Менеджмент, як сучасна система управління

3.3. Методи менеджменту

   Методом називається захід або сукупність заходів у якій-небудь сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення якого-небудь завдання.

   Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його, членів називають методами менеджменту.

   Методи являють собою важливий елемент процесу менеджменту. Наявність прогресивних методів та їх вміле використання є передумовою ефективності менеджменту і господарських процесів.

   Методи менеджменту покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника, забезпечити своєчасну і дійову ліквідацію відхилень від накресленої програми. Цим вони відрізняються від усіх інших технічних чи технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

   Особлива роль методів менеджменту полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці та виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи менеджменту" витікає із суті і змісту управління і відноситься до числа основних категорій менеджменту.

   Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи менеджменту повинні мати свою мотиваційну характеристику, яка визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які зорієнтована відповідна група методів.

   Відповідно до мотиваційної характеристики розрізняють три групи методів менеджменту: економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.

   1. Економічні методи

    Група економічних методів орієнтована на економічні інтереси людей, як індивідуальні, так і колективні. Ці методи реалізуються шляхом створення системи прямого та побічного стимулювання окремих працівників, виробничих та управлінських груп і трудового колективу в цілому залежно від результатів господарської діяльності.

   Економічні методи в менеджменті посідають центральне місце серед системи наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на підставі їх встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій та визначається такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають та зацікавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці.

   2. Організаційно-розпорядчі методи

   Для виконання будь-яких робіт виробничого характеру кожен працівник має свої обов'язки, права, відповідальність, які формуються у процесі здійснення функції менеджменту "Організація". Реалізація організаційних відносин в системі відбувається шляхом застосування в менеджменті організаційно-розпорядчих методів, які ще називають адміністративними. Однак поняття "організаційно-розпорядчі методи" більш широке, оскільки адміністративні методи базуються на застосуванні нормативних актів (постанов, наказів, інструкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі - охоплюють весь зміст організаційної складової механізму управління.

   Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з економічними методами, адже як перші, так і другі спрямовані на вирішення єдиних завдань по досягненню цілей господарської діяльності.

   Застосування організаційно-розпорядчих методів передує застосуванню економічних, тому, що перш ніж застосувати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи економічні методи управління реалізуються у формі організаційно-розпорядчого впливу суб'єкту управління на об'єкт (постанови, накази, розпорядження і т.п.).

   3. Соціальні методи

   Під соціальними методами управління розуміють систему засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат у колективі, на трудову та соціальну активність колективу та його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом задоволення соціальних потреб працівників - розвитку особистості, соціального захисту і т.п.

   До складу методів соціального управління належать соціальне прогнозування, соціальне нормування, соціальне регулювання та соціальне планування.

   Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному колективі. Параметри соціального прогнозу включають такі показники: вікові і статеві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; динаміка співвідношення фізичної і розумової праці та ін.

   Соціальне нормування проявляється у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їх груп у колективі. Норму звичайно розуміють як певний визнаний обов'язковим порядок, правило. Відповідно до такого розуміння соціальні норми регулюють різні сторони господарського і соціального життя колективу і підпорядковують їх єдиним цілям і завданням, які визначені характером виробничих відносин та призначенням системи.

Висновки

    Менеджмент англ. management - управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

   Поняття "менеджмент" міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

   У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну "менеджмент". Українське слово "управління" і англійське слово "менеджмент" вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін "менеджмент", і слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів.

   Ефективне використання кадрового потенціалу при одноразовому підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного працівника, забезпечення прибутковості або доходності діяльності фірми через раціональну організацію виробничого процесу, включаючи управління виробництвом і розвиток техніко-економічної бази - кінцева мета менеджменту. Ефективність виробничо-збутової діяльності фірми, що досягається через мінімізацію витрат (на матеріали, оплату праці, енергію, сировину, фінансування), і водночас максимізація доходів від результатів виробництва - випуску продукції і надання послуг свідчить про прибутковість фірми.

   Виходячи з того, що прибуток є не причиною існування фірми, а результатом її діяльності, який у кінцевому підсумку визначає ринок, менеджмент покликаний створити умови для успішного функціонування фірми. Оскільки прибуток і його нагромадження на підприємстві у вигляді різних резервних фондів дає змогу обмежувати й переборювати ризики, пов'язані з реалізацією товарів на ринку, прибуток створює певні гарантії для подальшого функціонування фірми.

  Як відомо, ситуація на ринку постійно змінюється. Відбуваються зміни в умовах і формах фінансування, умовах торгівлі на світових товарних ринках, стані господарської кон'юнктури в галузях або по країні в цілому, в становищі на ринку конкурентів, тобто присутність ризику відчувається постійно.

   Постійне переборювання ризику чи ризикових ситуацій не тільки тепер, а й у перспективі - мета менеджменту за будь-яких умов. Для цього треба менеджерам надати певну свободу й самостійність у господарській діяльності з метою швидкого реагування і адаптації до умов, що змінюються, а також відповідну кількість грошових коштів. Організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства та його стабільного стану на ринку - найважливіше завдання менеджменту.         Виходячи з цього, до функцій менеджменту належать:

- координація роботи підрозділів фірми, постійний контроль за ефективністю її діяльності;

- постійний пошук і освоєння нових ринків;

- забезпечення автоматизації виробництва, використання працівників, які прагнуть оволодіти і оволодівають високою кваліфікацією;

- стимулювання роботи працівників фірми через встановлення для них вищої заробітної плати, створення кращих умов праці.

   Крім того, слід також охарактеризувати і основні принципи менеджменту.

   Основні аспекти і стадії розвитку менеджменту

   Для менеджменту найбільш характерними є соціально-психологічні, економічний, організаційно-технічний та правовий аспекти.

Список використано літератури:

1.      Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - С. 249.

2.      Закон України "Про господарські товариства" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - С. 682.

3.      Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр. Ельга, 2000. - 528 с.

4.      Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической экономии. - М.: Таурас, Просперс, 1994. - 472 с.

5.      Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 471с.

6.      Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 2002. - 304 с.

7.      Економіка: теоретичні основи. Підручник: У 2-х частинах. - Тернопіль: Астон, 1997. - 204 с.

8.      Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. - Львів: Інтереко, 1998. - 708с.

9.      Економічна теорія: політекономія: Підручник/ За ред. В.Д.Базилевич. - К.: Знання-Прес, 2001. - 581 с.

10. Иохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический анализ: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 512 с.

11. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег./ Пер. с англ. - М., 1978.

12. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. - Тернопіль: Астон, 1997. - 180 с.

13. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль: Астон, 1998. - 368 с.

Додатки

Додаток 1. Операції менеджменту.