого  порушення міжнародного договору України  іншими його учасниками, а також  в інших випадках, передбачених нормами  міжнародного права, такий договір може бути денонсовано у порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.

Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним  договором України, укладення якого  відбулось у формі закону, встановлено  інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У випадках, коли для  виконання міжнародного договору України  необхідно ухвалення закону України  чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уряду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством юстиції України в установленому порядку подають пропозиції про прийняття відповідного акта.

Міжнародний договір України може бути пролонгований відповідно до умов, визначених самим міжнародним договором.

У процесі зовнішньоекономічної діяльності міх суб'єктами, які й здійснюють, можуть виникати різного роду спори. Вони потребують свого розгляду і розв'язання відповідно до діючого законодавства. В Україні уже створені певні правові основи розгляду і розв'язання таких спорів, які закріплені насамперед у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 36 квітня І991 р. У сьомому розділі цього закону "Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності" (ст. 38 — 39), зокрема, записано, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами. Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на його виконання, можуть бути предметом розгляду в органах суду України, якщо одна із сторін у справі є фізична особа або держава. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються в арбітражних судах. Міжнародні спори, які можуть виникнути в результаті дій України, вирішуються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права. Постановою Верховної Ради України " Про введення в дію Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. були поставлені відповідні завдання перед рядом державних органів. Зокрема було рекомендовано Торгово-промисловій палаті України створити зовнішяьоекономічний третейський суд. Такий суд було створено. Водночас з ініціативи і за участю Торгово-промислової падати України були розроблені і 24 лютого 1994 р. прийняті Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж", а також Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України. Названі више закони та положення і створюють основну правову базу вирішення спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних зв'язків.

Використана література:

1. Міжнародне економічна  право. Підручник. – К., 2001.

2. Ковалевський І.С. Зовнішньоекономічна діяльність України. – Харків, 2000.