Методи планування та інструменти планових розрахунків

Міжгалузевий  баланс - це система показників і розрахунків, які характеризують відтворення суспільного продукту за натурально-речовим і вартісним складом загалом у народному господарстві і в окремих галузях, відображають загальноекономічні й міжгалузеві пропорції[3].

Міжгалузевий  баланс (МГБ) - це зведена економічна таблиця шахового типу, яка складається за допомогою запропонованого В. Леонтьєвим методу «витрати-випуск».

Розробляється два види МГБ - натуральний (міжпродуктовий) баланс і МГБ у вартісному вираженні. Таблиця натурального МГБ містить  два розділи: у першому відображено  джерела формування продукції, у  другому - розподіл її за напрямками використання.

Для поєднання  вартісної структури суспільного  продукту з його натурально-речовинною структурою розробляють таблицю  МГБ, що складається з чотирьох квадрантів (табл. 2).

Таблиця 2

Міжгалузевий  баланс виробництва і розподілу продукції

Перший квадрант характеризує розподіл продукції та формування витрат на її виробництво; він відбиває міжгалузеві потоки продукції в процесі її поточного  виробничого споживання. На перехресті рядків і стовпців розташовані показники  обсягу цих потоків X_ij, де і - номер галузі виробника, j - номер галузі споживача продукції.

Другий квадрант відбиває кінцеве споживання продукції Vi та обсяг валової продукції X_i

В третьому квадранті  наведена сума амортизаційних відрахувань  від виробничих фондів та новостворена вартість в галузях матеріального виробництва.

В четвертому квадранті  наведені дані про перерозподіл новоствореної  вартості.

Основне рівняння МГБ

 (5)

де Xij-обсяг постачання і-го виду продукції для виготовлення j-го виду виробів;

Yi - обсяг кінцевого продукту і-го виду, загальне виробництво j-го виду продукції.  

,                          (6)

де A_j- амортизаційні відрахування від основних виробничих фондів по і-му виду продукції,

V_i - новостворена вартість, що утворилась при виробництві і-го виду продукції.

Структура побудови МГБ обумовлює дві його важливіші  властивості:

1) загальні підсумки  за однойменними рядками та  стовпчиками дорівнюють одне  іншому

 (7)

2) загальна сума  показників другого квадранта  дорівнює відповідній сумі третього  квадранта 

 (8)

Вартісні таблиці  МГБ будуються за статичними й  динамічними моделями.

Статична модель МГБ має вигляд

 (9)

де a_ij - коефіцієнти прямих витрат (середньогалузеві нормативи витрат продукції галузі і, що використовуються як засоби виробництва для випуску одиниці продукції галузі і);

Xj - обсяг виробництва  продукції j-ї галузі-споживача;

Xi - валове виробництво  продукції і-ї галузі-виробника  (і=1л);

Yi - обсяг кінцевого  продукту і-ї галузі-виробника.

Складова a_ij x_j характеризує міжгалузеві потоки і в цілому проміжний продукт; - кінцевий продукт; £х, - валовий суспільний продукт[5].

Статичні моделі відображають економічні зв'язки, що складаються  за певний період часу (переважно за рік). Спрощена динамічна модель має  вигляд

 (10)

де t - індекс року;

Iij - продукція  галузі і, що спрямована у  вигляді виробничих інвестицій  в i-му році на розширення  виробництва в галузі j;

Y_i^t - обсяг кінцевого продукту і-ї галузі в t-му році за виключенням продукції, спрямованої на розширення виробництва.

Динамічні моделі відтворюють динамічні зв'язки, що склалися в народному господарстві. Вони використовуються для розрахунків розвитку економіки на перспективу.

Слід зазначити, що нормативний та балансовий методи планування взаємопов'язані та взаємодоповнюючі. Через це вони використовуються разом - при нормативному плануванні підтримується баланс потреб і можливостей, розробка балансів здійснюється з використанням нормативів (формули 9 - 10).

Подальшим розвитком  балансового методу планування є матричний метод, що передбачає побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами і показниками. 
       Типовим недоліком планів є їхня одноваріантність. Тому дедалі більшого поширення на підприємствах набуває розрахунково-конструктивний метод (метод варіантів). Складовими етапами його є: вивчення об’єктивної реальності; розробка найдоцільніших варіантів рішень поставленого питання з урахуванням досягнень науки і практики; технічна, технологічна, екологічна та економічна оцінка одержаних варіантів з виявленням найбільш раціонального і широким його обговоренням; розробка заходів, спрямованих на освоєння проекту. Варіантний метод планування досить трудомісткий. Тому для скорочення витрат праці й коштів застосовують графіко-аналітичні прийоми. Перший передбачає використання для проектних розрахунків математичних рівнянь прямої, гіперболи, параболи та ін., а другий — спеціальних формул для розв’язання окремих питань.

Істотному підвищенню ефективності планування сприяє використання економіко-математичних методів і  ПЕОМ. Це дає можливість здійснити моделювання складних економічних процесів, передбачити найбільш імовірні напрями розвитку економічної системи залежно від тих чи інших параметрів і цільових функцій, значно прискорити розрахунки і підвищити їх точність і, що дуже важливо, забезпечити визначення оптимального варіанта плану з усіх можливих. 
        Необхідно розрізняти поняття «оптимальний план» і «ефективний план», бо в літературі їх часто вживають як синоніми. Ефективний варіант плану — це варіант, який за існуючих умов макро- і мікросередовища забезпечує максимальну економічну вигоду для підприємства. Оптимальний варіант плану — це варіант, що його розраховано за допомогою економіко-математичних методів на екстремум (максимум чи мінімум) функції за певним критерієм оптимальності (максимум прибутку, мінімум витрат) і відповідно до поставлених у задачі умов і обмежень. І якщо вони коректні, то оптимальний план буде найефективнішим. Але в разі некоректності поставлених умов і обмежень такий варіант плану може бути оптимальним з погляду математичних критеріїв, але неефективним, бо не забезпечує високої результативності використання ресурсів і прибутковості господарства[4]. 
          В останні роки на зміну традиційному методу планування із застосуванням найпростіших обчислювальних засобів приходять і набувають поширення механізовані та автоматизовані методи з використанням ПЕОМ та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів). Форма подання розрахованих показників планів (таблиці, малюнки, схеми, сітьові графіки тощо) відображає культуру і наочність того чи іншого методу планування діяльності підприємства.

Усі розглянуті методи планування лежать в основі так званого формального планування. Але воно є тільки однією з форм прийняття управлінських рішень. Окрім формального планування практично кожен менеджер використовує так зване «інтуїтивне передбачення», тобто планування, що ґрунтується на досвіді керівника, а також на сукупності таких індивідуальних якостей, як інстинкт, винахідливість, творчі здібності, особливе чуття («нюх») та ін., що асоціюються з обдарованим підприємцем.

Інтуїтивне  планування може успішно поєднуватись з формальним, а в окремих випадках навіть буває ефективнішим. Пояснюється  це тим, що формальне планування — це узагальнення типових ринкових явищ, які повторюються. У той же час багато ринкових ситуацій є поєднанням неповторних, унікальних обставин, і тут формальне планування не завжди допомагає [6]. Більш ефективним виявляється інтуїтивне. Ще однією причиною використання інтуїтивного планування є те, що менеджеру, як і кожній людині, притаманний страх, що не повністю піддається контролю свідомості. Характерним прикладом ірраціональної поведінки у фінансовій сфері є дії в разі біржових панік або, навпаки, спекулятивних бумів, що охоплюють різні біржі світу і зв’язані з масовими зрушеннями в психологічному стані учасників біржової діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Планування  діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів.

Методи планування повинні:

- по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;

- по-друге, якнайповніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування та різноманітні засоби досягнення основної підприємницької мети - збільшення прибутку;

- по-третє, відповідати видовим ознакам плану, що розробляється.

Система методів прогнозування  формується за допомогою фіксування можливих і структурованих за визначеними  ознаками методів розробки прогнозів  майбутнього стану (рівня розвитку) того чи іншого суб'єкта господарювання.

Кожна фірма, починаючи свою діяльність, зобов'язана чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а  також уміти точно розраховувати  ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми. У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

Таким чином, методи планування і прогнозування —  це система фактографічних, експертних і комбінованих правил і прийомів дослідження явищ чи об'єктів природи, суспільства і мислення, направлених на виявлення тенденцій розвитку, на пошук найбільш вірогідних шляхів досягнення цілей.

 

 

 

Список літератури

1. Планування діяльності підприємства: Навч. Посіб. / За ред.. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І.- К.: Каравела, 2003. - 432с.
2. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В Є. - К.: КНЕУ, 2002. - 252с.
3. Сілаєв В.І. Планування у виробничій сфері: Конспект лекцій. – Д.: ДонДАУ, 2004. – 125 с.
4. Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2006. – 185 с.
5. Виробничій менеджмент: Навч. посібник / За заг. ред. д.е.н., проф. С.Ф. Поважного. – Д.: ДонДУУ, 2009. – 493 с.
6. Економіка підприємства: Підручник / за заг. ред. С.Ф. Покропивного. – 2-ге вид., доп. і переробл. – К.: КНЕУ, 2009. – 528 с.